Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №183/10471/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №183/10471/25

Суддя: Парфьонов Д. О.

Справа № 183/10471/25

№ 2/183/3308/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаської селищної ради, як органу опіки та піклування, військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про:

- встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з цим позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 28 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який був розірваний рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року. Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/7422/20 від 14 червня 2021 року вирішено питання про стягнення з ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки на користь ОСОБА_1 . З моменту розірвання шлюбу дитина постійно проживає з ОСОБА_1 , виховується нею та фактично перебуває на її повному забезпеченні та утриманні. ОСОБА_1 постійно стежить за станом здоров`я дитини, приймає активну участь у правильному та сучасному вихованні дитини, її розвитку як особистості. ОСОБА_4 навчається на достатньо високому рівні, досягти якого їй допомагає мати. ОСОБА_1 забезпечила належні умови для проживання та навчання доньки, придбаває дитині одяг та засоби для навчання, забезпечує щоденні потреби дитини.

З моменту розірвання шлюбу відповідач не бере участі у вихованні та розвитку дитини, не цікавиться станом її здоров`я, фізичним, духовним та моральним розвитком. У 2024 році відповідачеві встановлено діагноз: шизоафектний розлад, маніакального типу, що свідчить про його небезпеку відносно оточуючих, а також об`єктивну відсутність як можливості так і бажання приймати безпосередню участь у вихованні та розвитку дитини. З моменту розірвання шлюбу ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджає та не перешкоджала у спілкуванні відповідача з донькою, намагалась зацікавити останнього у необхідності прийняття участі у вихованні та розвитку дитини, проте відповідач ігнорує такі прохання та потреби доньки, його місцезнаходження на час звернення з позовом позивачеві невідоме.

Позивач указує, що метою встановлення вказаного юридичного факту в судовому порядку є нагальна необхідність захисту законних прав та інтересів малолітньої дитини, а також можливість в повному обсязі реалізувати право позивача на участь у вихованні дитини, з огляду на той факт, що позивач є військовослужбовцем. Вказує, що станом на момент звернення з позовною заявою виникли обставини, які не залежать від волі позивача, що об`єктивно зумовили фактичний колапс в реалізації матір`ю своїх обов`язків по вихованню та розвитку дитини з огляду на той факт, що ОСОБА_1 проходить військову службу, і позбавлена, з огляду на характер такої служби, можливості виконувати батьківські обов`язки. Наполягає, що Верховний Суд у справі № 127/3622/24 від 02 квітня 2025 року сформував правовий висновок про можливість встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, у разі якщо один з батьків проходить військову службу, а інший не приймає участі в таких діях (утримання та виховання), і що висновки про необґрунтованість таких доводів прямо суперечать приписам статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Постановленою суддею ухвалою від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Встановлено строк для подання заяв по суті справи.

08 березня 2026 року представник третьої особи-2 подав пояснення, в яких вказав, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наявних у відділенні персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 відомостей про сімейний стан позивача третій особі-2 відомо, що остання з 2021 року перебуває у розлученні, а також те, що в неї є неповнолітня донька - ОСОБА_4 . Вказує, що у разі стягнення аліментів з батька неповнолітньої дитини фактично підтверджується здійснення останнім матеріального утримання дитини, як одним із батьків, на якого покладено такий обов`язок. За таких обставин розцінювати самостійне утримання виключно одним із батьків є неможливим. Також зазначає, що позивачем не подано доказів зміни обставин у житті, які не перешкоджають позивачеві реалізовувати покладені на неї обов`язки щодо виховання та розвитку дитини.

В підготовчому засіданні 26 травня 2026 року суд постановив ухвали про отримання в судовому засіданні пояснень дитини - ОСОБА_4 , та залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовчому засіданні 09 липня 2026 року суд долучив подані позивачем докази, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 09 липня 2026 року отримано пояснення неповнолітньої ОСОБА_4 .

У судовому засіданні 27 липня 2026 року суд уточнив найменування третьої особи зі Служби у справах дітей Черкаської селищної ради на Черкаську селищну раду, як орган опіки та піклування.

У судових засіданнях 21 вересня та 06 жовтня 2026 року суд долучив додаткові докази.

У судовому засіданні 06 жовтня 2026 року судом досліджено оригінал електронного доказу - витягу з актового запису про шлюб сторін № 2 від 28 січня 2011 року, згідно з яким дошлюбне прізвище позивача було « ОСОБА_5 ».

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов і просили його задовольнити. Позивач пояснила, що проходить службу у Збройних Силах України і за умовами служби переважну частину часу перебуває поза межами Дніпропетровської області. Відповідач, за її словами, проживає окремо від неї та доньки, самоусунувся від догляду й виховання, не допомагає утримувати дитину, не спілкується з ними. За поясненнями позивача, в період її вибуття за межі області у зв`язку з виконанням службових обов`язків щоденний догляд за донькою здійснювала мати позивача - бабуся дитини. Незадовго до звернення до суду бабуся тяжко захворіла, майже втратила здатність самостійно пересуватися, сама стала потребувати стороннього догляду та не може, як раніше, допомагати з наглядом і вихованням онуки.

Позивач додатково вказала, що, на її думку, відповідач через психічне захворювання, яке вона пов`язує з проходженням ним військової служби, поводиться неадекватно та не здатний належно доглядати за донькою. Метою звернення до суду позивач назвала отримання судового рішення, яке вона має намір використати для доказування питання про наявність причин для її переведення до іншої військової частини, зміни нею умов проходження служби, щоб уникнути тривалих виїздів до зони бойових дій для можливості особисто піклуватися про доньку та матір, що вона не може зробити за відсутності підтвердження факту самостійного виховання дитини.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Копію позовної заяви, ухвалу про відкриття провадження у справі, судові повістки та виклики йому доставлено до електронного кабінету. У судове засідання відповідач не з`явився, причин неявки та відомостей про їх поважність суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв і клопотань не подав.

Представник третьої особи-1, Черкаської селищної ради, як органу опіки та піклування у письмовій заяві підтримав позов, просив розглянути справу без участі служби. Також представник третьої особи-1 надав у справу висновок органу опіки та піклування щодо доцільності встановлення факту самостійного виховання дитини матір`ю.

Представник третьої особи-2, в/ч НОМЕР_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, з урахуванням письмових пояснень.

Представник третьої особи-3, ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. В судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив. Письмових пояснень не надавав. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про поважні причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, оцінивши доводи та пояснення сторін, висновок органу опіки та піклування, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Досліджений судом 06 жовтня 2026 року оригінал електронного доказу у вигляді витягу з актового запису про шлюб № 2 від 28 січня 2011 року підтверджує, що сторони зареєстрували шлюб 28 січня 2011 року. Дошлюбне прізвище позивача у витязі вказане, як « ОСОБА_5 ».

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року у справі № 183/5562/20 за позовом ОСОБА_3 розірвано шлюб між сторонами. Судом у справі № 183/5562/20 встановлено припинення шлюбних відносин, ведення спільного господарства та окреме проживання сторін з січня 2020 року.

Актом обстеження умов проживання № 1 від 19 травня 2025 року, складеним Службою у справах дітей Черкаської селищної ради та наданим у копії позивачем, зафіксовано умови проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Встановлено створення належних умов для виховання та навчання дитини, доброзичливі відносини в родині.

З характеристики Черкаського ліцею № 310101-32 від 19 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 , учень 7-А класу, навчається у закладі з 2018 року. Мати бере активну участь у шкільному житті, цікавиться навчанням і поведінкою дитини. За інформацією закладу, батько не бере участі у вихованні в освітньому середовищі, не відвідує ліцей і не підтримує зв`язку з педагогами.

Копія декларації № 0001-6Т1Е-Р110 від 17 лютого 2025 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, підтверджує здійснення оформлення медичного обслуговування Марії. Законним представником та довіреною особою дитини вказана позивач.

Згідно з копією листа Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області № 39/09-06 від 21 квітня 2026 року, у сукупності з висновками акту обстеження сім`ї від 06 квітня 2026 року, фахівцями проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 за місцем його проживання. В ході обстеження встановлено, що ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із матір`ю. Житлово-побутові умови за вказаною адресою задовільні, наявні необхідні умови для проживання. Разом з тим установлено, що неповнолітня дитина, ОСОБА_4 разом із батьком не проживає та раніше не проживала. Дитина постійно проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні і вихованні. За наявною інформацією, участь батька у вихованні та утриманні дитини не здійснюється. Факт самостійного проживання малолітньої дитини разом із батьком не підтверджено. Зі слів ОСОБА_3 дитина фактично проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні і вихованні.

Згідно з копією медичної характеристики ОСОБА_1 , складеної командиром медичної роти військової частини НОМЕР_1 Капітан ОСОБА_1 , помічник начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , під час походження служби не перебувала під динамічним диспансерним наглядом медичної служби. За медичною допомогою не зверталася. За час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на облік до психіатра та нарколога не ставилася. Документів, які підтверджують факт перебування на обліку у нарколога і психіатра не надавала.

У судовому засіданні суд заслухав думку неповнолітньої ОСОБА_4 . Дитина пояснила, що проживає та навчається у селищі Черкаське Самарівського району Дніпропетровської області. До початку повномасштабного вторгнення росії на територію України проживала разом із матір`ю та бабусею. За словами ОСОБА_4 , з 2022 року вона стала рідко бачити матір, оскільки остання через проходження військової служби на тривалий час виїжджала до інших населених пунктів, поверталася ненадовго та знову вибувала за місцем служби. У періоди відсутності матері бабуся забезпечувала повсякденний догляд за дитиною, готувала їжу та допомагала у вирішенні побутових питань. У 2025 році бабуся тяжко захворіла та, за поясненнями дитини, втратила здатність самостійно пересуватися і здійснювати догляд. ОСОБА_4 повідомила, що до 2022 року спілкувалася з батьком через соціальну мережу, з ним було складно спілкуватися через його специфічну поведінку. Проте, після 2022 року він не цікавиться її життям, іноді телефонує їй та просить у неї гроші. Вона вважає, що лише матір доглядає за нею та утримує її.

З наданих позивачем доказів у виді свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З копій виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого:

- КНТ «ДОКЛ ім. І. І. Мечнікова» ДОР від 16 березня 2026 року вбачається перебування ОСОБА_6 у стаціонарі лікарні у період з 06 березня 2026 року по 16 березня 2026 року та встановлення діагнозу № 18.3 Xронічна хвороба нирок, стадія 3, супутній діагноз - цукровий діабет 2 тип середнього ступеню важкості в стані субкомпенсації, гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст. Ризик 3;

- КНТ «ДОКЛ ім. І. І. Мечнікова» ДОР від 08 квітня 2026 року вбачається перебування ОСОБА_6 у стаціонарі лікарні у період з 01 квітня 2026 року по 08 квітня 2026 року з діагнозом К-29.40 - Хронічний атрофічний гастрит, без згадки про кровотечу. Хронічний гастрит фаза загострення з наявністю ерозій... Дуодено-настральний рефлюкс;

- КНТ «ЦРЛІЛ Самарівського району» від 27 квітня 2026 року вбачається перебування ОСОБА_6 у стаціонарі лікарні у період з 21 квітня 2026 року по 27 квітня 2026 року з діагнозом Хронічний гастро-дуоденіт асоційований з Нр+ середнього ступеню тяжкості стадія загострення. ГЕРХ без езофагіту. Дуодено-гастральний рефлюкс. Стеатотична хвороба печінки з метаболічною дисфункцією. Цукровий діабет 2 тип середньої тяжкості стадія субкомпенсації. ХХН 3 ст (ШКФ - 50 мл/хв/1.73). Виражений тривожно-депресивний стан з легкими когнітивними порушеннями. Гіпертонічна хвороба II ст., 1 ст. Ризик 3. ІХС: кардіосклероз дифузний. СН ст. А;

- КНТ «ЦРЛІЛ Самарівського району» від 22 червня 2026 року вбачається перебування ОСОБА_6 у стаціонарі лікарні у період з 02 червня 2026 року по 22 червня 2026 року з діагнозом К86.1 Хронічний біліарний панкреатит, загострення.

Згідно з виписним епікризом КНП «Міська клінічна лікарня № 4» ДМР від 20 липня 2026 року пацієнтка ОСОБА_6 знаходилась на стаціонарному лікуванні в відділенні ендокринології та ендокринної хірургії КНП «МКД № 4» ДМР з 07 липня 2026 року по 20 липня 2026 року. Клінічний діагноз: Цукровий діабет, 2 тип, середнього ступеню важкості, субкомпенсований. Прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія 2ст. (дисметаболічна, дисциркуляторна) у вигляді вираженого астено-вегетативиого синдрому, вести було- атактичного синдрому. Діабетична дистальна симетрична полінейропатія кінцівок з вираженими сенситивними, атактичними порушеннями. Початкова катаракта OU. Ангіонейропатія по змішаному типу. Пресбіопія. Діабетична мікроангіопатія судин нкінцівок. Ішемія 1-2ст. Емфізема легень панлобулярна. Вториина (постзапальна та внаслідок вдихання шкідливих речовин). ЛН0. Ерозивна ГЕРХ стадія С-Д за LA класифікацією на тлі ННСС ІІ-ІІІ ст., важкий перебіг. Susp пео на межі с//3 та н/3 стравоходу. Хронічний атрофічний гастрит, переважно антрального відділу шлунку, 0-1 ст за Kimuro-Takemoto, асоційований із хронічною персистенцією... Стан після АХТ (Амокцисилін+Кларитроміцин) з ознаками повної товстокишкової метаплазії. Порушення моторики ШКТ по гіпомоторному типу. Вторинна гіповолемія внаслідок синдрому циклічного блювання. Змішаний тривожний та депресивний розлад. Гострий ларингіт на фоні блювоти. Аденокарцинома прямої кишки, ст.1, після резекції прямої кишки (2008р.). Ретро-вагінальна нориця Змм. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст. ССР 3 (високий). Полівузловий зоб 2 ст. Еутиреоз.

Відповідно до епікризу КНП «МКЛ № 4» ДМР № 25699 від 04 серпня 2026 року пацієнтка ОСОБА_6 перебувала в психіатричному відділенні стаціонару у період з 27 липня 2026 року по 04 серпня 2026 року з діагнозом: розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція F43.22.

З копії довідки КНП «ЦМКЛ» СМР № 84 від 18 вересня 2026 року, копії консультативного висновку спеціаліста лікаря-психіатра КНП «ЦМКЛ» СМР від 18 вересня 2026 року вбачається, що ОСОБА_6 встановлений діагноз: змішаний тривожно-депресивний розлад.

З наданих позивачем копій талонів-повідомлення єдиного обліку № 13352 від 28 травня 2025 року вбачається підтвердження фактів звернення позивача до правоохоронних органів 19 січня 2018 року та 08 червня 2018 року щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ОСОБА_1 , неадекватності психічного стану ОСОБА_3 .

Виписний епікриз щодо ОСОБА_3 від 19 березня 2024 року № 1660/2024 КНП «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ЛОР підтверджує стаціонарне лікування ОСОБА_3 з 27 лютого до 19 березня 2024 року, встановлення діагнозу F25.0 Шизоафектний розлад, маніакальний тип. Функціональний діагноз.

При цьому судом, на дотримання ч. 3 ст. 13 ЦПК України, досліджено загальнодоступні дані Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, окрім іншої інформації, яка за давністю та актуальністю не є суттєвою для цієї справи, наявність:

-заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року у справі № 183/7422/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89777027), яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 листопада 2019 року та до досягнення дитиною повноліття;

-постанови судді Миколаївського районного суду Львівської області від 18 березня 2024 року у справі № 447/330/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117733985), якою визнано винним ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та, на підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Встановлено, що 26 січня 2024 року о 12:39 год. в смт Розділ, по вул. Миру, Стрийського району Львівської області ОСОБА_3 керував автомобілем марки «MAZDA 626», н.з. НОМЕР_5 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-постанови судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 22 травня 2025 року у справі № 455/707/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127559852), якою визнано винним ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Встановлено, що 08 квітня 2025 року о 17 год 05 хв у м. Хирів, по вул. Добромильській, 20, Самбірського району Львівської області, водій ОСОБА_3 керував автомобілем марки «Мазда 626», д.н.з. НОМЕР_5 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці, виражене тремтіння рук, та відмовився в установленому порядку пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху;

-постанови судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року у справі 463/6044/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128999196), якою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень в дохід держави з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Встановлено, що ОСОБА_3 27 червня 2025 року о 01 год. 36 хв. по вул. Шімзерів, 4 у м. Львів, повторно протягом року керував автомобілем марки «MAZDA 626» р.н. НОМЕР_5 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-постанови судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 вересня 2025 року у справі № 455/1289/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129916521), якою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі ст. 36 КУпАП обрано йому стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Встановлено, що ОСОБА_3 30 червня 2025 року о 05 годині 00 хвилин на автодорозі «Нижанковичі - Самбір - Дрогобич - Стрий», що в с. Чаплі по вул. Шевченка, № 4, Самбірського району Львівської області, керуючи автомобілем, марки «Mazda 626», номерний знак НОМЕР_5 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв наїзд на огорожу, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Крім того, ОСОБА_3 30 червня 2025 року о 05 годині 00 хвилин на автодорозі «Нижанковичі - Самбір - Дрогобич - Стрий», що в с. Чаплі по вул. Шевченка, № 4, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем, марки «Mazda 626», номерний знак НОМЕР_5 , будучи особою позбавленою права керування транспортним засобом повторно протягом року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП;

-постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року у справі № 462/5010/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130484078), якою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Встановлено, що ОСОБА_3 27 червня 2025 року о 13 год 01 хв. у м. Львові по вул. Повітряна, 2 керував транспортним засобом «Mazda 626» номерний знак НОМЕР_5 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України;

-вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 серпня 2026 року у справі № 455/908/26 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139355869), яким ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Вирок набрав законної сили 01 жовтня 2026 року. Вироком установлено, зокрема, що ОСОБА_3 , ... не в повній мірі усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій у сфері незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, діючи умисно, в період із невстановленого органом досудового розслідування часу, але не пізніше 24 березня 2026 року, за невстановлених слідством обставин, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого у невстановленому слідством місці та зберігав наступні предмети: корпус гранати типу РГН, з надписом в донній частині корпусу «РГН 254-87-88», в конструктивному поєднанні із підривачем типу УДЗ із маркуванням на важелі «УДЗ ЬІЦ-9-88», які згідно висновку експерта у конструктивному поєднанні корпусу гранати РГН із запалом типу УДЗ є осколковою наступальною ручною гранатою РГН промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 24 березня 2026 року приблизно о 18.05 год., незаконно придбаний ним корпус гранати типу РГН, з надписом в донній частині корпусу «РГН 254-87-88», в конструктивному поєднанні із підривачем типу УДЗ із маркуванням на важелі «УДЗ ЬІЦ-9-88», приніс із місця свого попереднього зберігання на територію АЗС ПП «Кавказ», що за адресою м. Добромиль вул. Хирівська, 11-А Самбірського району Львівської області , які 25 березня 2026 року о 00:45 год. було вилучено під час проведення огляду місця події.

Відповідно до наданих позивачем виписок з карткового рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» у період з січня 2025 року по 04 липня 2026 року, платіжних інструкцій, паперових копій скріншотів з месенджерів, з яких у сукупності вбачається зарахування на рахунок соціальних виплат та заробітної плати, орендних платежів, переказів від осіб, ідентифікаційні дані яких не містять ідентифікаційних даних відповідача та з іншими коментарями до платежу, ніж аліментні зобов`язання. Також убачається здійснення позивачем витрат з рахунку, пов`язаних з проведенням переказів на інші рахунки (в тому числі на рахунки дитини), зняття коштів, придбання товарів і послуг, в тому числі на задоволення потреб та оздоровлення дитини (в тому числі пов`язаних з переїздом до місця оздоровлення), придбання телефону, авансування послуг зв`язку.

Також судом, на дотримання ч. 3 ст. 13 ЦПК України, досліджено загальнодоступний реєстр Автоматизованої системи виконавчого провадження https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors за особою боржника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та встановлено наявність двадцяти п`яти виконавчих проваджень (з яких відкритих - 9, завершені - 16), боржником у яких є відповідач. При цьому, серед вказаних виконавчих проваджень не встановлено відкритого виконавчого провадження, стягувачем у якому вказана ОСОБА_1 .

21 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до командування в/ч НОМЕР_1 з питанням надати письмову відповідь щодо її можливості перевестись в тилову частину за сімейними обставинами, а саме до Дніпропетровської області, Самарівського району, селище Черкаське для подальшого проходження військової служби. Відповіді щодо звернення позивача суду не надано.

Щодо підстав звернення до суду.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України відповідно до статті 65 Конституції України, статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII №2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку зі збройним нападом рф, який триває і донині.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 4 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У статті 26 Закону № 2232-XII встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби.

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни та підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII викладено в такій редакції: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII (зі змінами) передбачається, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у разі якщо вони мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Також за абз. 1 п. 217 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року №1153/2008 офіцери, призвані на військову службу, направляються у розпорядження відповідних командирів (начальників), які мають право призначати їх на посади, та переміщуються по службі на підставах і в порядку, визначених цим Положенням. Вони виконують обов`язки і користуються правами, пільгами і забезпечуються всіма видами забезпечення, що визначені законодавством.

Абз 3, 16 п. 203 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року №1153/2008 встановлює, що переміщення по службі військовослужбовців строкової військової служби з однієї військової частини до іншої проводиться за сімейними обставинами - внаслідок зміни сімейних обставин під час проходження військової служби, на підставі рапорту військовослужбовця або клопотання, порушеного ІНФОРМАЦІЯ_8 на прохання членів сім`ї військовослужбовця, та акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником обласного ІНФОРМАЦІЯ_8. Переміщення за службовою необхідністю з однієї військової частини до іншої проводиться лише за наявності обґрунтованих підстав та в разі погодження цього переміщення відповідними посадовими особами.

В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. Наприклад, особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях. Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків. Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади. Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування.

Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24. Отже, Верховний Суд у справі № 127/3622/24 констатував, що за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

При цьому суд ураховує також і висновки з питань застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року у справі № 686/26736/25, згідно з якими:

«Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

В іншому разі між цими особами виникає спір про право.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України сім`я передбачено, що дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма права дає підстави для висновку про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він повинен здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, з огляду на які обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені тільки актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (див.: пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23).

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само, як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Встановлення юридичного факту є необхідним заявнику для отримання відстрочки на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки у випадку його мобілізації малолітня дочка залишиться без батьківського піклування, а після визнання мирової угоди мати не бере участі у вихованні та утриманні дитини.

Проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, а також потребують дослідження й врахування інтереси дитини.

У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. Згідно з частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що вказана справа пов`язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з урахуванням інтересів дитини.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане із встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків стосовно дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, у тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством України не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (див.: пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14 - 132цс23).».

У цій справі позивач звернулася до суду з питанням встановлення факту одноосібного виховання та утримання дитини матір`ю. Пов`язує виникнення спору з тим, що батько дитини не виконує батьківських обов`язків відносно дитини, як з виховання, так і з утримання дитини. Пов`язує виникнення спору з необхідністю переведення в інше місце служби за місцем проживання дитини та їй для цього необхідні докази наявності обґрунтованих підстав для переведення, зміни сімейних обставин під час служби. Обґрунтовує позов тим, що є неможливою передача дитини для виховання та утримання батьку через самоусунення останнього від виконання батьківських обов`язків, його поведінку, наявність у нього психічних захворювань, також неможливо забезпечити належне виховання та утримання дитини нею при подальшому проходженні служби на дійсних, існуючих умовах. Внаслідок ситуації, що склалася, самоусунення відповідача, фактичного виховання та утримання дитиною лише нею та підтвердження цього факту є необхідним встановлення його судовим рішенням.

Відтак, суд висновує що у цій справі існує саме спір щодо виконання відповідачем батьківських обов`язків, пов`язаний з тим, що батько не бере участі у вихованні та утриманні дитини.

При цьому, матеріали справи не містять письмових доказів того, що за результатами розгляду звернення позивача, третьою особою-2, як суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій було відмовлено у згоді в переведенні, зокрема з тих підстав, що ОСОБА_1 не надала документів, які підтверджують перебування дитини на її утриманні та вихованні (внаслідок зміни сімейних обставин під час проходження військової служби), що вказує на відсутність адміністративного спору у цій справі.

Вирішуючи спір суд ураховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частинами 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Декларацією прав дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року), яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2, 8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У частинах 1, 2 ст. 155 СК України закріплено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Також, згідно з ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської селищної ради від 15 травня 2026 року, затвердженого відповідним рішенням виконавчого комітету ради №357 убачається з`ясування органом опіки та піклування обставин виховання дитини. Встановлення тих обставин, що з моменту розірвання шлюбу неповнолітня ОСОБА_4 постійно проживає зі своєю матір`ю, ОСОБА_1 , та фактично перебуває на повному забезпеченні та утриманні матері, яка займається її вихованням. Батько фактично самоусунувся від виконання своїх обов`язків. На час розгляду матеріалів на засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Черкаської селищної ради від ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву не надходило. Відповідно до інформації відділу Служби у справах дітей Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області № 239/09-06 від 21 квітня 2026 року було перевірено адресу проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 . В результаті перевірки було складено акт обстеження сім`ї від 06 квітня 2026 року, яким підтверджено, що батько не приймає участі у вихованні доньки та не підтримує з нею зв`язок... Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї/особи № 8 та висновку оцінки потреб сім`ї/особи за вх. № 68 від 16 квітня 2026 року, наданого фахівцями КЗ «Центр надання соціальних послуг Черкаської селищної ради» ознаки складних життєвих обставин в родині ОСОБА_9 - відсутні. У висновку щодо психологічного стану дитини, ОСОБА_4 визначення батьківського потенціалу матері, ОСОБА_1 , та прихильності дитини до батьків від 10 квітня 2026 року № 4 за вх. № 69 від 16 квітня 2026 року, метою проведення якого стало психологічне діагностування психоемоційного стану дитини, визначення батьківського потенціалу матері та прихильність дитини до кожного із батьків. Методи: діагностичне інтерв`ю щодо визначення розуміння матір`ю потреб дитини та стилів батьківського виховання, Методика Г. Айзека «Самооцінка психічних станів»; тест-опитувальник «Батьківського ставлення Варга-Століна»; тест А. Ассингера «Оцінка агресивності у відносинах». Психодіагностичне обстеження психоемоційного стану дитини ОСОБА_4 (діагностична бесіда; фрагмент тесту «Казки Дюсса» методика «Незакінчені речення - 30», проективна методика «Чоловічки», проективний малюнок «Моя сім`я»). Як зазначено у висновку, з 2021 року та по теперішній час дитина ОСОБА_4 повністю знаходиться на утриманні матері. Вихованням ОСОБА_4 переважно займається бабуся - ОСОБА_6 . Дівчинка має належні умови проживання та розвитку за віком, про що свідчить Акт оцінки потреб сім`ї від 14 квітня 2026 року № 8. За результатом бесіди було встановлено, що мати має достатній виховний потенціал, цікавиться життям ОСОБА_4 , знає її потреби відповідно віку, вирішує їх. Перешкоди для спілкування дитини з батьком не створювались. Батько дитини фактично самоусунувся від виконаних своїх батьківських обов`язків та не виконує їх. З батьком ОСОБА_3 поспілкуватися не вдалося. За результатами психодіагностичного обстеження дитини, ОСОБА_4 , яке відбулося 08 квітня 2026 року: дівчина йшла на контакт; під час спілкування поводилася стримано, ввічливо, відповідально ставилася до виконання запропонованих завдань. За тестом методики «Казка Дюоса» виявлено, що для ОСОБА_4 неприємна ситуація, яка склалася в її родині (це стосується способу життя її батька та відносин з ним). Відчуття безпеки у дівчини асоціюється тільки з образом матері, в небезпечній ситуації ОСОБА_4 розраховує на її допомогу. Методика «Незакінчені слова - 30» розкриває ставлення ОСОБА_4 до матері та батька. Про матір каже, що вона найкраща, смілива, добра, турботлива, між ними добрі взаємовідносини, спілкуються як подружки. Про батька каже, що він не зовсім гарна людина, вживає наркотичні речовини. Дівчина боїться залишатися з ним наодинці, їй неприємно, коли він телефонує та просить в неї гроші. Рідко допомагає та майже не спілкується з нею. ОСОБА_4 каже, що її родина поводиться з нею чудово, крім батька. Коли батьки жили разом, часто сварилися через вживання батьком наркотичних речовин. Дівчина зізнається, що дуже боїться залишитися одна, так як бабуся погано почувається через хворобу, а мати служить в зоні бойових дій. Під час проведення діагностичної роботи «Чоловічки» ОСОБА_4 обрала для батька позицію № 14, що вказує на його кризовий стан, «надія в прірву». У взаємодії «дитина-мати» обрала для себе позицію № 11, для матері - № 12. Це говорить про товариську, дружню взаємопідтримку. За методикою «Експрес-діагностики рівня самооцінки» у дівчини середній реалістичний рівень оцінки своїх можливостей: Аналізуючи проективну методику «Малюнок сім`ї», бачимо, що ОСОБА_4 намалювала матір поряд із собою. Між ними намалювала червоне серце, що говорить про емоційну прив`язаність до матері. Батька намалювала окремо від них, що вказує на відчуженість від нього, та ще й з телефоном в руках, як тригерний знак для дівчини... Під час спілкування з ОСОБА_4 стало відомо, що дівчинка боїться залишитися одна, так як бабуся, з якою вона проживає, має слабке здоров`я, а мама постійно перебуває в зоні бойових дій, що несе загрозу її життю. За результатами висновку психологічного стану дитини, визначення батьківського потенціалу та прихильності дитини до батьків надано рекомендації. Відповідно до інформації, наданої Самарівським районним відділом поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 03 квітня 2026 року № 150725-2026 ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за фактом невиконання батьківських обов`язків, вчинення особою домашнього насильства або насильства за ознакою статі, зловживання алкогольними чи наркотичними речовинами, не притягувалася. Дане питання було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Черкаської селищної ради від 14 травня 2026 року. Керуючись положенням Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, нормами Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2005 року, розглянувши всі наявні документи справи, з`ясувавши обставини підтверджуючі факт самостійного виховання матір`ю неповнолітньої дитини, за для забезпечення найкращих інтересів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, вважає за доцільне встановити факт самостійного виховання дитини ОСОБА_4 матір`ю - ОСОБА_1 .

В правове обґрунтування висновку органом опіки та піклування покладено те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини

зумовлено необхідністю не тільки представляти інтереси дитини у навчальних та медичних закладах, де можливо забезпечити дитині повний обсяг її прав, а й у органах державної влади.

як-то у органах ДМС, ЦНАП при отриманні документів без одного з батьків. В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання матір`ю дитини може існувати і без наявного спору про право через обставити, в силу яких обсяг прав батька (матері) обмежується або припиняється.

Так, сукупність наданих суду доказів підтверджують висновки органу опіки та піклування про існування факту самостійного виховання та утримання матір`ю дитини з 2020 року. При цьому, виховання дитини у період 2022 - 2025 року бабусею за згодою матері не суперечить існуванню саме такого факту, оскільки згідно з ч. 2 ст. 151 СК України батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні (ч. 1 ст. 257 СК України).

До того-ж, з 16 березня 2026 року до моменту розгляду справи надані суду докази вказують на те, що у позивача під час проходження військової служби змінилися сімейні обставини, внаслідок яких став неможливим догляд дитини матір`ю позивача та існувала можливість тривалого відлучення позивача з місця проживання без порушення нею батьківських обов`язків, залишення дитини без нагляду. Також у справі відсутні й докази, подані відповідачем, третіми особами, можливості догляду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншою особою, ніж позивач (родичами, знайомими, тощо). Вказане спростовує позицію третьої особи-2 щодо недоведення позивачем обставин, які не залежать від її волі, що об`єктивно зумовили фактичний колапс в реалізації обов`язків по вихованню та розвитку дитини.

Саме лише посилання на зловживання позивача не спростовує обов`язку учасників справи довести посилання належними доказами та не наділяє суд можливістю й правом самостійно збирати відповідні докази у позовному провадженні, навіть з урахуванням інтересів дитини.

Додатково суд ураховує й таке.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (абз 3 ч. 2 ст. 159 СК України).

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 159 СК України).

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він є хронічними алкоголіками або наркоманами (п. 4 ч. 1 ст. 164 СК України).

Отримані судом з загальнодоступних джерел докази (постанови судів) хоча і не доводять хронічної наркотичної чи алкоголічної залежності відповідача, водночас вказують на зловживання останнім алкогольними напоями або наркотичними засобами. Також, як указано в висновку з питань застосування норм права, викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав. При цьому жодних пояснень про причини самоусунення від виховання, ненадання утримання дитини відповідачем, який повідомлений про розгляд справи, не надано. Доказів не подано.

Відтак, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо наявності підстав для задоволення позову.

Щодо посилання представника третьої особи-2 на наявність рішення про стягнення аліментів, як на підставу для відсутності підстав для висновку про самостійне утримання позивачем дитини, то суд виходить з того, що наданими в справу доказами не встановлено жодного надання утримання відповідачем дитини. ОСОБА_4 пояснила в суді, що саме батько телефонує їй та просить гроші. Такі-ж обставини зазначені нею при опитуванні психологом, про що вказано в висновку. Доказів відкриття виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів, отримання коштів позивачем від відповідача суду не надано. Відтак доказів надання батьком утримання дитині суду не подано, в той час, як саме позивачем подані докази забезпечення нею потреб дитини.

Крім того, для підтвердження самостійного виховання дитини матір`ю необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав батька обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 ).

У цій справі позивач просить встановити факт самостійного виховання нею доньки, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для батька дитини та потребується дослідження й врахування інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В обґрунтування позовних вимог позивач указала, що відповідач проживає окремо, дитина продовжує проживати із нею та перебуває на повному її утриманні і вихованні. Вказала, що усі питання щодо виховання та утримання дитини вона вирішує самостійно, без участі та підтримки з боку батька дитини. Батько залишив дитину матері та не докладає жодних зусиль для створення належних умов для проживання дитини.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач проживає окремо від позивача та дитини, знаючи про наявність спору жодних дій з приводу своїх батьківських прав не вчинив, рішення суду про стягнення аліментів добровільно не виконує самостійно грошей на утримання дитини не дає, зловживає алкогольними напоями та наркотичними засобами, має не зняту та непогашену судимість, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, має діагноз F25.0 шизоафектний розлад, маніакальний тип. Відтак, суд висновує, що позивачем у суді доведено неможливість батька, в силу стану його психічного здоров`я та обставин поведінки, позиції щодо його батьківських обов`язків, взагалі брати участь у вихованні дитини.

Більш того, всі батьківські права та обов`язки позивач, як мати, виконує, однак, в силу обставин, пов`язаних з особливістю служби, зміною сімейних обставин, пов`язаних з хворобою її матері, з 2026 року позбавлена можливості передати дитину під нагляд інших осіб, що підтверджено висновком органу опіки та піклування, поясненнями дитини, наданими медичними документами.

Відтак наявні підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір`ю та задоволення позовних вимог.

При цьому суд ураховує що за ч. 12 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час у добровільному порядку. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом). Жінки виконують військовий обов`язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі), що включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Відповідно до статей 18-1 - 18-3 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» одинокою матір`ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька. Цей статус за одинокою матір`ю зберігається і у тому разі, коли вона уклала шлюб не з батьком дитини за умов, якщо діти не були усиновлені чоловіком (дружиною). За пунктом 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама (постанови від 18 грудня 2024 року у справі № 676/3150/23, від 17 вересня 2024 року у справі № 285/136/23). Одинокою матір`ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька. Одинока матір - це жінка, яка виховує і утримує дитину сама (постанови Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 591/1371/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 127/15014/20).

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 299/2388/16-ц зазначив, що основним критерієм під час визначення статусу одинокої матері є виховання та утримання дитини без участі батька.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висновував у своїх постановах про можливість звернення одинокої матері (батька) до компетентних органів за нарахуванням соціальної допомоги (постанова від 18 квітня 2022 року у справі №320/11614/20) та (або) до адміністрації роботодавця про надання соціальної додаткової відпустки як одинокій матері (батьку) чи про виплату компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки (постанова від 13 серпня 2022 року у справі № 808/610/18).

Суд ураховує наведений вище висновок з питань застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 та здійснюючи судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування матері та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України виходить з: пріоритетних інтересів дитини у даному випадку; доведеності суду обставин неможливість батька забезпечити виховання та утримання дитини, в силу стану його психічного здоров`я та суспільної поведінки; позиції щодо батьківських обов`язків відповідача, яка підтверджена поясненнями дитини; думки дитини, в тому числі підтвердженої висновком органу опіки щодо неможливості передачі дитини на виховання та догляд батьку через його поведінку; доведення суду здійснення виховання та утримання дитини матір`ю; закріплений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» станом на момент розгляду справи принцип добровільності призову та залучення для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час жінок, які перебувають на військовому обліку; доведення суду факту зміни сімейних обставин позивача під час проходження військової служби (хвороба матері, яка доглядала дитину); відсутність аргументів та доказів, які-б вказували на штучний характер виниклого спору, зловживання правом сторони.

Крім того, враховуючи висновок суду про задоволення позову, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, сплати позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн, суд вважає за доцільне судові витрати у справі, понесені позивачем при сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн стягнути з відповідача на користь позивача та з відповідача на користь держави стягнути 605,60 грн, оскільки при відкритті провадження питання щодо доплати судового збору у позові з вимогою немайнового характеру не вирішувалося.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 19 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа-1 - Черкаська селищна рада, як орган опіки та піклування, код в ЄДРПОУ 21927787; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с-ще Черкаське, вул. Лісна, буд. 24;

третя особа-2 - Військова частина НОМЕР_1 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6;

третя особа-3 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_8 ; місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_7.

Суддя Д. О. Парфьонов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua