Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №521/10212/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №521/10212/26

Суддя: Маркарова С. В.

Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/10212/26

Провадження №2-а/521/140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м.Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання Баханастюк Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_1

предмет позову : скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Предметом позову останній визначив скасування постанови №R310216 від 04.02.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП, якою відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 як військовозобов`язаним правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Так, відповідач стверджував, що позивач не пройшов ВЛК згідно п.2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Вказаною нормою закону встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що постанова винесена суб`єктом владних повноважень із порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки останній 11.04.2022 був визнаний непридатним до військової служби як особа з інвалідністю ІІ групи, не маючи обов`язку повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Позивач в процесі розгляду справи позов підтримав.

Відповідач скористався процесуальним правом надання відзиву, позов не визнав, стверджуючи, що позивач мав самостійно пройти повторну ВЛК в строк до 5.06.2025 як обмежено придатний до військової служби.

Дослідивши обставини справи, докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

За ч. 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 210 КУпАП.

4.05.2024 набув чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі – Закон №3621), яким скасований статус «обмежено придатний до військової служби».

Всі, хто мав цей статус, до 5 лютого 2025 повинні були пройти повторний медичний огляд.

Законом України № 4235-IX від 12.02.2025 «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист"» граничний строк повторного проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) для колишніх «обмежено придатних» продовжений до 5 червня 2025.

Після ВЛК особу визначають як: придатну до служби або непридатну до служби (виключення з військового обліку).

З матеріалів справи вбачається, що своєю постановою №R310216 від 04.02.2026 відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 як військовозобов`язаним правил військового обліку, вчинене в особливий період (ч.3 ст. 210 КУпАП).

Так, відповідач стверджував, що позивач не пройшов ВЛК згідно п.2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Поряд із тим, на час виниклих правовідносин за даними тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 11.04.2022 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний непридатним до військової служби.

Такі відомості суб`єктом владних повноважень не спростовані.

Так, закон не зобов`язував позивача пройти повторний медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби шляхом самостійного звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет військовозобов`язаного з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Обов`язок оновити дані до 16 липня 2024 стосувався лише анкетних даних (телефон, адреса, email), а не проходження медичної комісії.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Адміністративний суд при вирішенні спорів перевіряє законність рішення суб`єкта владних повноважень і вивчає його на предмет відповідності критеріям, закріпленим у статті 2 КАС України.

Так, для оцінювання рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийняті вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути спрямовані на досягнення належної мети.

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення враховує ті обставини, на які вказує закон, а також обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи прийняття невмотивованих рішень;

4) безсторонньо (неупереджено). Приймаючи рішення, суб`єкт владних повноважень повинен робити це незацікавлено та діяти виходячи із завдань, визначених законом;

5) добросовісно. При реалізації владних повноважень суб`єкт повинен діяти для досягнення поставлених цілей й справедливих результатів, без корисливих прагнень досягти вигод чи переваг у результаті прийняття рішення;

6) розсудливо; Дія суб`єкта владних повноважень розсудлива тоді, коли вона відповідає здоровому глузду та обов`язкам, покладеним на нього законом, а також загальноприйнятим моральним стандартам;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. Згідно цього критерію, суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб, за однакових обставин;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Дотримання критерію пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи, маючи на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення;

9) своєчасно, тобто протягом розумного строку, – це вимагає від суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення дотримуватися визначених у нормативно-правових актах часових рамок, а також приймати рішення в межах строків без невиправданого зволікання.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

В порядку статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача, що рішення про його притягнення до відповідальності за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП було прийнято відповідачем помилково, без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Так, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним.

Керуючись Розділом ІІ КАС України,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № R310216 від 04.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 до відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного тексу рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 19.10.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua