Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №336/7913/26
Суддя: Галущенко Ю. А.
ЄУН: 336/7913/26
Провадження №: 2/336/5327/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про поділ в натурі нерухомого майна, що перебуває в спільній частковій власності, -
ВСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Єфімова Наталія Олександрівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про поділ в натурі нерухомого майна, що перебуває в спільній частковій власності, в якій позивач просить суд поділити в натурі житловий будинок садибного типу з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 119,9 кв.м., між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за варіантом поділу у відповідності до ідеальних часток співвласників (17/20 і 3/20 (що відповідає 1/4 частки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.05.1996 нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Чирва Л.А.), викладеним у Висновку експерта № 31/04 від 12 травня 2025 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, виділивши: ОСОБА_1 наступні приміщення, прибудови і надвірні будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 100,8 кв.м.: приміщення житлового будинку літ. «А-1,2»: поверх I: 1-3 кімната, 1-4 гардеробна, 1-5 кімната, поверх II – 1-8; приміщення житлової прибудови літ. А 1-2, прибудови літ. а: поверх I: 1-1 коридор, 1- 2 санвузол, 1-6 кухня , II поверх: 1-7 передпокій, 1-9 кімната, 1-10 кімната; водопровід № 6, сарай літ. Ж, погреб з шийкою пг 1, навіс літ. И, ворота, огорожа № 4, 7; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах кожному наступні приміщення, прибудови і надвірні будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 19,1 кв.м.: приміщення житлового будинку літ. «А-1,2»: кухня, житлова № 2-2, 2-3, приміщення прибудови літ. а: коридор № 2-1, гараж літ. Г, погреб літ. Е, вбиральня літ. В, сарай літ. Е; з наступною державною реєстрацією зазначеного нерухомого майна відповідно до вимог діючого законодавства.
Позов мотивований тим, що позивачу та відповідачам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 (стара назва – АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку з прибудовами, загальною площею 119,9кв.м., рік побудови - 1957. Загальна площа земельної ділянки, за адресою: будинок АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки – 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2310100000:07:054:0160, - 0,0675га.
Між співвласниками сформовано порядок користування нерухомим майном відповідно до ідеальних часток 17/20 у користуванні позивача та 3/20 у користуванні відповідачів. У позивача виникла необхідність щодо поділу майна в натурі між співвласниками спірного будинку для припинення права спільної власності. В той же час, у зв`язку із неможливістю встановлення фактичного місця перебування відповідача ОСОБА_2 , права позивача на виділення нерухомого майна, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності, в окремий об`єкт цивільних правовідносин порушуються, так як неможливо отримати добровільну згоду усіх співвласників нерухомого майна на такий поділ, у зв`язку з чим позивач звертається до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 03.09.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з Запорізького обласного державного нотаріального архіву наступні докази: належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.05.1996 нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Чирва Л.А., частки будинку АДРЕСА_1 спадкоємцям за законом померлої ОСОБА_7 : сину ОСОБА_2 , сину ОСОБА_3 ,сину ОСОБА_4 ; копію коду РНОКПП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (у разі наявності в спадковій справі).
Ухвалою суду від 03.09.2026 закрито підготовче провадження, справу призначеного до судового розгляду.
22.09.2029 від Запорізького обласного державного нотаріального архіву на виконання ухвали суду від 03.09.2026 надано належним чином завірену копію свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 28 травня 1996 року за реєстровим № 4-1314 П`ятою запорізькою державною нотаріальною конторою.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, надав заяву про визнання позовних вимог, із запропонованим позивачем варіантом поділу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , повністю згоден, заперечень з цього приводу не має.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засідання позовні вимоги визнали в повному обсязі, не заперечують проти їх задоволення.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи без її участі суду не надала.
Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до положень статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Судом встановлено, що 26.03.2026 року ОСОБА_1 за договором дарування, укладеним між нею та ОСОБА_6 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., отримала у власність 17/40 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності позивачки на зазначену частку житлового будинку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою № 488182881 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Інші 3/20 часток житлового будинку, що відповідають частки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.05.1996 року державним нотаріусом П`ятої запорізької державної нотаріальної контори Чирва Л.А., належить в рівних частках ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу (ідентифікатор об`єкту нерухомого майна 01.3522737.4781241.20250205.56.0000.45) за адресою: АДРЕСА_3 , нерухоме майно, що перебуває в спільній частковій власності сторін по справі складається з житлового будинку літ. «А-1,2», житлової прибудови літ. «А-1,2», вбиральні літ. «В», гаражу літ. «Г», сараїв літ. «Е,Ж», погрібу з шийкою літ. «nr1», навісу літ «И», водопроводів № 2, 6, воріт № 4, паркану № 7.
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 05.01.2025 № 2609/25, адреса житлового будинку: АДРЕСА_1 . Площа забудови, м2 – 219; загальна площа будівлі, м.2 – 119,9; загальна площа приміщень, м.2 – 119,9; кількість поверхів – 2; житлова площа приміщень, м.2 – 74,7; кількість житлових кімнат – 7; нежитлова площа, м.2 – 0.
Згідно наявного в матеріалах справи висновку № 31/04 від 12.05.2025 судового експерта ОСОБА_9 , за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, за зверненням ОСОБА_6 щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до спадкоємців померлої ОСОБА_7 про поділ в натурі нерухомого майна, що перебуває в спільній частковій власності, існує технічна можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1 з утворенням двох самостійних об`єктів нерухомого майна, відповідно до ідеальних часток співвласників – 17/20 часток, належних на праві власності ОСОБА_6 та 3/20 часток, належних спадкоємцям померлої ОСОБА_7 та з врахуванням сформованого порядку користування нерухомого майна між співвласниками, з наступним варіантом поділу: виділяється у власність співвласника ОСОБА_6 (частка 17/20) наступні приміщення, прибудови і надвірні будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 : приміщення житлового будинку літ. «А-1,2»: поверх I: 1-3 кімната, 1-4 гардеробна, 1-5 кімната, поверх II – 1-8; приміщення житлової прибудови літ. А 1-2, прибудови літ. а: поверх I: 1-1 коридор, 1- 2 санвузол, 1-6 кухня , II поверх: 1-7 передпокій, 1-9 кімната, 1-10 кімната; водопровід № 6, сарай літ. Ж, погреб з шийкою пг 1, навіс літ. И, ворота, огорожа № 4, 7; виділяється у власність співвласника ОСОБА_10 (частка 3/20) наступні приміщення, прибудови і надвірні будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 : приміщення житлового будинку літ. «А-1,2»: кухня, житлова № 2-2, 2-3, приміщення прибудови літ. а: коридор № 2-1, гараж літ. Г, погреб літ. Е, вбиральня літ. В, сарай літ. Е.
Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 713/1429/21 (провадження № 61-10392св23), від 31 січня 2024 року у справі № 607/4891/15-ц (провадження № 61-10467св23), 13 грудня 2023 року у справі № 450/657/19 (провадження № 61-5798св23).
У цих же постановах Верховний Суд виснував, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.
В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/3145/20 від 23.04.2025 конкретизований правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 344/8200/14-ц, і зазначено, що:
- у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 Житлового кодексу України;
- поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;
- за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві;
- поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.
Судом встановлено, що предметом цього позову є поділ майна, яке перебуває у спільній власності сторін та належить позивачу і відповідачам на праві спільної часткової власності.
Звертаючись з позовом, позивач покликалась на те, що в неї виникла необхідність поділу майна в натурі для припинення права спільної власності, однак у зв`язку з неможливістю встановити фактичне місце перебування відповідача ОСОБА_2 , права позивача на виділення нерухомого майна, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності, в окремий об`єкт цивільних правовідносин порушуються, так як неможливо отримати добровільну згоду усіх співвласників нерухомого майна на такий поділ.
Для визначення можливих варіантів поділу спільного майна, була проведена судова будівельно-технічна експертиза, висновок якої міститься в матеріалах справи.
Позивачка просила суд поділити майно згідно з варіантом вказаної експертизи, вважаючи його таким, що відповідає її інтересам.
Проаналізувавши варіант поділу спірного домоволодіння, суд визначає, що спільне майно сторін підлягає поділу за варіантом, який заявлено позивачем, враховуючи відсутність заперечень щодо цього від відповідачів.
Дослідивши надані сторонами докази, на їх підставі встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, беручи до уваги те, що позивачка, яка бажає поділу, скористалася своїм правом і звернулася до суду з позовом у зв`язку з тим, що спірне питання не вирішено в позасудовому порядку, враховуючи технічну можливість здійснення поділу спільного майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та вважає за можливе здійснити поділ спірного нерухомого майна між співвласниками.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 183, 316-321, 355, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 81, 89,, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про поділ в натурі нерухомого майна, що перебуває в спільній частковій власності задовольнити повністю.
Поділити в натурі житловий будинок садибного типу з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 119,9 кв.м., між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за варіантом поділу у відповідності до ідеальних часток співвласників (17/20 і 3/20 (що відповідає 1/4 частки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.05.1996 нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Чирва Л.А.), викладеним у Висновку експерта № 31/04 від 12 травня 2025 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, виділивши:
- ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) наступні приміщення, прибудови і надвірні будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 100,8 кв.м.: приміщення житлового будинку літ. «А-1,2»: поверх I: 1-3 кімната, 1-4 гардеробна, 1-5 кімната, поверх II – 1-8; приміщення житлової прибудови літ. А 1-2, прибудови літ. а: поверх I: 1-1 коридор, 1- 2 санвузол, 1-6 кухня , II поверх: 1-7 передпокій, 1-9 кімната, 1-10 кімната; водопровід № 6, сарай літ. Ж, погреб з шийкою пг 1, навіс літ. И, ворота, огорожа № 4, 7;
- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) в рівних частинах кожному наступні приміщення, прибудови і надвірні будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 19,1 кв.м.: приміщення житлового будинку літ. «А-1,2»: кухня, житлова № 2-2, 2-3, приміщення прибудови літ. а: коридор № 2-1, гараж літ. Г, погреб літ. Е, вбиральня літ. В, сарай літ. Е, з наступною державною реєстрацією зазначеного нерухомого майна відповідно до вимог діючого законодавства.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .
Третя особа: ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ю.А.Галущенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua