Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №446/857/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/857/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ;

секретар судового засідання ОСОБА_2 ;

за участі прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

захисниці обвинуваченого ОСОБА_5 ;

потерпілого ОСОБА_6 ;

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.02.2026 за №12026142420000022 за обвинуваченням

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Соколя, Буського району Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, раніше не судимого, із повною загальною середньою освітою, на утриманні якого перебувають: неповнолітня ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітній ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 18 лютого 2026 року, близько 06:00 год, знаходячись на території господарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально караним, під час конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_6 , маючи умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, умисно наніс один удар кулаком правої руки по обличчі потерпілого ОСОБА_6 , а саме в ділянку лівого ока, внаслідок чого, останній впав спиною на землю.

У подальшому, ОСОБА_4 , не зупиняючись на вчиненому, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень, в той же день, перебуваючи у вищевказаному місці та в той же час, після того як ОСОБА_6 піднявся на ноги та перебував у стоячому положенні, умисно наніс правою рукою зведеною у кулак не менше трьох ударів у обличчя потерпілого ОСОБА_6 , а саме в губу, у ліве вухо та ліву щоку.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді забійної рани лівої брови, що відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, синця на чолі зліва, синця в лівій навколо орбітальній ділянці з переходом у ліву виличну ділянку, крововиливу на фоні якого є рана на нижній губі біля правого кута рота, синця на лівій вушній раковині на всьому протязі, садно у лівій завушній ділянці, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному заперечив повністю та пояснив, що 18.02.2026 вночі він дійсно перебував у с. Великосілки в ОСОБА_10 вдома. Після того, як остання повідомила йому про дзвінок її чоловіка ОСОБА_6 , він приїхав за хвилин 20 на подвір`я цього будинку у стані сп`яніння та у них почався словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_6 запитував його що він тут робить, а він просив його заспокоїтися, в той час ОСОБА_11 відповідали йому, що це не його справа. Повідомив, що він взагалі не торкався потерпілого і йому невідомо звідки у нього тілесні ушкодження. Натомість сам потерпілий намагався його шарпати, однак йому це не вдалося, а після цього вони сіли по своїх машинах і роз`їхалися. Причому обвинувачений вказав, що у нього було бажання завдати йому тілесних ушкоджень потерпілому, однак він стримався. Також визнав, що раніше вже були випадки, коли він наносив удари потерпілому ОСОБА_6 . Обвинувачений повідомив суду, що він не спілкувався більше після цього випадку з потерпілим, а на дзвінки потерпілого до його брата не реагував, оскільки вважав його пропозиції щодо компенсації збитків безпідставними.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному не визнав, суд вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України повністю доводиться зібраними та дослідженими по справі доказами.

Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 18.02.2026 він спілкувався по телефону на той час зі своєю дружиною ОСОБА_10 , з якою разом із спільними дітьми проживали у с. Великосілки. Вказав, що під час спілкування з дружиною у них виник конфлікт, оскільки у нього були претензії до її відносин з іншими чоловіками. Після цього, він попросив знайому ОСОБА_12 , щоб вона завезла його до місця проживання дружини, і коли вони приїхали до будинку, це було у період між 02:00 та 04:00 год. ночі, то він побачив, що його дружина ОСОБА_10 сидить у автомобілі разом із обвинуваченим ОСОБА_4 . Підійшовши до автомобіля, він відкрив двері водія, де сидів ОСОБА_4 , який йому сказав «йди звідси», після чого вийшовши з автомобіля наніс йому тілесні ушкодження, а саме правою рукою в ділянку лівого око, згодом ще наніс кілька в ділянку голови та тулубу, і в нього після цього була розсічена брова, вибиті зуби та синці. Вказав, що в момент конфлікту з ОСОБА_4 , на місці події також перебувала його дружина ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_12 . Зазначив, що після події, ОСОБА_4 викинув ключі від його автомобіля, які він згодом найшов та поїхав до себе додому, звідки вже викликав поліцію та швидку. Повідомив, що ОСОБА_4 йому не відшкодував жодної шкоди, не примирився, а навпаки казав, що ще раз покарає його, тому він хоче, щоб обвинувачений поніс реальне покарання за свої вчинки, оскільки останній вчиняв відносно нього вказані дії неодноразово.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що 18.02.2026 до неї подзвонив ОСОБА_6 , та попросив щоб вона завезла його автомобілем до дружини у с. Великосілки. Вказала, що всю дорогу з с. Старий Яричів до с. Великосілки у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 був словесний конфлікт по телефону. Після прибуття до будинку ОСОБА_10 , вони побачили на подвір`ї автомобіль ОСОБА_4 , який перебував за водійським сидінням, а ОСОБА_10 сиділа на передньому пасажирському. Після чого, ОСОБА_6 підійшов до автомобіля та відкривши водійські двері сказав ОСОБА_10 «От я тобі доказав яка ти є», після чого з машини вийшов ОСОБА_4 та почав штовхати ОСОБА_6 , і потім наніс останньому удар в обличчя, після чого з машини вийшла ОСОБА_10 . Також, вона бачила як вийшла з свого будинку сусідка ОСОБА_13 , яка почула конфлікт. Вказала, що вона злякалась від побаченого та сіла на заднє сидіння автомобіля, до якого згодом підійшов ОСОБА_4 та витягнув ключі і викинув їх. Після цього, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 ще декілька ударів та сказав, щоб вони забиралися звідти. Також зазначила, що ОСОБА_10 перебувала безпосередньо на місці події та бачила як ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 . Згодом, коли ключі від автомобіля були повернуті, вони сіли в автомобіль та поїхали, а по дорозі за ними їхав на автомобілі ОСОБА_4 та підрізав їх. Свідок зазначила, що ОСОБА_6 їдучи на місце події не мав жодних тілесних ушкоджень, а такі отримав від ударів ОСОБА_4 і у нього почалася кровотеча. Коли вони приїхали у с. Старий Яричів, то вже викликали швидку медичну допомогу, а та у свою чергу поліцію. Також, за показами свідка ОСОБА_12 вона вже бачила, як обвинувачений ОСОБА_4 одного разу наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 і це зафіксовано на її камерах відеонагляду, запис яких у неї збережено. Крім того, обвинувачений їй погрожував, щоб вона не розповідала нікому цього, бо у неї можуть бути проблеми.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона є сусідкою відносно будинку у якому проживало подружжя ОСОБА_14 і їхні будинки знаходяться на відстані орієнтовно 6 метрів один від одного. Вказала, що 18.02.2026 вона прокинулася бо почула як у них на подвір`ї була сварка та нецензурна лайка між ОСОБА_15 та її чоловіком ОСОБА_16 , який приїхав на автомобілі і який вона бачила вийшовши на двір. Також вона повідомила, що було чути ще один чоловічий голос, однак з огляду на те, що це була ніч, вона не побачила його. З почутого вона пригадує, як ОСОБА_6 багато вживав нецензурних слів, а ОСОБА_10 казала йому забиратися геть, однак якоїсь бійки вона не чула. Після цього вона лягала спати, однак чула, як машина поїхала і все припинилося.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що 18.02.2026, приблизно 04:00 годин. до неї в гості приїхав ОСОБА_4 та вона запросила його у будинок на каву. Під час перебування у будинку вона побачила, що на вулиці світло та біля будинку автомобіль, який зупинився. Придивившись у вікно, вона побачила, що в сторону будинку йде її чоловік ОСОБА_6 , і вона одразу ж вийшла до нього на вулицю, де між ними почався конфлікт, під час якого ОСОБА_6 послизнувся та впав і в нього випали з кишені особисті речі. Вказує, що в цей момент на місці події перебувала вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , який стояв весь час позаду неї. ОСОБА_4 не наносив ОСОБА_6 жодних тілесних ушкоджень, вона не бачила у ОСОБА_6 жодної крові на обличчі. Згодом, ОСОБА_6 сів за кермо свого автомобіля та поїхав, після нього поїхав і ОСОБА_4 .

Допитаний судом свідок, працівник поліції ОСОБА_17 суду пояснив, що ним проводились слідчі дії в межах даної справи, зокрема проводився допит потерпілого ОСОБА_6 , однак дати та часу проведення такого не пам`ятає. Також, проводив межах даної справи слідчий експеримент, точний час проведення якого, також не пам`ятає, однак такий ним був встановлений, можливо і з похибкою, оскільки під час формування процесуальних документів не виключається людський фактор чи технічні помилки пристроїв, якими він звіряє час.

Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено таке.

Так, рапортом працівника поліції від 18.02.2026 доводиться, що у цей день о 06:15 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 18.02.2026 о 06:13 у с. Старий Яричів заявник ОСОБА_6 повідомив, що йому 30 хвилин тому наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 (а.с. 67).

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.02.2026, о 07:00 год. працівником поліції прийнято заяву від ОСОБА_6 щодо обставин події, яка мала місце 18.02.2026, близько 06:00 год. у АДРЕСА_3 , де громадянин ОСОБА_4 під час конфлікту спричинив тілесні ушкодження громадянину ОСОБА_6 , а саме наніс декілька ударів руками по голові (а.с.68).

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12026142420000022 доводиться, що воно розпочате 18.02.2026 СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі заяви ОСОБА_6 , якому його знайомий ОСОБА_4 під час словесного конфлікту, спричинив тілесні ушкодження, а саме рану на лівій брові (а.с.65).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.02.2026, який розпочато о 12:59 год. та закінчено о 17:04 год. і відеозаписом його проведення доводиться, що потерпілий ОСОБА_6 повідомляє про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 та в подальшому показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень (а.с. 69-71).

Довідкою Кам`янка-Бузької ЦРЛ від 18.02.2026 доводиться, що у цей день поступив ОСОБА_6 з діагнозом забійна рана лівої брови. Забій м?яких тканин обличчя зліва (а.с. 75).

Висновком експерта №17/26 від 20.02.2026 встановлено, що при обстеженні гр. ОСОБА_6 лікарем КНП «Кам?янка-Бузька ЦРЛ» 18.02.2026 року було встановлено діагноз: «Забійна рана лівої брови. Забій м?яких тканин обличчя зліва». З приводу вказаної рани йому було проведено первинну хірургічну обробку. При судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_6 було виявлено синець на чолі зліва, синець в лівій навколо орбітальній ділянці з переходом у ліву виличну ділянку, крововилив на фоні якого є рана на нижній губі біля правого кута рота, синець на лівій вушній раковині на всьому протязі, садно у лівій завушній ділянці. Вказані тілесні ушкодження та забійна рана лівої брови утворились від дії твердого тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею, могли виникнути 18 лютого 2026 року при декількох ударах кулаком сторонньої особи у вказані ділянки, як було вказано потерпілим при проведенні судово-медичної експертизи, у копії Протоколу допиту потерпілого, як показано на відеозаписі слідчого експерименту за його участі. Забійна рана відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров?я, інші вказані тілесні ушкодження - до легкого ступеня тяжкості. Судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 внаслідок падіння з висоти власного зросту з прискоренням чи без немає (а.с.72-73).

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України доведена повністю, а його дії необхідно кваліфікувати, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Так, під час судового розгляду є повністю доведеним факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 18.02.2026 близько 06:00 год, на території господарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , які він наніс йому зокрема ударами руки по обличчю. Така обставина доводиться показами потерпілого ОСОБА_6 , показами свідка ОСОБА_12 , та частково показами свідка ОСОБА_13 , які є послідовними, логічними та узгоджуються між собою щодо їх часу, місця та способу вчинення. І суд надає таким показам віри.

Причому суд відхиляє покази свідка ОСОБА_10 , оскільки такі покази є не конкретними, суперечать не лише показам інших свідків та потерпілого, а й показам самого обвинуваченого, зокрема в частині падіння ОСОБА_6 з висоти власного росту, де вона вказала, що він впав, а за показами обвинуваченого він не падав. Крім того суд враховує загальний контекст подій, який свідчить про те, що у свідка ОСОБА_10 наявні підстави давати покази, які сприятимуть захисту обвинуваченого. Тому, суд не бере такі покази свідка до уваги та відхиляє їх.

Також нанесені тілесні ушкодження, про які вказує потерпілий за висновком експерта від 20.02.2026 могли виникнути 18 лютого 2026 року при декількох ударах кулаком сторонньої особи у вказані ділянки, як було вказано потерпілим при проведенні судово-медичної експертизи, у копії Протоколу допиту потерпілого, як показано на відеозаписі слідчого експерименту за його участі і такі тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров?я.

Крім того, протоколи проведення слідчого експерименту з потерпілим доводяться механізм завдання таких ударів, їх локалізація, кількість тощо.

Тож на переконання суду, показами свідків та потерпілого, письмовими доказами у справі доводиться, що 18.02.2026 мала місце подія, під час якої ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 .

Іншої логічної версії подій, при яких потерпілому були б завдані такі тілесні ушкодження перед судом не доведено. А оцінюючи покази обвинуваченого про те, що він не завдавав потерпілому таких тілесних ушкоджень, а лише спостерігав за подіями та поїхав суд розцінює як спосіб уникнути покарання, а тому суд вважає, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, що відповідає стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Також суд відхиляє посилання сторони захисту на невідності у часі проведення слідчих дій та часі проведення медичних обстежень, оскільки такі по своїй суті не вказують на недопустимість здобутих у справі доказів, а є виключно формальними неточностями, які могли бути допущені при складаннідокументів, що і було з`ясовано під час допиту свідка ОСОБА_17 . Інші доводи сторони захисту також не вказують не спростовують доведеної у суді вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому дій.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом, у відповідності до ст. 66 КК України не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом, у відповідності до ст. 67 КК України не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що він раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходило, який зі слів працює водієм, із повною загальною середньою освітою, на утриманні якого перебувають: неповнолітня ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітній ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При таких обставинах, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеженням волі, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно положень ст. 75 КК України, якщо суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За змістом кримінального закону ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.

Так, обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать, що обвинувачений розумів факт його перебування на подвір`ї у потерпілого з його дружиною, в нічний час доби, однак не обрав поведінки, яка б мінімізувала негативні наслідки, а вчинив фізичну розправу з потерпілим, чим продемонстрував зневагу до суспільних норм моралі та поваги традиційних у суспільстві цінностей.

Такі вчинки обвинуваченого є характерними для нього не лише під час вчиення інкримінованих дій, а й мали місце у його посткримінальній поведінці. Так, обвинувачений протягом усього досудового та судового розгляду не виявив жодного співчуття до потерпілого, не вжив заходів до відшкодування йому шкоди, а виключно дбав про свій захист від кримінального обвинувачення.

Більше того, під час судового розгляду поведінка обвинуваченого також вказувала на його зневагу до існуючих правил та норм. Зокрема під час допиту у судовому засіданні ОСОБА_12 коли вона повідомляла суд, що обвинувачений погрожував їй на випадок коли вона буде свідчити проти нього, то обвинувачений ОСОБА_4 відреагував до неї підтвердженням, що таке може статися.

Тобто, поведінка обвинуваченого з моменту вчиненого і до моменту винесення у справі вироку вказує, що звільнення його від відповідальності із випробуванням не призведе до його виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи таке рішення, суд бере до уваги думку потерпілого, який просив покарати обвинуваченого у межах санкції статті закону у виді обмеження волі, а також думку проккурора, який також не вбачав підстав для іншого покарання та застосування положень статті 75 КК України.

Тому, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті кримінального закону, без прийняття рішення про звільнення його від відбуття покарання з випробуванням, забезпечить справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлено

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Термін відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: медичну документацію потерпілого ОСОБА_6 на 1 арк. та рентген знімки черепа на 2 арк. - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок ухвалено 20.10.2026.

Суддя ОСОБА_1