Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №199/3120/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6393/26 Справа № 199/3120/26 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09 квітня 2026 року у складі судді Руденко В.В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 11 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9040673.

24 грудня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №24122025/3, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 24 грудня 2025 року до договору факторингу №24122025/3 від 24 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 16039,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 4799,00 грн. - заборгованість по процентам, 7240,00 грн. - заборгованість за пенею, штрафами.

14 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (надійний) №8996234.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №15 від 24 вересня 2025 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 9673,75 грн., з яких: 2500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1742,50 грн. - заборгованість по процентам, 5000,00 грн. - неустойка, 431,25 грн. - комісія за надання кредиту.

09 травня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №938557417.

01 липня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/42, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги.

29 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29/1225-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 29 грудня 2025 року до договору факторингу №29/1225-01 від 29 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 13948,22 грн., з яких: 4100,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7798,22 грн. - заборгованість по процентам, 2050,00 грн. - неустойка.

За умовами договорів, позичальник зобов`язується вчасно повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.

Незважаючи на викладене, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати надані йому кредитні кошти в строки, передбачені договорами, у зв`язку із чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 39660,97 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість у загальному розмірі 25370,97 грн., з яких: заборгованість за кредитним договором №9040673: за тілом кредиту - 4000 грн., по процентам - 4799,00 грн.; заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) №8996234: за тілом кредиту - 2500,00 грн., по процентам - 1742,50 грн., за комісією - 431,25 грн.; заборгованість по договору кредитної лінії № 938557417: за тілом кредиту - 4100,00 грн., по процентам - 7798,22 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за вказаними договорами, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час ухвалення рішення суду воєнний стан в Україні не скасовано, заявлені вимоги стягнення штрафних санкцій, є необґрунтованими.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про про скасування рішення суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим позбавлений можливості подати відзив та реалізувати своє право на захист. Крім того, позивачем не доведено правонаступництво, оскільки належні докази переходу права вимоги у матеріалах справи відсутні, не підтверджено обсяг переданих прав та факт повідомлення боржника. Суд першої інстанції не перевірив правомірність нарахування процентів, комісій та інших платежів, а також не врахував обставини щодо стану здоров`я відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 11 травня 2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір № 9040673, за умовами якого розмір кредиту становить 4000,00 грн., стандартна денна процента ставка 1%, строк кредитування 360 днів.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про зарахування коштів у розмірі 4000,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

24 грудня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 24122025/3, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 24 грудня 2025 року до договору факторингу №24122025/3 від 24 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 16039,00 грн.: з яких: 4000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 4799,00 грн. заборгованість по процентам, 7240,00 грн. заборгованість за пенею, штрафами.

14 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8996234, за умовами якого розмір кредиту становить 2500,00 грн., стандартна денна процента ставка 0,998 %, строк кредитування 360 днів, комісія за надання кредиту 431,25 грн.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» про зарахування коштів у розмірі 2500 грн. на картку НОМЕР_1 .

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 15 від 24 вересня 2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 9673,75 грн., з яких: 2500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1742,50 грн. заборгованість по процентам; 5000,00 грн. неустойка; 431,25 грн. комісія за надання кредиту.

09 травня 2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 938557417, за умовами якого розмір кредиту 4100,00 грн., кінцева дата повернення кредиту 08 червня 2030 року.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується платіжним дорученням про зарахування коштів у розмірі 4100,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

01 липня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/42, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

29 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29/1225-01, за умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 29 грудня 2025 року до договору факторингу №29/1225-01 від 29 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 13948,22 грн., з яких: 4100,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 7798,00 грн. заборгованість по процентам; 2050,00 грн. неустойка.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із порушеного права позивача на повернення грошових коштів наданих у кредит відповідачу, оскільки одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Однак повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У розумінні положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до положень статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Встановивши неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №9040673, укладеним між ТОВ “Авентус Україна” та ОСОБА_1 , набуття позивачем прав вимоги за вказаним кредитним договором, приймаючи до уваги, що на час ухвалення рішення суду воєнний стан в Україні не скасовано, суд першої інстанції дійшов до привального висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та сплати процентів, відмовивши в іншій частині через необґрунтованість позову.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що відповідно до витягу з реєстру боржників № 15 від 24 вересня 2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги у розмірі 9673,75 грн.

Проте, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.

Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статей 77, 79 ЦПК України.

Крім того, позивач посилався, що відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 29 грудня 2025 року до договору факторингу №29/1225-01 від 29 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 13948,22 грн., з яких: 4100,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 7798,00 грн. заборгованість по процентам; 2050,00 грн. неустойка.

Проте, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу №29/1225-01 від 29 грудня 2025 року, також не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.

Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статтей 77, 79 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.

На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості за договорами.

Частинами 1-3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свій позов, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України, за змістом якої, у разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

У випадку розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, звільненими від сплати судового збору за результатами розгляду справи, є особи, які зазначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, тобто звільнений від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір».

За результатами апеляційного перегляду справи, позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено на 22,18 % (8799,00 грн. х 100% / 39660,97 грн).

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду, позивач сплатив 3328,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №152549 від 17 лютого 2026 року, тому, з урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати понесені позивачем у розмірі 738,15 грн. підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09 квітня 2026 року в частині стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №8996234, за договором кредитної лінії №938557417 та розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений за подання позову у розмірі 738,15 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

М.М. Пищида