Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №188/2261/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2261/25

Провадження № 2/188/1024/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/2261/25

позивач ОСОБА_1

відповідач:

Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області;

про визнання права приватної власності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності

на вказану квартиру було набуто на підставі договору купівлі –продажу від 12.01.1999 року серії ААР № 782767, зареєстроване в реєстрі за №42,

посвідченого приватним нотаріусом Бабенко О.В., Лисичанського міського

нотаріального округу Луганської області, згідно якого позивачка здобула право власності на вказану квартиру, яке було зареєстровано Лисичанським БТІ 14 січня 1999 року, номер реєстрації 1283.

В зв`язку з військовою агресією РФ та окупацією м. Лисичанськ, позивачка вимушена були переміститися на підконтрольну Україні територію. В квітні 2025 року вона звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру.

14 квітня 2025 року отримано рішення про відмову в проведенні

реєстраційних дій № 78378202 мотивоване неотриманням реєстратором

відомостей з реєстрів, автоматизованих інформаційних систем в електронній

формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про

зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року стосовно об`єкта нерухомого

майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки територія Лисичанської міської територіальної громади є окупованою, БТІ не виконує свої функції, в тому числі не надає інформацію на запити державних реєстраторів про наявні в архівних справах зареєстровані права власності до 01 січня 2013 року. Такі обставини також створюють проблеми для позивачки у питанні підтвердження права власності на вказану квартиру та унеможливлює в подальшому, після деокупацїї м. Лисичанська отримання компенсації за знищене житло та інших репарацій та компенсації, в тому числі звернення до міжнародних судів.

Право власності на вказану квартиру було набуто на законних підставах та підтверджується оригіналом Договору купівлі- продажу від 12.01.1999 року серії ААР № 782767, зареєстрованого в реєстрі за №42, посвідченого приватним нотаріусом Бабенко О.В., Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області, згідно якого позивачка здобула право власності на

Квартиру, що було зареєстровано Лисичанським БТІ 14 січня 1999 року, номер реєстрації 1283.

Оригінал Договору купівлі - продажу на житло знаходиться у позивачки,

також наявні оригінали Технічного паспорта та Домової книги на

вказану квартиру з відміткою БТІ, що право власності зареєстровано саме за

позивачем, проте оскільки в Державному реєстрі дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності на вищезазначену квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території України на

даний час неможливо, право позивачки як власника порушено, не визнається, вона не може розпоряджатися своїми правами щодо нерухомого майна, не зможе претендувати на компенсацію за пошкодження/знищення квартири внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації протии України. Право власності не внесено до Державного реєстру речових прав, тому вимушена звертатися до суду за захистом своїх прав.

Просить суд визнати за нею право власності на належну їй квартиру.

В судове засідання позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про розгляд справи належним чином неодноразово повідомлений, від відповідача не надійшло відзиву, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи .

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до договору купівлі – продажу від 12.01.1999 року, до позивачки перешло право приватної власності на 52/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 і є належним власником зазначеної квартири що також підтверджується реєстраційним написом №1283на правовстановлюючому документі від 14.01.1999 року.

Відповідно до технічного паспорту домової книги підтверджується право власності позивачки на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою про оцінку майна від 08.05.2025 року підтверджується вартість нерухомого майна.

Відповідно до паспорту та довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 78378202 14 квітня 2025 року позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 1 січня 2013 року, були покладені Лисичанською міською радою на комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації». Такі справи до 24.02.2022 оцифровані не були, зберігалися у приміщенні ЛКП «БТІ» у паперовій формі та до моменту окупації 03 липня 2022 року з міста Лисичанська евакуйовані не були, само підприємство не релоковане, діяльності на підконтрольній Україні території не провадить. Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 1 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Лисичанськ Луганської області. У зв`язку з чим провести державну реєстрацію права власності не надається можливим.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Відповідно до вивчених доказі позивач має право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 45,30 кв м, житловою площею-31,70 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна