Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №554/15798/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/15798/25 Номер провадження 22-ц/814/1855/26Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Черняєвої Т.М., повний текст судового рішення виготовлено – 16.12.2025 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 15 жовтня 2024 року в місті Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача - Mazda CX д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу, яким керувала відповідач.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав пошкоджень, а вартість ремонту вказаного автомобіля згідно з висновком СТО становить 50920 грн.

МТСБУ виплатило позивачу часткову компенсацію у розмірі 18739,79 грн.

Залишок шкоди, що не був компенсований позивачу, складає 32180,21 грн.

Крім матеріальних збитків, внаслідок ДТП позивач зазнала моральних страждань, розмір яких вона оцінює у 5000 грн.

З огляду на викладене позивач просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 32180, 21 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 32180,21 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що позивач не надала доказів щодо можливого максимального відшкодування, на яке вона мала право в зв`язку із наявністю у неї поліса обов`язкового страхування автомобіля, що свідчить про дійсність визначеної суми відшкодування у розмірі 18739,79 грн.

Також вказує, що рахунок на оплату № 497 від 12.08.2025 року наданий позивачем як доказ на підтвердження своїх позовних вимог не є належним доказом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, дослідивши їх, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 вересня 2024 року о 14 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Шевченка, 44 в м. Полтава, порушила п. 10.9.ПДР, а саме рухаючись заднім ходом , здійснила наїзд на транспортний засіб Mazda CX д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який стояв у заторі. Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2024 року, провадження № 3/554/2448/2024, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір.

Вказану постанову відповідачем оскаржено не було. Постанова набрала законної сили 15.10.2024 року.

Згідно рахунку на оплату № 497 від 12 серпня 2025 року, ФОП ОСОБА_3 , вартість ремонту вказаного автомобіля становить 50920 грн.

Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило позивачу часткову компенсацію у розмірі 18739,79 грн, що підтверджується відповідною квитанцією про перерахунок коштів від 21.04.2025 року.

Таким чином залишок шкоди, що не був компенсований, складає 32180,21 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність особи, яка винна у даному ДТП, тобто відповідача, не була застрахована.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У добровільному порядку відповідач не сплатила вказаних коштів позивачу.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ключовим питанням для правильного вирішення спору є встановлення особи з вини якої сталася ДТП, а також наявність правових підстав для відшкодування шкоди позивачу володільцем транспортного засобу, яким завдано такої шкоди.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

При вирішенні питання про причинний зв`язок слід враховувати наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається.

Подібний висновок узгоджується із правовим аналізом, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №13-31кс19 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №537/1916/18.

ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, сталася з вини водія автомобіля Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_2 , тобто відповідача.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2024 року, провадження № 3/554/2448/2024 було встановлено вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, яка сталася 20 вересня 2024 року, внаслідок якої автомобіль Mazda CX д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 зазнав пошкоджень.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказані у постанові Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2024 року, провадження № 3/554/2448/2024 обставини доказуванню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що 07 травня 2025 року між МТСБУ та ОСОБА_1 було укладено договір № 108322/3667 про порядок повернення коштів, у відповідності до якого боржник- ОСОБА_1 зобов`язана компенсувати витрати понесені кредитором ( МТСБУ) по справі №108322 у зв`язку з виплатою відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, яка мала місце 20.09.2024 у м. Полтаві на вул. Шевченка, 44, за участі т/з Mazda CX д.н.з. НОМЕР_1 та т/з Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_2 .

Залишок шкоди, що не був компенсований позивачу, складає 32180,21 грн.

Доказів, які б спростовували заявлені вимоги позивача, відповідачем суду першої інстанції та апеляційної не надано.

Також позивач просила стягнути із відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дійсно внаслідок скоєння відповідачем ДТП та завдання внаслідок неї механічних пошкоджень автомобілю, яким керувала та користувалася позивачка, останній була спричинена моральна шкода, що проявилася у зміні планів, витрачанні часу на спілкування з працівниками поліції при складенні матеріалів протоколів про адміністративні правопорушення, замовлення дослідження для визначення вартості та характеру пошкоджень автомобіля завданих ДТП, переживаннях, хвилюваннях, стресовому стані через ДТП, незручностях в організації свого життя через неможливість використання пошкодженого автомобіля, затраченому часі та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану.

Виходячи з вказаних обставин, врахувавши глибину та ступінь моральних страждань позивача, керуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000 грн.

Заявлений розмір шкоди відповідає принципами розумності, справедливості та співмірності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль