Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №446/1767/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1767/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

справа №446/1767/26,

учасники справи:

позивач ТзОВ «Споживчий центр»,

представник позивача Лисенко Олена Сергіївна;

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

02.07.2026 представник позивача - Лисенко О.С. подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №04.10.2025-10002257 від 04.10.2025 у розмірі 19595,47 грн та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №04.10.2025-10002257. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 3500 грн. на 189 днів. Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує, що підтверджується карткою по особовому рахунку відповідача, у нього наявна заборгованість у сумі 19595,47 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 03.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Лисенко О.С. в судове засідання не прибула, але подала заяву в якій просила розглянути справу у її відсутності, підтримала позовні вимоги та просила їх задоволити, щодо заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи судом повідомленний належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подавав, а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності останнього та ухвалити у справі заочне рішення за згодою представника позивача.

19.10.2026 постановлено ухвалу суду про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносин.

Як видно з матеріалів справи, 04.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №04.10.2025-10002257. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 3500 грн. на 189 днів.

Відповідно до умов кредитного договору №04.10.2025-10002257 Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту – 04.10.2025. 2. Сума Кредиту: 3500 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 189 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту – 10.04.2026. 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором)

Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-6561.

Встановлено, що відповідно до договору від 04.10.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 3500 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору.

Відтак, ОСОБА_1 04.10.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 3500 грн., однак свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 19595,47 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7465 грн., по процентам в розмірі 4642,97 грн., комісії у розмірі 70,00 грн., та відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України у розмірі 7417,50 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання, параграфом 2 Глави 71 "Кредит".

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України – договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За частинами 4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3500 грн, однак свої зобов`язання перед позивачем він не виконав і не сплатив кошти згідно умов договору, відтак у нього наявна заборгованість у сумі 19595,47 грн.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи те, що суд встановив факт укладення між позивачем ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, встановлено факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та факт їх неповернення у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченими відсотками є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.

Щодо стягнення відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Практика правозастосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положень статті 55 закону України «Про банки і банківську діяльність», у редакціях, які набрали чинності з 13 січня 2006 року, зокрема в частині визнання нікчемними положень кредитного договору про сплату винагороди за надання фінансового інструменту є усталеною (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 201/4087/17, від 15 січня 2020 року у справі № 363/940/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 302/946/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 757/40852/17, від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц, від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісіями за надання кредиту.

Відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд вважає, що у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладається на відповідача, а з огляду на заяву представниці позивача зроблену до завершення судових дебатів, для вирішення про витрати на правничу допомогу та витрат пов`язаних із розглядом справи необхідно призначити судове засідання.

Керуючись ст. 141, 258, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №04.10.2025-10002257 від 04.10.2025 в розмірі 12107,97 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7465,00 грн., по процентам в розмірі 4642,97 грн.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими по ст. 625 ЦК України та комісіями - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1645,09 грн.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 23.10.2026 о 10:00 год. в приміщенні Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

Встановити строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та роз`яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про судові витрати залишається без розгляду.

Рішення суду складено та підписано 19.10.2026.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133 «А», код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя Т.І. Котормус