Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №343/464/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/464/24

Провадження № 22-ц/4808/688/26

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Баркова В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Креховецької Н.М., позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника позивачів адвоката Кобилинець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Креховецької Надії Миколаївни на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2026 року, ухвалене суддею Монташевич С.М. в м. Долина, у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про виділ частки в натурі,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст первісного та зустрічного позовів

У лютому 2024 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (позивачі) звернулися з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про виділ в натурі частки із майна.

Позовні вимоги мотивували тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності їм та відповідачу. Розмір частки ОСОБА_4 складає 3/9 частки квартири, розмір частки ОСОБА_3 - 1/3 частки та розмір частки ОСОБА_1 - 3/9 частки квартири. Спільна частка позивачів складає 2/3 або 6/9 частки квартири.

Земельна ділянка, на якій розташована квартира, не перебуває у приватній власності і кадастровий номер їй не присвоювався.

З метою покращення житлово-побутових умов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до ОСОБА_1 із пропозицією укласти договір про поділ житлового будинку з виділенням в окрему одиницю, але між співвласниками не було досягнуто згоди. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 здійснюють відбір (споживання) природного газу для побутових потреб та мали намір переоформлення договору розподілу природного газу, бо власником особового рахунку по квартирі є ОСОБА_5 , яка вже померла. Для цього ОСОБА_4 звернувся до АТ "Івано-Франківськгаз", проте йому відмовлено на підставі п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, яким передбачено у разі перебування об`єкта побутового споживача у власності (користуванні) кількох осіб укладення одного договору з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів). Позивачі вказували, що вони з відповідачкою не можуть дійти згоди щодо переоформлення договору розподілу природного газу. Отже, порушується повноцінний зміст права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на нерухоме майно, що їм належить на праві спільної часткової власності, оскільки неможливо реалізувати своє право на вільне розпорядження власним майном без згоди іншого співвласника.

Якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили:

1) виділити, відповідно до варіанту № 2 згідно проектної пропозиції висновку експерта №22/Е від 22.01.2024:

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зі спільної часткової власності в натурі в окрему інвентарну одиницю - 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , в яку входять такі приміщення: ванна № 3, загальна площа 4,8 м кв., кухня №4, загальна площа 14,2 м кв., житлова №5, загальна площа 11,0 м кв., житлова №6, загальна площа 19,2 м кв. Загальна площа приміщень становить 49,2 м кв., з них житлова площа - 30,2 м кв., яка є більшою на 3,2 м кв. за ту, що припадає на 2/3 ідеальних часток у площі спірної квартири (розрахунок: 49,2 - 46,0 = 3,2 м кв.);

ОСОБА_1 , власнику 1/3 частини, такі приміщення: коридор №1, загальна площа 8,4 м кв., комора №2, загальна площа 1.2 м кв., житлова №7, загальна площа 11,4 м кв., веранда № І, загальна площа 3,8 м кв. Загальна площа приміщень, які запропоновано виділити власнику 1/3 частини, становить 24,8 м кв., з них житлова площа 11,4 м кв.

Власнику 1/3 частини виділити зі площі квартири приміщення площею 19,8 м кв., яка є меншою на 3,2 м кв. за ту, що припадає на 1/3 ідеальну частку у площі квартири (розрахунок: 23,0 - 19,8 = 3,2 м кв.).

Загальна вартість частини спірної квартири, що виділяється власнику (власникам) 2/3 частин, становить: 337496 грн (розрахунок: 25649+99735+ 77259+134853=337496), що є більше вартості, яка припадає співвласнику 2/3 ідеальної частки на 1823,33 грн (розрахунок: 337496 - 335672,67 =1823,33).

Загальна вартість частини спірної квартири, що виділяється власнику 1/3 частини, становить: 166013 грн (розрахунок: 58998 + 6467 + 80069 + 20479 = 166013), що є менше вартості, яка припадає співвласнику 1/3 ідеальної частки на 1823,33 грн (розрахунок: 167836,33 -166013 = 1823,33 грн).

При даному варіанті поділу №2 грошова компенсація за відхилення від ідеальних часток в квартирі АДРЕСА_1 належить власнику 1/3 частини і становить 1823,33 грн.

При поділі спірної квартири виконати наступні ремонтно-будівельні роботи :

- здійснити реконструкцію системи самопливної каналізації в межах прибудинкової території шляхом перенесення каналізаційного колодязя та підземного трубопровода на відстань не менше ніж 3,0 м від фундамента будинку, цим забезпечивши виконання вимог п.11.5.4 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій";

- влаштувати вхід у приміщення №4 шляхом влаштування дверного прорізу в зовнішній стіні та заповнити його дверним блоком;

- демонтувати дверний блок та закласти дверний проріз у стіні між приміщенням №1 та приміщенням №4;

- демонтувати дверний блок та закласти дверний проріз у стіні між приміщенням №1 та приміщенням №6;

- демонтувати віконний блок та закласти існуючий віконний отвір у приміщенні №3;

- влаштувати новий віконний проріз у зовнішній стіні приміщення №3 та заповнити його віконним блоком;

- передбачити вхід у новостворену квартиру через прибудовану до зовнішьої стіни будинку зі сторони приміщень №3 та №4 веренду з ганком та дашком(п.5.10 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1);

- забезпечити можливість провітрювання новоствореного приміщення новоствореної веранди провітрюванням через стулки вікон, кватирки або інші пристрої (п.10.6 та 10.7 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1);

- у приміщенні №6 здійснити реконструкцію віконного отвору шляхом влаштування французького балкону (вимоги п.10.4 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1); демонтувати дверний блок у прорізі стіни між приміщенням №1 та приміщенням №7;

- закласти люк-лаз виходу на горище у приміщенні №1;

- об`єднати в одне приміщення №1 та приміщення №7, влаштувавши у стіні між ними арку завширшки більше ніж 1,88 м (Розрахунок: 0,5 х 3,75 = 1,88 м), заввишки більше ніж 1,9 м (п.82 Порядок проведення технічної інвентаризації);

- у новоствореному шляхом об`єднання приміщення №1 та приміщення №7 приміщенні влаштувати кухню-нішу у відповідності з п.5.19 ДБН В.2.2- 15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1; у зовнішній стіні новоствореного шляхом роз`єднання приміщення №1 та приміщення №7 приміщення влаштувати подвійні двері з фрамугою та провітрювач (вимоги п.10.2., п.10.4 та п.10.6 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1);

- до зовнішньої стіни житлового будинку до зовнішньої стіни новоствореного шляхом роз`єднання приміщення №1 та приміщення №7 приміщення влаштувати прибудову для розташування санітарного вузла площею не менше ніж 4,9 м кв. (вимога П.5.20.ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1) ;

- демонтувати перегородку з дверним прорізом між приміщенням №1 та приміщенням №2 утворивши приміщення веранди;

- у стіні між новоствореним шляхом об`єднання приміщення №1 та приміщення №7 приміщенням та новоствореним шляхом роз`єднання приміщення №1 та приміщення №2 влаштувати подвійні двері в розумінні п.5.10 ДБН В.2.2-15-2019"Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1 та провітрювач у розумінні п.7.33 ДБН В.2.2-15- 2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1; у зовнішній стіні створеного шляхом роз`єднання приміщення №1 та приміщення №1 у приміщенні веранди влаштувати вхід у новостворену квартиру та облаштувати цей вхід ґанком та дашком;

- огороджуючі конструкції новоствореної веранди привести у відповідність до п.10.6 та 10.7 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1;

- у приміщенні №6 здійснити реконструкцію віконного отвору шляхом влаштування французького балкону ( вимоги п.10.4 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1);

- влаштувати зовнішній вхід на горище будинку;

- здійснити реконструкцію внутрішньоквартирного обладнання у відповідності з вимогами ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки.Основні положення", ДБН В.2.5-67 2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування”, ДБН В.2.5-20.2018 “Газопостачання”, ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина ОСОБА_6 . Частина II. Будівництво. Зі Зміною № 1.

Для перепланування спірної квартири у дві ізольовані квартири з окремими виходами на зовні, кожному зі співвласників у індивідуальному порядку необхідно здійснити реконструкцію існуючого будинку, обладнати автономні мережі електро-, газопостачання та опалення, встановити індивідуальні прилади обліку споживання природного газу та електричної енергії, у зв`язку з чим вартість даних робіт не визначається.

Для здійснення реконструкції спірної квартири необхідно розробити проєктну документацію (проєктні пропозиції або робочий проєкт) проєктною організацією, яка має повноваження на проведення таких видів робіт та оформити дозвільну документацію на проведення будівельних робіт;

2) визнати право спільної часткової власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 у рівних частках на кожного;

3) припинити право спільної часткової власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.1-9 том 1).

У червні 2024 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про виділ частки в натурі.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 кожен володіють по 1/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що слід в становити порядок користування частиною приміщень усіма співвласниками приміщеннями під № І, 1, 2, 3, 4 (спільне користування), співвласникам 2/3 (1/3+1/3) ідеальної частки виділити приміщення під № 5, 6, а співвласнику 1/3 ідеальної частки виділити приміщення під № 7. Відповідно до п. 2 висновку експерта № 14/24 від 30.05.2024р. такий варіант технічно можливий без проведення ремонтно-будівельних робіт та перепланувань.

ОСОБА_1 просила:

виділити їй в натурі частину квартири АДРЕСА_1 , а саме: приміщення № 7 згідно технічного паспорта станом на 02.10.2023р.;

приміщення під № І, 1, 2, 3, 4 згідно технічного паспорта станом на 02.10.2023 залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (а.с.162 том 1)

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про виділ частки в натурі.

Проведено поділ квартири АДРЕСА_1 шляхом виділення:

співвласникам 2/3 часток ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такі приміщення: кухню (№ 4), загальною площею 14,2 кв.м, житлову № 5, загальною площею 11,0 кв.м, житлову № 6, загальною площею 19,2 кв.м;

власниці 1/3 частки ОСОБА_1 – коридор № 1, загальною площею 8,4 кв.м, комору № 2, загальною площею 1,2 кв.м, ванну № 3, загальною площею 4,8 кв.м, житлову № 7, загальною площею 11,4 кв.м, веранду № І, загальною площею 3,8 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки в розмірі 26821 (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять одна) гривня 21 копійка.

Зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 провести реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , звернувшись попередньо за розробленням проєктної документації та оформивши дозвільні документи на проведення ремонтно-будівельних робіт, а саме:

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід:

демонтувати дверний блок та закласти дверний проріз в стіні між приміщенням № 1 та приміщенням № 4;

демонтувати дверний блок та закласти дверний проріз в стіні між приміщенням № 1 та приміщенням № 6;

демонтувати дверний блок та закласти дверний проріз в стіні між приміщенням № 3 та приміщенням № 4;

демонтувати віконний блок в приміщенні № 5;

здійснити реконструкцію віконного прорізу під дверний проріз виходу на зовні з приміщення № 5;

встановити дверний блок із фрамугою, що відчиняється на провітрювання (функція провітрювання) в новостворений дверний проріз виходу на зовні з приміщення № 5;

обладнати зовнішній вихід назовні з приміщення № 5 дерев`яним ґанком та дашком;

встановити дашок над новоствореним зовнішнім виходом із приміщення № 5;

влаштувати перегородку з дверним прорізом в приміщенні № 5, здійснивши поділ цього приміщення на приміщення тамбуру та приміщення передпокою;

встановити дверний блок, що відчиняється на провітрювання (функція провітрювання) в новостворений дверний проріз між новоствореними приміщеннями тамбуру та передпокою;

демонтувати варочну піч в приміщенні № 4;

влаштувати перегородку з дверним прорізом в приміщенні № 4, здійснивши поділ цього приміщення на приміщення кухні та приміщення суміщеного санвузла;

влаштувати зовнішній вхід на горище будинку;

здійснити реконструкцію внутрішньоквартирного обладнання у відповідності з вимогами ДБН В.2.2-15:2019 Житлові будинки. Основні положення”, ДБН В.2.5-67-2013"Опалення, вентиляція та кондиціонування”, ДБН В.2.5-20.2018 “Газопостачання”, ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина ОСОБА_6 . Частина II. Будівництво. Зі Зміною № 1;

ОСОБА_1 слід:

демонтувати перегородку з дверним прорізом між приміщенням № І та приміщенням № 2, об`єднавши приміщення веранди № І та приміщення комори № 2, створити приміщення передпокою;

для входу в приміщення № 3 влаштувати дверний проріз з дверним блоком в стіні між приміщенням № 3 та новоствореним приміщенням передпокою;

огороджувальні конструкції (зовнішні дерев`яні стіни) новоствореного приміщення передпокою привести у відповідність 12,1, 12.2, 12 А ДБН В .2.2- 15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1;

здійснити термоізоляцію (утеплення) горищного перекриття в новоствореному приміщенні передпокою;

у віконні прорізи новоствореного приміщення передпокою встановити віконні системи (віконні блоки), що відчиняються на провітрювання (з функцією провітрювання) у відповідності з вимогами п. 10.4 та 10.6 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1;

вихід на зовні з новоствореного приміщення передпокою (зовнішній вихід з квартири) обладнати подвійними дверима в розумінні п.5.10 ДБН В.2.2-15- 2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1 та провітрювач у розумінні п.7.33 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1;

демонтувати дверний блок в прорізі стіни між приміщенням №1 та приміщенням №7;

об`єднати в одне приміщення № 1 та приміщення № 7, влаштувавши в стіні між ними арку завширшки більше ніж 1,88 м (Розрахунок: 0,5 х 3,75 = 1,88 м), заввишки більше ніж 1,9 м (п.82 Порядок проведення технічної інвентаризації);

в новоствореному шляхом об`єднання приміщення № 1 та приміщення № 7 приміщенні влаштувати кухню-нішу відповідно до вимог п.5.19 ДБН В.2.2-15- 2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1;

в стіні між новоствореним шляхом об`єднання приміщення № 1 та приміщення № 7 приміщенням та новоствореним приміщенням передпокою влаштувати дверний блок із фрамугою, що відчиняється на провітрювання (п. 10.4 та 10.6 ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення" із Зміною №1);

здійснити реконструкцію внутрішньоквартирного обладнання у відповідності з вимогами ДБН В.2.2-15:2019 Житлові будинки. Основні положення”, ДБН В.2.5-67-2013"Опалення, вентиляція та кондиціонування”, ДБН В.2.5-20.2018 “Газопостачання”, ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина ОСОБА_6 . Частина II. Будівництво. Зі Зміною № 1.

Визначено частки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у праві спільної власності на новий (утворений у результаті поділу) об`єкт нерухомого майна по 1/2 за кожним.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 7404 (сім тисяч чотириста чотири) гривні 85 копійок понесених судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10005 (десять тисяч п`ять) гривень 94 копійки понесених судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 983 грн 61 коп. недоплаченого судового збору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

На вказане рішення суду представник ОСОБА_1 адвокат Креховецька Надія Миколаївна подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що спірна квартира розташована у двоквартирному житловому будинку, який побудований близько 1940 року, друга квартира в будинку належить іншим власникам. Водночас, обраний судом варіант поділу передбачає проведення реконструкції та перепланування частини будинку, що може впливати на конструктивні елементи будинку та інженерні мережі, які є спільними для всього двоквартирного будинку. Суд першої інстанції не з`ясував, чи впливатимуть передбачені рішенням суду роботи на права інших співвласників будинку, не перевірив необхідність отримання їхньої згоди на такі роботи. Таким чином, суд фактично дозволив проведення реконструкції частини будинку без належної оцінки можливого порушення прав інших співвласників, що суперечить вимогам статті 319 ЦК України, відповідно до якої здійснення права власності не повинно порушувати права інших осіб, а також статті 358 ЦК України, яка передбачає здійснення прав співвласниками за взаємною згодою.

Суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка під будинком не перебуває у приватній власності та їй не присвоєно кадастрового номера, водночас, не надав належної оцінки тому, що запропоновані варіанти поділу часток передбачають проведення реконструкції та облаштування окремих входів, що може потребувати прав на земельну ділянку та відповідних дозвільних документів від Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, оскільки саме у комунальній власності останньої знаходиться земельна ділянка під будинком, у якому розташована спірна квартира.

У матеріалах справи є п`ять висновків судових експертів, а в основу рішення судом покладено висновок судового експерта Пілянського І.С. № 37/Е за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 08.10.2025. Запропонований позивачами за первісним позовом варіант поділу за цим висновком фактично передбачає проведення масштабної реконструкції будинку, включаючи перенесення каналізаційних мереж, влаштування нових входів, добудову веранди та санітарного вузла, зміну віконних та дверних прорізів, а також реконструкцію інженерних мереж. Однак суд першої інстанції не перевірив можливість проведення таких робіт, не встановив наявності необхідної дозвільної документації та не врахував, що будинок є двоквартирним та що будь-які реконструкційні роботи можуть впливати на права власників іншої квартири.

Зазначає, що суд не надав оцінки доводам відповідачки, викладеним у судових дебатах 30.01.2026, де сторона відповідачки навела детальні доводи щодо недопустимості та неналежності обох висновків експерта ОСОБА_8 , а також щодо процесуальних порушень під час подання доказів стороною позивачів.

Суд зазначив у рішенні (абзац 5 сторінки 9 та абзац 1 сторінки 10), що підстав уважати, що висновок експерта № 37/E за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 08.10.2025, в якому експерт допустив описку в прізвищі адвоката та на підставі чого такий складено (на підставі договору від 11.08.2025, а не запиту), складено за замовленням неуповноваженої на те особи в суду нема. З таким висновком суду ОСОБА_1 не погоджується, оскільки суд не обґрунтував, чому саме номер справи береться до уваги у цьому висновку, котрий може бути опискою, а не інша велика кількість геть інших даних.

Крім того, представник апелянта звертає увагу на те, що договір № 19/2025 про проведення судової будівельно-технічної експертизи від 11.08.2025 (т. 1 а.с. 114-115) не був надісланий стороні апелянта, оскільки такий був поданий виключно як підстава для відкладення розгляду справи, тому що сторона за первісним позовом значно затягувала процес у зв`язку із неготовністю висновку експерта. Зокрема, суд відкладав розгляд справи за клопотанням адвоката Кобилинець Т.В. більше ніж на місяць у зв`язку із її відпусткою та двічі судом судові засідання відкладалися, зокрема, один раз щодо перебування суду в нарадчій кімнаті, а іншого разу у зв`язку із участю судді в семінарі. Окремо звертає увагу суду, що висновок експерта Пілянського І.С. № 37/E від 08.10.2025, що був долучений представницею позивачів адвокатом Кобилинець Т.В. як письмовий доказ, не відповідає вимогам частини четвертої статті 95 ЦПК України, оскільки не був належним чином засвідчений: на ньому відсутні як належне графічне засвідчення копії, так і електронний цифровий підпис та інше належне засвідчення. Більше того, клопотання про долучення цього доказу було надіслане ОСОБА_1 в оригіналі з власноручним підписом адвокатки Кобилинець Т.В., тоді як у розпорядженні суду за таких обставин не міг одночасно перебувати оригінал цього ж документа, оскільки в оригіналі може існувати лише один примірник. А долучення копії клопотання до справи для суду забороняється ЦПК України, оскільки такі подаються до суду в оригіналі, а іншим учасникам справи надсилаються його копії. Також у цьому клопотанні про долучення висновку судового експерта Пілянського І.С. № 37/Е не зазначено відомостей про наявність у представниці позивачів електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, а також не наведено жодної поважної причини для поновлення строку на подання такого доказу. Крім того, до обох висновків судового експерта Пілянського І.С. за № 22/E та № 37/Е, взагалі, не долучено свідоцтва експерта, а відтак у суду не було можливості перевірити кваліфікацію цієї особи та чинність її повноважень на день складання висновків. Відповідно до постанови Верховного Суду, ухваленої 19.05.2020 у справі № 263/10503/16-к, втрата чинності свідоцтва на право проведення експертом експертних досліджень і не продовження його дії, зумовлює недопустимість висновку експертизи як доказу.

Крім процесуальних порушень, зміст висновку судового експерта Пілянського І.С. № 37/Е від 08.10.2025 також свідчить про його неприйнятність для покладення в основу рішення. Так, за варіантом № 1 цього висновку ОСОБА_1 фактично обмежена у доступі на горище, у праві вибору типу кухонної плити, оскільки облаштування кухні-ніші за п. 5.19 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові Будинки. Основні положення» із Зміною № 1 (надалі за текстом - ДБН) допускає лише електричну плиту та потребує примусової витяжної вентиляції. При цьому, в кухні-ніші повністю відсутнє денне природне освітлення. Крім того, житлова кімната, яка виділяється ОСОБА_1 , має площу 11,4 кв м, тоді як відповідно до пункту 5.19 ДБН площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 кв м. За варіантом № 2 ситуація також не відповідає вимогам ДБН, оскільки ОСОБА_1 виділяються приміщення загальною площею 24,8 кв. м, з них житловою — 11,4 кв. м, що не відповідає знову ж таки пункту 5.19 ДБН. До того ж сам висновок судового експерта Пілянського С. № 37/E від 08.10.2025 передбачає, що для реалізації як варіанту № 1, так і варіанту № 2 необхідно розробити проєктну документацію та оформити дозвільну документацію на проведення будівельних робіт, про що зазначено у самому ж висновку: «Для здійснення реконструкції спірної квартири необхідно розробити проектну документацію, проектні пропозиції або робочий зошит) проектною організацією, яка має повноваження на проведення таких видів робіт та оформити дозвільну документацію на проведення будівельних робіт.»

Зокрема, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив (абзац 11 сторінки 11 та абзац 1 сторінки 12): «Завданням суду при розгляді відповідної категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Отримання дозволів на перепланування об`єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі №707/2516/18 від 06 Верховного Суду у справі листопада 2023 року).». Однак, незважаючи на наведене, суд першої інстанції фактично ухвалив рішення всупереч зазначеній ним же ж правовій позиції Верховного Суду оскільки поклав в основу рішення варіант поділу, реалізація якого прямо передбачає проведення реконструкції та потребує розроблення проєктної документації та дозвільних документів. Експерт ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що запропонований ним варіант виділу часток передбачає проведення реконструкції, розроблення проектно-кошторисної документації та отримання відповідних дозвільних документів (абзац 1 сторінки 9 рішення). Те саме зазначено в його висновку, який покладений в основу оскаржуваного рішення. При цьому, суд не встановив, чи є технічна та юридична можливість отримання таких дозволів, чи відповідає запропонований варіант поділу вимогам будівельних норм, а також чи є він реально виконуваним на практиці.

Таким чином, вважає, що суд дійшов суперечливих висновків: з одного боку визнав необхідність дотримання вимог будівельних норм та можливість отримання дозвільних документів, а з іншого - поклав в основу рішення варіант поділу, реалізація якого без отримання таких документів є неможливою.

Тому висновки експерта ОСОБА_8 № 22/8 від 22.01.2024 та № 37/Е від 08.10.2025 складені та подані з істотним порушенням вимог чинного законодавства, містять внутрішні суперечності, не відповідають вимогам щодо допустимості письмових доказів, а також не можуть бути покладені в основу судового рішення як належні та допустимі докази. На вищезазначеному наголошувалося суду під час судових дебатів, однак суд не звернув на це уваги та не надав належного обґрунтування на це в судовому рішенні. Натомість суд першої інстанції фактично не визначив спосіб поділу самостійно, а механічно переніс запропонований експертом варіант поділу до резолютивної частини рішення, що суперечить правовій природі експертного висновку як доказу та порушує вимоги статей 89, 263 ЦПК України.

Окремо під час судових дебатів було звернуто увагу суду першої інстанції на неналежне оформлення адвокатських ордерів адвокаткою Кобилинець Т.В. Зокрема, у виданих нею ордерах на надання правничої допомоги — серії АТ № 1057466 від 21.02.2024 (а.с. 20) та серії АТ № 1056771 від 21.02.2024 - зазначені лише ініціали її довірителів без повного зазначення їх імені та по батькові. Такі документи не дозволяють однозначно ідентифікувати особу, в інтересах якої діє адвокат, а відтак не відповідають вимогам чинного законодавства щодо належного підтвердження повноважень представника. Вказані ордери видані всупереч вимогам Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41. Зокрема, відповідно до підпункту 12.2 пункту 12 зазначеного Положення ордер обов`язково повинен містити прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається правнича допомога, або найменування юридичної особи. Зазначення лише ініціалів особи не дозволяє належним чином ідентифікувати клієнта адвоката та не відповідає вимогам цього Положення. Аналогічна позиція відображена і у методичних рекомендаціях Національної асоціації адвокатів України «Адвокатський запит: методичні рекомендації для адвокатів» (2023 рік), розміщених на офіційному веб-сайті НААУ, де прямо зазначено, що при позначенні фізичної особи в ордері слід вказувати повністю ім`я та по батькові, а не лише ініціали клієнта, а саме зазначено: «Звертаємо увагу, що в ордері при позначенні фізичної особи, якій надається правова допомога, слід вказувати повністю ім`я та по батькові, а не ініціали клієнта.» Відповідно до постанови Верховного Суду, винесеної 27.04.2021 по справі № 902/657/19 у разі коли ордер на надання правової допомоги не має обов`язкових реквізитів, він не може вважатися належним документом для здійснення представництва. Таким чином, наведені обставини викликають обґрунтований сумнів щодо належного підтвердження повноважень представниці позивачів за первісним позовом.

Вказує, що первісний позов подано із суттєвими процесуальними порушеннями. Зокрема, на момент подання позовної заяви до суду обов`язковою вимогою цивільного процесуального законодавства була реєстрація адвокатом електронного кабінету в підсистемі ECITC. Однак адвокатка Кобилинець Т.В. зареєструвала електронний кабінет лише 14.03.2024, тоді як позовну заяву було подано до суду 09.02.2024, тобто більш ніж через місяць після її подання. Крім того, у самій позовній заяві представниця позивачів за первісним позовом не зазначила інформації про наявність або відсутність електронних кабінетів у її довірителів та інших учасників справи, чим порушила вимоги статті 175 ЦПК України. Вказані обставини свідчать про подання первісної позовної заяви з порушенням процесуальних вимог цивільного процесуального законодавства. На цьому було наголошено суду представниками ОСОБА_1 неодноразово і у письмовому форматі адвокатом Зошієм Ю. (наявна заява у матеріалах справи) і в усному форматі у судових дебатах 30.01.2026 адвокаткою Креховецькою Н.М. Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачі за первісним позовом фактично просили здійснити поділ усієї квартири та визначити склад частки відповідачки, хоча співвласник має право вимагати лише виділу належної йому частки у спільному майні, а не визначення складу часток інших співвласників. Отже, у судових дебатах представником Коровець І.Д. було детально викладено правову позицію сторони щодо предмета спору, зокрема наведено аргументи стосовно неправильного застосування норм матеріального права у первісному позові, недопустимості та неналежності окремих доказів, зокрема висновків судового експерта ОСОБА_8 , порушення порядку проведення експертного дослідження, відсутності підтвердження повноважень експерта, невідповідності запропонованого варіанту поділу вимогам державних будівельних норм, а також процесуальних порушень під час подання доказів стороною позивачів. Проте в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції фактично не надав жодної правової оцінки зазначеним доводам сторони відповідача, не спростував їх та не навів мотивів їх відхилення. Така поведінка суду суперечить вимогам статей 89, 263, 264 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення має містити оцінку всіх доказів та доводів сторін, а також мотиви, з яких суд відхиляє ті чи інші аргументи. Фактичне ігнорування судом аргументів, викладених стороною та представником ОСОБА_1 - адвокаткою Креховецькою Н.М. у судових дебатах, свідчить про неповне дослідження обставин справи та порушення принципу змагальності сторін, закріпленого у статті 12 ЦПК України, що є самостійною підставою для скасування судового рішення.

У рішенні суду зазначено (абзац 8 сторінки 13): «Однак в ході розгляду цивільної справи з огляду на проведені експертизи (які в порядку черговості були долучені ними останніми) кожна зі сторін уточнила, які приміщення просить виділити їм у квартирі АДРЕСА_1 , виділення яких не потребує проведення добудови та суттєвих додаткових облаштувань, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як власники 2/3 часток, просили виділити їм приміщення № 4 (кухню), № НОМЕР_1 (житлову кімнату), № НОМЕР_2 (житлову кімнату); ОСОБА_1 , як власниця 1/3 частки, - приміщення № 4 (кухню), № 5 (житлову кімнату).» Однак наведене судом твердження не відповідає фактичним обставинам справи та викривлює позицію ОСОБА_1 , яка просила здійснити виділ її частки з урахуванням висновку судового експерта Бочуляка Р.П. № 81/25 від 17.11.2025, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, яким передбачено можливість виділення їй у користування № 3 (ванна кімната), № 4 (кухня) та № 5 (житлова кімната). Саме на такий варіант виділу вона послідовно посилалася під час розгляду справи, що підтверджується її поясненнями у судовому засіданні, відповідями на поставлені запитання, а також виступом у судових дебатах. Таким чином, суд першої інстанції неправильно відобразив зміст заявлених вимог ОСОБА_1 , що свідчить про неповне встановлення обставин справи та неналежну оцінку позиції сторони при ухваленні рішення.

Вважає, що висновок експерта ОСОБА_9 містить конкретні технічні варіанти вирішення спору, а також оцінку їх відповідності вимогам будівельних норм. Разом з тим суд першої інстанції, посилаючись на те, що експертне дослідження було проведено без безпосереднього огляду спірної квартири, фактично поставив під сумнів технічну спроможність такого висновку. Водночас, під час судового розгляду судом було допитано експерта ОСОБА_9 , якому стороною позивачів за первісним позовом поставлено питання щодо можливості проведення експертного дослідження без безпосереднього огляду об`єкта нерухомості. На це експерт пояснив, що чинне законодавство допускає проведення експертного дослідження на підставі наданих документів та матеріалів без обов`язкового огляду об`єкта, якщо наявних матеріалів достатньо для проведення відповідного дослідження. Незважаючи на такі пояснення експерта, суд першої інстанції все ж використав відсутність огляду квартири як підставу для критичної оцінки висновку експерта, не навівши належних мотивів, чому зазначена обставина у цьому випадку впливає на допустимість або достовірність експертного висновку. Фактично суд вибірково оцінив зміст експертного висновку, не врахувавши його та не навівши переконливих мотивів відхилення цього доказу. Такий підхід суперечить вимогам статті 89 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

До того ж суд також послався на те, що позивачами було здійснено утеплення окремих приміщень, а тому запропонований варіант поділу нібито «нівелює проведені ними ремонтні роботи». Однак проведення сторонами окремих ремонтних робіт у спірному майні саме по собі не може визначати спосіб поділу такого майна. У разі врахування вартості таких робіт між співвласниками може бути вирішене питання про відповідну грошову компенсацію, однак сам факт виконання ремонтних робіт не створює для сторони переважного права на закріплення за нею конкретних приміщень.

При оцінці висновку експерта №81/25 від 17.11.2025р. суд фактично поклав в основу своїх висновків саме фактичний порядок користування приміщеннями, що прямо суперечить правовим позиціям Верховного Суду. Крім того, суд, обґрунтовуючи неприйнятність зазначеного варіанту поділу, послався на обставини, пов`язані з проведеними сторонами ремонтними роботами, а також на проживання у квартирі малолітньої дитини, яка фактично там не проживає. Разом з тим, такі обставини не можуть бути визначальними критеріями при вирішенні питання про поділ або виділ частки у спільному майні, оскільки відповідно до усталеної судової практики визначальними є саме розмір часток співвласників та технічна можливість поділу об`єкта нерухомості. Таким чином, суд першої інстанції, відхиляючи варіант поділу, запропонований у висновку експерта Бочуляка Р.П. № 81/25 від 17.11.2025, фактично використав критерії, які не передбачені законом як визначальні для вирішення спорів про поділ або виділ частки у спільному майні, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права. Наведене обґрунтування свідчить про непослідовність мотивувальної частини рішення.

Вважає, що мотивувальна частина рішення містить внутрішню суперечність, оскільки суд, з одного боку, посилається на правову позицію Верховного Суду про невизначальність фактичного порядку користування майном, а з іншого – фактично враховує саме ці обставини при обґрунтуванні прийнятого рішення. До того ж Верховний Суд неодноразово наголошував, що у праві спільної часткової власності співвласнику належить не конкретно визначена частина майна, а частка у праві власності на все майно як єдине ціле (зокрема, постанова від 21.12.2020 у справі № 465/1520/16-ц), однак суд першої інстанції не врахував зазначені правові позиції Верховного Суду при ухваленні оскаржуваного рішення.

Крім того, суд першої інстанції не врахував характер та обсяг будівельних робіт, передбачених різними експертними висновками. Так, відповідно до висновку судового експерта Бочуляка Р. № 81/25 від 17.11.2025 запропонований варіант поділу передбачає мінімальні будівельні втручання, а саме: для ОСОБА_1 необхідно влаштувати веранду (ґанок), облаштувати дверні прорізи, тоді як для інших співвласників фактично передбачається лише закладення окремих дверних прорізів. Також суд зазначив, що запропонований відповідачкою варіант поділу позбавляє позивачів доступу до комунікацій. Водночас, матеріали справи не містять доказів неможливості технічного вирішення питання доступу до відповідних інженерних мереж, зокрема з урахуванням можливості проведення необхідних технічних робіт або погодження сторонами відповідних змін. Таким чином, запропонований експертом ОСОБА_9 варіант за висновком № 81/25 від 17.11.2025р. поділу передбачає обмежений обсяг будівельних робіт, які пов`язані переважно з організацією окремого входу та ізоляцією приміщень, а також не передбачає отримання жодних дозвільних документів.

Суд першої інстанції фактично обрав варіант поділу за висновком експерта Пілянського І.С. № 37/E від 08.10.2025р., не надавши належної оцінки іншим експертним висновкам та не мотивувавши належним чином причини відхилення альтернативних варіантів, що свідчить про порушення вимог статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів. Крім того, суд взагалі не врахував доводів щодо неналежності та недопустимості, як доказу, висновку експерта Пілянського І.С. № 37 від 08.10.2025р., висловлених під час судових дебатів, про що зазначено вище.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду у справі №707/2516/18 від 06.11.2023р. є помилковим, оскільки фактичні обставини цієї справи не відповідають тим умовам, за яких Верховний Суд допускає можливість поділу майна з подальшим отриманням дозвільних документів.

Також стверджує, що викладення обставин не відповідає фактичному перебігу судового засідання, що ставить під сумнів повноту та точність відображення судом процесуальних дій сторін у мотивувальній частині рішення.

Крім того, під час розгляду справи суд першої інстанції обмежив право сторони на подання та дослідження доказів. Так, 28.05.2025р. представницею ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» було подано клопотання про виклик та допит свідків, які могли надати пояснення щодо фактичних обставин користування спірним житлом та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Однак суд першої інстанції відхилив зазначене клопотання, фактично виходячи з того, що показання свідків не мають значення для розгляду справи.

Крім того, про формальний підхід суду першої інстанції до встановлення обставин справи свідчить і те, що у рішенні суд неправильно зазначив місце проживання ОСОБА_1 . Зокрема, у тексті рішення суд зазначив адресу: АДРЕСА_2 , хоча ОСОБА_1 ніколи не проживала цією адресою. Її місцем реєстрації та фактичного проживання є саме спірна квартира, яка є предметом цього спору. Невірне зазначення таких базових відомостей про сторону у справі свідчить про поверхневий підхід суду до викладення фактичних обставин справи та додатково підтверджує формальність мотивувальної частини оскаржуваного рішення. Крім того, ця спірна квартира є надзвичайно важливою для ОСОБА_1 , і не є для неї «дачею», як зазначив суд, оскільки вона проживає у ній.

