Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №344/4082/23
Суддя: Луганська В. М.
Справа № 344/4082/23
Провадження № 22-ц/4808/1908/26
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Луганська
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Луганської В.М.,
суддів: Девляшевського В.А., Баркова В.М.,
за участю секретаря – Шемрай Н.Б.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державний заклад «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров`я України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,
на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року, ухвалене в складі судді Бородовського С.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Міністерство охорони здоров`я України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2017 році вони з чоловіком ОСОБА_3 звернулися до Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України для лікування безпліддя. За результатом проходження медичних процедур 03 грудня 2018 року у подружжя народився син.
21 грудня 2021 року висновком № СЕ-19/114-21/19004-БД судового експерта ОСОБА_4 Львівського науково дослідного експертно-криміналістичного центру встановлено, що біологічне споріднення дитини виключається як у матері, так і в батька.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 344/1962/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року, виключено відомості про чоловіка позивачки ОСОБА_3 як батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 06 грудня 2018 року № 2805 про народження ОСОБА_5 .
Зазначила, що виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька дитини ОСОБА_5 мали наслідком визнання нечинним заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року у справі про стягнення аліментів, згідно якого на її користь стягувались аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000 грн
Ці обставини пов`язані із неправомірним використанням співробітниками ДЗ «Прикарпатський ЦРЛ» допоміжних репродуктивних технологій, а саме застосування біологічного матеріалу донорів шляхом донації гамет та донації ембріонів, згоду на які подружжя не надавало.
Зазначила, що такими діями відповідача їй завдано матеріальну та моральну шкоду. Вважає,що наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок із неправомірними діями працівників відповідача та постановленням рішення про виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька дитини та як наслідок втратою позивачем права на отримання вже присуджених аліментів на користь дитини.
Матеріальна шкода полягає в очікуваних аліментах з відповідача на користь позивачки, які повинні складати 8000 грн до повноліття дитини та складають 1728 000 грн.
Моральна шкода пов`язана із моральними стражданнями у зв`язку з порушенням процедури лікування та народження нею дитини без кровного споріднення.
Просила стягнути з ДЗ «Прикарпатський ЦРЛ» завдану їй майнову шкоду в розмірі 1 893 983,50 грн та 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця посилається на те вона та її колишній чоловік ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 березня 2008 року та тривалий час вони не могли завести дітей, що було пов`язано із станом здоров`я.
У 2017 році вони спільно звернулись за медичною допомогою до відповідача.
При обранні методів лікування, колишнім подружжям було надано працівникам відповідача згоду на надання медичної допомоги методами допоміжних репродуктивних технологій ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення)за формою, наведеною в додатку 2 Порядку. Дана згода була підписана позивачкою та моїм колишнім чоловіком з умовою про використання їх біологічних матеріалів для збереження кровного споріднення із дитиною.
Зазначає, що згоди на використання таких допоміжних репродуктивних технологій як донація гамет та донація ембріонів, яка оформляється окремою заявою, не надавали.
За результатом проходження медичних процедур, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_5 .
Згідно з експертним заключенням про біологічне материнство № MG19-61795 від 07 лютого 2019 року, виконаним лабораторією «Medical Genomics Ltd», біологічне материнство передбачуваної матері ( ОСОБА_6 ) до дитини ( ОСОБА_5 ) виключається, ймовірність материнства складає 0 %.
Користуючись зазначеними вище результатами тесту на батьківство, колишній чоловік скаржниці звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який було задоволено рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 січня 2020 року у справі № 344/21277/19.
В подальшому постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 344/1962/19, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року виключено відомості про чоловіка позивачки ОСОБА_3 як батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 06 грудня 2018 року № 2805 про народження ОСОБА_5 , складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Унаслідок виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька ОСОБА_5 було визнано нечинним заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року у справі № 344/12099/20 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000 грн щомісячно, починаючи з дня народження дитини та до досягнення сином повноліття.
Також, після розірвання шлюбу з колишнім чоловіком розпочалися судові спори щодо поділу майна, спільно набутого за час шлюбу.
