Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №204/11998/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11998/25

Провадження № 2/204/1071/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

05 жовтня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.,

представника позивача Волошенюк Г.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

прокурора Сергієнко Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпропетровської міської ради (адреса знаходження: пр. Л.Українки, буд. 65, м. Дніпро, 49006), в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_4 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) про відібрання дитини від матері, без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в подальшому уточнивши позовні вимоги та просив суд: відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері - ОСОБА_1 , у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини та передати дитину представникам органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку матері, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня надходження заяви до суду до досягнення дитиною повноліття, на користь закладу чи особи, куди дитину буде влаштовано. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до управління служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради 30.10.2025 надійшла заява від ОСОБА_5 щодо вчинення зі сторони ОСОБА_1 домашнього насильства щодо її онука, ОСОБА_3 , а саме застосування фізичної сили. 31.10.2025 малолітній ОСОБА_6 надав письмове пояснення де зазначив, що мати відносно нього постійно застосовує насильство, б`є та ображає, у зв`язку з чим, хлопчик відмовляється повертатись до неї. Відповідно до довідки КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 31.10.2025 № 37 у ОСОБА_6 когнітивний розвиток відповідає віковим нормам, хлопчик правильно встановлює причинно-наслідкові зв`язки, не схильний до фантазування, вільно висловлює власні думки. Згідно результатів психологічного діагностування виявлено, що актуальний психоемоційний стан ОСОБА_6 мінливий (лабільний). Переважає тривожність. Ярослав розповів: «Мама - для мене вона погана. Я не знаю, чого вона мене б`є і царапає, може «орати» і бити мене, а я захищаюсь від її ударів. Причини, чому вона мене б`є, я не розумію. Вона часто «материться», але не п`є і не курить, вона цього не полюбляє. Вона б`є мене по будь-якому поводу тощо». На малюнку «Портрет матері» хлопчик зобразив матір з великими зубами, очима та рогами, чорного кольору. Під час розповіді фахівці Центру спостерігали у хлопчика пригнічений стан. Хлопчик має чисельні страхи по відношенню до матері. Психологічне діагностування може свідчити про те, що ОСОБА_7 міг потерпати від насильницьких дій з боку матері ОСОБА_1 у вигляді побиття, образ, крику, залякування та погроз, тому, хлопчик, проживаючи разом з матір`ю, може перебувати у небезпечному середовищі. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 31.10.2025 № 850628 КНТ «РМЦРЗ» ДОР дитина ОСОБА_3 доставлений в супроводі дідуся ОСОБА_8 . Зі слів дитини та супроводжуючої особи, дитина зазнає щоденного побиття з боку матері (кулаками, ногами, капцями) по голові, спині, верхніх та нижніх кінцівках. При огляді відмічається в ділянці спини, правого плеча, лівого передпліччя, лівого стегна, обох гомілок, чисельні синці різної давнини. В зазначених ділянках наявні садна. Зазначені проблеми пов`язані з фізичним насильством над дитиною. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 31.10.2025 № 850860 КНТ «РМЦРЗ» ДОР дитина ОСОБА_3 має побутову травму. 26.10.2025 близько 14:00 за адресою: АДРЕСА_3 мати побила дитину руками та ногами. Дитині встановлено діагноз – поверхнева травма інших частин голови, забій потиличної ділянки зліва, множинні забої тіла та кінцівок. 03.11.2025 спеціалістами управління-служби у справах дітей адміністрації здійснено вихід в родину відповідачки за адресою мешкання: АДРЕСА_3 . Під час виходу обстежено умови проживання родини, які є задовільними. ОСОБА_1 заперечує факт вчинення домашнього насильства відносно дитини, стверджує, що дитина має особливості та перебуває на контролі у невролога, але підтверджуючих документів не надала. Таким чином, поведінка ОСОБА_1 створює загрозу життю та здоров`ю дитини ОСОБА_3 , що може в подальшому призвести до негативних наслідків, та позивач уважає, що відібрання дитини відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини, а також є обґрунтованим, достатнім та виправданим з огляду на ситуацію, яка склалася.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального провадження.