Також просить врахувати, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувала позивачам вирішити спір мирним шляхом, про що свідчить наявний у матеріалах справи проєкт мирової угоди, але на жоден із запропонованих варіантів останні не погодились.

Зазначає, що попередній розрахунок судових витрат, пов`язаний із розглядом справи у апеляційній інстанції складається із судового збору, витрат на правничу допомогу 10 000 (десять тисяч) гривень. Також, заявляє, що витрати на правничу допомогу будуть подані впродовж 5 (п`яти) днів після ухвалення судом рішення по суті справи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення по справі, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Судові витрати, пов`язані з розглядом в апеляційному порядку, стягнути на користь відповідачки з позивачів.

Позиція інших учасників справи

Правом на подання відзиву позивачі не скористалися.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Креховецька Н.М. доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та їхній представник адвокат Кобилинець Т.В. апеляційну скаргу не визнали.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.2021 р. спадкоємцями майна ОСОБА_10 є його дочка ОСОБА_1 на 1/3 частку, його син ОСОБА_4 на 1/3 частку, дружина ОСОБА_5 на 1/3 частку. Спадщина, на яку у вказаній частці видано свідоцтво, складається з: 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.2021 р., спадкоємцями майна ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_1 на 1/2 частку, її син ОСОБА_4 на 1/2 частку. Спадщина, на яку у вказаній частці видано свідоцтво складається з 4/9 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 26).

Вказане вище майно належало спадкодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане 02.12.1993 р. виконкомом Вигодської селищної ради народних депутатів (т. 1 а.с. 28). Також у свідоцтві зазначено як власника кварири і ОСОБА_3 , а відтак нерухоме майно належало ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1/3 частки.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 308545941 та № 316637335 за ОСОБА_3 зареєстровано 1/3 частку у праві спільної часткової приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 - 3/9 частки, за ОСОБА_1 - 3/9 частки (т. 1 а.с. 27, 29-30).

Тобто спільна частка позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 складає 2/3 частки вказаної вище квартири, ОСОБА_1 - 1/3 частка.

Згідно з довідкою № 488 від 09.10.2023 р. земельна ділянка, на якій розташована вказана квартира, не перебуває у приватній власності і кадастровий номер їй не присвоювався (т.1 а.с. 31). Про те, що земельна ділянка в АДРЕСА_3 не перебуває у приватній власності вказує й Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с. 196).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов та сімейних обставин від 09.10.2023 р. ОСОБА_4 не зареєстрований за вказаною адресою, але проживає (т. 1 а.с. 32). Власницею особового рахунка по газопостачанню записано ОСОБА_5 . Переоформлення рахунка без згоди всіх співвласників є неможливим, про що свідчить повідомлення АТ "Івано-Франківськгаз" від 19.09.2023 р. (т. 1 а.с. 38).

На ім`я ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до якого у квартирі (літера "А" поверх І, номер квартири АДРЕСА_4 ) є такі приміщення: коридор (№ 1), комора (№ 2), ванна (№ 3), кухня (№ 4), житлова кімната (№ 5, житлова площа 11,0 кв.м), житлова кімната (№ 6, житлова площа 19,2 кв.м), житлова кімната (№ 7, житлова площа 11,4 кв.м), веранда (№ І) (т. 1 а.с. 33-37). Вартість квартири складає 347980 грн, на що вказує висновок про вартість об`єкта оцінки (т. 1 а.с. 39).

У своїх заявах по суті позивачі за первісним позовом просили виділити їм зі спільної часткової власності такі приміщення квартири: ванну, кухню та житлові кімнати під АДРЕСА_5 , натомість відповідачка просила виділити їй житлову кімнату під АДРЕСА_6 , а коридор, комору, ванну, кухню, веранду залишити у спільному користуванні (а.с. 1-9, 162 том 1).

На підтвердження своїх вимог позивачі та відповідачка посилалися на висновки експертів.

Так, згідно із висновком експерта № 22/Е за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження від 22.01.2024 р., який проведений експертом ОСОБА_8 , (наданий стороною позивачів) є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, виділити 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , та визначено два варіанти розподілу (т. 1 а.с. 42-112).

В суді першої інстанції експерт ОСОБА_8 роз`яснив висновок експерта № 22/Е.

Відповідно до висновку експерта за зверненням ОСОБА_1 № 14/24 від 30.05.2024 р., який складений експертом Бочуляком Р.П., виділ приміщень під № І, 1, 2, 7 у квартирі АДРЕСА_1 не відповідає вимогам ДБН щодо житла (рівню комфорту і параметрам квартири). Порядок користування приміщеннями під № І, 1, 2, 3, 4 (спільне користування) в квартирі між співвласниками, коли співвласником 2/3 (1/3 та 1/3) ід. ч. виділити приміщення під № 5, 6, а співвласнику 1/3 ід. ч. виділити приміщення під № 7 без проведення ремонтно-будівельних робіт та перепланувань - технічно можливий. Виділити ідеальні частки співвласникам у квартирі, коли: співвласникам 2/3 ід. частки надати приміщення під номерами І, 1, 2, 6, 7; співвласнику 1/3 ід. частки надати приміщення під № 3, 4, 5 з облаштуванням окремого входу - технічно можливо (т. 1 а.с. 174-195, 202-213).

В суді першої інстанції експерт ОСОБА_9 роз`яснив висновок № 14/24.

Згідно з висновком за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи експертом ОСОБА_9 по заяві ОСОБА_1 № 55/25 від 21.07.2025 р, виділити співвласнику 1/3 ід. частки ОСОБА_1 , коли їй виділити приміщення № 4, 5, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити приміщення № 1, 2, 3, 6, 7, технічно можливо. Експерт запропонував варіант виділу 1/3 ід. частки ОСОБА_1 та вказав, які необхідно виконати будівельні роботи з метою виділу часток (т. 2 а.с. 90-106).

Відповідно до висновку експерта № 37/Е за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 08.10.2025, який склав експерт ОСОБА_8 на запит адвоката Кобилинець Т.В., визначити варіанти розподілу квартири АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників 2/3 та 1/3 без здійснення прибудов до цього житлового будинку можливо. Експерт запропонував варіант поділу квартири шляхом реконструкції на дві квартири з окремими виходами: власникам 2/3 ч. - приміщення № 4 (кухня площе. 14,2 м. кв), 5 (житлова площею 11.0 м. кв.), 6 (житлова площею 19,2 м. кв). Загальна площа приміщень, які запропоновано виділити власнику (власникам) 2/3 часток становить 44,4 кв.м., вартістю 351485,82 грн, з них : житлова 30,2 кв.м. При запропонованому варіанті виділу частки квартири АДРЕСА_4 різниця для власників 2/3 частин від їх ідеальної частки на 1,6 м. кв. менше в площі спірної квартири (46,0 – 44,4+ 1,6 кв.м.).

Запропоновано власнику 1/3 частини виділити приміщення № 1 (коридор площею 8,4 кв.м.), 2 (комора площею 1,2 м. кв.), 3 (ванна площею 4,8 кв.м.), 7 (житлова площею 11,4 кв.м.) , І (веранда площею 3,8 кв.м.). При запропонованому варіанті поділу квартири АДРЕСА_4 власнику 1/3 частини виділяється з площі квартири приміщення корисною площею 24,6 кв.м., вартістю 215974,72 грн., яка є більшою на 1,6 кв.м. за ту, що припадає на 1/3 ідеальної частки в площі спірної квартири (розрахунок: 24,6-23,0=1,6 кв.м.)

Різниця у вартості як грошова компенсація має належати власникам 2/3 часток і становить 26821,21 грн.

Крім того, експерт зазначив які слід провести ремонтно-будівельні роботи співвласниками з метою виділу часток (т. 2 а.с. 135-193).

В судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_8 роз`яснив висновок експерта № 37/Е, вказавши, що виділ частки технічно можливо провести за умови виготовлення технічної проектної документації та отримання дозвільних документів, оскільки створюються два самостійні об`єкти. При розробленні проєктної документації проєктантом буде враховано стан квартири та вказано на проведення необхідних робіт (укріплення фундаменту, проведення відновлювальних реконструкцій та інше). Технічний стан квартири дозволяє провести її поділ, квартира не перебуває в аварійному стані, він оглядав її та перевіряв конструкції на міцність, критичних тріщин на будинку не має, а наявні – не впливають на його міцність та можливість переобладнання. Будинок дерев`яний, однак має і цегляні стіни, тому влаштування металевої арки при його переобладнанні, яку він описав, позитивно вплине на будинок в цілому, в такій конструкції не робиться додаткового навантаження на будинок, що дає можливість переобладнати приміщення відповідно до будівельних норм, та обладнати, наприклад кухню-студію та вітальню, що є хорошим рішенням для однокімнатних квартир. Стан дерев`яних стін залежить від проведених ремонтів, при незадовільному стані їх можна укріпити. Однак, будинок АДРЕСА_3 не підпадає під ознаки ветхого (непридатного для житла), тому можна виділяти окремі об`єкти у квартирі АДРЕСА_4 . Рік побудови не завжди є вирішальним при визначенні стану будинку, оскільки має значення в яких умовах його утримували, чи проводили ремонтні робот. Квартира невеликої площі і варіанти виділу часток він намагався визначити максимально наближено до ідеальних часток співвласників і без здійснення прибудов до виділених квартир.

Згідно із висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_1 № 81/25 від 17.11.2025 р., яку провів експерт ОСОБА_9 , запропоновано технічно можливий варіант, відповідно до якого виділити співвласнику 1/3 ідеальної частки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 приміщення № 4 кухня, площею 14,2 м.кв. та номер 5 житлова, площею 11.0 м.кв., номер 3 вання площею 4,8 м. кв. Загальна площа приміщень (корисної площі квартири), що пропонується виділити співвласнику 1/3 ідеальної частки складає 30,0 м.кв. вартістю (із заокругленням до цілого) 340 113,00 грн, що більше від її ідеальної частки на 60 465,00 грн. А ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пропонується залишити приміщення номер 1 коридор площею 8,4 м.кв., номер 2 комора площею, 1,2 м. кв., номер 6 житлова площею 19,2 м.кв., номер 7 житлова, площею 11,4 м.кв. та під літерою I (веранда) площею 3,8 м.кв. Загальна площа приміщень (корисної площі квартири), що пропонується залишити співвласникам 2/3 ідеальної частки складає 40,2 м.кв., вартістю із заокругленням до цілого 455 751,00 грн (без врахування вернди). Веранда під літерою I (веранда) площею 3,8 м.кв. оцінена окремо у сумі 43081,00 грн. Загальна вартість квартири, що пропонується залишити співвласникам 2/3 ідеальної частки складає 498 832,00 грн, що менше від їх ідеальної частки на 60 465,00 грн. При цьому експерт з метою виділення частки у квартирі та приведення їх у відповідність до будівельних норм необхідно виконати будівельні роботи: закласти дверний проріз між приміщеннями під номером 1 та під номером 4 і відповідно виконати ремонтні роботи у цих приміщеннях; закласти дверний проріз між приміщеннями під номером 5 та під номером 6 і відповідно виконати ремонтні роботи у цих приміщеннях; співвласнику 1/3 ідеальної частки влаштувати дверний проріз у приміщення під номером 5 з приміщення під номером 4, веранду та вхід у приміщення під номером 4; співвласникам 2/3 ідеальної частки необхідно влаштувати кухню і санвузол. Крім того, необхідно влаштувати окрему автономні інженерні мережі (т. 2 а.с. 216-228).

В суді апеляційної інстанції експерт Бочуляк Р.П. роз`яснив висновок № 81/25 від 17.11.2025 р., зазначивши, що у висновку він описав найбільш прийнятний та найменш витратний для сторін варіант поділу.

Під час розгляду справи з огляду на проведені додатково експертизи кожна зі сторін уточнила, які приміщення просить виділити їм у квартирі АДРЕСА_1 без проведення добудови, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як власники 2/3 часток просили виділити їм приміщення № 3, 4, 5, 6; ОСОБА_1 як власниця 1/3 частки - приміщення № 4, 5 (за висновком експертизи – приміщення № 3, 4, 5).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

В силу ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею ст. 358 ЦК України врегульовано, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1). Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 2). Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 3).

Згідно зі ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1). Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2). У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч. 3).

Системний аналіз положень ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Завданням суду при розгляді відповідної категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Отримання дозволів на перепланування об`єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №707/2516/18 від 06 листопада 2023 року).

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників (постанова Верховного Суду у справі №688/4007/19 від 01 грудня 2021 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі №357/3145/20 сформувала висновок про те, що в результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

У суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 надала пояснення, що фактично користується житловою кімнатою під № НОМЕР_3 , яку облаштувала для себе та «поставила на сигналізацію», поштукатурила з її сторони зовнішню частину будівлі, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - житловими кімнатами під № 5, 6, в яких із їх зовнішньої сторони здійснили утеплення фасаду. Вказані обставини сторони під час розгляду справи у апеляційному суді не заперечили, однак ОСОБА_1 зазначає, що претендує на житлову кімнату № 5.

Однак в ході розгляду цивільної справи проведено п`ять судових експертиз на замовлення сторін. Так, позивачі за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали суду висновки будівельно-технічних експертиз, виконаних експертом ОСОБА_8 № 22/Е від 22.01.2024 р. та № 37/Е від 08.10.2025р., а відповідачка ОСОБА_1 подала суду три висновки будівельно-технічної експертизи, виконаних експертом ОСОБА_9 № 14/24 від 30.05.2024 р., № 55/25 від 21.07.2025 р і № 81/25 від 17.11.2025 р..

Кожна зі сторін під час розгляду справи судом першої інстанції уточнила, які приміщення просить виділити їм у квартирі АДРЕСА_1 , виділення яких не потребує проведення добудови та суттєвих додаткових облаштувань, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як власники 2/3 часток, просили виділити їм приміщення № 4 (кухню), № НОМЕР_1 (житлову кімнату), № НОМЕР_2 (житлову кімнату); ОСОБА_1 , як власниця 1/3 частки, - приміщення № 4 (кухню), № 5 (житлову кімнату). На житлову кімнату № 7 відповідачка ОСОБА_1 претендувала у своїх вимогах, висловлених у зустрічній позовній заяві. Після проведення судових експертиз вона у судовому засіданні заявляла про виділення їй житлової кімнати АДРЕСА_7 ніхто із сторін не претендував.

Оцінюючи запропоновані експертом варіанти поділу за висновком № 22/Е від 22.01.2024 (т. 1 а.с. 42-112), суд першої інстанції прийняв до уваги, що такий був поданий позивачами разом із заявою по суті спору та передбачав при запропонованих варіантах поділу проведення добудов, однак у ході розгляду справи, враховуючи заперечення відповідачки ОСОБА_1 , вони погодились на проведення поділу квартири без необхідності проведення добудови до існуючих конструкцій спірного майна. Тобто вказаний висновок, як і варіанти поділу за ним втратив свою актуальність, тому суд вірно не поклав його в основу рішення.

Оцінюючи висновок експерта ОСОБА_9 № 14/24 від 30.05.2024 (т. 1 а.с. 202-213), який долучила до зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції звернув увагу, що він складений на підставі наданих документів, без реального огляду об`єкта. При цьому у самому ж висновку експерт зазначає, що він не встановив даних щодо побудови будинку (квартири), його технічного стану, тощо, що викликало сумнів у висновку експерта. При цьому суд зазначив, що при запропонованому експертом варіанті поділу порушується усталене користування спірними приміщеннями, оскільки за ним ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пропонується виділити приміщення під № І, 1, 2, 6, 7, а ОСОБА_1 – приміщення під № 3, 4, 5, хоча позивачі фактично користуються приміщеннями під № 5, 6, а відповідачка - № 7. Крім того при такому варіанті розподілу порушується рівень комфортності, тому що такий варіант позбавляє власників 2/3 часток доступу до комунікацій (води, каналізації), а також передбачає облаштування окремого входу. Водночас у висновку не зазначено, які ремонтно-будівельні роботи слід для цього провести. Запропонований же варіант про залишення у спільному користуванні певних приміщень суперечить предмету спору, де ставиться питання про поділ, а не визначення порядку користування нерухомим майном.

З позицією суду першої інстанції про неможливість покладення такого висновку в основу судового рішення слід погодитися, оскільки цей висновок передбачав користування аж п`ятьма приміщеннями спільно усіма співвласниками (№ І, 1-коридор, 2-комора, 3-ванна, 4.- кухня), тобто залишенням цих приміщень у спільному користуванні і фактично експерт пропонував поділити між співвласниками лише житлову площу (позивачам виділити приміщення №№ 5 і НОМЕР_2 (житлові кімнати), а відповідачці (№ 7). Відповідачка у зустрічному позові також заявила про виділ їй житлової кімнати № 7. Разом з тим, у пункті 3 цього висновку зазначено про можливість виділу ідеальних часток співвласникам: 2/3 частки, тобто позивачам, - надання приміщень №№ 1-коридор, 2-комора, 6 – житлова,7 – житлова, а співвласнику 1/3 частки приміщень під №№3 - ванна, 4 - кухня, 5 – житлова. При цьому у висновку не визначена а ні загальна площа, яка пропонується кожному із співвласників, а ні вартість цих приміщень, а також не визначена різниця від ідеальних часток як у площі, так і у вартості. А залишення приміщень у спільному користуванні за умови технічної можливості поділу/виділу частки у майні не відповідає способу захисту порушеного права, оскільки ефективним вирішенням спору про поділ/виділ частки у спільному майні є результат про визначення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу або виділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Оцінюючи висновок № 55/25 від 21.07.2025 (т. 2 а.с. 90-106), суд першої інстанції прийняв до уваги, що експертом ОСОБА_9 зазначено, що причиною призначення додаткової експертизи є відсутність інформації про грошову компенсацію співвласникам у випадку певних варіантів розподілу (а.с. 91 звор). Натомість експерт, крім указаного, пропонує новий варіант поділу: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виділити приміщення під № І, 1, 2, 3, 6, 7, а ОСОБА_1 – приміщення під № 4, 5, що порушує усталений між сторонами порядок користування житловими кімнатами. Крім того, у висновку експерт вже вказує на те, які слід провести будівельні роботи та про необхідність співвласнику 1/3 частки влаштувати проєктну прибудову до приміщень під № 4, 5. Проте під час розгляду справи відповідачка заперечувала можливість поділу приміщень, який передбачає проведення добудови, яка потребує, в тому числі виготовлення проєктної документації та отримання дозволу на здійснення такої прибудови. Тому вказаний варіант поділу, який передбачає здійснення добудови саме ОСОБА_1 , суд відхилив з огляду на її позицію та висловлення заперечень.

З таким висновком суду першої інстанції слід також погодитися, оскільки ним передбачена прибудова з приміщенням коридору та санвузла, тягар спорудження яких покладається на відповідачку ОСОБА_1 . Тим більше, що у апеляційній скарзі її представник зазначає про необхідність узгодження таких робіт як і з власником квартири АДРЕСА_8 , так і з органом місцевого самоврядування, як власником земельної ділянки. Крім того, у висновку експерта не зазначено наскільки площа приміщень, які пропонується виділити позивачці, буде перевищувати її ідеальну частку і наскільки площа приміщень, які будуть виділені позивачам, буде менша від їх ідеальних часток. Це питання вирішено експертом лише в частині грошової компенсації, хоча вирішальне значення для поділу/виділу часток із власності перш за все має значення частка у майні, яка має бути наближена до ідеальної частки, а уже потім, вартісна компенсація.

Оцінюючи висновок № 81/25 від 17.11.2025р., підготовлений експертом ОСОБА_9 , суд вказав, що експерт пропонує ще один варіант поділу, згідно з яким ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можливо виділити приміщення під № І, 1, 2, 6, 7, а ОСОБА_1 – приміщення під № 3, 4, 5, що теж порушує усталений між сторонами порядок користування житловими кімнатами та нівелює проведені ними ремонтні роботи для облаштування комфортного проживання у них, а також позбавляє позивачів можливості доступу до комунікацій (води, каналізації), та передбачає для відповідачки ОСОБА_1 добудову веранди та входу, з приводу чого суд прийняв її заперечення. Такий варіант є неприйнятним із огляду на те, що разом із позивачами (під час канікул) проживає малолітня дитина (дочка ОСОБА_3 ), яка не може бути позбавлена санітарних умов для проживання. Більше того при такому варіанті розподілу передбачається значне відхилення від розміру ідеальної частки, у зв`язку з чим передбачає обов`язок ОСОБА_1 сплачувати компенсацію в розмірі 60465,00 грн, хоча при попередньому варіанті така сума становила в межах 6047,00 грн. Відповідачка під час розгляду справи неодноразово вказувала на незадовільне матеріальне становище та що не бажає нести значних витрат на переобладнання квартири.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про необхідність покладення в основу судового рішення цього висновку експерта, слід вказати, що експертом визначено площу приміщень, які пропонується виділити співвласнику 1/3 частки – 30,0 кв.м., а співвласникам 2/3 – 40,2 кв.м. Така площа у нерухомому майні значно перевищує частку у майні відповідачки (1/3), а площа, яка пропонується відповідачам, значно менша від їх ідеальної частки у майні (2/3), бо їм припадає по 20,1 кв.м. на кожного, коли відповідачці – 30,0 кв.м.

Слід погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що не має вирішального значення для виділу/поділу майна в натурі порядок користування ним, який склався між співвласниками. Ця обставина може бути врахована судом, за умови, що частка, яка виділяється, максимально наближена до ідеальної частки у майні, потім слід враховувати розмір грошової компенсації, а тоді інші обставини, в тому числі і порядок користування майном, який склався.

Однак цей довід апеляційної скарги не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки висновок експерта № 81/25 від 17.11.2025р. не може бути покладений в основу рішення через суттєву невідповідність обсягу майна, яке пропонується в результаті поділу/виділу, ідеальним часткам співвласників.

Таким чином, суд вірно поклав в основу рішення варіант поділу квартири, який запропонований у висновку експерта № 37/Е від 08.10.2025 (т. 2 а.с. 135-193). При обранні такого варіанту поділу суд вірно керувався не лише принципом максимального наближення до ідеальних часток сторін, але й необхідністю повного припинення правовідносин спільної часткової власності та сприяв усуненню існуючого конфлікту щодо користування спірним нерухомим майном. Запропонований варіант забезпечить максимальну функціональну та фізичну ізоляцію належного власникам майна, а також кожна зі сторін матиме доступ до комунікацій, у тому числі до водопостачання та водовідведення.

При цьому суд прийняв до уваги, що економічний та технічний аналіз також схиляє до обрання варіанту поділу квартири за висновком експерта № 37/Е від 08.10.2025, як більш доцільного, оскільки розмір грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток становить 26821,21 грн, що є меншим фінансовим зобов`язанням, аніж при поділі за висновком експерта № 81/25 від 17.11.2025, на врахуванні якого наполягала відповідачка. Також суд вказав, що житлова кімната (11,4 кв.м), яка за варіантом поділу (висновок № 37/Е від 08.10.2025) переходить до відповідачки є більшою за площею від житлової кімнати (11,0 кв.м), на яку вона претендувала за висновками № 55/25 від 21.07.2025 та № 81/25 від 17.11.2025р. Це дає підстави вважати, що суд прийняв до уваги інтереси відповідачки про виділення їй житлової площі, максимально наближеної за розміром до норм житлової площі в Україні, обравши такий варіант поділу/виділу, який також враховує і право позивачів на частку у майні. Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про те, що у виділеній їй частині житла житлова площа є меншою від встановлених норм, передбачених ст.47 Житлового кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки зазначений варіант дає змогу максимально наблизити фактично виділену площу до нормативного показника за наявних технічних умов з урахуванням фактичного планування об`єкта нерухомого майна, його технічних характеристик та можливостей поділу в натурі.

Таким чином, суд правильно врахував, що варіант поділу за висновком експерта № 37/Е від 08.10.2025 забезпечує повне та остаточне припинення правовідносин спільної часткової власності між позивачами та відповідачкою, гарантуватиме функціональну автономію новостворених об`єктів та запобігатиме виникненню нових спорів, максимально наближений до розмірів часток співвласників, не покладе надмірний тягар на них і не буде невиправданим втручанням у їх мирне володіння майном, відповідає фактичному порядку користуванню квартирою, що є ефективним способом захисту права.

Щодо доводів апеляційної скарги про виконання суттєвої реконструкції об`єкта власності слід зауважити, що у будь-якому випадку при поділі/виділі частки у нерухомому майні виникає новий окремий об`єкт права власності, що передбачає виконання колишніми співвласниками і власниками нових об`єктів проведення певних реконструкційних робіт нерухомого майна, що супроводжується виготовленням проектів, отриманням дозволів, оформленням технічних умов на перепланування об`єктів власності, що виконується за рахунок власників. Інакше виділити частку неможливо. Усі висновки експертів, які є у справі передбачали виконання певних ремонтно-будівельних робіт для поділу об`єкта власності. Експертом у висновку № 37/Е від 08.10.2025 детально описано які необхідно виконати ремонтно-будівельні роботи для реалізації вказаного поділу квартири. Спільне виконання робіт, визначених судом у рішенні, щодо суміжних стін, виходу на горище, утеплення квартир може бути узгоджено між сторонами. Щодо обтяжливості робіт, на які посилається відповідачка, слід зазначити, що за нею залишається право на обрання іншого, на власний розсуд, варіанту реконструкції виділеного їй об`єкта у власність. Головне, щоб цей варіант забезпечив автономне користування новоствореними об`єктами.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що спірна квартира розташована у двоквартирному житловому будинку, який побудований близько 1940 року, друга квартира в будинку належить іншим власникам. Водночас, обраний судом варіант поділу передбачає проведення реконструкції та перепланування частини будинку, що може впливати на конструктивні елементи будинку та інженерні мережі, які є спільними для всього двоквартирного будинку. Суд першої інстанції не з`ясував, чи впливатимуть передбачені рішенням суду роботи на права інших співвласників будинку, не перевірив необхідність отримання їхньої згоди на такі роботи, фактично дозволив проведення реконструкції частини будинку без належної оцінки можливого порушення прав інших співвласників, що суперечить вимогам статті 319 ЦК України, відповідно до якої здійснення права власності не повинно порушувати права інших осіб, а також статті 358 ЦК України, яка передбачає здійснення прав співвласниками за взаємною згодою.

Однак, поділ квартири, яка є об`єктом спільної часткової власності, не спричиняє істотного втручання у права та законні інтереси власника іншої квартири, розташованої у цьому ж одноповерховому двохквартирному житловому будинку, оскільки не змінює обсягу належних йому прав на відповідний об`єкт нерухомого майна, не обмежує можливості користування ним за цільовим призначенням та не створює перешкод у здійсненні правомочностей власника. При цьому запропонований варіант поділу стосується виключно квартири, яка перебуває у спільній частковій власності сторін і не передбачає зміни конфігурації, площі чи порядку користування іншою квартирою а також не порушує її конструктивної цілісності та умов самостійного використання, варіант поділу, визначений експертом і обраний судом не передбачає втручання у спільні несучі конструкції, дах, фундамент чи інженерні мережі, що не впливає на інтереси другого власника.

Перебування земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, у комунальній власності територіальної громади саме по собі не виключає можливості поділу квартири, що перебуває у спільній частковій власності, оскільки право власності на квартиру та право власності на земельну ділянку є самостійними правовими категоріями. Відсутність у співвласників права власності на земельну ділянку не може розглядатись як безумовна перешкода для реалізації ними права на поділ належного їм нерухомого майна за умови дотримання вимог законодавства та відсутності технічних перешкод. Як при обранні варіанту поділу, визначеного судом, так і при обранні варіанту поділу, який вимагає відповідачка, передбачається проведення реконструкції об`єкта власності та облаштування окремих входів, але ця умова є умовою будь-якого варіанта поділу, тому при виготовленні технічної документації для поділу об`єкта сторонам у будь-якому випадку доведеться враховувати будівельні вимоги та правовий режим землекористування.

Описка у висновку експерта ОСОБА_8 у прізвищі адвоката , а також підставі його складення (договір чи запит), не впливає на зміст висновку, його обґрунтованість та достовірність, а також не змінює суті проведеного експертного дослідження. Зазначена неточність має формальний характер і не стосується обставин, що входять до предмета доказування у справі, а тому сама по собі не має істотного значення для вирішення спору по суті. Суд оцінює висновок експерта в сукупності з іншими доказами у справі з урахуванням його змісту, повноти обґрунтованості та відповідності поставленим питанням. Саме лише помилкове зазначення представника сторони, на замовлення якої складено висновок, за відсутності інших обставин, що ставлять під сумнів його належність, допустимість чи достовірність, не є достатньою підставою для відхилення такого доказу.

При цьому питання чинності свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта підлягає вирішенню з урахуванням положень Наказу Міністерства юстиції України від 1 березня 2022 року № 1138/5 та перехідних положень Наказу Міністерства юстиції України від 06 травня 2025 року № 1224/5, яким передбачено обов`язок підтвердити підвищення кваліфікації протягом 12 місяців, тобто до 25 червня 2026 року. В обох висновках експерта ОСОБА_8 наявне посилання на свідоцтво № 2027, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 10.02.2020 року. Наявність певної кваліфікації у експерта і чинність свідоцтва можливо перевірити за відкритими джерелами інформації - Державним реєстром атестованих судових експертів України, а питання про необхідність витребування копії такого свідоцтва могло бути вирішено у разі сумнівів у дійсності кваліфікації експерта. У суду таких сумнівів не виникло, а у Державному реєстрі атестованих судових експертів України дійсно міститься інформація про експерта під порядковим № 10023 із посиланням на свідоцтво експерта, строк його дії, клас та вид експертиз, індекс та вид експертної діяльності. Отже, сумніви у кваліфікації експерта ОСОБА_8 відсутні.

Вирішуючи спір, суд надав оцінку доказам, поданим обома сторонами, у їх сукупності та взаємному зв`язку, з дотриманням принципів змагальності й рівності учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи судом, якщо по суті спору ухвалено рішення, не може бути підставою для скасування такого рішення. Також не направлення стороні апелянта під час розгляду справи в суді першої інстанції копії договору № 19/2025 про проведення судової будівельно-технічної експертизи від 11.08.2025 (т. 1 а.с. 114-115) не є самостійною підставою для скасування рішення суду і не нівелює висновок експерта, досліджений у судовому засіданні з участю усіх учасників.

Подання суду стороною клопотання про долучення висновку експерта в копії, за умови направлення оригіналу такого клопотання іншій стороні також не може бути підставою для скасування рішення, оскільки основна мета щодо інформування учасників справи про вчинення процесуальної дії досягнута.

Апеляційний суд не погоджується з доводами щодо неналежного оформлення ордера адвоката та відсутності підстав для його допуску до участі у справі з огляду на зазначення в ордері замість повного імені та по батькові клієнта лише ініціалів. Зі змісту ордера в сукупності з іншими матеріалами справи можливо однозначно ідентифікувати осіб, в інтересах яких адвокат Кобилинець Т.В. здійснює представництво. Відомості про клієнтів узгоджуються з даними учасників справи, а обставин, які б свідчили про видачу ордера на представництво інших осіб або створювали обґрунтовані сумніви щодо дійсного волевиявлення її клієнтів на отримання правничої допомоги, не встановлено. За таких обставин, зазначення в ордері ініціалів клієнтів, за умови можливості достовірного встановлення їх осіб, самі по собі не свідчать про відсутність у адвоката повноважень на представництво та не може бути безумовною підставою для недопустку адвоката до участі у справі.

Сам по собі факт реєстрації електронного кабінету після подання позовної заяви не є безумовною підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення. Відповідно до статті 14 ЦПК України обов`язок реєстрації електронного кабінету є процесуальним обов`язком учасника справи, а наслідки його невиконання визначаються законом. Водночас ця норма не встановлює, що будь-яке порушення строку або порядку реєстрації електронного кабінету автоматично зумовлює недійсність усіх подальших процесуальних дій чи скасування судового рішення. Для застосування відповідних наслідків необхідно встановити характер порушення, його вплив на перебіг розгляду справи та дотримання процесуальних прав інших учасників. Саме по собі невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету може мати процесуальні наслідки лише за умови, що воно становило істотне порушення та вплинуло на законність і обґрунтованість судового рішення. У цій справі дата реєстрації електронного кабінету не підтверджує наявності такого порушення. Вона лише засвідчує момент виконання відповідного процесуального обов`язку. Але не свідчить про те, що сторона відповідача була позбавлена можливості подавати заяви, докази, заперечення, отримувати судові повідомлення або реалізовувати інші процесуальні права. Так само ця дата не доводить, що відповідачка була поставлена у нерівне становище, не була належним чином повідомлена про розгляд справи або що суд не мав можливості здійснювати процесуальну комунікацію у встановленому законом порядку. Суд розглянув справу з дотриманням установленої процедури, учасники мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права, а несвоєчасна реєстрація електронного кабінету не вплинула на зміст судового розгляду, тому відсутні підстави вважати таке порушення істотним в розумінні статті 376 ЦПК України.

Так, у абзаці 8 сторінки 13 рішення суд пропустив у переліку приміщень, які ОСОБА_1 просила виділити їй із приміщень, крім № 4 (кухню), № 5 (житлову кімнату, але ще й № 3 (ванна кімната), але в цілому суд вірно і зрозуміло у рішенні описав позицію відповідачки і досліджував обставини справи відповідно до вимог обох сторін, тому це не впливає на законність судового рішення.

При цьому технічні помилки, неточності у написанні, зокрема адрес, якщо такі мали місце, можуть бути виправлені судом, якщо з тексту рішення зрозуміло яку саме особу, обставину або реквізит мав на увазі суд. Водночас така описка не свідчить про неправильне встановлення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права або незаконність судового рішення. При цьому фактичне місце проживання сторони не має вирішального значення для вирішення спору про виділ частки у майні. Ця обставина може бути врахована, поряд з іншими, але слід зауважити, що у цьому спорі суд виділив позивачці частку у майні більшу від її ідеальної частки.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд відхилив клопотання про допит свідків, бо допит свідків у цій справі не мав би істотного значення для правильного вирішення спору, оскільки обставини, на які посилається сторона відповідача, не могли бути підтверджені або спростовані лише їхніми показаннями.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянти, що суд присудив їй надто обтяжливий варіант при поділі. Так, власниці 1/3 частки ОСОБА_1 виділено коридор № 1, загальною площею 8,4 кв.м, комору № 2, загальною площею 1,2 кв.м, ванну № 3, загальною площею 4,8 кв.м, житлову № 7, загальною площею 11,4 кв.м, веранду № І, загальною площею 3,8 кв.м. З цього виходить, що існуючий вхід у квартиру залишився за нею. При цьому суд виділив відповідачці ванну, а вона має облаштувати кухню у приміщенні 4, а позивачам суд присудив кухню (приміщення 4), частину якої в результаті реконструкції має бути відділено для облаштування ванної кімнати. При цьому суд поклав на сторони спільний обов`язок виконати роботи з реконструкції квартири.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Слід зауважити, що суд апеляційної інстанції не зобов`язаний надавати окрему відповідь на кожен довід апеляційної скарги, якщо такі доводи не мають істотного значення для правильного вирішення справи, тим паче, якщо вони були належно оцінені судом першої інстанції.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищевикладене, застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню у правовідносинах у цій справі, врахувавши висновки Верховного Суду у подібних справах, давши оцінку наданих сторонами доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення обох позовів частково, обрав найбільш оптимальний варіант поділу/виділу часток з урахуванням конкретних обставин справи та інтересів сторін та їх прав у майні.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Креховецької Надії Миколаївни залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2026 року.