Вказує, що протиправні дії відповідача полягають в тому, що відповідач вдався до самовільної зміни методу лікування безпліддя, в той час як позивачкою та її колишнім чоловіком було надано згоду використання наших біологічних матеріалів, у процесі лікування було застосовано біологічний матеріал донорів шляхом донації гамет та донації ембріонів.
Також відповідач знівелював її правами на отримання достовірної і своєчасної інформації про ефективність обраного методу лікування та не повідомив про необхідність обрання інших методів лікування. За наявності поінформованості про неефективність обраного методу лікування, вони як подружжя, могли б прийняти рішення про надання згоди на використання матеріалів донорів або відмовитися від лікування.
Вважає, що висновок суду про те, що розірвання шлюбу позивачки сталося через народження дитини без кровного споріднення з колишнім чоловіком є припущенням, не відповідає дійсності, оскільки в рішенні суду у справі про розлучення №344/21277/19 вказано, зокрема, що позивач піддав сумніву факт свого батьківства і звернувся до спеціалізованої лабораторії з клопотанням про проведення тесту на батьківство, що оскільки згідно висновку він не є біологічним батьком дитини, ним було подано позов про вилучення запису про батьківство з актового запису про народження дитини.
Також вважає хибним висновок суду про те, що відповідачем спростовано припущення позивача про те, що під час її лікування було допущено порушення прав позивачки. Зокрема, суд першої інстанції фактично розцінює як припущення самовільну зміну методу лікування безпліддя без згоди позивачки на використання біологічного матеріалу донорів шляхом донації гамет та донації ембріонів, хоча ці обставини встановлено Івано-Франківським апеляційним судом у справі № 344/1962/19.
Зазначає, що відповідачем не надано належних доказів у справі про те, що ДЗ «Прикарпатський ЦРЛ» здійснювалося лікування у належний спосіб.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ДЗ «Прикарпатський ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 56 400,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 800 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року касаційну скаргу ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України - ОСОБА_7 залишено без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року залишено без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України зазначило, що включення до складу матеріальної шкоди суми аліментів у розмірі 1 728 000,00 грн, які позивачка мала б отримувати є юридично необґрунтованими.
Аліментні правовідносини є особистими, невідчужуваними та непередаваними, а отже не можуть бути предметом вимог до третіх осіб.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2026 року справу призначено до нового апеляційного розгляду в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі щодо відшкодування майнової шкоди
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнала, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
У судове засідання представник третьої особи Міністерства охорони здоров`я України не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачки про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено будь-яку неправомірність дій відповідача. Представником відповідача припущення позивачки про протиправність дій відповідача спростовано. До матеріальної шкоди позивачкою включено суму аліментів, які позивачка потенційно мала отримувати від її чоловіка до досягнення дитиною повноліття і які розраховано з розміру 8000, 00грн намісять. Однак ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від17.11.2022 року у справі №344/12099/20 задоволено заяву позивачки про відмову від позову до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, визнано нечинним заочне рішення Івано-Франківського міського суду від21жовтня 2021року,провадження у справі закрито. З урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено право на отримання аліментів.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачка та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 березня 2008 року.
10 липня 2017 року, бажаючи народити та виховувати дитину в сім`ї, вони спільно звернулися за медичною допомогою до ДЗ «Прикарпатський ЦРЛ» із заявою щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку № 787, в якій засвідчили їх добровільну згоду на надання медичної допомоги методами допоміжних репродуктивних технологій ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення). Сторонам роз`яснено, що для лікування може знадобитися не одна спроба до моменту настання вагітності; що у процесі лікування можуть бути виявлені невідомі раніше факти, через які, можливо, буде потрібно змінити план чи спосіб лікування; що лікування може виявитися безрезультатним.
10 липня 2017 року була заведена медична картка подружньої пари № 3173 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , у якій фіксувався хід лікування та проведені процедури.
У журналах обліку та здачі сперми, журналах обліку, зберігання та використання кріоконсервованих ембріонів, журналі обліку кріопереносів, які велися відповідачем, міститься інформація про виконані медичні процедури і маніпуляції з пацієнтами ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , а також складений 19 липня 2017 року протокол культивування ембріонів щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_3 19 липня 2017 року у ОСОБА_6 відбиралася пункція ячників, складався протокол інвазивної процедури щодо ОСОБА_6 , оформлена інформована добровільна згода пацієнтки ОСОБА_6 на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення, вівся щоденник прийому, тощо.
Усі лікувальні процедури проходили в супроводі працівників ДЗ «Прикарпатський ЦРЛ», лікаря ОСОБА_8 та лікаря-ембріолога ОСОБА_9 . Лікарями було роз`яснено, що процедура лікування врегульована Порядком № 787, який визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій.
У справі № 344/1962/19 за позовом ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , третя особа - Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про виключення відомостей про батька з актового запису, встановлено такі обставини:
02 квітня 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулися до ДЗ «Прикарпатський ЦРЛ» із заявою щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку № 787.
Згідно з висновком почеркознавчої експертизи, яка проведена 04 серпня 2020 року Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис у заяві від 02 квітня 2018 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Отже, при обранні методів лікування, позивачка та ОСОБА_3 на підставі заяви від 10 липня 2017 року надали працівникам відповідача згоду на надання медичної допомоги методами допоміжних репродуктивних технологій ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення) за формою, наведеною в додатку 2 Порядку. Ця згода була підписана позивачкою та ОСОБА_3 з умовою про використання їхніх біологічних матеріалів для збереження кровного споріднення із дитиною.
Згоди на використання таких допоміжних репродуктивних технологій як донація гамет та донація ембріонів, яка оформлюється окремою заявою, позивачка та ОСОБА_3 не надавали.
03 грудня 2018 року за результатом проходження медичних процедур у позивачки народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 06 грудня 2018 року Івано-Франківським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Відповідно до звіту щодо тесту на батьківство від 24.01.2019 р. № ID 23863, виконаним лабораторією «GENORAMA LLC», немає кровного споріднення між колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_3 та сином - ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 (передбачуваний батько) виключається як біологічний батько дитини.
Згідно з експертним висновком про біологічне материнство № MG19-61795 від 07 лютого 2019 року, виконаним лабораторією «Medical Genomics Ltd», біологічне материнство передбачуваної матері ( ОСОБА_6 ) до дитини ( ОСОБА_5 ) виключається, ймовірність материнства складає 0 %.
10 січня 2020 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в справі № 344/21277/19 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано. Причинами подання позову про розірвання шлюбу ОСОБА_3 зазначив, що сімейне життя у них з ОСОБА_10 не склалося і він піддав сумніву батьківство щодо сина, яке не підтвердилося за результатами проведення тесту на батьківство. ОСОБА_10 подала заяву про визнання позову частково, у якій погодилася із розірванням шлюбу, але заперечила висновок про відсутність споріднення з батьком та сином, через відсутність рішення суду.
14 лютого 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року, виключено відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 06 грудня 2018 року № 2805 про народження ОСОБА_5 , складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Згідно з висновком від 21 грудня 2021 року № СЕ-19/114-21/19004-БД судового експерта ОСОБА_4 Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Калин Н.М. не може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 не може бути біологічною матір`ю малолітнього ОСОБА_11 ..
У справі № 344/1962/19 встановлено, що у процесі лікування безпліддя сторін були використані допоміжні репродуктивні технології, які передбачені розділом V «Донація гамет та ембріонів» Порядку № 787. На час реєстрації ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_5 він не знав, що не є його біологічним батьком. Підписавши 10 липня 2017 року заяву про застосування допоміжних репродуктивних технології, ОСОБА_3 надав згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій методом ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення), який стосується використання репродуктивного матеріалу подружжя, натомість згоди на використання таких допоміжних репродуктивних технологій як донація гамет та донація ембріонів, яка оформляється окремою заявою пацієнта за формою, наведеною в додатку 16 до цього Порядку № 787, не надавав.
17 листопада 2022 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду в справі № 344/12099/20 задоволено заяву ОСОБА_6 про відмову від позову до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Визнано нечинним заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000,00 грн щомісячно, з дня народження дитини та до досягнення сином повноліття. Провадження в справі № 344/12099/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12 про стягнення аліментів закрито.
Заява ОСОБА_6 про відмову від позову була обґрунтована тим, що після відкриття провадження в справі Івано-Франківським апеляційним судом ухвалено нове рішення в справі №344/1962/19 про виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька дитини ОСОБА_5 з актового запису від 06 грудня 2018 року № 2805 про народження. Отже ОСОБА_3 не є батьком ОСОБА_5 .
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповіднодо ст. 15 ЦК України кожна особамаєправо на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49 Конституції України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.
Кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я, а також доступ до необхідних лікарських засобів та медичних виробів у порядку, встановленому законодавством; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоровся населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь (пункти «д» та «е» частини першої статті 6 вказаного Закону).
За вимогами частини шостої статті 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша, третя статті 22 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року в справі № 187/1313/20 зазначено, що під збитками розуміються фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Для відшкодування шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 766/9484/20.
Звертаючись із вимогами про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1728000,00 грн позивачка обґрунтовувала вимоги тим , що внаслідок неправомірних дій відповідача, коли були використані ДРТ, які передбачені розділом V порядку «Донація гамет та ембріонів» без згоди позивача та її колишнього чоловіка,лікарями було змінено метод лікування. Наслідком чого став факт відсутності кровного споріднення між ними та дитиною. Наявність цього факту стало аргументом ухилення її колишнього чоловіка від виконання батьківських обов`язків,виключення відомостей про нього як батьком дитини. З моменту винесення ухвали Івано-Франківським апеляційним судом від 17 листопада 2022 року про визнання нечинним заочного рішення Івано-Франківського міського суду вона втратила право на отримання аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 8 000 грн щомісячно, з дня народження дитини до досягнення нею повноліття. В розрахунку на місяці, 18 років становить 216 місяців, отже сума аліментів, яку на її думку вона потенційно мала отримувати становить 1 728 000 грн (216 х 8 000 грн).
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За вимогами статті 179 СК України неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.
Дійсно, відповідно до частини першої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Однак зазначена норма не виключає того, що особа, яка фактично утримує дитину та проживає з нею, має самостійний майновий інтерес у належному виконанні іншим із батьків обов`язку щодо утримання дитини.
14 лютого 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року ( справа № 344/1962/19) , виключено відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 06 грудня 2018 року № 2805 про народження ОСОБА_5 , складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
У справі № 344/1962/19 судами встановлено, що у процесі лікування безпліддя сторін були використані допоміжні репродуктивні технології, які передбачені розділом V «Донація гамет та ембріонів» Порядку № 787. На час реєстрації ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_5 він не знав, що не є його біологічним батьком. Підписавши 10 липня 2017 року заяву про застосування допоміжних репродуктивних технології, ОСОБА_3 надав згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій методом ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення), який стосується використання репродуктивного матеріалу подружжя, натомість згоди на використання таких допоміжних репродуктивних технологій як донація гамет та донація ембріонів, яка оформляється окремою заявою пацієнта за формою, наведеною в додатку 16 до цього Порядку № 787, не надавав.
17 листопада 2022 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду в справі № 344/12099/20 задоволено заяву ОСОБА_6 про відмову від позову до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Визнано нечинним заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000,00 грн щомісячно, з дня народження дитини та до досягнення сином повноліття. Провадження в справі № 344/12099/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12 про стягнення аліментів закрито.
Заява ОСОБА_6 про відмову від позову була обґрунтована тим, що після відкриття провадження в справі Івано-Франківським апеляційним судом ухвалено нове рішення в справі №344/1962/19 про виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька дитини ОСОБА_5 з актового запису від 06 грудня 2018 року № 2805 про народження. Отже ОСОБА_3 не є батьком ОСОБА_5 .
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2026року Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що працівники ДЗ «Прикарпатський ЦРМ» вчинили протиправні дії у процесі лікування безпліддя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , зокрема, використали допоміжні репродуктивні технології, які передбачені розділом V «Донація гамет та ембріонів» Порядку № 787, без відповідної згоди позивачки та її колишнього чоловіка, фактично лікарями самовільно змінено метод лікування.
Судом встановлено,що внаслідок протиправних дій працівників медичного закладу було виявлено відсутність біологічного споріднення між ОСОБА_3 та дитиною, що стало безпосередньою підставою для виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження та припинення його обов`язку зі сплати аліментів.
Саме неправомірні дії відповідача спричинили припинення законного джерела утримання дитини, а весь тягар її матеріального забезпечення був покладений на позивачку.
В даному випадку, суд враховує, що позивачка, яка самостійно несе тягар утримання дитини ОСОБА_13 , не є його біологічною матір`ю саме внаслідок протиправних дій відповідача, що беззаперечно встановлено судами під час розгляду як цієї справи, так і справи № 344/1962/19.
Майнова шкода у цьому випадку полягає у збільшенні витрат позивачки на утримання дитини та втраті гарантованого законом механізму участі другого з батьків у забезпеченні потреб дитини, що перебуває у прямому причинному зв`язку з неправомірними діями відповідача, самостійного несення тягаря утримання дитини, якій вона не є біологічною матір`ю. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у цій справі від 05 серпня 2026року.
З урахуванням зазначеного,колегія суддів, погоджується із розміром матеріальної шкоди, яку визначила позивачка у розмірі 1728000,00грн. Цей розмір обґрунтовано визначено як втрату можливості отримувати кошти на утримання дитини у розмірі 8000 грн щомісячно ідо досягнення дитиною повноліття,стягнення яких було передбачено заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року у справі № 344/12099/20.
Колегія суддів вважає такий розмір майнової шкоди доведеним, не спростований відповідачем.
У зв`язку з викладеним колегія суддів доходить висновку про стягнення з ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 1 728 000 грн.
Предметом відшкодування в даній справі є майнова шкода, завдана протиправними діями відповідача.
Пославшись на статтю 179 СК України, позивачка неправильно вказала норму права, яка регулює спірні правовідносини, проте з позовної заяви, пояснень, вбачається, що вона просила відшкодувати шкоду, спричинену неправомірними діями відповідача, які вже потягли порушення її нормальних життєвих зв`язків у вигляді розірвання шлюбу, втрати можливості користування житлом, підтримки чоловіка через, зокрема, виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини, втрату будь-яких джерел існування і необхідності додаткових зусиль для належного утримання дитини, якій внаслідок протиправних дій відповідача, вона не є біологічною матір`ю.
Водночас відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закон») саме суд зобов`язаний правильно визначити норму права, яка підлягає застосуванню до встановлених обставин справи. Помилкове посилання сторони на окрему норму закону або неправильне зазначення її номера не звільняє суд від обов`язку застосувати ту норму матеріального чи процесуального права, яка фактично регулює відповідні правовідносини.
Неправильна юридична кваліфікація правовідносин або помилкове посилання сторони на конкретну норму права не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки суд самостійно визначає закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин ( таківисновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала в постановах від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 25 червня 2025 року в справі № 761/382/21 та ін.)
Визначення судом норми права, яка підлягає застосуванню до встановлених обставин справи є обов`язком суду, тому доводи скаржника щодо виходу за межі заявлених вимог не заслуговують на увагу.
Також не заслуговують на увагу посилання скаржника на недоведеність причинного зв`язку та на те, що позивачка добровільно відмовилась від позову до ОСОБА_3 про стягнення на її користь аліментів, оскільки саме неправомірні дії відповідача стали підставою для виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька з актового запису про народження дитини та наслідком цього стало припинення аліментних зобов`язань ОСОБА_3 . Причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями працівників відповідача і спричиненою шкодою доведено матеріалами справи не спростовано відповідачем.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 , слід задовольнити, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 1 728 000 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів враховує, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року стягнуто з ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» на користь ОСОБА_1 22 684 грн сплаченого судового збору, тому за результатами нового апеляційного перегляду судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, колегія суддів вираховує пропорційно задоволеній сумі.
За результатами нового апеляційного перегляду в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, колегія суддів здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачкою у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, пропорційно до розміру стягнутої майнової шкоди в сумі 1 728 000 грн, що становить 59,71 % заявлених позовних вимог.
Отже, з ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 39 910,16 грн
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України, ЄДРПОУ 19400512, 76018, місце знаходження: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 49 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , майнову шкоду в розмірі 1 728 000 грн.
Стягнути з Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України, ЄДРПОУ 19400512, 76018, місце знаходження: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 49 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 39 910,16 грн.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
В.М. Барков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua