Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №465/9007/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/9007/24 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/811/3933/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Якимчук Л.С.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника Львівської міської ради – Гузюк Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2025 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, –

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2024 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позов мотивувала тим, що територіальній громаді міста Львова належить земельна ділянка кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 площею 0.0933 га, розташована по АДРЕСА_1 , яка є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Ухвалою Львівської міської ради від 12 липня 2012 року № 1624 затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано вищезазначену земельну ділянку в оренду терміном на 5 років для реконструкції нежитлових будівель під адміністративно-господарські приміщення, перевівши із земель промисловості. Транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання – землі комерції.

Ухвалою Львівської міської ради від 07 грудня 2017 року № 2741 продовжено відповідачу термін оренди земельної ділянки на 3 роки.

В подальшому ухвал Львівської міської ради щодо продовження терміну оренди земельної ділянки не приймалося.

За результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 площею 0.0933 га, розташована по АДРЕСА_1 встановлено, що фактично використовується ОСОБА_1 для обслуговування адміністративно-господарських будівель за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання в користування земельної ділянки.

На вищезазначеній земельній ділянці розташовані будівля А-3, загальною площею 665.7 кв.м. та будівля Я-1, загальною площею 16.2 кв.м., право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .

У зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав у період з 2021 по 2024 рік з відповідача як з власника об`єктів нерухомого майна підлягають стягненню безпідставно збережені кошти в розмірі 359 579.93 грн.

З наведених підстав просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів у розмірі 359 579.93 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2025 року позов Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер: 4610136900:04:004:0058) за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2024 року без правовстановлюючих документів у розмірі 359 579.93 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судовий збір в розмірі 5 393,70 грн.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2025 року оскаржила представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою по АДРЕСА_1 кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 площею 0.0933 га на підставі договору оренди строк якого закінчився 07 грудня 2020 року.

В додатках до договору оренди долучено експлікацію земельної ділянки, погоджену начальником архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, в якій зазначена площа забудови земельної ділянки у розмірі 0.03 га.

ОСОБА_1 добросовісно використовував земельну ділянку за її цільовим призначенням та оплачував орендні платежі, а 04 вересня 2020 року подав звернення про продовження договору оренди земельної ділянки, однак листом від 09 жовтня 2020 року йому відмовлено в подальшому укладенні договору оренди спірної земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що йому відмовлено в укладенні договору про оренду земельної ділянки протягом періоду з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2024 року він використовував лише ту частину земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нежитлової нерухомості площею 0.03 га, а інша частина земельної ділянки площею 0.0633 га ним не використовувалася.

Однак, розрахунок безпідставно збережених коштів недоотриманих міським бюджетом у зв`язку з користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2024 року здійснено, виходячи з площі усієї земельної ділянки, що становить 0.933 га, а не з площі, яка фактично використовується.

Суму стягнення коштів визначено на підставі ухвали Львівської міської ради, яка стосується орендарів земельних ділянок, незважаючи на те, що йому неодноразово відмовлено в укладенні договорів оренди земельної ділянки.

Оскільки вимоги про стягнення коштів охоплюють період, починаючи з 01 серпня 2021 року, звернувшись з позовною заявою лише 03 листопада 2024 року Львівська міська рада пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Львівської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника Львівської міської ради – Гузюк Н.І. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що у власності Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради перебуває земельна ділянка кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 площею 0.0933 розташована по АДРЕСА_1 .

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001640252024 від 09 липня 2027 року підтверджується, що 29 грудня 2012 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058, площею 0,0933 га.

Ухвалою Львівської міської ради від 12 липня 2012 №1624 затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0933 га (у тому числі площею 0,0603 га у межах червоних ліній з обмеженнями) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для реконструкції нежитлових будівель під адміністративно-господарські приміщення, перевівши із земель промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання - землі комерції.

Ухвалою Львівської міської ради від 07 грудня 2017 року № 2741 продовжено громадянину ОСОБА_1 на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 0,0933 га (у тому числі площею 0,0586 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136900:04:004:0058) для обслуговування адміністративно-господарських будівель (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

На підставі ухвали Львівської міської ради від 07 грудня 2017 року № 2741 між Львівською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № Ф-3050 від 14 лютого 2018 року, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку площею 0,0933 га (у тому числі площею 0,0586 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136900:04:004:0058).

Пунктом 3 договору оренди землі № Ф-3050 від 14 лютого 2018 року передбачено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, а саме, кам`яні нежитлові будівлі.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 на дату укладення договору становить 913714.89 грн (п. 5 договору оренди землі № Ф-3050 від 14 лютого 2018 року).

Згідно з п. 8 договору оренди землі № Ф-3050 від .14 лютого 2018 року договір укладено на 3 роки до 07 грудня 2020 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 100 508.64 грн, що становить 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 договору оренди № Ф-3050 землі від 14 лютого 2018 року)

Відповідно до п.21 Договору оренди землі від 14 лютого 2018 року після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 18 лютого 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058, площею 0,0933 га, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження № 393564106 від 04 вересня 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради із зверненням про продовження договору оренди землі від 14 лютого 2018 року № Ф-3050 щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 у АДРЕСА_1 на той самий строк на тих самих умовах.

Листом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 09 жовтня 2020 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що додаткова угода до договору оренди землі від 14 лютого 2018 року № Ф-3050 про продовження оренди не може бути підписана зі сторони Львівської міської ради.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 13 квітня 2023 року № 143, складеним комісією у складі головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Смик І.Б., провідного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Шайдарової О.В., начальника юридичного відділу Франківської районної адміністрації Качабульського І.В., начальника відділу комунального господарства Франківської районної адміністрації Львівської міської ради Гука М.Р., начальника відділу житлового господарства Франківської районної адміністрації Львівської міської ради Нарівного М.М., за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058, розташованої по АДРЕСА_1 , встановлено, що така використовується ОСОБА_1 .

Таким чином, після закінчення строку дії договору оренди землі № Ф-3050 від 14 лютого 2018 року земельна ділянка фактично використовується ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 385909364 від 08 липня 2024 року підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлю літ «Я-1», площею 16.2 кв.м. та на будівлю літ А-3 , загальною площею 665.7 кв.м.

Листом управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської ради №2412-вих-67123від 02 червня 2023 року ОСОБА_1 запропоновано вжити заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,0933 га кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 для обслуговування адміністративно-господарських будівель на АДРЕСА_1 та провести оплату всіх належних орендодавцю безпідставно збережених коштів за користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Згідно з листом управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської ради № 4-2412-31895 від 20 липня 2023 року земельна ділянка кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 площею 0,0933 га у тому числі площею 0.0586 га у межах червоних ліній на АДРЕСА_1 фактично використовується ОСОБА_1 для обслуговування адміністративно-господарських будівель за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Львівській області № 1.8-28484-2412 від 31 липня 2024 року згідно з даними ДЗК України ат даними ІТС «Податковий блок» відсутня інформація про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 та про сплату плати за землю за період з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2024 року ОСОБА_1 .

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок № НВ-9944271412024 від 22 липня 2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 становить 1 246 853,04 грн.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 09 серпня 2024 року № 2686/15-2 нормативна грошова оцінки 1 кв,м. земельної ділянки у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136900:04:004:0058 станом на 2021 рік становила 979.30 грн, на 2022 рік – 1077,23 грн, на 2023 рік – 1238.82 грн.

Пунктом 7.5.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 25 травня 2017 року № 1995 передбачено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 7.6-7.16 цього Порядку.

Згідно з розрахунком суми збитків, недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів власником землі за користування ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 4610136900:04:004:0058, площею 0,0933 га у АДРЕСА_1 за період з 01 серпня 2021 року до 31 липня 2024 року, становить 359579.93 грн.

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України).

Згідно зі статтями 93, 116 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною третьою статті 157 ЗК України передбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284) встановлено, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 96 ЗК України землекористувачі, окрім іншого, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року в справі №925/230/17.

Встановивши, що ОСОБА_1 після закінчення строку договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:004:0058, площею 0,0933 га на АДРЕСА_1 , на якій розташовані об`єкти нерухомості, право власності на які за ним зареєстровано, продовжував користуватися зазначеною земельною ділянкою без правових підстав, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Львівська міська рада має право вимагати кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер: 4610136900:04:004:0058) за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів за період з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2024 року у розмірі 359 579.93 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2024 року ОСОБА_1 використовував лише ту частину земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нежитлової нерухомості площею 0.03 га, є необґрунтованими, оскільки спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої площі для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, право власності на які зареєстровано за відповідачем

Отже, розмір земельної ділянки, якою користується без належних правових підстав відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.

У разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України.

Подібний правовий висновок викладно у постановах Верховного Суду 09 лютого 2022 року у справі № 910/8770/19, від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20.

Покликання апелянта на те, що Львівська міська рада пропустила строк позовної давності, є необґрунтованими з наступних мотивів.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

З огляду на те, що договір оренди землі від 14 лютого 2018 року № Ф-3050 укладено на три роки до 07 грудня 2020 року, то трирічний строк позовної давності розпочався з 08 грудня 2020 року.

Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і на час розгляду даної справи.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Вищезазначений Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, а відтак строк позовної давності продовжився з 04 вересня 2025 року.

Враховуючи те, що Львівська міська рада звернулася до суду з даним позовом 06 листопада 2024 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому надіслано позовну заяву на адресу суду (т. 1 а.с. 37), тобто у період, коли строк позовної давності був зупинений, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.