04.12.2025 представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Дрофич Ю.В. подано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Зазначила, що у позовній заяві Позивач зазначає наступне: «31.10.2025 для проведення психологічної консультації та з`ясування емоційного стану дитини управлінням-службою у справах дітей адміністрації видано направлення до К3 «Дніпропетровський центр соціально психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради… …Під час розповіді фахівці Центру спостерігали у хлопчика пригнічений стан. Хлопчик має чисельні страхи по відношенню до матері. Психологічне діагностування може свідчити про те, що ОСОБА_9 міг потерпати від насильницьких дій з боку матері у вигляді побиття, образ, крику, залякування та погроз, про те, що хлопчик, проживаючи разом з матір`ю, може перебувати у небезпечному середовищі». Однак, наявний у справі висновок спеціаліста в галузі психології містить виключно рекомендаційний характер та не виключає можливість відновлення стосунків дитини з матір`ю. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав. Усі наявні висновки, долучені до позовної заяви, не містять відомостей, що психологічні бесіди були зроблені у присутності матері дитини, що свідчить про недостатню оцінку ситуації. Достатніх доказів існування виняткових обставин, які б перешкоджали возз`єднанню дитини з матір`ю та відновленню між ними стосунків, позовна заява не містить, так само, як і не містить доказів того, що Відповідачем систематично вчиняються насильницькі дії щодо свого сина. Також у позові зазначено: «Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 31.10.2025 № 850628 КНТ «РМЦР» ДОР дитина доставлена в супроводі дідуся ОСОБА_8 . Зі слів дитини та супроводжуючої особи, дитина зазнає щоденного побиття з боку матері (кулаками, ногами, капцями) по голові, спині, верхніх та нижніх кінцівках. При огляді відмічається в ділянці спини, правого плеча, лівого передпліччя, лівого стегна, обох гомілок наявні чисельні синці різної давнини. В зазначених ділянках наявні садна. Зазначені проблеми пов`язані з фізичним насильством над дитиною. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 31.10.2025 № 850860 КНТ «РМЦРЗ» ДОР, дитина має побутову травму. 26.10.2025 близько 14:00 за адресою: АДРЕСА_3 мати побила дитину руками та ногами. Дитині встановлено діагноз поверхнева травма інших частин голови, забій потиличної ділянки зліва, множинні забої тіла та кінцівок. Однак, консультативні висновки спеціаліста не є висновками судового експерта, оскільки клопотання про проведення судової психологічної експертизи або судово-медичної експертизи з тих самих питань, з яких приводились дослідження спеціалістом психологом та спеціалістами медичного закладу, з метою підтвердження наявності психологічного тиску та насильницьких дій, Позивачем заявлено не було. Висновки спеціалістів не містять відомостей про те, що вони складені для подачі до суду і відомостей про те, що особи, які їх складали попереджені про кримінальну відповідальність, відповідно дані докази є неналежними і недопустимими. Більше того, навіть в назві вказаного документу зазначено, що він є висновком спеціаліста, а не експерта. До того ж, спеціалісти не спілкувались з Відповідачем безпосередньо. А обстеження дитини здійснювалось після ряду вочевидь травмуючих для неї обставин: тривалої розлуки з мамою, після конфліктів мами та бабусі. Такі обставини і можуть свідчити про наявність у дитини тривожності пов`язаної з матір`ю. Відповідач самостійно виховує та забезпечує свого сина усім необхідним: дбає про його здоров`я, навчання, розвиток, емоційний стан. Ярослав є єдиним світлом у житті Відповідача, і вона завжди намагається створити для нього гарні умови, огорнути любов`ю та турботою. ОСОБА_3 непроста дитина, він гіперемоційний та гіперактивний, потребує постійної уваги, тому Відповідач завжди поруч, щоб заспокоїти та допомогти. З раннього дитинства ОСОБА_6 перебуває на обліку у лікаря-невропатолога. Відповідно до висновку дитячого психіатра і практичного психолога від 25.11.2025 року, ОСОБА_3 страждає на гіперкінетичний розлад дитячого віку з порушенням активності і уваги на тлі резидуального ушкодження головного мозку в ранньому віці. Згідно Акту обстеження умов проживання від 03.11.2025 року, який Позивач долучає до позовної заяви, стосунки між матір`ю та сином добрі. Умови для проживання дитини задовільні. Позивачем зазначено, що Відповідач не приклала достатньо зусиль щодо розвитку дитини, його вихованню та навчанню. Натомість нею вчинялось домашнє насильство відносно сина, що негативно відобразилось на його відношенні до матері та стосунках з нею, а також негативно вплинуло на соціалізацію дитини в дитячому оточенні. Однак, до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження свідомого та злісного ухилення Відповідача від виконання батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування не з`ясовував причин такого ухилення, чи є вони поважними і чи дійсно мати фактично не виконує своїх батьківських обов`язків. Також, відсутні матеріали, які б підтверджували притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини. Варто зазначити, що Орган опіки та піклування ніколи не запрошував Відповідача на засідання опікунської ради, а фахівці соціальних служб не проводили профілактичної та роз`яснювальної роботи, направленої на виправлення поведінки та зміни ставлення Відповідача до виконання батьківських обов`язків, доказів цього до позову Позивачем не надано, а є тільки твердження самого позивача, який лише імітував вчинення контролюючих дій щодо сім`ї Відповідача. До того ж, Відповідач самостійно звернулася до органу Опіки та піклування з заявою-зверненням, яким просила втрутитись у ситуацію, провести перевірку викладених у заяві обставин та вжити заходів для захисту прав та інтересів її дитини – ОСОБА_3 , що свідчить про те, що Відповідач не втратила інтересу до участі у вихованні сина, ба більше має намір на відновлення відносин з ним. Окрім того, матеріали позовної заяви не містять негативної характеристики, доказів винної поведінки Відповідача та умисного ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, перешкоджання здобуття ним повної загальної середньої освіти, жорстокого поводження з дитиною, експлуатації дитини, примушування до жебракування та бродяжництва. Відповідач має бажання спілкуватись з дитиною, робить усе можливе для налагодження відносин з сином, турбується про його здоров`я, розвиток, навчання. У відзиві зауважено, що дитина відвідує спортивні гуртки і заняття, які всебічно забезпечуються матір`ю (одяг, інвентар, їжа). За характеристиками наданими зі спортивних шкіл, весь час на тренування та змагання дитину привозила та забирала матір. Матір відповідально підходить до питання організації розпорядку дня дитини, до його харчування. Дитина завжди акуратно і чисто вдягнена, одяг новий і сучасний. За весь період тренування ОСОБА_6 в спортивній школі ні батька, ні його родичів ніхто не бачив. ОСОБА_9 дуже гіперактивна дитина, потребує постійної уваги до себе, іноді конфліктує з іншими дітьми. Згідно з характеристикою, наданою зі школи, мати ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , відвідує ліцей, підтримує комунікацію з керівництвом та класним керівником. Мати цікавиться навчанням і поведінкою сина, заохочує його до занять спортом. Таким чином, проживання дитини окремо від матері призведе до втрати у дитини психологічного зв`язку з матір`ю, погіршить взаємовідносини дитини з матір`ю, призведе до погіршення налагодження контакту між Відповідачем та її сином. Також варто підкреслити, що для того, щоб здійснити забезпечення найкращих інтересів дитини, потрібно, для початку, виявити ці інтереси. Одним з основних способів визначення інтересів дитини (яка досягла віку і такого рівня розвитку, який дозволяє їй сформулювати й висловити власні погляди) є визначення думки самої дитини щодо ситуації, що склалась. Ураховуючи вищевикладене Відповідач уважає, що вимога про відібрання дитини від матері задоволенню не підлягає, як і не підлягає задоволенню вимога про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки зазначена вимога є похідною від попередньої вимоги.

22.12.2025 представником позивача ОСОБА_10 подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав. Управлінню-службі у справах дітей було повідомлено, що дитина ОСОБА_6 зазнавав домашнього насильства в родині зі сторони матері, що підтверджено дитиною. Тому не було б об`єктивним проведення роботи з психологом щодо емоційного стану дитини, яка є постраждалою від насильства, в присутності самого кривдника. Для відновлення стосунків дитини з матір`ю та попередження в подальшому фактів застосування відносно дитини домашнього насильства, необхідна співпраця суб`єктів соціальної роботи та робота з психологами. Але на сьогоднішній день мати не охоче йде на співпрацю, або лише в притензійній формі, не надає вільно спілкуватись з дитиною, а також перешкоджає підтримці контакту з бабусею, що може свідчити про психологічний тиск на дитину та не бажання налагодити та покращити стосунки між рідними, усвідомлення та переосмислення ситуації, яка відбулась, у матері, не спостерігається. Щодо долучених висновків, то підстави не довіряти висновкам спеціаліста-психолога та спеціалістів-лікарів щодо виявлення тілесних ушкоджень у дитини та з`ясування інформації після проведення психологічного діагностування дитині, відсутні. Розпорядженням Голови Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 04.11.2025 № 338-р, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері, у зв`язку з виникненням реальної загрози життю та здоров`ю дитини, що Позивач уважає обґрунтованим та на той час необхідним заходом для убезпечення дитини, надання правової оцінки даним обставинам факту насильства відносно дитини. Але Відповідач знехтував прийнятим розпорядженням та посилаючись на відсутність рішення про позбавлення її батьківських прав, силоміць забрала дитину ОСОБА_6 у бабусі, до якої хлопчик по наказу управління-служби у справах дітей адміністрації був тимчасово влаштований на час вирішення питань в судовому порядку, при цьому нанесла фізичні ушкодження жінці. Відповідач зазначає, що консультативні висновки спеціаліста не є висновками судового експерта, але варто врахувати, що судово-медична експертиза проводиться після внесення відомостей до ЄРДР уповноваженим відділом поліції, отже, на час виявлення небезпеки для дитини в управлінні-службі у справах дітей адміністрації були відсутні дані відомості, тому єдиним рішенням та врахувавши всі обставини, думку дитини, було прийняття розпорядження про негайне відібрання дитини згідно чинного законодавства та соціального захисту дитини, яка постраждала від фізичного насильства. Відповідно інформації ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області від 12.12.2025 № 416034-2025, за фактом вчинення домашнього насильства матір`ю, ОСОБА_1 відносно сина внесені відмості до ЄРДР № 12025047140000313 за ч. 1 ст. 125 КК України. Відповідачем зазначено, що її син страждає на гіперкінетичний розлад дитячого віку з порушенням активності і уваги на тлі резидуального ушкодження головного мозку у ранньому віці. Дитина гіперемоційна та гіперактивна, потребує постійної уваги. Тому виникає питання, що відбулося у ранньому віці з дитиною, що призвело до даних порушення, можливо це і свідчить про недогляд матері. Також гіперактивність дитини ніяким чином не дозволяє допущення вчинення відносно неї фізичного насильства та будь-яких інших видів насильства. Що стосується зазначення управлінням-службою у справах дітей в Акті обстеження умов проживання родини, що стосунки між матір`ю та сином добрі, то вказане було записане зі слів матері дитини, не є констатацією факту. А те, що умови проживання дитини задовільні, не може свідчити про те, що відносно неї вдома не вчиняється домашнє насильство. Відповідач зазначає, що фахівці соціальних служб не проводили профілактичну та роз`яснювальну роботу, направлену на поведінку та зміну ставлення Відповідача до виконання батьківських обов`язків. Відповідно до інформації Дніпровського міського центру соціальних служб від 11.11.2025 № 2/01-14-3557, фахівцями із соціальної роботи здійснено вихід, складено акт оцінки потреб сім`ї, складні життєві обставини родини - наявні. ОСОБА_1 заперечує застосування домашнього насильства відносно дитини. З метою налагодження стосунків між матір`ю та сином, ОСОБА_11 запропоновано роботу з психологом Центру. Зібрано та надано пакет документів до Правобережного управління соціального захисту населення ДМР для отримання рішення про надання соціальної послуги соціального супроводу. Відповідачу зі сторони суб`єктів соціальної роботи надана підтримка, але вона вирішила порушити чинне законодавство та силоміць забрала дитину ще до вирішення питання в судовому порядку, що може свідчити лише про незацікавленість налагодження ситуації та вирішення проблемних питань. Не завжди відібрання дитини у матері є передумовою для позбавлення її батьківських прав в майбутньому, є заходом для вирішення питання та налагодження стосунків без докладання фізичної сили та примусу по відношенню до дитини. Факт, що дитина залучена до відвідування гуртків та відповідно до характеристик мати займається вихованням дитини, не може бути підтвердженням не застосування Відповідачем домашнього насильства відносно дитини. На сьогоднішній день, дії Відповідача свідчать про зворотне, а саме: вирішення питання через примус та застосування сили, що свідчить про відсутність бажання налагодити стосунки заради емоційної стабільності дитини.

