Додаткове рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №345/1242/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/1242/26

Провадження № 22-з/4808/111/26

Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача: Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Томин О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – Коваля Андрія Євгенійовича про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У 2025 році представник ФОП ОСОБА_1 – ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги, інфляційні втрати та 3 % річних у загальному розмірі 1113,05 грн, а також судові витрати у розмірі 8331,20 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1113,05 грн, яка складається з 965,58 грн боргу за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року по квітень 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 111,53 грн, 3 % річних у розмірі 35,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору та 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи

28 вересня 2026 року представник ФОП ОСОБА_1 – ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Заяву обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі, не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених ФОП ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції. Представник заявника зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн є співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, а їх розмір підтверджується належними доказами.

З огляду на викладене просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких просив відмовити в її задоволенні.

В обґрунтування заперечень зазначив, що справа є малозначною, а в провадженні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває значна кількість аналогічних справ, у яких АБ «Юлії Божко» представляє інтереси ФОП ОСОБА_1 . На думку відповідача, процесуальні документи, підготовлені в інтересах позивача, мають шаблонний характер, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції перевищує ціну позову. Наголошує, що відшкодування таких витрат не повинно бути способом надмірного збагачення сторони чи додатковим джерелом отримання доходу.

Крім того, відповідач просить урахувати, що відзив на апеляційну скаргу є ідентичним відповіді на відзив, поданій у суді першої інстанції, за підготовку якої суд уже стягнув на користь ФОП ОСОБА_1 1 000 грн витрат на правничу допомогу. Також просить урахувати його майновий стан.

Представник ФОП ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подав додаткові пояснення щодо заперечень відповідача, у яких не погодився з доводами про шаблонність процесуальних документів, зазначивши, що кожна справа має свої особливості. Зауважив, що апеляційна скарга ОСОБА_2 містила специфічні доводи, які потребували детального правового аналізу, формування індивідуальної правової позиції та підготовки відповідних заперечень. На думку представника позивача, це підтверджує необхідність витрат часу та застосування професійних знань адвоката.

Також представник позивача вважає необґрунтованими доводи про неспівмірність витрат, оскільки їх зменшення виключно з огляду на невелику ціну позову фактично обмежуватиме можливість кредитора ефективно захищати свої права в суді. Зазначає, що заявлені витрати є співмірними з ринковою вартістю адвокатських послуг, обсягом виконаної роботи та значенням справи для позивача.

З огляду на викладене представник позивача просить відхилити заперечення ОСОБА_2 та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Правове обґрунтування та висновки апеляційного суду за результатами розгляду заяви

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів уважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Установлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем було надано: договір про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14 липня 2025 року, укладений між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 ; додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14 липня 2025 року; додаток № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14 липня 2025 року; акт № 6755 здачі-приймання до договору про надання професійної від 28 вересня 2026 року.

Відповідно до наведеного договору АБ зобов`язалося надати замовнику професійну правничу допомогу у формі захисту прав та інтересів замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Для надання адвокатських послуг АБ зобов`язалося вчиняти усі необхідні дії, а саме: аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з боржниками, зазначеними у додатку № 1 до акта про придбання майна на аукціоні від 14 листопада 2024 року; консультування замовника щодо вищезазначених правовідносин; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості; складання інших процесуальних документів (за потреби); здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.

Факт надання послуг відповідно згідно із умовами договору підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та є разом з наданими АБ рахунком підставою для перерахування суми гонорару (винагороди).

Згідно із актом № 675 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 28 вересня 2026 року АБ «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 погодили, що адвокат надав, а замовник прийняв правничу допомогу у вигляді: аналізу наданих замовником документів, підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 1 година, вартістю 2000 грн, аналіз наданих замовником документів, підготовка та складання заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу тривалістю 1 год та вартістю 2000 грн.

Отже, заявником надано належні докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції та понесення відповідних витрат.

Разом із тим ОСОБА_2 подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких просив відмовити в її задоволенні, посилаючись, зокрема, на неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи.

Колегія суддів частково погоджується з доводами відповідача та вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідає критеріям співмірності, розумності й обґрунтованості.

Визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, колегія суддів ураховує характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, а також зміст і обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів.

Зокрема, колегія суддів бере до уваги, що АБ «Юлії Божко» здійснює представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 у значній кількості аналогічних справ, а також схожість змісту відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на відповідь на відзив, що в сукупності має значення для оцінки обсягу фактично виконаної адвокатом роботи.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 грн. Колегія суддів вважає, що зазначена сума є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг у суді апеляційної інстанції, а також відповідає критеріям реальності й розумності таких витрат.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

Ухвалити у справі додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касац ійному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст додаткової постанови складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

О. О. Томин