Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №343/2265/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №343/2265/25

Суддя: Барков В. М.

Справа № 343/2265/25

Провадження № 22-ц/4808/1395/26

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

секретар Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «Вигодський лісокомбінат» адвоката Кріль Ольги Миколаївни на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року у складі судді Керніцького І. І., ухвалене у м. Долина Івано-Франківської області, повний текст якого складено 15 травня 2026 року, у справі за позовом ТОВ «Вигодський лісокомбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про виділ частки в натурі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач ТОВ «Вигодський лісокомбінат» звернувся до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про виділ частки в натурі. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві приватної власності належав гуртожиток, площею 1 034,1 кв.м в смт. Вигода, Долинського району Івано-Франківської області, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 08 вересня 2011 року.

На підставі договорів купівлі-продажу позивач відчужив на користь відповідачів 87/100 часток гуртожитку, у зв`язку з чим у його власності залишилось 13/100 часток гуртожитку площею 129,4 кв.м, про що зроблено відповідні відмітки нотаріусом у свідоцтві про право власності.

Вказана частка в натуральному виразі відповідає окремим житловим та підсобним приміщенням.

Посилаючись на те, що між сторонами відсутня домовленість про порядок користування приміщеннями, яким відповідає 13/100 частка гуртожитку, внаслідок чого позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право власності на належну йому частку, ТОВ «Вигодський лісокомбінат» просило припинити право спільної часткової власності на 13/100 часток гуртожитку, розташованого у смт. Вигода, Долинського району Івано-Франківської області, загальною площею 1 034,1 кв. м; виділити у натурі належні позивачу 13/100 часток гуртожитку у вигляді: квартири АДРЕСА_1 (1-1 кімната 14,5 кв. м), площею 14,5 кв.м.; квартири АДРЕСА_2 (2-1 кімната 15,0 кв.м), площею 15,0 кв.м; квартири АДРЕСА_3 (1-тамбур 3,2 кв.м, 2-кімната 17,8 кв.м, 3-кімната 12.2 кв.м, 4-санвузол 2.9 кв.м), площею 36,1 кв.м; 5-тамбур 1,1 кв.м; 4-коридор 8,7 кв.м; 3-коридор 22/100 10,4 кв.м; 1 - сходова 13,0 кв.м; поверх 1-сходова 13,0 кв.м; поверх 1-сходова 13,0 кв.м; 28-коридор 9/100 4,7 кв.м; визнати за ТОВ «Вигодський лісокомбінат» право власності на зазначені приміщення, частку визначити як 1/1.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вигодський лісокомбінат» відмовлено.

У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представник ТОВ «Вигодський лісокомбінат» адвокат Кріль О. М., посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що квартири багатоквартирних будинків не є об`єктами спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, а також про те, що 13/100 часток гуртожитку не перебуває у спільній власності позивача, оскільки після відчуження відповідачам 87/100 частки гуртожитку у власності позивача залишилась частка гуртожитку у розмірі 13/100, яка в натуральному виразі відповідає окремим житловим та підсобним приміщенням, які позивач й просить виділити йому у власність в натурі. А тому, на думку представника позивача, товариство має право на виділ своєї частки в натурі.

Представник ТОВ «Вигодський лісокомбінат» вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено порушення його прав відповідачами, оскільки відповідачі заперечують відповідне право позивача та у добровільному порядку здійснити відповідний виділ неможливо. А тому позивач й звернувся за захистом своїх прав до суду.

Крім того, представник скаржника заперечує висновок суду першої інстанції про те, що приміщення, які складають 13/100 часток позивача у будинку АДРЕСА_4 є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, а отже, можуть перебувати лише у спільній власності сторін, оскільки товариство, як співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності і визначальним для такого виділу є розмір частки співвласника та технічна можливість виділу такої частки.

Поза увагою суду першої інстанції залишився висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, який складено ФОП ОСОБА_10 згідно якого за технічними показниками 13/100 часток гуртожитку по АДРЕСА_4 , яку складають відповідні приміщення, є відокремленою, має окремий вхід і може бути виділена в натурі.

Відтак, на думку представника ТОВ «Вигодський лісокомбінат» адвоката Кріль О. М., позовні вимоги скаржника підлягають до задоволення.

У відзивах на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 адвокат Парфан Т. Д., доводи апеляційної скарги ТОВ «Вигодський лісокомбінат» заперечує, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін. Додатково вказує, що право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, а саме гуртожиток за адресою АДРЕСА_4 припинено у зв`язку з поділом. Зазначає,що припинення правового статусу спірного майна, як майна , що перебуває у спільній частковій власності, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову і залишення апеляційної скарги без задоволення.

Щодо цільового призначення частини приміщень, на які позивач просить визнати за ним право власності, адвокат Парфан Т. Д. зауважує, що приміщення (1 поверх: 5-тамбур 1.1.м.кв., 4-коридор 8.7 м.кв., 3-коридор 22/100 10.4 м.кв.,1-сходова 13.0 м.кв.; 2 поверх: 1-сходова 13.0м.кв.; 3 поверх: 1- сходова 13.0 м.кв., 28-коридор 9/100 4.7м.кв.) є допоміжними приміщеннями і не підлягають приватизації, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині і залишення апеляційної скарги без задоволення.

Крім того, представник відповідачів звертає увагу апеляційного суду, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 є власниками відповідних квартир по АДРЕСА_4 із частка 1/1. Права позивача на реалізацію права власності на належну йому частку в об`єкті із статусом спільної часткової власності відповідачі не порушували. Відтак, на його думку, відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови у задоволенні позову та, як наслідок, залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Вигодський лісокомбінат» не скористалися, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Кріль О. М., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, представника відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 адвоката Парвана Т. Д., який просив рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вигодський лісокомбінат», суд першої інстанції, прийшов до висновків, що позивачем належним чином не доведено порушення його прав відповідачами.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивачу ТОВ «Вигодський лісокомбінат» на праві приватної власності належав гуртожиток, площею 1034,1 м.кв. в смт. Вигода, Долинський р-н., Івано-Франківська обл., частка 1/1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 08 вересня 2011 року (а.с.7).

Також встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу 31 липня 2013 року позивач відчужив на користь відповідачів 87/100 часток гуртожитку. У власності позивача залишилось 13/100 частки гуртожитку, про що зроблено відповідні відмітки нотаріусом у Свідоцтві про право власності.

За цими договорами до відповідачів перейшло право власності як на житлові, так і нежитлові приміщення гуртожитку.

Рішенням виконавчого комітету Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області № 52 «Про надання дозволу на переведення гуртожитку у житловий фонд та його реконструкцію» від 31 липня 2014 року постановлено дозволити ПАТ «Вигодський лісокомбінат» та власникам часток гуртожитку перевести у житловий фонд гуртожиток та здійснити реконструкцію приміщень гуртожитку, який розташований по АДРЕСА_4 (а.с. 81).

Рішенням виконавчого комітету Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області № 7 «Про присвоєння поштової адреси» від 28 січня 2015 року присвоєно поштову адресу кожному з відповідачів, які уклали договори купівлі-продажу часток гуртожитку з позивачем (а.с. 85).

Згідно заяви від 06 липня 2015 року, засвідченою приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Ананевич О. М., зареєстрованої в реєстрі за № 1304-1310, ПАТ «Вигодський лісокомбінат», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 дали свою згоду на поділ будинку АДРЕСА_4 , що перебуває у спільній частковій власності, а також на отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 86).

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна – це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна.

Звертаючись до суду із позовом, позивач ТОВ «Вигодський лісокомбінат» просив припинити право спільної часткової власності на 13/100 частин гуртожитку виділивши в натурі належні товариству на першому поверсі квартири АДРЕСА_5 ; тамбур 5; коридори 3, 4; сходову 1; на другому поверсі – сходову 1; на третьому поверсі – сходову 1 та коридор 28. Також просив визнати за ним право власності на зазначені приміщення із зазначенням частки 1/1.

З положень ч. 2 ст. 367 ЦК України вбачається, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що фактично гуртожиток є багатоквартирним будинком власниками квартир у якому є сторони у справі

Оскільки квартири у багатоквартирному будинку є самостійними об`єктами нерухомого майна, їх виділ в порядку, передбаченому статтею 364 ЦК України, є неможливим. Відтак суд першої інстанції правильно відмовив в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина 2 статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок – житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення – ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

Суд першої інстанції, установивши, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що приміщення розташовані на першому поверсі тамбур 5; коридори 3, 4; сходова 1; на другому поверсі – сходова 1; на третьому поверсі – сходова 1 та коридор 28 не є допоміжними, адже, виходячи із способу і порядку їх використання, місця їхнього розташування та загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, не доведено, що вони не призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Вигодський лісокомбінат» адвоката Кріль Ольги Миколаївни – залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта

Оригінал: reyestr.court.gov.ua