29.12.2025 представником Відповідача – адвокатом Дрофич Ю.В. подано заперечення на відповідь на відзив, у якому вказано, що наведені у відповіді на відзив доводи не спростовують заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву, та фактично зводяться до повторення позиції Позивача, викладеної у позовній заяві, без надання належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог. Факт внесення відомостей до ЄРДР сам по собі не доводить вину Відповідача та не є підтвердженням наявності безпосередньої загрози життю чи здоров`ю дитини Відповідача, а лише свідчить про початок досудового розслідування, результати якого на момент розгляду справи відсутні. Психологічне діагностування дитини проводилось без участі матері, що позбавляє такі висновки об`єктивності та не дозволяє всебічно оцінити реальні сімейні взаємини. За таких обставин не виключається можливість впливу третіх осіб на емоційний стан дитини, а сам по собі пригнічений психологічний стан не може автоматично свідчити про застосування фізичного насильства саме з боку матері, зокрема з урахуванням встановленого у дитини гіперкінетичного розладу, що впливає на її поведінку та емоційні реакції. Рішення про негайне відібрання дитини було прийнято за відсутності судового рішення, без наявності висновку судово-медичної експертизи та без належного підтвердження існування безпосередньої загрози життю або здоров`ю дитини, що не відповідає вимогам статті 170 Сімейного кодексу України та свідчить про передчасність і непропорційність такого втручання у сімейне життя. Твердження Позивача про те, що Відповідач нібито силоміць забрала дитину, є оціночними та не підтверджені жодним процесуальним рішенням правоохоронних органів або суду. На момент виникнення спірних обставин Відповідач не була позбавлена та не обмежена у батьківських правах, а тому реалізовувала свої законні права матері. Належні умови проживання дитини, підтверджені актами обстеження, участь матері у вихованні дитини, відвідування дитиною навчальних закладів та гуртків свідчать про виконання Відповідачем батьківських обов`язків та не можуть бути знецінені припущеннями про можливе насильство без належних доказів. Таким чином, відповідь на відзив не містить нових обставин або доказів, які б підтверджували наявність реальної та безпосередньої загрози життю чи здоров`ю дитини Відповідача, а ґрунтується на припущеннях та однобічній оцінці ситуації, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 22.01.2026 у задоволенні заяви представника Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпропетровської міської ради про забезпечення позову, шляхом зобов`язання матір передати дитину бабі ОСОБА_5 судом було відмовлено. Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 17.06.2026 апеляційну скаргу Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпропетровської міської ради залишено без задоволення, а ухвали суду від 22.01.2026- без змін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові. Зазначила, що 30.10.2025 до служби прийшла дитина з бабусею та повідомила про побиття. Оскільки була загроза життю дитини, винесено розпорядження про відібрання дитини . Також повідомили, що після вищевказаної події випадків скарг на ОСОБА_1 не надходило, дитина не скаржилася на маму. Вони виходили в родину, їм відкрив двері ОСОБА_7 , в той час він навчався вдома. Дитина була доглянута та задоволена, скарг не надходило. Більше вони дитину не опитували. Кримінальне провадження наразі закрито.

Відповідачка та її представник адвокат Таранченко Ю.В. у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просили відмовити, через необгрунтованість позову. Відповідачка пояснила, що з 24.10.2025 по 31.10.2025 дитина була у бабусі ОСОБА_5 за домовленістю, що дитина побуде у бабусі. 26.10 та 28.10 вона хотіла забрати сина від ОСОБА_5 , але вона не віддавала. Вона зачинила його самого у квартирі. Дізнавшись про це, ОСОБА_1 звернулася до поліції. Коли приїхали працівники поліції, наказали діду віддати їй сина та вона забрала його додому. Це відбувалося 28.10.2025. 29.10.2025 дитина відвідувала масаж, а 30.10.2025 син був на тренуванні, на базі «Гребля». Там стався інцидент, від тренера вона дізналася, що у туалеті він розкидав фекалії. Після цього випадку вона залучили сина до процесу прибирання і йому це не сподобалося. Все це відбувалося 31.10.2025 зранку. Потім вони повинні були їхати на тренування до СК «Перспектива», але через образу син пішов до бабусі. ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_5 , але та відмовилася віддавати сина, тому що вона його принизила, змусивши мити туалет. Більше тижня син був у бабусі, але потім, коли почалися заняття у школі, забрала його. Про події вона дізналася від діда 31.10.2025, поїхала до Служби щоб написати заяву. Їй відмовилися віддавати сина. Уважає, що синці, які були виявлені у сина від тренувань, масажу. Методи впливу, які вона застосовувала до сина: забирала телефон, змушувала прибирати, робити уроки. Заради отримання телефону та планшета, він хотів до бабусі. У школі щодо її сина чинили булінг, щодо цього питання вона зверталася до директора школи. За повідомленням директора, вона дізналася, що у школі дитину били. Проблем з соціальними службами у неї не було. З бабусею дитини відносини погані, однак бачитися сину з бабусею та дідом, не забороняла. Батько сина виїхав за кордон, вони не спілкуються.

Третя особа – ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Прокурор Сергієнко Л.Г. у судовому засіданні вказала, що надані позивачем докази, а також матеріали цивільної справи не містять доказів систематичних протиправних дій матері по відношенню до дитини, одна обставина не може бути підставою для відібрання дитини від матері. При складанні Акту оцінки рівня безпеки, небезпеки для дитини виявлено не було. Надані позивачем консультативні висновки не підтверджують викладених обставин. Покази свідків – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід оцінювати критично, оскільки останні мають конфлікт з ОСОБА_1 , натомість допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 характеризувала матір з позитивної сторони. Таким чином, прокурор уважала, що позов задоволенню не підлягає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що ОСОБА_1 мати його онука. Раніше з ОСОБА_1 стосунки були добрі, а потім у жовтні подзвонила ОСОБА_5 , попросила, щоб він забрав ОСОБА_13 , оскільки їй потрібно було на роботу. 26 чи 27 жовтня він приїхав за ОСОБА_13 . Йому подзвонила ОСОБА_1 та вони приїхали, вона викликала поліцію. Через декілька днів знову зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила, що ОСОБА_1 залишила онука самого і він знову, на тролейбусі, приїхав до неї. Також ОСОБА_5 сказала, що перед купанням побачила в онука жовті синці на руках і ногах. Приїхавши до них зранку, він взяв онука і вони поїхали до служби у справах дітей, поїхали утрьох – він, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 . У Службі їм запропонували написати пояснення, а також запропонували поїхати до лікарні зафіксувати побої. Вони поїхали і зробили це. Потім ОСОБА_1 приїхала та забрала ОСОБА_6 . Раніше онук приїжджав до нього разом з мамою. Самого вона його не залишала. ОСОБА_14 ніколи на матір не скаржився, але він бачив у нього подряпини. ОСОБА_15 завжди доглянутий, речі та іграшки купує матір. Алкогольними напоями вона не зловживає. Напередодні таких подій ОСОБА_1 привозила онука до ОСОБА_5 та залишала його. У дитини добрі стосунки і з мамою і з бабусею. Про синці на тілі онука дізнався від ОСОБА_5 . ОСОБА_6 сам просив повідомити до поліції, про те, що мати його б`є. До 31.10.2025 у нього з ОСОБА_1 були добрі стосунки.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала суду, що ОСОБА_1 її невістка, дружина її сина, ОСОБА_6 її онук. В жовтні місяці онук приїхав до неї та повідомив, що мама його б`є, сказав, що треба йти до поліції. На ногах у нього були синці. Також ОСОБА_15 розказував, що мати б`є його по голові. Одразу вони з онуком поїхали до органу опіки та піклування, де їм сказали, що необхідно поїхати в лікарню, зняти побої, а також звернутися до психолога. 31.10.2025 вони їздили до лікарні, знімали побої. ОСОБА_14 був вдома та самостійно знімав синці на камеру. Син – ОСОБА_4 вже 8 років знаходиться в Германії, з онуком спілкується по телефону. Раніше онук до неї приїжджав не часто, 2 рази на тиждень і лише з ОСОБА_1 . Директор школи повідомляла, що в школі в онука є проблеми, він погано себе поводить. Також вона казала, що у школі у дитини були напади епілепсії. Наразі їй не відомо, чи вчиняє мати насильство відносно дитини. Два тижні ОСОБА_6 жив з ними, потім приїхала ОСОБА_1 накинулася на неї і забрала сина.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала суду, що восени 2025 року вона була свідком, що дитина психологічно травмована. Раніше він був активним, цього року він був зажатим. Восени 2025, коли ОСОБА_15 був у ОСОБА_17 , допомагала хлопцю з домашнім завданням. Математикою займалися 1-2 рази, знайшли йому підручники, але бачила його не часто, побоїв у дитини не бачила, він не скаржився.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_18 , яка є директоркою ДЮСШ №8, показала суду, що ОСОБА_1 є матір`ю дитини – ОСОБА_6 , який ходить до них у спортивний центр. Колись мати сама займалась в їх центрі, а згодом, у 2023 році привела сина. Він займається плаванням на каяках. ОСОБА_1 знає дуже давно, вона відповідальна мати та жінка. Батька дитини, бабусю, дідуся, не бачила ніколи. Приводить на заняття та забирає дитину завжди мати – ОСОБА_19 , яка постійно спілкується з тренером. Хлопчик тренується 3 рази на тиждень. Коли діти виходять з води та роздягаються, синців у ОСОБА_13 і не бачила. З тренером зазвичай у дітей більш довірливі стосунки, але хлопець ніколи не скаржився. ОСОБА_15 був завжди веселий, бешкетник. У жовтні 2025 року, стався інцидент, коли дитина бешкетувала у туалеті, забруднив його, як наслідок мати його заставила прибрати там, на її думку мати вчинила правильно, вона його не принижувала. ОСОБА_20 купила йому рукавиці, щоб він прибрав те, що зробив. Після того випадку дитина продовжила ходити на тренування. У ОСОБА_6 багато друзів, він завжди привітний. Два рази на рік діти проходять обстеження у диспансері, обстеження було у вересні та жовтні 2025. Якщо б у хлопця були синці, лікар би про це повідомив. Однак, допускає, що синці на колінах, руках могли бути внаслідок того, що на каяках діти стоять на колінах.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала суду, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , проживає з нею по сусідству протягом 8 років. Вона сама виховує сина та завжди працює. Уважає усю цю ситуацію непорозумінням, ОСОБА_1 дуже добра мати. Коли не було світла вони часто зустрічалися на сходах, вона завжди чемно спілкувалася з сином. Коли тривога, ОСОБА_15 виходить в тамбур з мамою. Вони бачаться часто та жодного разу свідок не бачила, щоб дитина була побита, або скаржилася на маму. Вони мешкають на одному майданчику, ніяких криків вона не чула. Коли вона бачить ОСОБА_13 , він завжди веселий, вихований, доглянутий, охайний, не пригнічений. Батька дитини ніколи не бачила, бабу та діда також не бачила. Знає, що дитина відвідує спортивні секції. З сусідкою ОСОБА_22 у ОСОБА_1 раніше був конфлікт.

Допитаний у судовому засіданні, під час розгляду клопотання про забезпечення позову, у присутності психолога, малолітній ОСОБА_3 показав суду, що бажає проживати разом з мамою, щодо побиття його мамою вигадав. Синці які, бабуся виявила на його тілі, коли він ночував у неї, були від булінгу у школі, у жовтні 2025, раніше також траплялися випадки конфліктів з одкокласниками, про які він неодноразово повідомляв матері, та вона його захищала. Також розповів суду, що після того, як бабуся вночі на телефон знімала синці, які були на його тілі, наступного дня, у супроводі дідуся вони поїхали до органу опіки, де йому запропонували написали заяву з приводу образ та побиття його мамою, дані події вигадав дідусь з вистави про погану матір, яку вони разом дивилися у театрі. З мамою іноді виникають спори з приводу того, що він постійно користується гаджетами, траплялися випадки, що мама сердилася, викидувала речі у смітник, розбивала гаджети. Свій досуг проводять разом, влітку їздили на відпочинок до Італії, мама часто заохочує, купує подарунки, вітає зі святами. Вважає, що бабуся хоче позбавити маму батьківських прав, щоб віддати його батькові, який наразі перебуває у Німеччині та працює далекобійником. Також повідомив суду, що коли орган опіки вирішив направити його жити у бабусі, баба разом з дідусем пропонували йому купити все, що завгодно, якщо він в суді повідомить про образи та побиття мамою. Розповів, також, що коли ночував у бабусі, траплялися випадки, що він залишався наодинці вночі, а вона перебувала на чергуванні, або брала його з собою на ночівлю на пост чергування.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, покази свідків, дослідивши письмові докази по справі, думку прокурора, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпрі, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції вчинений актовий запис № 1094 та видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи. Батьками дитини є – ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с. 14).

30.10.2025 до управління служби у справах дітей Центральної адміністрації ДМР звернулася ОСОБА_5 з заявою про те, що мати її онука – ОСОБА_1 знущається над ним, застосовує насильницьке побиття. Просила вжити відповідні заходи (а.с.9).

Згідно письмової заяви-пояснення ОСОБА_3 від 31.101.2025, 30.10.2025, коли він прийшов після прибирання туалетів, пішов до матері на роботу, яка вигнала його і сказала, що не знає. Після чого він пішов до бабусі. Туалети мив за примусом матері. Мама систематично б`є його та ображає. Мама позбавила його телефона. З мамою проживати не хоче, йому добре у бабусі та дідуся, також підтримує зв`язок з батьком (а.с.13).

31.10.2025 УССД Центральної адміністрації ДМР видано направлення до КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР за № 03/07-3592, про проведення первинного консультування з дитиною щодо з`ясування чи дійсно має місце вчинення матір`ю домашнього насильства та його емоційний стан. Сім`я особи: малолітній ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 , бабуся ОСОБА_5 (а.с.125).

Згідно Акту від 31.10.2025, ОСОБА_5 отримала у КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР консультацію, яка надана безоплатно (а.с.114).

31.10.2025 КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР та ОСОБА_5 укладено договір № 69/25-Д про надання/отримання соціальних послуг (а.с.115-116).

Згідно з довідкою КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР від 31.10.2025 № 37, до Центру звернулася бабуся ОСОБА_5 для проведення психологічного діагностування психоемоційного стану її онука ОСОБА_3 , у зв`язку з насильством щодо дитини з боку матері ОСОБА_1 31.10.2025 з ОСОБА_5 був укладений договір про надання соціально-психологічних послуг в режимі денного стаціонару. Спеціалістами Центру була проведена наступна соціально-психологічна робота: діагностичне інтерв`ю з бабусею ОСОБА_5 та психологічне діагностування психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 (включений та відсторонений, тест ОСОБА_23 ) (а.с.117-119).

Згідно з Індивідуальним планом надання соціальної послуги консультування, ОСОБА_5 31.10.2025 отримала одноразово консультацію, консультацію первинну, психологічне діагностування (а.с.120).

31.10.2025 відповідно до направлення № 03/17-3592 від 31.10.2025 від Управління служби у справах дітей Центральної адміністрації ДМР, надано послуги первинного консультування щодо з`ясування домашнього насильства та емоційного стану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.122-123).

З довідки від 31.10.2025 № 37, виданої КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР, до Центру звернулася бабуся ОСОБА_5 для проведення психологічного діагностування психоемоційного стану онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з насильством щодо дитини з боку матері ОСОБА_1 . Згідно з результатами психологічного діагностування виявлено, що у ОСОБА_6 когнітивний розвиток відповідає віковим нормам, хлопчик правильно встановлює причинно-наслідкові зв`язки, не схильний до фантазування, вільно висловлює власні думки. Згідно результатів психологічного діагностування виявлено, що актуальний психоемоційний стан ОСОБА_6 мінливий (лабільний). Переважає тривожність. ОСОБА_24 відбувалося наодинці зі спеціалістами Центру, за для об`єктивної оцінки психоемоційного стану дитини. Під час діагностичного інтерв`ю ОСОБА_6 розповів: «Мама – для мене погана. Я не знаю, чого вона мене б`є, царапає, може «орать» і бити мене. А я захищаюсь від ударів. Причини, чому вона мене б`є, я не розумію. Вона часто «материться», але не п`є і не курить, вона цього не полюбляє. Вона мене била ногами, руками, царапала нігтями, била колись курткою і замок від куртки потрапив мені по голові. Вона мене б`є по будь-якому поводу. Вона мені багато разів розбивала телефон. Наприклад, я приніс погану оцінку зі школи, вона мене б`є. Вона мене била все життя. Вона мені каже, що ненавидить мене, що я падлюка, диявол. Я не вважаю, що моя мама це моя родина. Моя родина – це бабуся, дідусь і тато. У мене є тато, він живе в Германії. Він поїхав, коли мені було 2-3 роки, ми з ним спілкуємося. Він поїхав, бо зрозумів, що мама його доведе. Ми з ним розмовляємо, радимося, що робити. Він хоче, щоб я приїхав до нього». На малюнку «Портрет матері» хлопчик зобразив матір з великими зубами, очима та рогами чорного кольору. Під час розповіді фахівці центру спостерігали у хлопчика пригнічений стан. Хлопчик має численні страх по відношенню до матері. Психологічне діагностування свідчить про те, що ОСОБА_7 міг потерпати від насильницьких дій з боку матері ОСОБА_1 у вигляді побиття, образ, крику, залякування та погроз та про те, що хлопчик, проживаючи разом з матір`ю, може перебувати у небезпечному середовищі. Під час психологічного діагностування було встановлено, що бабуся ОСОБА_5 та дідусь ОСОБА_8 відноситься до ОСОБА_6 з почуттям любові зацікавлені в розвитку дитини та виказують турботливе ставлення до хлопчика,символізують безпеку та захист для хлопчика (а.с.15-17).

Як слідує з інтерпретації результатів первинного психологічного консультування, складеного психологом ОСОБА_25 , на малюнку «Портрет матері», хлопчик зобразив матір з великими зубами, очима та рогами, чорного кольору. Дана методика свідчить про те, що дитина відчуває страхи, пов`язані з матір`ю (великі очі у матері на малюнку) та агресію з її боку (роги, зуби, як агресивні елементи). ОСОБА_26 та метод включеного та відстороненого спостереження показав, що дитина має підвищену тривожність, нервово-психічне виснаження, пригнічений психоемоційний стан, почуття безвиході та потребує захисту. Діагностичне інтерв`ю записується зі слів дитини під час первинного діагностування. Опис хлопчиком подій, які з ним відбулися, показав, що він адекватно оцінює дійсність, встановлює причинно-наслідкові зв`язки, дає адекватну оцінку дій, слів як власних, так і оточуючих, дитині властива самостійність у судженнях та установках (а.с.124).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста № 850628 від 31.10.2025, складеного ОСОБА_27 , спеціальність – дитяча ортопедія і травматологія, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: забій плеча та плечового поясу, забій інших та не уточнених частин передпліччя, забій грудної клітки, забій стегна, забій іншої та не уточненої частини гомілки, садно передпліччя, садно на гомілці, проблеми. Пов`язані з фізичним насиллям над дитиною (а.с.18).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста № 850860 від 31.10.2025, складеного лікарем ОСОБА_28 , спеціальність - дитяча нейрохірургія, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: поверхнева травма інших частин голови,забій. Забій потиличної ділянки зліва. Множинні забої тіла та кінцівок (а.с.19).

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста № 850675 від 31.01.2025, складеного лікарем ОСОБА_29 , спеціальність - дитяча хірургія, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: забій коліна (а.с.20).

Розпорядженням голови Центральної адміністрації ДМР від 04.11.2025 № 338-р Про негайне відібрання малолітньої дитини, постановлено негайно відібрати малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини (а.с.21).

Згідно наказу Управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації ДМР від 04.11.2025 № 10, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, як дитину, яка зазнала фізичного насильства в родині (а.с.22-23).

Як слідує з характеристики за вих. № 701 від 05.11.2025, за підписом директора Ліцею № 23 «Соборний» ДМР та класного керівника, ОСОБА_7 навчається в ліцеї з першого класу. ОСОБА_6 має початковий та середній рівні навчальних досягнень. Під час уроків часто виявляє неорганізованість і відволікається на сторонні справи, йому бракує концентрації уваги. Виконання завдань у класі здебільшого відбувається після зауважень і під безпосереднім контролем учителя. Через це перевірні роботи ОСОБА_6 виконує не вчасно або не здає на перевірку вчителям. Домашні завдання іноді залишаються невиконаними без пояснень причин. Систематично запізнюється на уроки впродовж навчального дня. У поведінці виявляє схильність до порушень дисципліни, що призводить до виникнення конфліктних ситуацій, як з однокласниками, так і з учнями інших класів. Проведені класним керівником і керівництвом ліцею профілактичні бесіди мають лише короткочасний ефект. Хлопчикові складно формулювати власну думку в усній та писемній формах, у лексиці вживає нецензурні слова. У класному колективі не користується авторитетом та повагою, підтримує спілкування з кількома однокласниками. Мати ОСОБА_6 , ОСОБА_1 відвідує ліцей, підтримує комунікацію з керівництвом та класним керівником. Мати цікавиться навчанням і поведінкою сина, заохочує його до занять спортом. Ярослав забезпечений усім необхідним шкільним приладдям, має охайний вигляд (а.с.24).

03.11.2025 начальником УССД Центральної адміністрації ДМР Котовою І.В., головним спеціалістом УССД Центральної адміністрації ДМР Пуголовко Л.М., проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Встановлено, що в квартирі прибрано поверхнево, в кімнатах нагромаджено речами. Кімнати мебльовані сучасними меблями, є газо-, електро- та водопостачання. ОСОБА_6 має окрему кімнату, яка облаштована місцем для сну та відпочинку, є стіл для навчання, в кімнаті є шафа для речей та одягу. Зі слів матері стосунки з сином добрі. За висновком комісії умови для проживання дитини ОСОБА_3 задовільні (а.с.27).

Згідно Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 , станом на 31.10.2025 хлопчик перебуває під наглядом бабусі ОСОБА_5 .. Зі слів хлопчика мати систематично його б`є та ображає, застосовує фізичну силу. ОСОБА_30 дитина мала здоровий вигляд, ознак погіршення її стану не виявлено. ОСОБА_6 одягнений в охайний, чистий одяг. Дитина повідомила про небажання жити з матір`ю, у зв`язку з тим, що вона з нього знущається. За висновком спеціаліста, взявши до уваги ситуацію, яка склалася та пояснення дитини, прийнято рішення щодо підготовки документів для подання про негайне відібрання дитини (а.с.28-32).

Згідно висновку дитячого психіатра та практичного психолога ОСОБА_31 від 25.11.2025, ОСОБА_32 страждає на гіперкінетичний розлад дитячого віку з порушенням активності уваги на тлі резидуальнго пошкодження головного мозку в ранньому віці (а.с.54).

Згідно характеристики КПНЗ «ДЮСШ № 8» ДМР, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень-вихованець ДЮСШ № 8, тренується з 01.09.2023 у відділенні веслування на каное, тренер ОСОБА_33 . За час тренувань у школі ОСОБА_6 , завдяки наполегливості матері та тренера, проявляв себе на змаганнях, займав призові місця. За цей час його мати ОСОБА_20 постійно співпрацювала з тренером ОСОБА_34 сама привозила на тренування ОСОБА_6 і забирала. В спортивній школі, ні батька ОСОБА_6 , ні його родичів ніхто не бачив. ОСОБА_7 дуже гіперактивна дитина, потребує постійної уваги до себе, іноді конфліктує з іншими дітьми (а.с.58 зворот).

Як слідує з характеристики ПНЗ СДЮСШОР з плавання ДМГО СК «Метеор», ОСОБА_7 займається у спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з плавання спортивного клубу «Метеор» з 2023 року. Впродовж своєї спортивної діяльності зарекомендував себе, як здібний спортсмен, що прагне весь час до поліпшення результату. За цей час здобув спортивний досвід у спортхалі завдяки регулярним відвідуванням навчально-тренувальних занять та виступів на змаганнях внутришкільного та міського рівнів. Має перший юнацький спортивний розряд. ОСОБА_6 в колективі відкритий до спілкування, прислухається до думки інших, гіперактивний, але іноді піддається чужому впливу. Виявляє активність тільки під час тієї роботи, яка йому подобається. На навчально-тренувальних заняттях всі завдання виконує свідомо. Завжди йде на контакт з тренером. На заняття ОСОБА_6 систематично приводить і забирає мати. Для відвідування занять ОСОБА_6 усім забезпечений (а.с.59 зворот).

Згідно консультаційних висновків № 874582218 від 25.02.2025, № 874585738 від 30.092025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: астма, не уточнена (а.с.60, 60 зворот).

11.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій просила вжити заходи до повернення малолітнього сина до місця його проживання з матір`ю (а.с.65-66).

14.11.2025 ОСОБА_1 звернулася з заявою до Управління – Служби у справах дітей Чечелівської районної у м. Дніпрі ради з заявою про вжиття заходів для захисту прав та інтересів дитини – ОСОБА_3 (а.с.62-64).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 09.02.2026, наданого лікарем ОСОБА_35 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: інші не уточнені симптоми та ознаки, що відносяться до загального відчуття та сприйняття. В ході роботи з дитиною були використані методики діагностичного спостереження, діагностичної бесіди, опитування та експерименту. Проведена оцінка діяльності та пізнавальних процесів. Дитина знаходиться на прийомі з мамою. Скарги на висип на руках, поганий настрій останнім часом, у зв`язку з сімейним конфліктом і загрозою розлучення з мамою. Із анамнезу (зі слів хлопця): бабуся та дідусь з татом ображають мати, намагаються розлучити дитину з матір`ю, конфліктують між собою. Дитина навчається в школі, любить своїх домашніх улюбленців, має друзів. Відносини з мамою та бабусею (мамина мати) близькі, дружні. Первинна реакція на контакт привітна. В ході спілкування емоційний тон рівний та спокійний. Спілкування дитини в прямому контакті зводиться до діалогу. Сприйняття. Дитина розрізняє (реагує на) глибину, напрямок та швидкість рухів (своїх та чужих). Предметне сприйняття добре. Цілісне сприйняття не порушене (дитина намагається добудувати предмети до цілого). Константність сприйняття не порушена. Категоріальність (свідомість) сприйняття розвинута добре. Увага. Стійкість уваги добра. Привернути увагу дитини вдається одразу. Загальний фон діяльності спокійний. Зосередженість добра. Перемикання уваги досягнути вдається одразу. Розподіл уваги добрий. Об`єм уваги добрий. Запам`ятовування. Моторне запам`ятовування не порушене. Афективне запам`ятовування не порушене. Образна та логічна пам`ять розвинуті добре. Уява. Дитина активно фантазує. Мислення. Переважає предметно-маніпулятивний тип мислення, що відповідає даному віку. Аналіз, синтез, абстракція, узагальнення, конкретизація розвинуті добре. Володіє великим об`ємом інформації. Робить висновки. Мовлення. Мовна активність висока. Пасивний словник дитини віковий. Діалоги з боку дитини підтримуються моторною активністю. Більшістю на інструкції дитина не реагує ні моторно, ні вербально. Фразова мова відсутня. Емоційний розвиток. Емоційний фон спілкування привітний, ближче до зосередженого, трохи схвильований. Характерні виразні реакції невдоволення при спробі змінити характер діяльності або забороні. Наприкінці бесіди дитина демонструє привітність та схильність до співпраці. Переважають захисні механізми відмови та проекції. Демонструє повагу до оточуючих, здатність до співчуття. Схильність до самоаналізу. Нормальне відношення до критики. Розвинуте відчуття гумору (а.с.127-128).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста № 4394, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: інші та не уточнені симптоми та ознаки, що відносяться до загального відчуття та сприйняття (а.с.129-130).

19.01.2026 за вих. № 17/1 КП «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» ДОР звернулося до Голови Центральної адміністрації ДМР з листом про вжиття заходів щодо виконання чинного розпорядження органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини від матері, вжиття заходів реагування з метою негайного захисту прав, безпеки та законних інтересів дитини (а.с.155).

20.01.2026 за вих. №26 начальником Управління служби у справах дітей Центральної адміністрації ДМР повідомлено КП «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» ДОР, з якої слідує, що за даних умов дитина не має можливості вільно та безпечно відтворювати власний досвід, що унеможливлює отримання достовірної інформації про обставини подій. Проведення допиту у даній ситуації може спричинити повторну психологічну травматизацію та посилення стану тривоги у дитини. За наявних умов проживання дитини разом з матір`ю отримання від неї достовірної, вільної та об`єктивної інформації є ускладненим (а.с.156).

16.11.2025, 29.12.2025 начальником управління служби у справах дітей направлено звернення до Начальника ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про проведення роботи, встановлення місце перебування дитини – ОСОБА_3 та передання дитини ОСОБА_5 (а.с.161,162).

Згідно інформації ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 23.03.2026 № 128736-2026, у провадженні сектору дізнання ВП № 3 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області знаходилося кримінальне провадження № 120250471400000313, внесеного до ЄРДР 30.11.2025, порушене за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 07.02.2026 вищевказане провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Також зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно установочних даних НПУ з 30.11.025 по теперішній час до адміністративної відповідальності не притягалась (а.с.191).

Предметом спору у даній справі є відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав з підстав ухилення матері від виконання батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Орган опіки та піклування уважає, що такий захід відповідатиме забезпеченню якнайкращих інтересів дитини, є обґрунтованим достатнім та виправданим з огляду на ситуацію, яка склалася, заходом впливу на матір.

Мати – ОСОБА_1 , уважає позов необґрунтованим та безпідставним, відстоюючи свою позицію та долучаючи докази в ході судового розгляду, у задоволенні позову просила відмовити. Також вказала, що все зазначене у позові не відповідає дійсності, побиття нічим не доведено. Вона працює та забезпечує всім необхідним родину, сплачує індивідуальні заняття, дозвілля сина. Саме вона займається вихованням сина, возить до школи, на секції, він професійно займається плаванням, має розряд, приймає участь у змаганнях. Іноді між ними виникають конфліктні ситуації, оскільки син вже дорослий, та не завжди погоджується з нею, але все вирішують мирно.

Оцінюючи доводи обох сторін суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Положення вказаної Конвенції узгоджуються з нормами законодавства України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Згідно ст.170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Отже, основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва; залишення дитини у небезпечних для її життя, здоров`я і морального виховання умовах.

Відібрання дитини - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до протиправної чи розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику для життя, здоров`я, або для морального виховання. Ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини варто оцінювати з урахуванням її фізичного та психічного розвитку.

Водночас за приписами статті 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказав, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статті 8 Конвенції.

У рішенні у справі /»Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) Європейський суд зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Аналіз указаних норм права, практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає найкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Розлучення дитини з матір`ю та/або батьком може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою останніх, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права на виховання дитини.

Одними з підстав відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а також існування небезпеки для життя та здоров`я дитини на час перебування дитини у батьків або одного з них.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

Водночас небезпека для життя дитини (створення реальної можливості загибелі) та небезпека для здоров`я (вплив чинників середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров`ю) мають існувати внаслідок умисного невиконання батьком та/або матір`ю дитини своїх батьківських обов`язків.

Якщо дитина (з урахуванням віку та зрілості) здатна сформулювати власні погляди, то вона повинна бути заслуханою в ході судового розгляду з усіх питань, що стосуються її особисто, у тому числі щодо вирішення між батьками, іншими особами спору про позбавлення батьківських прав (стаття 12 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2025 до служби у справах дітей звернулася бабуся дитини ОСОБА_3 – ОСОБА_5 з заявою про вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля щодо онука. Та після надходження вказаної заяви органом опіки та піклування було забезпечено проведення з дитиною психологічних консультацій, постановлення дитини на облік, як такої, що опинилася у складних життєвих обставинах, винесено рішення про негайне відібрання дитини від матері.

Як встановлено з довідки КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР за наслідком проведення психологічної консультації з`ясування емоційного стану дитини, встановлено, що психоемоційний стан дитини ОСОБА_3 є мінливим. Переважає тривожність.

Відповідно до консультаційних висновків від 31.10.2025 №№850628, 850860, у ОСОБА_3 виявлено синці (в ділянці спини, правого плеча, лівого стегна, обох гомілок) різної давнини, травма інших частин голови.

Відповідно до інформації ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України, закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу правопорушення. Таким чином, в ході перевірки органом дізнання повідомлення про обставини завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень своєму малолітньому сину ОСОБА_3 , такі обставини свого підтвердження не знайшли.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , не повідомили суду обставин того, де та коли вони безпосередньо бачили факт побиття ОСОБА_1 свого малолітнього сина, а лише вказали про виявлення синців на тілі онука. При цьому, суд зважаючи, що у даній справі вказані свідки, як бабуся та дідусь ОСОБА_3 , яким у разі відібрання дитини може бути його передано, є заінтересованими особами, а тому такі покази судом не приймаються. Окрім цього, покази дані вказаними свідками спростовано показаними малолітнього ОСОБА_3 даними під час судового засідання, який пояснив суду, що обставини побиття його мамою були вигадані ним, розказані за версією дідуся. А також повідомив, що бабуся та дідусь пропонували йому щось купити за повідомлення у суді про побиття його мамою. При цьому, суд зауважує, що ставити під сумнів покази малолітнього, який допитаний у судовому засіданні з дотриманням норм ЦПК України, у присутності психолога, у суду підстави відсутні.

