Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №194/1488/26 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1488/26

Номер провадження 2/194/1392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Брусенцова Вікторія Олександрівна до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить стягнути на свою користь з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 266 240,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що понад 34 років працював в умовах впливу шкідливих факторів на організм (в період часу з 10.07.1979 р. по 10.04.2013 року), перебуваючи в трудових відносинах з виробничим об`єднанням «Павлоградвугілля», ВАТ «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» правонаступником якого на даний час являється Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля». Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, внаслідок недосконалості технології, механізмів та робочого інструменту, ОСОБА_1 підпадав під тривалий вплив на організм шкідливих факторів трудового процесу та виробничого середовища таких як фізичне перевантаження, пил, шум. Крім того, Позивач працював в умовах важкої фізичної праці. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано хронічні професійні захворювання: «хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої – другої стадії, емфізема легень першої- другої стадії.), легенева недостатність другого ступеня»; деформуючий артроз, в поєднанні з періартрозом, колінних (ПФ другого ст.) і ліктьових суглобів (ПФ другого ст.») суглобів, дв. Плечолопатковий пері артроз (ПФ другого ст.); «нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Умови праці характеризувались: - пил гірничої маси: природний, мінеральний 11,66%, контрацепція пилу становить 115,24 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, з дією на організм протягом 80% змінного часу: умови праці шкідливі, клас 3.4; підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни становить 8 кг на відстань 10 км, динамічне навантаження до 80000 кг/м, умови праці шкідливі, клас 3.2.; еквівалентний рівень шуму 85 дБА, при нормі – 80 дб. умови праці шкідливі, клас 3.2; несприятливий клімат по відносній вологості, діяв протягом всієї зміни, умови праці шкідливі, кл. 3.1. У зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю, 01.11.2013 року Позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40%, з яких 15% по ХОЗЛ, 20% по дефартрозам, 5% по туговухості. 10.11.2017 року, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40%, з яких 15% по ХОЗЛ, 20% по дефартрозам, 5% по туговухості – безстроково. У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено звичний спосіб життя Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивача турбують постійні болі в шийному та попереково – крижовому відділах хребта, сухий кашель, як в денний так і в нічний час, що порушує сон та позбавляє його можливості нормально відпочивати, задишка при підйому по східцях, частий сухий приступоподібний кашель з важко відділяємим мокротинням, болі та хрипи в грудній клітині. ОСОБА_1 турбують також болі в тазостегнових суглобах з Іррадіаією в ноги, з прострілами з обмеженням рухів в них, порушену ходу, посилення болю при фізичних навантаженнях, тривалій ході, тягнучий біль по по задньо-боковій поверхні ніг, оніміння в руках, ногах, утруднену ходу, постійний біль в між лопатковій ділянці, біль та обмеження рухів у великих суглобах кінцівок (колінних, плечових, ліктьових), обмеження рухів в них, біль в суглобах кистей, судоми м`язів рук та ніг, заніміння кінцівок – переважно лівих, мерзлякуватість і побіління пальців рук на холоді, порушення ходу, зниження слуху на обидва вуха, головний біль та підвищення АТ. У позивача в значній мірі проявляється скутість рухів, хронічні болі у колінах, хрускіт в суглобах та їх прогресуюча деформація. Больовий синдром виникає під час ходьби. Вказані негативні явища супроводжуються головним болем та загальною слабкістю організму, що призводить до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги позивача в денний час, що має наслідком перебування в напруженому стані. Професійні захворювання призводять до постійного перенесення позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження систематичних лікарських спостережень та придбання лікувальних засобів, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії. Зокрема, тривалі переїзди в автомобільному, залізничному транспорті призводять до приступів задухи, загострення хвороби, що виключає можливість здійснення подорожей. Постійний сильний кашель призводить до болю в грудній клітині та порушує його сон в нічний час, він відчуває себе неповноцінною людиною, вказане постійно викликає у Позивача відчуття тривоги за своє здоров`я та життя, розуміння даного факту викликає у Позивача відчуття тривоги, переживання за своє майбутнє. Спричинену професійним захворюванням моральну шкоду позивач оцінює в сумі 266 240 грн. і яку просить суд стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

