Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №544/2864/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/2864/25 Номер провадження 22-ц/814/4608/26Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Одринська Т.В., Панченко О.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 червня 2026 року, постановлене суддею Ощинською Ю.О.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

13.11.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 10.05.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2272828, підписаний останньою шляхом використання одноразового ідентифікатора.

За умов такого договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 9 000,00 грн; строк кредитування - до 30.05.2019; процентна ставка за базовий період - з 20.11.2019 по 20.12.2019 (включно) - 1,7% за один день користування кредитом; акційна ставка або ставка за Програмою лояльність за один день користування кредитом - 1,02%; спеціальна процентна ставка за один користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту - 3,00%.

Первинний кредитор, не будучи фінансовою установою, здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку через партнера ТОВ «ФК «WAYFORPAY», 10.05.2019 здійснило перерахування на картку НОМЕР_1 коштів у сумі 9 000,00 грн. У свою чергу відповідачка, отримавши кредитні кошти, не скористалася своїм правом відмовитися від договору без пояснення причин, тим самим підтвердила виконання своїх зобов`язань.

Позичальниця належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 17 010,00 грн, заявлена до стягнення позивачем, як правонаступником первинного кредитора, разом із витратами зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 11.06.2026 позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №2272828 від 10.05.2019 у розмірі 17 010,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами факт укладення кредитного договору та його неналежне виконання позичальницею, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача за тілом кредиту та відсотками.

Не погодившись із таким рішенням відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, серед іншого, з підстав пропуску строку позовної давності.

Вважає, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та отримання позичальницею кредитних коштів за ним, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Між тим, при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, як і той факт, що первісний кредитор не здійснив ідентифікацію та верифікацію позичальника. Зокрема, в контексті того, що позичальниця категорично заперечує факт заповнення нею на сайті позикодавця заявки на отримання кредиту та надання реквізитів банківської картки.

Звертає увагу на відсутність доказів, які б підтверджували належність відповідачці карткового рахунку на який, згідно із платіжним дорученням, були перераховані кредитні кошти.

Зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість за кредитним договором не підтверджена належними доказами, а саме, первинними бухгалтерськими документами, як того вимагають приписи статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тоді як надані стороною позивача платіжні доручення не відповідають вимогам п.п.3, 43, 48, 51, 52 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75.

Просить урахувати, що при зверненні в суд із позовом позивачем не надано копію кредитного договору, а всі додатки до позову не засвідчені належним чином.

Детально цитуючи практику судів апеляційної інстанції, вважає відсутнім у позикодавця права нараховувати відсотки у порядку статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.08.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в приміщенні апеляційного суду без проведення судового засідання у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 26.08.2026.

03.09.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.05.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2272828, за умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній валюті (п.1.3. договору).

Сума кредиту складає 9000,00 грн (п.1.4. договору).

Згідно із п.1.6. договору ставки нарахування процентів і розмір пені за цим договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,7%; акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,02%; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%.

Пеня за один день користування кредитом поза узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 0,00%.

Сторони встановлюють узгоджений строк повернення кредиту: 20 календарних днів до 30.05.2019 (включно) (п.1.9. договору).

Згідно із п.1.10. договору кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.4. договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua згідно зі ст.ст.207, 639 ЦК України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п.2.25. Правил містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналогу підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо наявності кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, тип кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, загального розміру кредиту, узгодженого строку повернення кредиту. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та комбінацією логіну та пароля особистого кабінету позичальника (п.7.10. договору).

У якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину, надання кредиту) позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, узгоджений строк повернення кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч.11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Екземпляр договору надається кредитодавцем позичальнику в паперовому вигляді у порядку, передбаченому розділом 13 Правил (п.7.13. договору).

Розділ 8 кредитного договору містить реквізити його сторін, зокрема, позичальника - ОСОБА_1 , адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; тел. НОМЕР_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підпис за допомогою одноразового ідентифікатора 2272828.

Додатком №1 до договору про надання кредиту №2272828 від 10.05.2019 є Графік платежів, який містить відомості про його підписання позичальником підпис за допомогою одноразового ідентифікатора 2272828.

10.06.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) та ТОВ «Алекскредит» (клієнт) укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, за яким останній, серед іншого, набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №2272828 від 10.05.2019, що підтверджується: витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025; копією платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) №185 від 16.06.2025.