Допитані ж у судовому засіданні свідки: ОСОБА_18 , яка є директором спортивної школи, де займається ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , яка є сусідкою сім`ї, характеризували ОСОБА_1 з позитивної сторони. Показували про те, що ОСОБА_1 має добрі відносини з сином, займається його розвитком та забезпечує всім необхідним. Жодних обставин прямо або опосередковано про побиття ОСОБА_1 свого сина, або про вчинення нею дій, які могли вказувати на приниження матір`ю своєї дитини свідки не повідомили. Окрім цього, свідок ОСОБА_21 , яка є сусідкою сім`ї також повідомила, що образ та криків з боку ОСОБА_1 на адресу сина не чула, навпаки спостерігала турботливе ставлення до дитини та ввічливе спілкування.

Обставин ставити під сумнів покази свідків у судовому засіданні не встановлено, а їх покази є такими, які узгоджуються з іншими наданими суду доказами, зокрема з характеристиками: ліцею № 23 «Соборний» ДМР, КПНЗ «ДЮСШ № 8» ДМР, ПНЗ СДЮСШОР з плавання ДМГО СК «Метеор», згідно змісту яких мати цікавиться навчанням і поведінкою сина, спілкується з класним керівником, співпрацює з тренерами, приводить і забирає сина з тренувань. Дитина забезпечена всім необхідним, одягом, інвентарем, харчуванням.

Згідно Акту обстеження умов проживання дитини від 03.11.2025, умови проживання дитини задовільні. Дитина має окрему кімнату, яка облаштована місцем для сну та відпочинку, наявний стіл для навчання, є шафа для одягу. Відповідно до дослідженого в судовому засіданні Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, обставин, які б вказували на небезпеку для здоров`я та життя дитини не встановлено.

Аналізуючи обставини виявлення на тілі у дитини ОСОБА_3 тілесних ушкоджень різної давнини, суд дійшов висновку про те, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт їх нанесення матір`ю. Також, ураховуючи покази малолітнього ОСОБА_3 , який пояснив, що мати його не била, а синці були отримані ним у школі під час конфлікту з однокласниками. При цьому, з показів допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 судом встановлено, що синці на колінах у дитини могли утворитися внаслідок занять на каяках, оскільки в них діти стоять на колінах. А у разі наявності тілесних ушкоджень у дитини, то такі неодмінно були б виявлені під час проходження медичних оглядів, які проводяться двічі на рік.

Як встановлено з характеристики ліцею № 23 «Соборний» ДМР, дитина має конфлікти з однокласниками та з учнями інших класів.

Отже, виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження цілком логічно можуть мати пояснення їх утворення під час спортивних занять, а також внаслідок конфліктів, не виключено, бійок із однокласниками.

Аналізуючи довідку КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» ДОР про те, що дитина перебувала у стані тривожності, то проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд уважає, що такий стан міг бути зумовлений, як конфліктами у школі, так і виниклими сімейними обставинами, яку спостерігала дитина, неоднозначна поведінка бабусі та дідуся дитини, активні дії матері, з залученням працівників поліції, які були направлені на повернення сина додому. Така обстановка, поза всяким розумним сумнівом могла спричинити стресовий стан та тривожність дитини. Також аналізуючи вказаний доказ, суд зазначає, що не приймає його в частині підтвердження факту нанесення матір`ю дитині тілесних ушкоджень, оскільки вказане у заяві прямо суперечить наявним у справі доказам, а також під час судового засідання пояснено мотиви таких висловлювань.

Розглядаючи, вказану позивачем обставину про невиконання матір`ю розпорядження про відібрання дитини щодо якого не встановлено доведення його до відома ОСОБА_1 , то такий факт у сукупності з встановленими у даній справі обставинами оцінюється, як вияв турботи та переживання за свою дитину, небайдужість до нього, бажання виховувати свою дитину.

Щодо доцільності відібрання дитини від матері, за обставин вказаних позивачем, з аналізу сукупності досліджених та проаналізованих доказів, суд дійшов висновку, що такі обставини свого підтвердження не знайшли, а найкращим забезпеченням прав та інтересів дитини наразі є проживання її з матір`ю, при цьому, що самою дитиною у судовому засіданні вказано, що він бажає проживати разом з мамою.

Розглядаючи факти виникнення спорів, які виникли у дитини з матір`ю, то суд уважає, що такі не є факторами, які можуть бути оцінені, як небезпечні для життя та здоров`я дитини, його морального виховання, а є результатом особистого сприйняття дитиною виховання матір`ю. При цьому суд ураховує відомості з виписки з медичної карти ОСОБА_3 від 09.02.2026, згідно якого у дитини характерні виразні реакції невдоволення при спробі змінити характер діяльності або забороні. Отже, необхідно вказати, що ситуація за якою дитині необхідно було прибирати після здійсненого ним засмічення у спортивній школі, то такий захід був сприйняти із невдоволенням, міг бути сприйнятий ним з образою. При цьому, за вказаної ситуації, яка сталася, судом не встановлено ознак дій з боку матері, які були направлені на приниження дитини.

Суд зауважує, що у судовому засіданні не встановлено обставин, що у разі відібрання дитини від матері, то такий захід відповідатиме інтересам дитини. При цьому позитивний результат у долі дитини, який може настати внаслідок такого відібрання не встановлено. У судовому засіданні встановлено тісний зв`язок дитини з матір`ю, а також виконання нею своїх батьківських обов`язків щодо фізичного та духовного розвитку дитини, піклування про його здоров`я, створення умов для його навчання, організації дозвілля та відпочинку.

Таким чином, оцінивши всі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що на час ухвалення рішення позивачем не доведено існування реальної та безпосередньої небезпеки для життя, здоров`я чи морального виховання дитини, яка б обумовлювала необхідність застосування передбаченого статтею 170 СК України виняткового заходу у вигляді відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав. За встановлених судом обставин застосування такого заходу не відповідатиме принципу пропорційності втручання у сімейне життя та не узгоджуватиметься з найкращими інтересами дітей.

Оскільки вимога про стягнення аліментів є похідною від первісної, така вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 14 п. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі ст.ст.19, 141, 150, 155, 164-166, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про відібрання дитини від матері, без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач – Орган опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпропетровської міської ради (адреса місця знаходження: пр. Л.Українки, буд. 65, м. Дніпро, 49006);

Представник позивача – Волошенюк Галина Степанівна,(адреса місця знаходження: пр. Л.Українки, буд. 65, м. Дніпро, 49006);

Відповідач – ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Представник відповідача –адвокат Таранченко Юлія Володимирівна (адреса місця знаходження: вул. Європейська, буд. 52 А, м. Покровськ, Донецька область);

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 15.10.2026.

Суддя: С.В.Чудопалова