Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №592/12672/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/12672/26

Провадження №2/592/3647/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючої - судді Шияновської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Коломієць Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів,

у с т а н о в и в :

27.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи від дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано 17.05.2018 рішення Білопільського районного суду Сумської області. Мають спільну дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею. З 01.09.2025 син навчається у військовому інституті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Зазначає, що відповідач є працездатною особою, військовослужбовцем, отримує дохід і може надавати матеріальну допомогу, однак добровільно цього не робить, аліменти нікому не сплачує. Вони намагалися врегулювати спір, але ці спроби ні до чого не привели. Оскільки син, який навчається в учбовому закладі, мешкає разом з нею, вона має право на звернення до суду з даним позовом.

07.08.2026 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення мотивовані тим, що він сплачував аліменти на утримання сина на виконання судового наказу, так і добровільно на додаткові витрати на дитину.

Вказував, що протягом всього часу проходження військової служби у військовому інституті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка син повністю забезпечений за рахунок Міністерства оборони України, гідним грошовим забезпеченням курсанта, харчуванням, речовим майном, житлом, навчальними матеріалами тощо, тому відсутні підстави для стягнення на рахунок матері поточних витрат на дитину, які позивачка фактично не несе.

З 05.06.2026 він був звільнений із військової служби, йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок війни. Його єдиним джерелом доходу є пенсія по інвалідності у загальному розмірі 11507,30 грн, із якої вираховується 1/4 на дитину від іншого шлюбу згідно судового наказу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпро від 21.11.2023. Розмір його доходу після сплати аліментів є меншим мінімальної заробітної плати і її не вистачає у повному обсязі на власне харчування, лікування та оренду житла.

01.10.2026 позивачкою подано письмові пояснення, у яких вказувала, що син проживає у гуртожитку та має постійний доступ до виходу. Держава забезпечує його формою, але він ходить у цивільному одязі, яким вона його постійно забезпечує. Також забезпечує його ліками за потреби. Обновила йому бронежилет, форму, каску, щоб було на заміну. Із сином займається репетитор англійської мови, ціна одного заняття становить 400 грн. Канікули син проводить в м. Суми. Поїздки додому, харчування, відпочинок вона сплачує все сама. Дитина отримує стипендію, яку використовує на власні потреби. Допомога батька була разова на день народження сина. На даний час батько ніякої допомоги сину не надає.

Позивачка та третя особа згідно поданих клопотань просили розгляд справи проводити без їх участі.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

17.05.2018 рішенням Білопільського районного суду Сумської області розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 3).

Згідно витягу з наказу № 3195-33 від 01.08.2025 син сторін ОСОБА_3 на підставі Правил прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2025 році та рішення Приймальної комісії зарахований курсантом першого курсу Військового інституту за освітнім ступенем бакалавр денної форми навчання, здобуття освіти за спеціальністю С2 Політологія, за освітньою програмою Воєнна політологія (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_2 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій та є особою з інвалідністю третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 24, 25).

З 01.06.2026 ОСОБА_2 звільнений з військової служби за станом здоров`я (а.с. 26).

Станом на 05.08.2026 загальна сума призначеної ОСОБА_2 пенсії становить 11507,30 грн. (а.с. 27).

21.11.2023 Амур-Нижньодніпровським районним судом Дніпропетровської області винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на аліментів користь ОСОБА_5 на утримання дитини, а саме доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17.11.2023 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 29).

24.05.2026 відповідачем на рахунок сина ОСОБА_3 перераховано грошові кошти у сумі 30050 грн., призначення платежу «переказ власних коштів» (а.с. 30).

З наданих позивачкою виписок з банківського рахунку вбачається, що у період з 09.01.2026 по 08.09.2026 вона періодично перераховувала грошові кошти на рахунок сина.

Згідно з частинами 1, 2 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на утримання повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Вимогами статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які навчаються, виникає за сукупності таких фактів: досягнення дочкою/сином 18 років, але менше 23 років; навчання; потребують у зв`язку із цим матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов`язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 статті 76 ЦПК України)

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Позивачка не надала суду доказів на підтвердження того, що вона несе витрати, які б були пов`язані з навчанням сина у військовому інституті. При цьому у своїх поясненнях зазначає, що син отримує стипендію, яку витрачає на власні потреби.

Доведення позовних вимог зведено до твердження про необхідність несення таких витрат під час навчання, що не відповідає принципу доказування, встановленого частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Позивачка не звільнена від доказування заявлених нею обставин на підставі частини 3 статті 82 ЦПК України, оскільки понесення сином витрат на проживання, харчування, дозвілля, одяг тощо свого сина, є індивідуальними та не мають очевидного характеру.

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5)запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачка, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд з часу подачі позову до суду та упродовж всього часу розгляду справи у суді не скористалася своїм правом на подання належних та достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог (у тому числі, витребування доказів).

Відтак, суд дійшов висновку про недостовірність вказаних позивачкою обставин понесення нею витрат, пов`язаних із навчанням сина, у зв`язку із неподанням нею будь-яких письмових доказів на підтвердження понесення таких витрат.

Наявні у матеріалах справи виписки з банківського рахунку позивачки містять інформацію про перерахування коштів на банківський рахунок сина, однак з наданих доказів не вбачається взаємозв`язок із навчанням сина у закладі вищої освіти (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).

Натомість судом установлено, що син сторін ОСОБА_3 проходить навчання у якості курсанта Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за денною формою навчання, що дозволяє зробити висновок про його перебування на грошовому забезпеченні за рахунок державного бюджету.

Відповідно до положень пункту 2 розділу І Закону України «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військова служба (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки є видом проходження громадянами військової служби у добровільному порядку.

Згідно з пунктами 15, 23 розділу ІІ Положення, з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються, зокрема, контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання). Контракт про навчання набирає чинності з дня призначення особи на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.

За пунктами 5. 1. 1, 5. 6. 1, 5. 6. 11 Положення про Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України від 18 квітня 2014 року №483/260, особи, які навчаються в інституті належать до змінного особового складу, зокрема курсанти, які є військовослужбовцями. При переведенні тих, хто навчається, зі статусу студента на статус курсанта їх утримання та забезпечення усіма видами постачання здійснюються за рахунок кошторисів Міноборони та інших центральних органів виконавчої влади, для потреб яких здійснюється підготовка військових фахівців.

Отже, навчання курсанта на денній формі вказаного закладу вищої освіти передбачає речове, продовольче та фінансове забезпечення курсанта за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, а відтак доводи позивачки щодо потреб у матеріальній допомозі на період навчання сина є недостатніми та непереконливими в контексті положень статті 199 СК України.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2020 року в справі № 635/1139/17.

Суд також звертає увагу на те, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження обставин щодо надання матеріальної допомоги сину виключно нею, як і не надала суду доказів про доходи відповідача, не заявляла до суду клопотання про витребування таких доказів у зв`язку із неможливістю їх самостійного подання.

Суд також враховує наявність у відповідача статусу учасника бойових дій, третьої групи інвалідності внаслідок війни та обов`язку сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.11.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи подані сторонами докази, об`єктивна необхідність позивачки у стягненні аліментів з відповідача в її користь на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у цій справі, позивачкою не доведена, як і не доведена спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,4,5, 12,13, 76-82, 141,259,265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 20.10.2026.

Суддя Тетяна ШИЯНОВСЬКА