07.07.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) та ТОВ «ФК «Солвентіс» (фактор) укладено договір факторингу №ДФ-07072025, за яким останній, серед іншого, набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №2272828 від 10.05.2019, що підтверджується: витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025; копією платіжної інструкції №812 від 08.07.2025.

10.07.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» сформовано вимогу-повідомлення про обов`язкове погашення заборгованості за кредитним договором №2272828 від 10.05.2019 на ім`я ОСОБА_1

03.09.2025 ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» листом №5829-ВП повідомило, що останнє надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесено в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №1582 від 02.07.2015) та отримало ліцензію НБУ №21/1064-рк від 08.06.2023. Між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» укладено угоду на переказ коштів №ВП-220817-1 від 22.08.2017.

Відповідно до указаного договору здійснено за дорученням ТОВ «Алекскредит» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 10.05.2019 на суму 9000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 250723, номер транзакції в системі WayForPay - 45631294004036792721755196241361.

Згідно із детальним (щоденним) розрахунком заборгованості за договором про надання кредиту №2272828 від 10.05.2019 станом на 06.06.2025, убачається: сплачено грошових коштів - 9630,00 грн, із них: 9180,00 грн віднесено в рахунок погашення відсотків, а 450,00 грн - плата за продовження строку користування кредитом.

При зверненні в суд із відзивом на позовну заяву відповідачкою заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

29.04.2026 АТ «Ощадбанк» надано суду в електронному вигляді наявну інформацію щодо руху грошових коштів по банківському рахунку № НОМЕР_4 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , у т.ч. дані власника. Зі змісту виписки за поточними рахунками клієнта за період з 10.05.2019 по 13.05.2019 убачається безготівкове зарахування коштів у сумі 9000,00 грн, дата проведення операції 12.05.2019.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що заявлена до стягнення заборгованість за кредитним договором підтверджена належними доказами та підлягає до стягнення із відповідачки.

Підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції не вбачає, оскільки за умов кредитного договору строк його дії становив 20 календарних днів, тобто до 30.05.2019. На цей момент ані карантинне, ані воєнне призупинення ще не діяли, а тому позовна давність почала обраховуватися у загальному порядку. Однак із 02.04.2020 її перебіг був призупинений у зв`язку із карантином, а згодом - у зв`язку із воєнним станом та був поновлений лише 04.09.2025. Отже, 3-х річний строк позовної давності у справі спливає 01.11.2027, а позовна заява подана до суду 13.11.2025.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції у повній мірі погодитися не може з таких підстав

Стосовно укладення кредитного договору та погодження істотних умов зобов`язання за ним, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На виконання наведених приписів цивільного процесуального законодавства, стороною позивача на доведення факту укладення кредитного договору надано суду його копію з додатками, у якому викладені істотні умови зобов`язання, а сам правочин містить підписи кредитора та позичальника. Крім цього реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідача, зокрема, ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачкою, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання.

Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, а відтак, не спростовано презумпцію правомірності правочину.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Згідно із п.1.10. договору кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.4. договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

ТОВ «Алекскредит» не є банківською (фінансовою) установою, а тому послугу з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків здійснено ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (свідоцтво серія ФК №1582 від 02.07.2015) на підставі угоди на переказ коштів, укладеної із ТОВ «Алекскредит» №ВП-220817-1 від 22.08.2017.

На виконання умов такого зобов`язання ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за дорученням ТОВ «Алекскредит» успішно здійснено переказ коштів на картку клієнта: 10.05.2019 на суму 9000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 250723, номер транзакції в системі WayForPay - 45631294004036792721755196241361.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до постанови Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16.09.2020 доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховним Судом у постанові від 17.12.2021 у справі №278/2177/15-ц зазначено: «Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних на день операцій і призначаються для видачі чи відсилання клієнту. Отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути доказами заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором».

У постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Отже, з урахуванням зазначеного, доказами, що підтверджують заборгованість за кредитом може слугувати виписка з особового рахунку, на підставі якої складено розрахунок заборгованості з помісячним відображенням внесених платежів та виникненням боргових зобов`язань.

На виконання наведених приписів процесуального закону за клопотанням позивача районним судом витребувано від банківської установи АТ «Ощадбанк» первинні бухгалтерські документи, зі змісту яких убачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 ; зі змісту виписки за поточними рахунками клієнта убачається безготівкове зарахування коштів у сумі 9000,00 грн, дата проведення операції 12.05.2019.

Обставини викладеного спростовують доводи апеляційної скарги про недоведеність належності відповідачці банківської картки № НОМЕР_1 та фактичного отримання кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн.

Твердження відповідачки про недоведеність укладення кредитного договору, а відтак, відсутності волевиявлення позичальника на укладення такого правочину, колегія суддів до уваги не приймає. Натомість ураховує, що у справі, яка переглядається наявні належні та допустимі докази, які у своїй сукупності дозволяють установити, що без дотримання процедури верифікації клієнта та введення ним одноразового ідентифікатора, алгоритм дій кредитора не допускає зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника емітований АТ «Ощадбанк».

Стосовно підставності стягнення заборгованості за відсотками, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.

При укладенні договору про надання кредиту сторонами зобов`язання погоджено строк дії договору 20 календарних днів, починаючи із 10.05.2019 по 30.05.2019 (включно), упродовж якого нарахування відсотків здійснювалося кредитором за акційною процентною ставкою за один день користування кредитом - 1,02%, що становить 1836,00 грн.

Між тим, як убачається, із розрахунку позивача нарахування процентів за кредитом здійснювалося після спливу строку кредитування. Між тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили, що позичальниця ініціювала питання пролонгації умов кредитного договору матеріали справи не містять. А тому за даних обставин суд апеляційної виснує, що нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та раніше наведеним висновкам Верховного Суду.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем підтверджено належними доказами, не спростованими відповідачкою, факт укладення останньою кредитного договору та отримання за ним кредиту в розмірі 9 000,00 грн, а також погодження нарахування відсотків за процентною ставкою 1,02% на день упродовж строку кредитування, який становив 20 календарних днів, що становить 1 836,00 грн, а відтак, загальна заборгованість за кредитом становить 10 836,00 грн.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, як і той факт, що зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що позичальниця частково виконала зобов`язання, фактично сплативши кредитору кошти у загальному розмірі 9 630,00 грн, із яких 9 180,00 грн - зараховані кредитором в рахунок погашення заборгованості за процентами; 450,00 грн - плата за продовження строку.

Надаючи оцінку розрахунку заборгованості через призму умов договору, колегія суддів ураховує наступне. По-перше, за відсутності доказів на підтвердження пролонгації позичальницею кредитного договору, зарахування кредитором вчинених позичальницею платежів, як плату за продовження строку, є безпідставним. По-друге, у межах строку кредитування заборгованість за відсотками становила 1 836,00 грн, що виключає підстави зарахування всіх вчинених позичальницею платежів, які сукупно склали 9 180,00 грн, в рахунок погашення боргу за відсотками.

Отже, установивши, що загальна заборгованість позичальниці за кредитом становила 10 836,00 грн, із яких: 9 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; а 1 836,00 грн - заборгованість за відсотками, враховуючи вчинені позичальницею платежі у сукупному розмірі 9 630,00 грн, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 206,00 грн (10 836,00 грн - 9 600,00 грн). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставності.

Доводів на спростування такого розміру стягнення заборгованості сторонами не надано. Підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, судом апеляційної інстанції не установлено, оскільки із 02.04.2020 перебіг 3-х річного строку позовної давності був призупинений у зв`язку із карантином, а згодом - у зв`язку із воєнним станом та був поновлений лише 04.09.2025.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стосовно стягнення понесених позивачем правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи представництво інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» в суді першої інстанції забезпечувалося адвокатом Лівак І.М. на підставі договору №43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025 та додаткової угоди до нього №2272828 від 30.09.2025.

30.09.2025 адвокатом Лівак І.М. складено детальний опис робіт (наданих послуг), за яким: сума наданих послуг складає 6 000,00 грн; найменування послуг: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта - 1,5 год/вартістю 1 500,00 грн; складання позовної заяви - 3 год/вартістю 1000,00 грн; формування додатків до позовної заяви - 1 год/вартістю 750,00 грн.

Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем в суді першої інстанцій становить 6 000,00 грн, колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір стягнення не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Зокрема, в контекст того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №127/9918/14.

Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, пропорційно задоволеним вимогам, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 420,00 грн правничих витрат, понесених в суді першої інстанцій. В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 206,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам (7%), шляхом взаємозаліку, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 210,06 грн (3 379,62 грн судовий збір за подачу апеляційної скарги - 169,56 грн судовий збір за подачу позовної заяви).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 червня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за кредитним договором №2272828 від 10 травня 2029 року в розмірі 1 206,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 3 210,06 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029) витрати на правову допомогу в розмірі 420,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко