Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №950/3201/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/3201/25

Номер провадження 22-ц/816/2820/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 липня 2026 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

14 жовтня 2025 року ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано такими обставинами.

09 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 4453159, за умовами якого відповідачка у безготівковій формі отримала кредит у розмірі 5 000 грн строком на 15 днів, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1,5 % від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування, що становить 1 125 грн та комісії за надання кредиту у розмірі 1 000 грн. Термін повернення кредиту та процентів визначено до 24 травня 2021 року.

10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 22 125 грн, з яких 5 000 грн тіло кредиту, 16 125 грн проценти за користування кредитними коштами, 1 000 - комісійна винагорода.

Посилаючись на невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Діджи фінанс» просило стягнути з неї 22 125 грн заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 29 липня 2026 року відмовлено у задоволенні позовної заяви.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач, всупереч положення статей 12, 76, 81 ЦПК України, не довів належними та допустимими доказами факт укладення відповідачкою кредитного договору, отримання нею кредитних коштів і виникнення у неї відповідного зобов`язання про повернення заборгованості по цьому кредиту, оскільки кредитні кошти були перераховані на банківську картку, яка належить іншій особі. Суд також зазначив про недоведеність того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню платіжних даних, а сам факт перерахування коштів на вказану картку не підтверджує їх отримання саме нею.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Діджи фінанс» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги, вирішити питання розподілу судових витрат.

Посилається на те, що 09 травня 2021 року відповідачка через особистий кабінет на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту, після ознайомлення з умовами кредитування на номер мобільного телефону, зазначений під час оформлення кредиту, було надіслано SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, введенням якого підтверджено прийняття умов договору та його підписання в електронній формі, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до письмового договору.

Використання персональних даних відповідачки, зазначення її номера телефону та направлення на нього одноразового ідентифікатора підтверджують проходження процедури ідентифікації позичальника й акцептування пропозиції кредитодавця.

На підтвердження виконання кредитодавцем свого зобов`язання посилається на платіжне доручення від 09 травня 2021 року № 45803921, а також на банківські відомості, надані АТ «Міжнародний резервний банк» на виконання ухвали суду від 25 листопада 2025 року.

Зауважує, що банківська картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , який не є відповідачем у справі, однак номер телефону власника цієї картки збігається з номером телефону, зазначеним під час оформлення кредитного договору. Крім того, згідно з відомостями банку, 09 травня 2021 року на зазначену картку зараховано 5 000 грн, що відповідає сумі кредиту за кредитним договором № 4453159. Сукупність цих обставин підтверджує факт перерахування кредитних коштів та спростовує висновок суду першої інстанції про недоведеність виконання кредитодавцем своїх зобов`язань.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20, апелянт зазначає, що зарахування кредитних коштів на банківську картку, яка не була емітована на ім`я ОСОБА_1 , а належить третій особі, саме по собі не свідчить про не укладення або не підписання кредитного договору. Доводить, що визначальним є встановлення того, чи зазначив позичальник відповідні реквізити під час оформлення кредиту та чи погодився на такий спосіб перерахування коштів. При цьому позивач вважає, що відсутність у відповідачки статусу клієнта АТ «Міжнародний резервний банк» не спростовує факту отримання кредитних коштів, а обставини належності картки третій особі стосуються виконання договору, а не факту його укладення.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачка не надала належних доказів незаконного використання її персональних даних, підписання договору іншою особою без її згоди або відсутності власного волевиявлення на укладення кредитного договору. Вважає, що суд першої інстанції, усупереч положенням статей 12, 76-81, 89 ЦПК України, не забезпечив повного та всебічного дослідження доказів у їх сукупності, не врахував обставин перерахування коштів і дійшов передчасного висновку про недоведеність позовних вимог.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кондратенко С.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Стороною відповідачки категорично заперечується факт укладення кредитного договору від 09 травня 2021 року з ТОВ «Мілоан» в електронній формі та отримання кредиту в сумі 5 000 грн. ОСОБА_1 є особою похилого віку (1965 року народження), необізнана з порядком оформлення та отримання кредитів в електронній формі, не зверталася до товариства, не укладала кредитного договору особисто чи через інших осіб та не уповноважувала будь-кого діяти від її імені. Позивач не надав належних і допустимих доказів укладення такого договору та перерахування кредитних коштів відповідачці.

Вказує, що згідно з відповіддю АТ «Міжнародний резервний банк», відповідачка не була клієнткою банку, а банківська картка, на яку нібито перераховано кредитні кошти, належить іншій особі. Припускає, що її персональні дані були використані невідомою особою шахрайським шляхом, про що повідомляла органи поліції. Доказів того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню її персональних даних, позивач також не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

09 травня 2021 року ОСОБА_1 на сайті: mioan.ua подана анкета-заява на кредит № 4453159, де вказані її анкетні дані, номер мобільного телефону: НОМЕР_2 , адреса електронної пошти. Погоджена сума кредиту - 5 000 грн (замовлена сума - 6 000 грн), строк кредиту - 15 днів. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 20 % одноразово, проценти за користування кредитом - 1,5 % за кожен день користування (а.с. 8).

09 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір про споживчий кредит № 4453159 про надання 5 000 грн, на строк 15 днів з 09 травня 2021 року (строк кредитування), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 24 травня 2021 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що складають 1 125 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 7 125 грн. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (а.с. 20).

Пункт 2.1 договору вказує, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пункт 1.6 договору передбачає стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом, яка становить 5 % від фактичного залишку за кожен день користування кредитом.

Підпунктом 2.3.1.2 договору передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

У випадку, якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (пункти 6.1, 6.3).

Додатками до кредитного договору є Графік платежів до договору про споживчий кредит (Додаток №1) та Паспорт споживчого кредиту № 4453159 (Додаток №2) (а.с. 24, 25).

Платіжним дорученням від 09 травня 2021 року № 45803921 підтверджується перерахування ТОВ «Мілоан» 5 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_3 , платник - ТОВ «Мілоан», отримувач - ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно з договором 4453159 (а.с. 26).

За відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4453159 заборгованість ОСОБА_1 складає 22 125 грн, із яких: 5 000 грн тіло кредиту, 16 125 грн відсотки, 1 000 грн комісія (а.с. 11).

Позивачем надано Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції від 29 грудня 2020 року), які не містять підпису відповідачки (а.с. 69-76).

На виконання ухвали суду від 25 листопада 2025 року АТ «Міжнародний резервний банк» листом від 08 грудня 2025 року № 840/БТ повідомило, що станом на 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) не була і не є клієнтом цього банку, а банківські картки з маскою № НОМЕР_3 обслуговуються щодо чотирнадцяти клієнтів банку. Водночас банк повідомив, що 09 травня 2021 року на банківську картку з маскою № НОМЕР_3 , емітовану на ім`я ОСОБА_2 , зараховано переказ у розмірі 5 000 грн. Фінансовий номер телефону, зазначений за цією карткою, збігається з номером мобільного телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а. с. 100-105).

10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 06Т, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги за договором про споживчий кредит від 09 травня 2021 року № 4453159, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 12-19).

Витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 10 серпня 2021 року № 06Т підтверджується набуття ТОВ «Діджи фінанс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 травня 2021 року № 4453159 в сумі 22 125 грн (а.с. 10).

Здійснення плати за відступлення прав вимоги згідно із договором відступлення прав вимоги від 10 серпня 2021 року № 06Т, підтверджується платіжними інструкціями від 03 вересня 2021 року № 1470, від 09 вересня 2021 року № 1519, від 23 вересня 2021року № 1578, від 30 вересня 2021 року № 16, від 07 жовтня 2021 року № 1595, від 11 жовтня 2021 року № 1604, від 21 жовтня 2021 року № 1631, від 28 жовтня 2021 року № 1660, від 04 листопада 2021 року № 1688, від 11 листопада 2021 року № 1737, від 18 листопада 2021 року № 5, від 25 листопада 2021 року № 24 а.с. 30-36).

ТОВ «Діджи фінанс» надіслало ОСОБА_1 вимогу від 25 липня 2025 року про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 09 травня 2021 року № 4453159 в сумі 22 125 грн (а.с. 28).

Із відповіді відділення поліції № 3 Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 14 листопада 2025 року вбачається, що 28 жовтня 2021 року та 05 січня 2022 року ОСОБА_1 зверталася до органів поліції із заявою з приводу надходження їй погроз від кредитних організацій (а.с. 61).

Згідно із наведеним позивачем розрахунком станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 22 125 грн, із яких: 5 000 грн тіло кредиту, 16 125 грн проценти за користування кредитом, 1 000 грн комісія (а.с. 3).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов`язок позичальника повернути кредит виникає за умови виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором.

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінці підлягають належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, 09 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит, який відповідачка підписала за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого SMS-повідомленням на зазначений нею номер мобільного телефону. В анкеті-заяві від 09 травня 2021 року та самому договорі про споживчий кредит від 09 травня 2021 року № 4453159, відповідачкою були вказані необхідні персональні дані (реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти), що дало можливість належним чином її ідентифікувати, та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, порядку його повернення, розміру відсотків, а також порядку їх нарахування, що підтверджується змістом договору та Графіком платежів, який є його невід`ємним додатком.

На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» 09 травня 2021 року перерахувало 5 000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_3 , що підтверджується платіжним дорученням від 09 травня 2021 року № 45803921, у якому отримувачем зазначено ОСОБА_1 , а призначенням платежу - кошти згідно з договором № 4453159.

Водночас надані докази не підтверджують, що саме на цей картковий рахунок відповідачка погодилася отримати кредитні кошти під час укладення договору.

Так, анкета-заява на кредит містить відомості про послідовність дій під час оформлення та розгляду заявки, зокрема дію «Додавання картки». Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено надання кредитних коштів шляхом переказу на картковий рахунок. Проте ні анкета-заява, ні кредитний договір, ні інші надані позивачем документи, що стосуються оформлення кредиту, не містять реквізитів банківської картки, на яку позичальниця просила перерахувати кошти, або інших відомостей, які давали б змогу встановити, що саме картковий рахунок № НОМЕР_3 був зазначений нею під час оформлення кредиту.

При цьому на виконання ухвали суду АТ «Міжнародний резервний банк» повідомило, що ОСОБА_1 не була і не є клієнтом цього банку, а картка із зазначеною маскою, на яку 09 травня 2021 року зараховано 5 000 грн, емітована на ім`я ОСОБА_2 . Зазначений банком фінансовий номер телефону, пов`язаний із цією карткою, збігається з номером мобільного телефону, вказаним у кредитній анкеті відповідачки.

Отже, матеріали справи підтверджують факт перерахування 5 000 грн на картку, емітовану на ім`я іншої особи, а також збіг фінансового номера телефону, пов`язаного з цією карткою, з номером телефону, зазначеним у кредитній анкеті ОСОБА_1 . Проте самі по собі ці обставини не доводять, що відповідачка зазначила реквізити саме цієї картки під час оформлення кредиту, погодилася на перерахування коштів на рахунок іншої особи або фактично отримала їх у своє розпорядження.

Колегія суддів ураховує, що факт укладення кредитного договору в електронній формі та факт виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту є різними обставинами, які підлягають самостійній перевірці. Підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджує дотримання передбаченого законом способу його укладення, однак саме по собі не підтверджує фактичного одержання позичальником кредитних коштів.

Посилання апелянта на те, що відповідачка не довела незаконного використання її персональних даних, не спростовують наведеного висновку. Предметом доказування у цій справі є, зокрема, виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредиту саме позичальниці.

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2025 року у справі № 219/10735/2013 звернув увагу, що тягар доказування обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача, а достатність доказів оцінюється з огляду на їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок, а не лише на їх кількість. Аналогічний підхід викладено у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Водночас висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21, про покладення на позичальника тягаря доведення неодержання коштів не звільняє кредитодавця від обов`язку надати докази обставин, на які він посилається як на підставу позову.

У цій справі відповідачка заперечує отримання коштів, а надані позивачем документи підтверджують їх зарахування на картку, емітовану на ім`я іншої особи, проте не підтверджують погодження відповідачкою використання саме цієї картки для отримання кредиту. Таким чином, платіжне доручення та відомості банку підтверджують здійснення переказу коштів, однак у сукупності з іншими матеріалами справи не є достатніми для висновку, що ТОВ «Мілоан» належним чином виконало обов`язок із надання кредиту ОСОБА_1 за договором від 09 травня 2021 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5 000 грн за вказаним договором. Тому відсутні правові підстави для покладення на відповідачку обов`язку повернути кредит та сплатити нараховані за ним проценти і комісію.

Доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку доказів не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Інші доводи апеляційної скарги також не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для відшкодування заявнику судових витрат зі сплати судового збору за її подання відсутні.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» залишити без задоволення, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 20 жовтня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко