Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №177/3171/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3171/26

Провадження № 2-а/177/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Фесун Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Горбенко І.В. через систему «Електронний суд» 08.09.2026 звернулася до суду з указаним позовом і просила визнати протиправною та скасувати постанову від 29.08.2026 № R733480, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі ч.ч. 1,7 ст. 247 КУпАП, визнати протиправною та скасувати постанову від 08.09.2026 № R759658, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі ч.ч. 1,7,9 ст. 247 КУпАП, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути ОСОБА_1 сплачену за постановою № R733480 від 29.08.2026 штраф у розмірі 8500,00 грн, відповідно до ст. 296 КУпАП, здійснивши поворот виконання зазначеної постанови, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 2200,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог указала, що позивач знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . У військово-обліковому документі, сформованому в застосунку «Резерв+» 07.09.2026 о 09.48 год. міститься відомість про звернення відповідача до Національної поліції України з причиною: Не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, «дата ВЛК» не заповнені (проставлено прочерк), тип відстрочки відсутній, відомості про зняття/виключення з обліку – відсутні. Дата уточнення персональних даних – 15.08.2024, статус – «Дані уточнено вчасно». 28.08.2026 позивач через застосунок «Резерв +» подав заяву щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. За результатом її розгляду 29.08.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № R733480 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підстава (причина) – Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК. Штраф у розмірі 8500,00 грн, який був сплачений позивачем 29.08.2026. 07.09.2026 позивач подав аналогічну заяву і вже 08.09.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № R759658 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з ідентичною підставою «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Вказує, що позивач був двічі притягнутий до адміністративної відповідальності за неявку по повістці та непроходження (відмову від проходження) ВЛК, проте жодних повісток позивачу не надсилалося та не вручалося. Подаючи заяву через «Резерв+» позивач розраховував саме на розгляд справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому КУпАП – з дослідженням доказів, встановленням події та вини, надання пояснень. Посилаючись на сплив строку накладення адміністративного стягнення та невідповідність винесених постанов вимогам ст. ст. 280,283 КУпАП просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справ про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справ про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Горбенко І.В., у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач участі в судовому засіданні уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, матеріалів, витребуваних ухвалами суду від 10.09.2026, 30.09.2026 суду не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ст. 6 ст. 162 КАС України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військово-обліковим документом.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 29.08.2026 винесено постанову № R733480 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП постановлено накласти на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 08.09.2026 винесено постанову № R759658 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП постановлено накласти на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн.

Приймаючи постанови № R733480 від 29.08.2026, № R759658 від 08.09.2026 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином оповіщений про дату, час та місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 однак, не з`явився за викликами без поважних причин.

Зазначені постанови судом перевіряються на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Диспозицією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

За приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Як визначено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальний центр комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, у разі відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в такому випадку неможливим є встановлення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію з огляду на відсутність належного виклику.

Із аналізу вищенаведених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваних постанов необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримував повістку про виклик до відповідача.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки необхідна сукупність обставин: направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного; відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Таким чином, у межах розгляду цієї справи встановлено, що повістка безпосередньо позивачу вручена не була, докази належного повідомлення позивача, зокрема, за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а зазначив, що сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів та не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність свого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Сторона відповідача доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надала, доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в суді не спростувала.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КУпАП, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, що визначено п. 1 ст. 247 КУпАП.

Як слідує з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому, постанови про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконними та підлягають скасуванню, із закриттям провадження в справі.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошових коштів (сума штрафу), суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Згідно зі ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Повернення коштів сплачених позивачем на виконання штрафу має здійснюватися на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій».

Відповідно до п. 3 Порядку повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Згідно з п. 5 Порядку визначено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідач є контролюючим органом у розумінні положень п. 5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення (постанови) було сплачено штраф позивачем.

Отже, сплачений адміністративний штраф може бути повернуто управлінням держказначейства у визначеному порядку лише на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення (штраф). Тобто фізичній особі необхідно звернутися до відповідного органу з письмовою заявою про надання висновку про повернення помилково сплаченого адміністративного штрафу.

Таким чином, оскільки повернення таких коштів здійснюється управлінням держказначейства на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

При цьому, суд зазначає, що в разі невиконання відповідачем обов`язку з вчинення дій, спрямованих на повернення коштів, у даному випадку, місцевий суд в порядку цивільного судочинства може стягнути на користь платника сплачені на підставі вказаної постанови кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України, як безпідставно утримувану суму.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 в справі № 910/5880/21.

Позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

До матеріалів позовної заяви приєднано квитанцію ІD: 7257-3964-2412-9787 від 08.09.2026 про сплату позивачем ОСОБА_1 судового збору в сумі 2130,00 грн (а.с.12).

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Однак, Закон України «Про судовий збір» не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2026 №10-р(ІІ)/2026.

За таких обставин зазначена сума судового збору не підлягає стягненню з відповідача в порядку ч.1 ст. 139 КАС України як судові витрати, оскільки обов`язок зі сплати такого судового збору законом не встановлений.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Отже, питання повернення зазначеної суми з Державного бюджету України може бути вирішено судом у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за відповідним клопотанням особи, яка її сплатила.

Оскільки позивачем клопотання про повернення судового збору в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не заявлено, а заявлено вимогу про стягнення зазначеної суми з відповідача, підстав для стягнення судового збору в розмірі 2130,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в порядку ст. 139 КАС України, суд не вбачає.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, суду зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До позовної заяви не долучено та матеріали справи не містять жодного доказу понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000, 00 грн, а тому підстави для вирішення питання про стягнення цих витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 19, 20, 72-77, 139, 241-247, 250, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову від 29.08.2026 № R733480, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, як незаконну, а провадження в справі - закрити.

Скасувати постанову від 08.09.2026 № R759658, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, як незаконну, а провадження в справі - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2026

Суддя: