Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №489/2594/22 — Миколаївський апеляційний суд

15.10.26

22-ц/812/2290/26

Провадження № 22-ц/812/2290/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/2594/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Гриник В.О.,

за участі боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також представляє інтереси малолітньої ОСОБА_3 , представника боржників ОСОБА_4 , представника СВТ «Зоря» Диського А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_5

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 10 вересня 2026 року під головуванням судді Шолох Л.М., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена,

за заявою

ОСОБА_5 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання ОСОБА_3 , подати звіт про виконання рішення суду у справі

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Садово-виноградарське товариство «Зоря», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав, визнання права власності на нерухоме майно,

та зустрічним позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про виселення з садового будинку № 39 садово виноградарського товариства «Зоря» в м. Миколаєві Миколаївської області, третя особа- виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

В вересні 2026 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 489/2594/22.

Заяву обґрунтовано тим, що виконавче провадження №80418335 з виконання рішення суду у справі №489/2594/22 відкрито 06 березня 2026 року. Посилаючись на те, що рішення не виконується з 27 листопада 2025 року, заявник просив суд на підставі частини другої статті 453-1 ЦПК України зобов`язати боржника ОСОБА_3 , подати протягом десяти календарних днів звіт про виконання судового рішення у цивільній справі №489/2594/22.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2026 року заяву ОСОБА_5 про зобов`язання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подати звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі № 489/2594/22 залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в рішенні суду, ухваленого Центральним районним судом м. Миколаєва 14 квітня 2025 року, у справі №489/2594/22, боржниками зазначено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх малолітні діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Приписи статті 242 ЦК України вказують на те, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. А місце проживання малолітніх дітей відповідно до статті 29 ЦК України є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Батьками малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є відповідачі у справі ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які у цій справі діють від свого імені та є законними представниками своїх малолітніх дітей.

Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року, від 01 вересня 2026 року та від 07 вересня 2026 року зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють від свого імені та є законними представниками малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , надати звіт про виконання рішення суду у справі №489/2594/22 про виселення з садового будинку АДРЕСА_1 в СВТ «Зоря» усієї родини ОСОБА_11 .

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зобов`язання ОСОБА_3 надати звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі № 489/2594/22.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_5 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким зобов`язати боржника подати звіт.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі зазначено, що судом порушено норми процесуального права:

- стаття 453-2 ЦПК України, яка є умовою, для зобов`язання подати звіт визначає невиконання рішення боржником і жодним чином не ставить можливість постановлення ухвали у залежність від того, чи має боржник цивільну процесуальну дієздатність;

- стаття 46 ЦПК України, відповідно до якої здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи;

- стаття 59 ЦПК України, згідно якої права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

- частина 2 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов`язки, пов`язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Апелянт зауважує, що в справі 4 боржники, відповідно відкрито 4 виконавчих провадження, в тому числі щодо ОСОБА_3 .

Зазначає, що з такими аргументами суду, які викладені в судовому рішенні стягувачу потрібно чекати повноліття боржника, щоб застосувати до нього заходи судового контролю за виконанням судового рішення.

Узагальнені доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від учасників справи до апеляційного суду не надійшов.

В судове засідання стягувач ОСОБА_5 , який повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не прибув. Заяв про відкладення розгляду справи в суд не надходило, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Садово-виноградарське товариство «Зоря», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав, визнання права власності на садовий будинок в СВТ «Зоря», розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі. Постановлено виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 із садового будинку АДРЕСА_1 .

Перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку не здійснювався.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили та на його виконання 08 січня 2026 року Центральним районним судом м. Миколаєва видані виконавчі листи.

Постановами державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасимчук О.О. від 13 березня 2026 року на підставі виконавчого листа №489/2594/22 відкриті виконавчі провадження № 80499198, (в якій боржником вказано ОСОБА_1 ) та № 80499165 (в якій боржником вказано ОСОБА_2 ) про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 із садового будинку АДРЕСА_1 .

Постановою головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бєлоус Д.А. від 06 березня 2026 року відкрите виконавче провадження №80418335 (в якій боржником вказано ОСОБА_3 ) про виселення (т.6 а.с.94).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2026 року заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Калашников Павло Володимирович, про відстрочення виконання рішення суду у справі № 489/2594/22 залишено без задоволення.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною 1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Відповідно до статті 453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

ОСОБА_5 звертаючись до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, просив зобов`язати боржника ОСОБА_3 , протягом десяти календарних днів подати звіт.

Як зазначалось вище, в рішенні суду, ухваленого Центральним районним судом м. Миколаєва у справі №489/2594/22, постановлено виселити із садового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою особою.

Відповідно до частини 1 статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно з частиною 1 статті 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За частиною 1 статті 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Батьками малолітньої ОСОБА_3 є відповідачі у справі ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які у цій справі діють від свого імені та є законними представниками своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня та 7 вересня 2026 року зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, надати звіт про виконання рішення суду у справі №489/2594/22 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 із садового будинку АДРЕСА_1 .

Отже, у справі № 489/2594/22 вже встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду про виселення сім`ї ОСОБА_11 , в тому числі, малолітньої ОСОБА_3 , із садового будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, основний висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви стягувача ОСОБА_5 про встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення та зобов`язання боржника ОСОБА_3 надати відповідний звіт, є правильним.

Посилання апеляційної скарги на відкрите виконавче провадження стосовно ОСОБА_3 , не спростовує процесуального статусу останньої, як малолітньої особи, та не може бути підставою для покладення на неї обов`язку подати звіт про виконання рішення суду, враховуючи те, що на її батьків вже покладено такий обов`язок.

Отже, ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову в задоволені заяви ОСОБА_5 ..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова

Н.О.Шаманська

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.