Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №950/1561/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1561/26

Провадження № 2-о/950/87/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Косолапа В.М.

за участю секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

заявника - ОСОБА_1 , представника заявника - Бабича М.В.,

представника заінтересованої особи - Філіпової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами окремого провадження, в залі судових засідань в м. Лебедині цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Адвокат Бабич Максим Вікторович, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з грудня 2016 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обґрунтована тим, що з 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли сталі та близькі сімейні стосунки, які базувалися на почуттях щирого кохання, глибокої взаємоповаги та спільності життєвих поглядів, у зв`язку із чим вони почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, фактично створивши повноцінний сімейний союз.

З моменту виникнення сімейних відносин і до дня загибелі ОСОБА_3 вони проживали безперервно як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 . Особисті речі та сімейний побут ОСОБА_3 були нерозривно пов`язані із заявницею та цим житлом. Сталість та безперервність сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом тривалого часу підтверджуються спільними їх фотокартками, які фіксують різні етапи їх спільного життя.

Представник зазначає, що саме заявника було повідомлено про загибель ОСОБА_3 , тобто вважає, що таким чином ОСОБА_1 було ідентифіковано як найближчу особу, що може свідчити про те, що саме її ОСОБА_3 визначив як дружину та члена сім`ї в анкетних даних військовослужбовця. Також заявник здійснила поховання ОСОБА_3 .

Встановлення факту необхідне заявнику для підтвердження її соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також отримання пільг для членів сім`ї загиблих військовослужбовців.

Ухвалою від 05.06.2026 судом відкрито провадження у справі. Ухвалою від 06.06.2026 в якості заінтересованої особи залучено ОСОБА_2 . Ухвалою від 08.09.2026 судом витребувано необхідні для розгляду справи докази.

Заявник та її представник у судовому засіданні заяву підтримали. У судових дебатах представник ОСОБА_1 просив вважати вимоги заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з грудня 2016 року помилковими, вказавши що на той час заявник була неповнолітньою. У зв`язку із цим просив суд встановити такий факт, починаючи з 2021 року - моменту, коли ОСОБА_1 досягла повноліття.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 242 ЦПК України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Таким чином предмет або підстави позову можуть бути змінені шляхом подання письмової заяви. Водночас у судових дебатах такі процесуальні дії не допускаються, оскільки учасник справи висловлюється щодо обставин та досліджених доказів у той час, коли судовий розгляд завершується.

У межах даної справи представник заявника просив змінити предмет заяви саме у судових дебатах, обґрунтувавши первісні вимоги помилкою, тобто порушив процесуальний порядок зміни вимог. Крім того суд вважає, що доводи заяви, яка була предметом судового розгляду, не свідчать про наявність будь-якої помилки, такі свідомо обґрунтовані у заяві, а тому суд розглядає справу саме за вимогами, заявленими при зверненні до суду 03.06.2026.

Представник Адміністрації Державної прикордонної служби при вирішенні справи покладалась на розсуд суду.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою реєстрації місця його проживання, однак поштове відправлення не було вручене у зв`язку з відсутністю адресата.

Представники інших заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились, просили справу розглядати без їх участі.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Нова Січ помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 16.04.2026 Лебединським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 12).

ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_2 з 25.04.2019 (а.с. 13).

Місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с. 8 зворот. стор.).

Згідно з інформацією Лебединського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області від 08.07.2026 № 23.11./34/308/26/СЛВ актові записи про державну реєстрацію шлюбу, народження дітей на ОСОБА_3 відсутні (а.с. 71).

ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 було направлено сповіщення № 349 про загибель ОСОБА_3 від 13.04.2026 № 2/1036 (а.с. 10).

У зазначеному документі підрозділ органу військового управління звертається до ОСОБА_1 , повідомляючи, що її «цивільний чоловік» загинув у бою за Україну.

Крім того, командир військової частини НОМЕР_1 , направляючи ІНФОРМАЦІЯ_1 сповіщення про загиблого військовослужбовця, просить повідомити ОСОБА_1 про те, що її «цивільний чоловік» ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 92).

При цьому, індивідуальна психологічна картка на ОСОБА_3 , надана військовою частиною НОМЕР_1 , не містить відомостей про дружину військовослужбовця, наявні виключно відомості про його батьків - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 39).

Також, ВЧ НОМЕР_1 повідомила суд про те, що ОСОБА_3 не складав особистого розпорядження на випадок своєї смерті (загибелі) (а.с. 38).

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили як подружжя, жили поруч, знає їх як сусідів. Вони допомагали один одному. ОСОБА_3 говорив, що має намір придбати будинок поруч. ОСОБА_3 бачила щодня, він йшов на роботу звідти, приходив туди з роботи.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що з матір`ю ОСОБА_7 вони разом працювали, від неї відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили разом. Скільки точно вони жили не знає, але більше 2 чи 3 років. Щодо їх спільного побуту їй нічого не відомо. Знає, що вони двічі їздили відпочивати разом. Знає, що ОСОБА_3 придбав у будинок телевізор. Раз на тиждень вони заходили один до одного в гості.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 з початку їх відносин. ОСОБА_3 її двоюрідний брат. Він жив у бабусі, у 15 років почав зустрічатися з дівчиною. Його мати поїхала працювати в росію, там і залишилась. Батько нічим йому не допомагав, зловживає алкоголем. Бабуся дозволила жити з ОСОБА_7 . ОСОБА_7 з ОСОБА_9 доглядали її сина. У 24 роки ОСОБА_10 самостійно пішов на службу. Влітку 2026 року він особисто говорив їй про намір одружитися. Знає, що ОСОБА_7 з ОСОБА_9 жили також у м. Суми, там винаймали житло.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що з ОСОБА_3 вони дружили з 4 класу. ОСОБА_1 знає приблизно з 2015 року. З нею вони почали зустрічатися у 2017 році, з 2018 року ОСОБА_3 у неї жив. Разом з ОСОБА_3 вони служили у ВЧ НОМЕР_1 , весь вільний від служби час ОСОБА_3 проводив з ОСОБА_7 . У 2025 році ОСОБА_3 зробив їй пропозицію, а у 2026 році вони мали одружитися. ОСОБА_3 також мав намір придбати будинок на АДРЕСА_3 щоб жити з ОСОБА_7 .

Звернувшись до суду ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з грудня 2016 року.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявником та її представником надано лише спільні фотографії з ОСОБА_3 та частково їх листування в електронному вигляді.

Щодо показів свідків суд зазначає, що останні здебільшого повідомили суду про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 певних відносин, однак не були обізнані з їх особистим життям настільки, щоб із показів останніх суд дійшов висновку про наявність між заявником та ОСОБА_3 сталих, виражених та дійсних відносин подружжя (спільне проживання; спільне господарство; спільний бюджет; спільні витрати; придбання майна, здійснення витрат в інтересах сім`ї тощо).

Із наданих доказів на підтвердження їх спілкування (скріншоти екрана мобільного телефону на 3 аркушах) неможливо встановити дійсні обставини справи (зокрема термін спілкування, а звідти і сталість та тривалість будь-яких відносин), а тому суд вважає такі неналежними доказами.

У сукупності досліджені докази не надають суду можливості дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування, а тому такі не є достатніми для мети даного судового розгляду.

До того ж показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 у справі № 531/295/19.

Також, факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, від 19.03.2020 у справі № 303/2865/17, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 524/10054/16.

Факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (постанова Верховного Суду від 04.12.2023 у справі № 543/563/22).

Щодо визнання компетентними державними органами статусу ОСОБА_1 як дружини військовослужбовця, суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 про загибель ОСОБА_3 , повідомляючи їй про загибель її «цивільного чоловіка».

Зокрема командир військової частини НОМЕР_1 просив ІНФОРМАЦІЯ_1 сповістити саме ОСОБА_1 про загибель її «цивільного чоловіка» ОСОБА_3 .

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) розтлумачив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства.

До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

Повідомлення саме ОСОБА_1 про загибель військовослужбовця не має у даному випадку жодного правовстановлюючого значення, в тому числі для мети реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки в ході судового розгляду даної справи не було встановлено підстав для повідомлення заявника, оскільки по-перше будь-яке розпорядження щодо такого питання відсутнє, а по-друге заявник не відноситься до членів сім`ї ОСОБА_3 або його близьких родичів.

Окремо суд звертає увагу на той факт, що станом на грудень 2016 року - як офіційний початок спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заявнику було лише 13 років, а ОСОБА_3 16 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Сімейного кодексу України шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Сімейного кодексу України п раво на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Згідно зі ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір`ю або батьком дитини.

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Таким чином станом на 2016 рік ОСОБА_1 мала юридичний статус дитини (приблизно 6-7 року навчання у школі), та не могла набути прав та обов`язків, притаманних подружжю, оскільки сама залежала від батьків, не маючи змоги в силу віку та можливостей вести самостійне життя та будувати «дорослі» відносини. Доказів зворотного суду надано не було.

Так само ОСОБА_3 у 16 років не міг набути прав та обов`язків, притаманних подружжю з огляду на вік. Доказів того, що у цей час ОСОБА_3 була надана повна цивільна дієздатність за рішенням органу опіки та піклування або суду, надано не було.

Указане ставить під сумнів можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набути прав та обов`язків подружжя, вести спільне господарство, мати спільний бюджет тощо.

У підсумку суд зазначає, що у даній справі не було встановлено тривалого спільного ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 господарства, наявності у них спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю у зв`язку із чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 293-315 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП