Суд: Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 30 серпня 2026 р.
Справа: №334/5496/26
Суддя: Ісаков Д. О.
Дата документу 31.08.2026
Справа № 334/5496/26
Провадження № 2/334/3925/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -
ВСТАНОВИВ:
05 червня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 32449,19 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка своєчасно не сплачувала за надані їй послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим за період з 01.09.2021 по 30.04.2024 у неї утворилася заборгованість у розмірі 32499,19 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачки.
09.06.2026 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про визнання позову та надала квитанції про сплату боргу частково, просила розстрочити виконання судового рішення строком на 12 місяців.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до статтей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що концерн «Міські теплові мережі» зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, у тому числі, надається населенню м. Запоріжжя для побутових потреб.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про наявність заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , оформлений на ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються концерном «Міські теплові мережі». Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем укладений Типовий індивідуальний договір №93073313 про надання послуги з теплової енергії послуги гарячої води.
Згідно із довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відповідачка має заборгованість за надані послуги за період з 01.09.2021 по 30.04.2026 у розмірі 32499,19 гривень.
Відповідно до розрахунку суми нарахувань, оплат та накопиченої заборгованості, відповідачка оплату за надані послуги здійснював не у повному обсязі, у зв`язку із чим за період з 01.09.2021 по 30.04.2026 у неї виникла заборгованість у розмірі 32499,19 гривень.
Згідно із приписами статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
У відповідності до пункту 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно вимог статтей 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачка ОСОБА_1 визнала позовні вимоги, про що надала заяву про визнання позову та просила долучити до матеріалів справи квитанції про часткову сплату боргу у розмірі 4500,00 гривень. Також, в поданій заяву просила розстрочити виконання судового рішення, яким буде стягнуто з неї заборгованість за житлово-комунальні послуги.
З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Щодо клопотання про розстрочку виконання рішення суду, виходить з такого.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).
Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.
Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).
Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).
Беручи до уваги соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й відповідача, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням відповідача на максимально можливий строк.
Розстрочка виконання рішення стане стимулом для добровільного виконання боржником своїх зобов`язань та забезпечить задоволення вимог кредитора, що відповідає завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Наведені відповідачкою обставини, на переконання суду, ускладнюють виконання останньою рішення суду в частині сплати заборгованості у розмірі 27949,19 гривень одним платежем та обґрунтовують вимоги заяви, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розстрочити відповідачці виконання рішення суду в цій частині строком на дванадцять місяців, шляхом сплати її розміру рівними частинами у сумі 2329,10 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, про що зазначити у його резолютивній частині, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, згідно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідачем позов визнаний до початку розгляду справи по суті, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду, що становить 1331,20 гривень, а інша частина судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями: 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
позовні вимоги концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 27949 гривень 19 копійок.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду про стягнення на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27949 гривень 19 копійок строком на 12 (дванадцять) місяців, зі сплатою щомісячних платежів у сумі 2329 гривень 10 копійок, починаючи з дня набрання рішення законної сили, до повного погашення, з правом дострокового погашення вказаної заборгованості.
.Стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у сумі 1331 гривень 20 копійок.
Повернути концерну «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, що складає 1331,20 гривень, який сплачено згідно платіжної інструкції №5938 від 02.06.2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бульвар Героїв полку «Азов», буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ісаков Д.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua