Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №522/25939/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25939/25

Провадження № 2/522/1645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 вересня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Споживчого товариства «ОНІКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Споживчого товариства «ОНІКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 12061,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.06.2025 р. між СПОЖИВЧИМ ТОВАРИСТВОМ «ОНІКС» та Фізичною особою – громадянином України ОСОБА_1 , укладений Договір оренди об`єкта нерухомості. Проте, відповідачем з липня по жовтень 2025 року допущено порушення умов договору та в зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги в сумі 12061,51 грн. (з урахуванням оплати орендної плати, 3% річних та інфляційних витрат), яку позивач просить стягнути з відповідача.

За результатами автоматизованого розподілу 28.11.2025 судову справу було передано для розгляду судді Ковтун Ю.І.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Ковтун Ю.І. від 11.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Споживчого товариства «ОНІКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. № 747/26 від 20.04.2026 дану справу було передано на розгляд судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2026 року цивільну справу за позовом прийнято до провадження. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

29 вересня 2026 року представник позивача звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не заперечуючи проти заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Відзиву чи письмових заперечень від відповідача до суду не надходило.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідача на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

Відповідно до ч. 7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

За ч. 8. ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно з ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2025 р. між СПОЖИВЧИМ ТОВАРИСТВОМ «ОНІКС» та Фізичною особою – громадянином України ОСОБА_1 , укладений Договір оренди об`єкта нерухомості № 6, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення будівлі бізнес-центру загальною площею 18 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, зі сторони АДРЕСА_1 , а саме: кабінет № 431 площею 18 кв. м., який відмічено в технічному паспорті як частина кабінету № 194, копія якого міститися в матеріалах справи.

Пунктом 4.2 Договору оренди встановлено, що термін його дії становить з 23.06.2025 р. по 31.12.2025 р. включно.

Окрім того судом, на підставі наданих до позову письмових доказів, встановлено, що орендоване майно є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська облспоживспілка», код за ЄДРЮОФОП та ГФ 01761391 (яке, у свою чергу, є повним правонаступником прав та обов`язків Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка») і закріплене за Позивачем на праві господарського відання згідно Договору про закріплення майна на праві господарського відання від 31.10.2024 р. (чинність вказаного договору з 01.11.2024 р. по 31.07.2025 р.) з Актом приймання-передачі майна у господарське відання згідно Договору, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 402338468 датою формування від 05.11.2024 р. (додатковою угодою від 23.07.2025 р. право господарського відання припиняється з 31.07.2025 р., та припинення такого права реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 437542586) та Договору про закріплення майна на праві господарського відання від 28.07.2025 р. за СТ «ОНІКС», згідно з яким з 01.08.2025 р. закріплюється на праві господарського відання наступне майно, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - Витяг з Державного реєстру речових прав № 438382980 датою формування від 06.08.2025 р.

П. п. 3.3.2 п. 3.3 розділу 2 Договору оренди передбачений обов`язок Орендаря вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов Договору, сплачувати орендну плату, заставну вартість, відшкодовування комунальних платежів, у строки визначені цим договором.

Пунктом 5.1 Договору оренди також визначено, що орендна плата за користування 1 кв. м. об`єкта оренди становить 380 грн. в місяць, з урахуванням єдиного податку. Загальний розмір місячної орендної плати за користування об`єктом оренди становить 6840 грн., з щомісячним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України. Згідно з п. 5.2. Договору оренди, орендна плата повинна сплачуватися Орендарем на рахунок Орендодавця до 5-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди.

Однак, відповідачем було порушено виконання вказаних вище зобов`язань за Договором оренди, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати з липня 2025 року по жовтень 2025 року, яка станом на 19.11.2025 р. становила 11 871,24 грн.

Окрім того, позивач порядку ст. 625 Цивільного кодексу України здійснив нарахування 3 % на суму заборгованості в сумі 61,34 грн. та інфляційне збільшення в сумі 128,93 грн. Детальний розрахунок заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, на переконання суду, є обґрунтованим.

В подальшому, 20.10.2025 р. через АТ «Укрпошта», рекомендованим листом з повідомленням про вручення, на електрону пошту відповідача і додатки-месенджери (такі як Viber і Telegram), позивачем направлене відповідачу Повідомлення про відмову від Договору оренди об`єкта нерухомості № 6 від 23.06.2025 р. та погашення існуючої заборгованості» за вих. № 9, в якому відповідачу заявлено вимогу щодо сплати заборгованості протягом 5 днів з момент отримання відповідачем цього повідомлення, та повідомлено відповідачу, що на підставі п. 7.6. та ст. 782 Цивільного кодексу України, позивач відмовляється від Договору оренди об`єкта нерухомості № 6 від 23.06.2025 р.

Таким чином, згідно з п. 7.6, 11.2 Договору оренди та ст. 782 Цивільного кодексу України, дія Договору оренди об`єкта нерухомості № 6 від 23.06.2025 р. є припиненою з 20.10.2025 р.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, за Договором найму (оренди) Наймодавець передає або зобов`язується передати Наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. А ч. 2 цієї ж статті визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір.

В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, все вищенаведене свідчить про те, що відповідач невиконанням зобов`язань за Договором оренди, допустив порушення законних прав та інтересів позивача, а з цього слідує, що вимоги є обґрунтованими.

За ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

За таких обставин, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач сплатив за подання даного позову 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок, відтак дана сума підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258, 263, 265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Споживчого товариства «ОНІКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області 02.10.2008 р., ІПН НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Споживчого товариства «ОНІКС» (код за ЄДРЮОФОП та ГФ 36587478, п/р НОМЕР_3 в АТ «КБ «Приватбанк», адреса місцезнаходження: 67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, буд. 4) заборгованість з оплати орендної плати, 3% річних та інфляційних витрат, в сумі 12 061,51 (дванадцять тисяч шістдесят одну) гривню 51 копійки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2026 року, у зв`язку з перебуванням судді в щорічній основній відпустці.

Суддя: