Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №303/6083/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/6083/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду від 08 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду від 08 серпня 2025 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Відповідно до постанови, - 29 липня 2025 року о 07 год. 00 хв. під час проведення перевірки наявності особового складу командиром підрозділу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 , який був відсутній на військові службі протягом однієї доби та не з`явився з лікувального закладу.

30 липня 2025 року о 07 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, а наявні у справі докази не підтверджують поза розумним сумнівом в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 в черговий раз не зявився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином. Про причини неявки не повідомив.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи чергову неявку до суду, з метою недопущення затягування часу вирішення справи та можливості уникнення адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта, на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 3 статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 184 від 01.08.2025 року, - 29 липня 2025 року о 07 год. 00 хв. під час проведення перевірки наявності особового складу командиром підрозділу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 , який був відсутній на військові службі протягом однієї доби та не з`явився з лікувального закладу.

30 липня 2025 року о 07 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. Такий висновок судді ґрунтується на повно і всебічно досліджених у суді доказах, а саме досліджено:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВУ/М № 184 від 01.08.2025 р., який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення (а.с.3);

- доповідь начальнику штабу про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 призваним по мобілізації солдатом ОСОБА_1 (а.с.4);

- службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 (а.с.5);

- доповідь начальнику штабу про факт повернення до військової частини НОМЕР_1 призваним по мобілізації солдатом ОСОБА_1 (а.с.6);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 29.07.2025 року № 215 про призупинення виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 у зв`язку з самовільним залишенням місця служби (а.с.7);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 30.07.2025 року № 216 про поновлення виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 у зв`язку з поверненням до місця служби (а.с.8);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 20.06.2026 року № 176 про зарахування до списків особового складу військової частини солдата ОСОБА_1 (а.с.9);

- службову характеристику солдата ОСОБА_1 та його військовий квиток (а.с.10-11);

- іменний список вечірньої перевірки особового складу навчального зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 (а.с.12-14);

- лист підполковника медичної служби ОСОБА_3 про те, що в журналі прийому амбулаторних хворих офтальмологічного кабінету поліклініки військової частини НОМЕР_2 записи щодо перебування на амбулаторному прийомі солдата ОСОБА_1 у період з 29.07.2025 року по 30.07.2025 року відсутні. Також у зазначений період солдат ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 не перебував (а.с.15);

- пояснення особи, яка притягається до відповідальності, а також відповідальних осіб по особовому складу (а.с.16-20).

Вищенаведені докази є належними й допустимими, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Його пояснення щодо того, що ОСОБА_1 звернувся до лікаря офтальмолога та надав з цього приводу консультативний висновок спеціаліста враховані судом, однак це не звільняє його від обов`язку повернення до військової частини після проходження відповідного огляду у лікаря спеціаліста офтальмолога. Доказів поміщення на стаціонар чи відкриття лікарняного для амбулаторного лікування ОСОБА_1 не надав.

Отже, вина ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП є повністю доведена, сумнівів з цього приводу немає.

Водночас, враховуючи обставини справи, а також те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, самостійно повернувся до військової частини на наступний день, апеляційний суд вважає за можливе застосувати статтю 22 КУпАП та ОСОБА_4 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, у зв`язку з малозначністю правопорушення.

За цих обставин постанову судді місцевого суду слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі статті 22 КУпАП.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду від 08 серпня 2025 року, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП у зв`язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.