27.08.2026 року від представника відповідача Зігун В.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник посилається на те, що право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, виникло з моменту встановлення втрати професійної працездатності первинним оглядом на МСЕК. Однак, до суду з даним позовом про відшкодування моральної шкоди позивач звернувся лише у липні 2026 року, тобто через 13 років після встановлення йому втрати професійної працездатності. При цьому, тривалість не звернення до суду з таким позовом впродовж 13 років позивачем взагалі не обґрунтована. Зі спливом часу ці чинники згладжуються, негативність наслідків морального характеру зменшується. Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 266 240 грн, позивач наполягав на тому, що негативні зміни у його житті, які викликані професійним захворюванням, призводять до зниження якості життя та зменшення благ, що викликає у нього негативні емоції та породжує почуття соціальної незахищеності, розпачу та тривоги. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вони не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач з 2013 року та до моменту звернення до суду з даним позовом у 2026 році відчуває зазначені у позові негативні життєві зміни. Крім того, ні сума вимоги, ні факт наявності у позивача з 2013 року та до теперішнього часу постійних моральних страждань, спричинених професійним захворюванням, не підкріплені доказами. Такі докази відсутні та позивачем суду не надані. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку Відповідача. Позивачем не надано жодних доказів про наявність постанови чи вироку суду про притягнення посадових осіб Відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Укладаючи з Відповідачем трудовий договір ОСОБА_1 був повідомлений в порядку передбаченому статті 29 КЗпП України, про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Ніщо не перешкоджало Позивачу відмовитися від укладення цього договору. Тобто Позивач свідомо йшов працювати у важких умовах праці. Позивачем не надано жодного медичного висновку експерта щодо змін його психологічного стану і виникнення в нього психологічного дискомфорту та порушення душевної рівноваги, які зазначені в позові. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. Також зазначаємо, що відповідно до копії довідки МСЕК від 08.11.2013 року, ОСОБА_1 призначено тільки медикаментозне лікування та не встановлено групу інвалідності. Доказів того, що через стан здоров`я позивачу протипоказана будь-яка робота навіть в полегшених умовах, суду не надано. Позивачем не надано розрахунку розміру моральної шкоди, залишаються невідомими міркування, мотиви та обґрунтування за якими позивач оцінив свої моральні страждання саме в 266 240 грн. А тому, відповідач не погоджується із розміром відшкодування моральної шкоди та вважає його безпідставно завищеним та необґрунтованим. У зв`язку з чим, просить відмовити в задоволенні позовних вимов в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача у відзиві просить зобов`язати позивача подати заяву свідка по суті поставлених нею питань.

Статтею 93 ЦПК України передбачено письмове опитування учасників справи як свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Позиція позивача по справі детально викладена ним у позовній заяві, зроблений докладний опис обставин по справі, негативних змін у житті позивача, спричинених професійним захворюванням. Тому особиста присутність позивача у судовому засіданні не є необхідною, як і його допит, як свідка, в порядку статті 93 ЦПК України.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві.

Тому, суд не вбачає підстав для задоволення вищезазначеного клопотання.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 10.07.1979 по 10.04.2013 рік, перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджено записами в трудовій книжці (а.с 28 - 30).

10.04.2013 року позивач був звільнений за станом здоров`я, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, про що зроблено запис в трудовій книжці (зв. а.с 30).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.09.2013 року, професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалою дією шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причинами професійного захворювання є: пил гірничої маси: природний, мінеральний 11,66%, контрацепція пилу становить 115,24 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, з дією на організм протягом 80% змінного часу: умови праці шкідливі, клас 3.4; підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни становить 8 кг на відстань 10 км, динамічне навантаження до 80000 кг/м, умови праці шкідливі, клас 3.2.; еквівалентний рівень шуму 85 дБА, при нормі – 80 дб. умови праці шкідливі, клас 3.2; несприятливий клімат по відносній вологості, діяв протягом всієї зміни, умови праці шкідливі, клас 3.1; загальна оцінка умов праці, відноситься до класу 3.4 (а.с. 12).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ № 0008000 від 08.11.2013 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 15% по ХОЗЛ, 20% по дефартрозам, 5% по туговухості, група інвалідності не встановлена, з датою переогляду 29.10.2014. Рекомендовано лікування медикаментозне (а.с 10).

Відповідно до довідки серії 12 ААА № 049851 від 10.11.2017 про результат визначення втрати професійної працездатності у відсотка, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги встановлено безстроково 40% втрати працездатності з яких: з яких 15% по ХОЗЛ, 20% по дефартрозам, 5% по туговухості, медикаментозне лікування (а.с 11, зв.а.с 11).

Медичним висновком лікарсько – експертної комісії спеціалізованого профілактичного лікувально - профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 03.09.2013 року, протокол № 1555 встановлено, що у ОСОБА_1 наявні хронічне обструктивне захворювання легень першої – другої стадії (пиловий бронхіт першої – другої стадії, емфізема легень першої – другої стадії), ЛН другого ступеня. Деформуючий артроз, в поєднанні з періартрозом, колінних (ПФ другого ст.) і ліктьових (ПФ другого ст.») суглобів, двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.); зі стійким больовим синдромом. Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с. 14).

На підтвердження звернення за медичною допомогою внаслідок отриманого професійного захворювання позивачем надано виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, які свідчать про перебування позивача на лікуванні внаслідок отриманого професійного захворювання (а.с.15-27).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 (1-рп/2004) визначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, факт спричинення моральної шкоди саме з вини відповідача, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок трудового каліцтва.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, істотність вимушених змін в життєвих стосунках. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 80 000 грн., в іншій частині відмовити.

Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24) Суд зазначив, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного необґрунтованим буде вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахуванням податків та інших обов`язкови6х платежів».

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Брусенцова Вікторія Олександрівна, до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, місцезнаходження: вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Представник відповідача: Зігун Вероніка Юріївна, РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Суддя Ю.І. Соколова