Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №308/10036/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №308/10036/26

Суддя: Логойда І. В.

Справа № 308/10036/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Сабо І.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Рапіта Олег Васильович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Рапіта Олег Васильович, звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12 червня 1993 року між сторонами було зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі сторони мають дитину, яка на момент звернення до суду є повнолітньою. У зв`язку з цим питання визначення місця проживання дитини, участі у її вихованні або стягнення аліментів у межах цієї позовної заяви не порушується. Також між сторонами відсутній спір щодо поділу спільного майна подружжя. У межах цього позову позивач не заявляє будь-яких вимог майнового характеру, пов`язаних із поділом майна подружжя. Як стверджує позивач, протягом тривалого часу, в період спільного проживання з відповідачем склалося так, що кожний із них має різні погляди на життя як в аспекті сімейності так і в інших аспектах, що безпосередньо пов`язані із спільним їхнім проживанням. Різні погляди на життя та розбіжності в принципах побудови сімейних стосунків породжують певного роду непорозуміння та відчуженість між ними. Позивач вважає, що подальше спільне сімейне проживання з відповідачем с неможливим. Відтак у суду є всі правові підстави для розірвання шлюбу, оскільки як вважає позивач, подальше спільне життя з відповідачем у шлюбі і подальше збереження даного шлюбу суперечить їхнім інтересам. Фактично шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені, шлюб існує лише формально. Так, більше місяця сторони проживають окремо один від одного. Позивач не підтримує з відповідачем жодних відносин, які б вказували на наявність шлюбу, або давали б підстави вважати, що такий шлюб може бути в подальшому збережений. Про неможливість подальшого збереження шлюбу свідчить і те, що неодноразові заходи, спрямовані на спільне проживання та збереження сім`ї, не призвели до позитивних результатів ані для позивача, ані для відповідача. Позивач вважає, що оскільки як у неї, так і у нього на грунті сімейно-побутових проблем, та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя втрачено подальший сенс підтримувати сімейні відносини, шлюб укладений між ними слід розірвати. Позивач ОСОБА_1 бажає у зв`язку із вказаним, бажає залишити після розірвання шлюбу прізвище – ОСОБА_3 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.07.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву, якою просить розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений, заяв про відкладення розгляду справи чи по суті справи не подавав.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, 12 травня 1993 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис - 38, що підтверджується наявним у справі оригіналом свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 12.06.1993 року.

Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство позивач та відповідач не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст.21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

У відповідності зі ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст.112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем має формальний характер, фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 134, 141, 258, 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Шлюб, укладений 12.04.1993 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за актовим записом №38 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (тисячу триста тридцять одну грн 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт: НОМЕР_3 від 14.12.1995 року, виданий Чопським МВ Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатський області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 від 03.08.2020 року, орган, що видав №2123, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20.10.2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua