Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №334/9917/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №334/9917/25

Суддя: Добрєв М. В.

Дата документу 19.10.2026

Справа № 334/9917/25

Провадження № 3/334/76/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Добрєв М.В., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

18.11.2025 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №516912, згідно якого 18.11.2025 року о 17:18 год. м.Запоріжжя, пр.Металургів,20, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT DUSTER», державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у мед. Закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком в мед. закладі №8373 від 18.11.2025 р.. Від керування т.з. відсторонений, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху.

В судові засіданні, призначені судом на 13.07.2026, 24.08.2026, 21.09.2026, 19.10.2026, ОСОБА_1 та адвокат Білоус Г.Б. не з`явилися.

13.07.2026, 03.08.2026, 21.09.2026 від представника ОСОБА_1 адвоката Білоус Г.Б. надходили клопотання про перенесення розгляду справи.

У день судового засідання – 19.10.2026 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, суддя не приймає подане клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе справу розглядати без участі ОСОБА_1 та його представника адвоката Білоуса Г.Б., на підставі наданих матеріалів, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.

Захисником Білоусом Г.Б. в інтересах ОСОБА_1 до суду було подано клопотання та доповнення до клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування заперечень сторона захисту зазначала наступне:

Огляд у закладі охорони здоров`я проведено з порушенням Інструкції, оскільки водію відмовлено у проведенні обов`язкового лабораторного дослідження (відборі крові/сечі), а висновок виданий без такого дослідження є недійсним;

Записи у доданому Акті медичного огляду містять закреслення та виправлення у п.п. 18, 24, що робить його недійсним та недопустимим доказом;

Працівниками поліції при складанні протоколу порушено право ОСОБА_1 на захист та не роз`яснено права за ст. 268 КУпАП;

Наданий відеозапис є переривчастим, складається з кількох файлів і не відображає безперервного процесу оформлення та проведення огляду, що суперечить вимогам Інструкції № 1026.

Розглянувши заперечення захисту, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку про безпідставність клопотання захисника з огляду на таке:

Щодо відмови у проведенні лабораторного дослідження біологічного середовища (крові/сечі) та дійсності медичного огляду:

Відповідно до Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння..., затвердженої наказом МВС/МОЗ України № 1452/735, огляд у закладі охорони здоров`я проводить лікар з використанням спеціальних технічних засобів. Згідно з п. 7, 8 Розділу ІІІ Інструкції лабораторне дослідження біологічного середовища (крові чи сечі) обов`язково проводиться у разі огляду на стан наркотичного сп`яніння або при встановленні стану алкогольного сп`яніння за відсутності технічної можливості проведення обстеження технічними засобами. У разі проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою сертифікованого спеціального технічного приладу безпосередньо лікарем у закладі охорони здоров`я та встановлення позитивного результату, повторний забір крові чи сечі не є імперативною вимогою, якщо технічний засіб зафіксував наявність алкоголю, а процедура обстеження відповідала встановленому порядку. З акту та висновку № 8373 від 18.11.2025 р. вбачається, що огляд проводився лікарем-наркологом за допомогою вимірювальної техніки в установленому порядку, встановивши стан алкогольного сп`яніння.

Щодо закреслень у п.п. 18, 24 Акта медичного огляду:

Застереження захисту про наявність закреслень чи виправлень у копії Акта медичного огляду не спростовують суть встановленого діагнозу. Зміст Акта є розбірливим у ключових пунктах щодо наявності ознак сп`яніння та підсумкового діагнозу лікаря, який відображено у Висновку № 8373 від 18.11.2025 р. Вказаний Висновок підписаний лікарем-наркологом, скріплений печаткою закладу охорони здоров`я, не скасований у встановленому законом порядку та є належним і допустимим доказом.

Щодо порушення права на захист та нероз`яснення прав:

Дані твердження спростовуються матеріалами справи та відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено права особи, яка притягається до відповідальності, та запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку. Жодних об`єктивних перешкод для залучення захисника безпосередньо під час складання процесуальних документів чи реалізації своїх прав водієм створено не було.

Щодо безперервності відеозапису:

Специфіка фіксації дій поліцейських за допомогою відеореєстраторів під час транспортування особи до медичного закладу та проведення огляду передбачає збереження відеозапису окремими файлами (сегментами) у зв`язку з технічними особливостями роботи бодікамер. Надані відеозаписи у своїй сукупності повністю відображають хронологію подій: факт зупинки транспортного засобу, наявність у водія ознак сп`яніння, доставлення його до наркологічного закладу та процедуру проведення огляду лікарем. Переривання запису між різними стадіями оформлення правопорушення за відсутності фактів фальсифікації чи викривлення обставин не є підставою для визнання такого доказу недопустимим.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджена дослідженими судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №516912 від.18.11.2025 р.; оглянутим в ході судового розгляду DVD диском; рапортом поліцейського Шандар Л. відповідно до якого 18.11.2025 року о 17:18 год. м.Запоріжжя, пр.Металургів, біля буд.20, було зупинено транспортний засіб марки «RENAULT DUSTER», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого під час спілкуванням було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в медичному закладі у лікаря нарколога, результат позитивний, що підтверджується висновком лікаря нарколога 8373 від 18.11.2025 р. На підставі чого було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУПАП; актом огляду водія т.з. з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 18.11.2025 р., згідно із яким у ОСОБА_1 , уповноваженою особою патрульної служби, виявлено ознаки сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 18.11.2025 р. №8373, згідно із яким ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (результат огляду на стан сп`яніння позитивний, висновок 8373 від 18.11.2025 р.

Суд критично оцінює позицію ОСОБА_1 та його захисника Білоуса Г.Б., викладену в клопотаннях про закриття провадження, та розцінює її як спосіб ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП, слід врахувати особу правопорушника, його ставлення до правопорушення, характер правопорушення, ступінь його провини.

На підставі викладеного, слід визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у межах санкції.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається до органу державної виконавчої служби, який у порядку примусового виконання постанови стягує з правопорушника подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів.

Суддя: Добрєв М. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua