Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №591/5388/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/5388/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О.В.

Номер провадження 33/816/1552/26Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В. у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кравчуна Д.В. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Судом установлено, що 06.05.2026 о 16:13 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Volkswagen Т5, н.з. НОМЕР_1 у м. Суми по вул. Героїв Сумщини, 10 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: млява мова, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу технічного газоаналізатора Alkotest Drager 6820, показник 2,53‰, з результатом водій погодився, чим порушив п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравчун Д.В. подав апеляційну скаргу на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2026, в якій просив скасувати її та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова є неправомірною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права. Під час розгляду справи суддею допущено спрощений підхід до її розгляду, не встановлено фактичні обставини правопорушення. Суд без належного обґрунтування відмовив у забезпеченні участі заявленого стороною захисту свідка у судовому розгляді та не забезпечив дослідження обставин, на які посилалася сторона захисту. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Питання проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно військовослужбовців Збройних Сил України регламентовані ст. 266, ст. 266-1 КУпАП. Частиною 1 ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, а ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

У судове засіданні ОСОБА_1 не з`явився, про день, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, причин неприбуття суду не повідомив.

Захисник Кравчун Д.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Не заперечував проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку із зазначеним апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши захисника Кравчуна Д.В., дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням:

- протоколу про адміністративне правопорушення від 06.05.2026 серії ЕПР1 №658773, складеного відносно ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які утворюють об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП (а. с. 1);

- копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06.05.2026 серії ЕПР1 №658786, складеної відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП (а. с. 3);

- висновку приладу газоаналізатор алкотест «Drager», показник 2,53 ‰ (а. с. 3-А);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому засвідчена згода особи з результатом (а. с. 4);

- розписки ОСОБА_2 про отримання транспортного засобу для доставки до місця стоянки (а. с. 6);

- довідки відділу АП УПП в Сумській області від 07.05.2026, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 13.07.2007 (а. с. 7);

- копії постанови Малинського районного суду Житомирської області від 19.02.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 8-11);

- відеозапису (а. с. 13).

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп`яніння, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а за ч. 2 ст. 130 КУпАП – повторно протягом року вчинила будь-яке з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Переглядом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських установлено, що причиною зупинки транспортного засобу було те, що водій проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Після цього поліцейське авто прослідувало за цим транспортним засобом, який в подальшому зупинився на заборонений сигнал світлофора, розташований по дорозі, та очікуючи зеленого сигналу світлофора, водій та пасажир цього автомобіля помінялися місцями. До них підійшов працівник поліції та повідомив, що даний факт зафіксовано на відеозапис та запропонував проїхати далі, повернувши праворуч, та зупинитися. Водій автомобіля, який у цей момент керував автомобілем, виконав вказівку поліцейського та зупинив авто. Після цього працівники поліції підійшли до автомобіля, але не до водійських дверцят, а до пасажирських, повторно повідомивши про фіксування факту пересідання водія та пасажира, причину зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 заперечував даний факт, водійське посвідчення не надав та не мав наміру надавати реєстраційні документи на транспортний засіб, повідомивши, що він військовий. Поліцейські мали намір викликати ВСП, однак інший учасник події, який сидів за кермом під час зупинки авто, просив не викликати їх, бо через це у них будуть проблеми на службі. На пропозицію поліцейських пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» ОСОБА_1 погодився. Результат огляду склав 2,53‰. Поліцейські повідомили йому результат проведеного огляду, на що він не заперечував. Поліцейські запропонували ОСОБА_1 підписати результат проведеного тестування, а у випадку незгоди повідомили про те, що огляд можна пройти у медичному закладі, на що останній не заперечував та підписав результат огляду. Після цього поліцейські склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вчинене повторно протягом року, оскільки попередньо постановою Малинського районного суду Житомирської області від 19.02.2026, яка набрала законної сили 03.03.2026, останній притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вчинене повторно протягом року.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає доводи захисника про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно розподілив тягар доказування та визнав допустимими докази, отримані за результатом огляду, проведеного неуповноваженим суб`єктом з огляду на їх безпідставність.

Матеріалами відеозапису повністю спростовуються доводи захисника про те, що суд без належного обґрунтування відмовив у забезпеченні участі заявленого стороною захисту свідка у судовому розгляді та не забезпечив дослідження обставин, на які посилалася сторона захисту, оскільки ОСОБА_2 , про допит якого клопотала сторона захисту, не заперечував факту пересідання ОСОБА_1 на пасажирське сидіння та його пересідання на водійське сидіння, як і не наполягав на тому, що дійсно він керував транспортним засобом, намагаючись лише вирішити ситуацію, що виникла без залучення працівників ВСП та не оформляти адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 .

Не заслуговують на увагу також доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки це повністю підтверджується дослідженими судом першої та апеляційної інстанцій матеріалами справи в їх сукупності та розцінюються судом як спосіб захисту підзахисного з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Апеляційний суд відмічає, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи захисту, що огляд ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, проведений в порушення вимог ст. 266, ст. 266-1 КУпАП, ч. 1 ст. 15 КУпАП з огляду на таке.

Статтею 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини першої статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначений порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Отже, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Як було встановлено з досліджених відеозаписів, ОСОБА_1 був зупинений у м. Суми поза межами території будь-якої військової частини та був одягнутий у цей час у цивільний одяг, керував цивільним автомобілем.

При цьому адміністративна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, в тому числі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановлена спеціальною нормою, а саме статтею 130 КУпАП. Дана стаття розміщена у Главі 10 КУпАП, яка регулює правовідносини виключно у сфері транспорту та шляхового господарства.

Оскільки ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля і рухався вулицею міста, він виступав як учасник дорожнього руху, на якого повною мірою поширюється дія Правил дорожнього руху України та санкції, передбачені за їх порушення.

Відповідно до статті 15 КУпАП за порушення правил дорожнього руху військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах, що виключає можливість застосування до них норм Глави 13-Б КУпАП у випадках, коли йдеться про безпеку руху на дорогах.

Апеляційний суд відмічає, що повноваження органів Національної поліції, визначені статтею 255 КУпАП, надають їм право складати протоколи за статтею 130 КУпАП стосовно будь-якого водія, незалежно від його професійного статусу чи місця роботи.

Отже, висновки місцевого суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 КУпАП є законними та обґрунтованими, а доводи захисту про відсутність складу правопорушення є необґрунтованими.

Також апеляційний суд зазначає, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735).

Тобто, для проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння поліцейському достатньо лише виявити у водія ознаки сп`яніння, що не потребує будь-яких пояснень від нього щодо того, яким чином він встановив наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. При цьому у даному випадку поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявний запах алкоголю з порожнини рота та млява мова, а тому він підлягав огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

Вказані обставини не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння повторно протягом року.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові, і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання захисник, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення відповідальності ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення.

Висновки суду.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 2 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскарженої постанови, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не допущено.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2026 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО