Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №497/1902/26 — Болградський районний суд Одеської області

06.10.2026

Справа № 497/1902/26

Провадження № 2/497/1651/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

секретаря – Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності, –

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка здійснює свої повноваження на підставі ордера серії ВН №1739700 від 30.06.2026 року (а.с.34), звернулася до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 15 лютого 2002 року на Бесарабській товарній біржі між позивачем та ОСОБА_3 та визнати за позивачем право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі цього договору, мотивуючи тим, що 15 лютого 2002 року на Бесарабській товарній біржі був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, зазначеного вище, між ОСОБА_3 як продавцем і ОСОБА_1 як покупцем, не посвідчений нотаріально, але зареєстрований 18 лютого 2002 року у Болградському МБТІ. Договір покупець та продавець вирішили оформити на Бессарабській товарній біржі, нотаріально не посвідчивши, так як у м.Болград на той час не було нотаріуса. Всі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони виконали. З того часу позивач, як власник будинку володіє та користується ним. Втім, як з`ясувалося, формально право власності позивач не набула, оскільки договір купівлі-продажу не має нотаріального посвідчення. Після продажу квартири позивача з ОСОБА_3 контактів не має, тому оформити документально на даний час договір вона не може. На даний час позивач має намір розпорядитися належним їй будинком, але вона не може реалізувати своє право власності, так як не може надати нотаріусу документ, який підтверджує її право власності на будинок, тому вона вимушена звернутися до суду з цім позовом.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Цоєва В.В. до суду не з`явилися, представник ОСОБА_2 надала 07.09.2026 року заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, погодилася на ухвалення рішення в підготовчому засіданні.

Представник відповідача – Болградської міської ради Одеської області – Арнаутов М.М., який діє на підставі довіреності, надав шляхом формування документу в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи у відсутності представника міської ради, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши усі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 лютого 2002 року на Бесарабській товарній біржі між ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку, був укладений договір купівлі продажу нерухомості, відповідно до якого ОСОБА_4 є покупцем житлового будинку, загальною площею 102,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер – 28-02 (а.с.9-10).

При укладанні вищезазначеного договору були дотримані всі вимоги, пред`явлені до договору купівлі - продажу житлового будинку і сторони не оспорювали будь-які пункти цього договору, сторонами також була обумовлена продажна вартість будинку. По всім пунктам договору сторонами була досягнута згода.

На виконання умов договору позивачем була сплачена власнику ОСОБА_3 (свідоцтво про право власності на житловий будинок від 06 лютого 2002 року, яке посвідчено Табаківською сільською радою та зареєстровано Болградським МБТІ під №54) обумовлена вартість житлового будинку. Таким чином, при укладанні вищезазначеного договору купівлі - продажу нерухомості були дотримані всі вимоги пред`явлені до цього договору.

Договір купівлі-продажу №28-02 від 15.02.2002 року, житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 був зареєстрований Болградським БТІ18.02.2002 року за №54 (а.с.16).

Втім, мешкаючи у вищезазначеному будинку позивач весь цей час, з дати придбання, не має можливості у повній мірі здійснювати свої повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню житловим будинком, оскільки договір купівлі - продажу нерухомості, укладений на Бесарабській товарній біржі, не є правовстановлюючим документом, який має юридичне значення, з приводу чого вона змушена звернутись до суду про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним.

Про це позивач дізналася після звернення до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтарева В.В., що підтверджується його листом роз`ясненням за вих.№123 01-16 від 22.06.2026 року (а.с.24).

Позивачем було надано суду технічний паспорт на вище вказаний житловий будинок станом на 09.06.2026 року, в якому в експлікації приміщень вказана загальна площа приміщень 125,20 кв.м., з них житлова 53,3 кв.м. та допоміжна 71,9 кв.м. (а.с.11-15). З довідки за вих.№173 від 18.06.2026 року, що видана директором КП «Болградське БТІ» вбачається, що загальна площа змінена за рахунок технічної помилки при розрахунку площ приміщень, факту самовільної перебудови або переобладнання житлового будинку, збудованих та реконструйованих господарських будівель не виявлено (а.с.16), окрім цього відповідач позовні вимоги визнав.

Окрім цього судом встановлено, що позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 та після укладення шлюбу змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується міжнародним свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , яке видане 20.11.2021 відділом ЗАЦС район Бакиркьой Турецької Республіки та його перекладом з турецької мови на українську мову виконану дипломованим перекладачем Філатовою Г.В. (а.с.25-32).

У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір купівлі-продажу сторонами було укладено у 2001 році, суд застосовує відповідні положення Цивільного кодексу УРСР, що діяли на момент укладення договору.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконувала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 27 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

На дату укладання договору купівлі-продажу, товарні біржі в Україні реєстрували подібні договори, посилаючись на ст. ст. 3, 15, 17 Закону України «Про товарні біржі».

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Також відповідно до ч.4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Як зазначено в п.1.5 Розділу 1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 року № 121, яка була чинною на час укладення сторонами відповідного договору купівлі-продажу та яка визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні, - державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п.9 Додатку 1 до вказаної Інструкції, - договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржою, віднесено до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна.

Оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності позивача на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, зокрема з дотриманням вимог Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлового політики України від 09.06.98 № 121, суд приходить до висновку, що позивач на законних підставах набула право власності на придбане майно і не в змозі розпоряджатися ним на власний розсуд з причин, що не залежать від неї, в зв`язку з чим вважає, що право власності позивача підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, а тому задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись 12, 81, 200, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 47, 227 ЦК УРСР, Законом України «Про товарну біржу», ст. ст. 16, 328 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі - продажу нерухомості від 15 лютого 2002 року, укладений на Бесарабській товарній біржі між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_8 з іншого боку, реєстраційний номер №28-02, на купівлю житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца