Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №532/964/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №532/964/25

Суддя: Панченко О. О.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/964/25 Номер провадження 22-ц/814/1809/26Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Макарчука С.М., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 07.06.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 555149249893.

29.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 5017819.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555149249893.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555149249893.

29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 відповідно до ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 5017819.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 555149249893 від 07.06.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 6404,20 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2500,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3904,20 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 5017819 від 29.05.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 63605,05 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8336,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 53 369,05 грн.;

- заборгованість за комісіями - 1900,00 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 70 009,25 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту)- 10 836,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 57 273,25 грн.;

- заборгованість за комісіями - 1900,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами № 555149249893 від 07.06.2021, № 5017819 від 29.05.2021 в розмірі 70 009,25 грн.; понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.; та витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за кредитним договором № 555149249893 від 07.06.2021 в розмірі 70 009 (сімдесят тисяч дев`ять) гривень 25 копійок, яка складається із:

- 10 836,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту);

- 57 273,25 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

- 1 900,00 грн. заборгованості за комісіями.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинс Партнерс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Працевитий Г.О. та подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки судом не було повно та всебічно з`ясовано обставини справи, не надано належної оцінки доказам у їх сукупності, не перевірено правомірність нарахування відсотків після спливу строку кредитування та безпідставно погоджено розрахунки заборгованості позивача. Такі порушення призвели до неправильного вирішення справи по суті, що відповідно є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Вказує, що Позивачем не надаються будь-які докази оформлення ОСОБА_1 звернень до кредитора із заявкою щодо обраної суми та терміну для пролонгації строку кредитування на сайті Товариства, не надаються докази здійснення позичальником платежу для пролонгації із зазначенням у графі «призначення платежу» наступної фрази: «продовження кредиту на N днів». Окрім того, Товариством не надано жодних оновлених Графіків розрахунків (платежів) в частині визначення залишку заборгованості за сумою кредиту, комісією, процентами та терміном платежу у разі наявності пролонгації строку кредитування.

Також Товариством не надано належних, достовірних, первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема платіжних доручень про переказ коштів або виписки про рух коштів по рахунку, які б містили інформацію про сплату грошових коштів у певній сумі та інформацію про призначення платежу, які в повній мірі доводили б бажання і спрямованість дій скаржника на продовження строку кредитування.

Вважає, що рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, дослідивши їх, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 07.06.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 555149249893, відповідно до якого сума кредиту становить 2500,00 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 07.06.2021. Знижена процентна ставка, фіксована становить 2,19%. Стандартна процентна ставка, фіксована становить 2,60% (а.с.37-39). Згідно квитанції LiqPay № 1669886142, 07.06.2021 було перераховано грошові кошти згідно договору № 555149249893 у розмірі 2500,00 гривень (а.с.51 зворот). Суду також надано графік платежів № 555149249893-1 додаток № 1 до договору позики № 555149249893 від 07.06.2021 та розрахунок вартості кредиту (а.с.39 зворот, 40-41).

Відповідно до довідки ТОВ «КТІК» по договору позики (а.с. 52-53) за період з 07.06.2021 по 08.07.2021 здійснювалося наразування процентів та штрафів, а також пряме списання заборгованості за рахунок компанії (штраф). Загальна заборгованість за кредитом становить 6404,20 грн, з яких 2500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 3904,20 грн заборгованість за процентами.

18.12.2023 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» укладено договір факторингу № 18/12-2023 (а.с.58-59).

18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 18-02/25 права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819 (а.с.7-8). Згідно витягу з реєстру боржників до договору № 18-02/25 про відступлення до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 63 605,05 грн. (а.с.12 зворот,13-14).

29.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 5017819, відповідно до якого сума кредиту становить 10000,00 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 29.05.2021, термін поверення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 28.06.2021. Проценти за користування кредитом становлять 9400,00 гривень, які нараховуються за ставкою 284098,00 відсотків річних у процентному занченні. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника складає 19400,00 грн. (а.с.26-29).

Відповідно до відомості ТОВ «Міолан» про щоденні нарахування та погашення (а.с.49-50) за період з 29.05.2021 по 26.10.2021 здійснювалися пролонгації договору, нарахування процентів згідно з різними пунктами договору: п.1.5.2; п.1.5.2, 2.3.1.1; п.1.6, 2.3.1.2 Договору та мали місце сплати тіла кредиту і процентів по кредиту. Загальна заборгованість за кредитом станом на 26.10.2021 становить 27343,45 грн, з яких 8336,00 заборгованість за тілом кредиту, 17107,45 грн заборгованість по процентам, 1900,00 грн заборгованість по комісії.

Відповідно до п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту 1900,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.5.2 договору, проценти за користування кредитом: 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п.1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.1.7 договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована; особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3 цього договору.

Розділом 2.3 Договору № 555149249893 передбачено умови пролонгації строку кредитування, яка може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах (п.2.3.1). Особливості пролонгації на пільгових умовах визначені п.2.3.1.1 договору, а пролонгації на стандартних (базових) умовах - визначені п.2.3.1.2 договору.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 пролонговував строк кредитування за договором, а також доказів зміни умов договору щодо строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Із вказаними твердженнями колегія суддів не погоджується, оскільки відповідно до п.2.3.1 продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбутися на пільгових або стандартних умовах наступним чином:

- пролонгація на пільгових умовах (п. 2.3.1.1) - позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

- пролонгація на стандартних умовах (п. 2.3.1.2 договору) - позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом на пільгових умовах матеріали справи не містять.

Таким чином, після закінчення строку кредитування (28.06.2021) вступив у дію п.2.3.1.2 договору, яким визначено нарахування відсотків за користування кредитними коштами на стандартних базових умовах (5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строк нарахування яких не може перевищувати 60 днів).

Із розрахунку до кредитного договору вбачається, що заборгованість відповідача за відсотками розрахована у межах зазначеного строку.

Відповідачем даний розрахунок заборгованості не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Розрахунок зроблений в межах строку дії договору. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наявність заборгованості ОСОБА_1 є доведеною.

29.11.2021 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір № 29-11-102 права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819 (а.с.64-66). Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5017819 від 29.05.2021 у розмірі 27 343,45 грн. (а.с.67-69).

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023/01 права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819 (а.с.70-72). Згідно витягу з реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 63 605,05 грн. (а.с.73-75).

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за обома договорами.

Новими кредиторами перерахунок заборгованості чи донарахування не здійснювалися.

Досліджені колегією суддів докази, зокрема підтверджують, що ТОВ «Факторинг Партнерс» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а позивачем виконано усі передбачені договором умови щодо укладення договору факторингу, а тому договори відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано правильність зазначених розрахунків, а позивачем доведено наявність заборгованості та перехід до позивача права вимоги, заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16 та постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року по справі № 276/4216/16-ц, відповідно до яких, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Тобто, зазначена позиція касаційного суду не може бути поширена на положення договору, які стосуються комісії саме за надання коштів, а тому заперечення відповідача у частині неправомірності нарахування заборгованості у розмірі 1 900,00 грн за комісією є безпідставними.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, рішення мотивував тим, що відповідач не повернув кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитами та відсотками відповідно до умов договору.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом статей 626 ,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності позивачем фактів укладення 07.06.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 договору позики № 555149249893.

29.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору № 5017819.

Також 18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555149249893.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555149249893.

29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 відповідно до ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5017819.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 5017819.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про наявність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед ТОВ «Факторинг Партнерс» та стягнення з нього на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитними договорами.

Правильності нарахування заборгованості відповідач не спростував, контррозрахунок не надав.

Кредитні договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, а також договори відступлення прав вимоги у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

З наведеного вбачається, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua