Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №550/911/26 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/911/26

Провадження № 2/550/675/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 жовтня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Михайлюк О.І.,

за участю секретаря судового засідання – Хоменка В.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом – відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення суми боргу за договором позики (розпискою) від 01.02.2022 року у розмірі 31 350,00 доларів США, 3 % річних у розмірі 3 228,11 доларів США, а також просив стягнути судовий збір у сумі 15 409,32 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 01 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою відповідача від 01.02.2022. Відповідно до умов цієї розписки відповідач отримав від позивача готівкою грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 31 350 (тридцять одна тисяча триста п`ятдесят) доларів США та зобов`язався повернути вказану суму позики у повному обсязі в строк до 01 лютого 2023 року. Проте у визначений розпискою строк відповідач зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув. На усні звернення щодо повернення боргу відповідач не реагує, чим порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідач відзив на позов не надав.

Представник позивача, адвокат Гнида Ф.А., у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку по причині відсутності адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідач повідомлений про розгляд справи згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення, однак у визначений йому строк відзиву на позов або інших клопотань до суду не подав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалив про заочний розгляд справи у відсутності відповідача.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, за необхідне провадити розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи оригіналу розписки від 01 лютого 2022 року, ОСОБА_2 під розписку про отримання позики отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у якості позики в сумі 31 350 (тридцять одна тисяча триста п`ятдесят) доларів США зі строком повернення до 01 лютого 2023 року (а.с. 47)

Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики.

Згідно умов укладеного договору позики від 01.02.2022, грошові кошти відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 01.02.2023 року.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі ; наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Аналіз статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц сформовано висновок, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки права вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19) викладено правовий висновок, що у разі, якщо зобов`язання виражене в іноземній валюті, суд може ухвалити рішення про стягнення коштів у іноземній валюті, а також те, що нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, здійснюються у валюті основного зобов`язання.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як позикодавець, який згідно договору позики від 01.02.2022 року належним чином виконав свої зобов`язання та позичив відповідачу 31 350,00 доларів США, які відповідач в свою чергу зобов`язується повернути до 01.02.2023 року.

Факт написання відповідачем власноручної розписки, оригінал якої знаходився у позивача та наданий позивачем суду, є підтвердженням отримання відповідачем грошової суми вказаної в розписці та за умовами ст. 545 ЦК України вказує на відсутність підтвердження виконання грошового зобов`язання відповідачем.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином та в установлений договором позики строк свої зобов`язання з повернення грошових коштів не виконав, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором позики від 01.02.2022 року.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 01.02.2022 року у розмірі 31 350,00 доларів США є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснила ВП ВС у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання нараховуються та стягуються безпосередньо у валюті основного зобов`язання.

Оскільки ані розпискою, ані законом щодо даних правовідносин не встановлений інший розмір процентів, то позивач правомірно застосував ст. 625 ЦК України.

Як було встановлено судом, відповідач мав повернути борг у сумі 31350 доларів США до 01.02.2023 року, отже з 02.02.2023 року зобов`язання є простроченим.

Згідно розрахунку позивача сума 3 % річних від простроченої суми за період з 2023 по 2026 роки складає 3228,11 дол. США.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 3 228,11 доларів США також підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та зі сплати судового збору суд зазначає, що частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1. складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2. часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3. обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4. ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 2 частини 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що необхідною умовою розподілу витрат на адвоката є надання доказів, які підтверджують їх здійснення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду належним чином засвідчені копії наступних документів:

- Договір № б/н надання правничої допомоги від 01.07.2026 року, укладений між адвокатом Гнидою Федором Андрійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2058 від 27.03.2018 року) та ОСОБА_1 , предметом якого є представництво інтересів Клієнта по питанню стягнення заборгованості за борговою розпискою ОСОБА_2 ;

- Рахунок-фактура від 01.07.2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 15 000,00 грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.07.2026 року, яким визначено детальний опис наданих послуг із зазначенням кількості витраченого часу та вартості однієї години роботи адвоката, а саме: консультація клієнта з приводу його прав та обов`язків згідно договору позики (розписки) та ін. — 1 год., вартість 1 500,00 грн./год., загальна сума 1 500,00 грн.; вивчення матеріалів та нормативної бази, що регулює дані правовідносини з метою підготовки до написання позовної заяви — 5 год., вартість 1 500,00 грн./год., загальна сума 7 500,00 грн.; складання позовної заяви, проведення розрахунків щодо стягнення заборгованості за розпискою та 3 % річних — 3 год., вартість 2 000,00 грн./год., загальна сума 6000,00 грн.; всього: 15 000,00 грн.;

- Квитанція № 15 про сплату позивачем коштів за надання правничої допомоги на суму 15000,00 грн.;

- Ордер на надання правничої допомоги, виданий адвокату Гниді Ф.А. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Чутівському районному суді Полтавської області;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2058 від 27.03.2018 року.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінюючи співмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Справа, що розглядалася, не є складною за своєю правовою природою. Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України про позику та є типовими для даної категорії справ. Разом з тим, визначення правової природи договору позики в іноземній валюті, правильне застосування норм про 3 % річних та врахування особливостей перебігу позовної давності в умовах воєнного стану вимагали від адвоката належної фахової підготовки, знання актуальної судової практики Верховного Суду та здійснення ґрунтовних розрахунків.

Ціна позову становить свідчить про значне майнове значення справи для позивача.

Адвокатом виконано значний обсяг роботи, пов`язаний з вивченням матеріалів та нормативної бази (5 годин), складанням позовної заяви і проведенням розрахунків (3 години), а також надано консультацію клієнту (1 година). Загальна кількість витраченого адвокатом часу становить 9 годин.

Вартість однієї години роботи адвоката у розмірі 1 500,00 грн. та 2 000,00 грн. відповідно до видів послуг є обґрунтованою та такою, що відповідає ринковим цінам на аналогічні послуги в регіоні, враховуючи кваліфікацію та досвід адвоката Гниди Ф.А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 2018 року).

Відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не надано доказів їх неспівмірності, а тому відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу відсутні.

Крім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03 жовтня 2019 року стосовно того, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, а відтак зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в сумі 15 409,32 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики - борговою розпискою від 01.02.2022 у розмірі 31 350 (тридцять одна тисяча триста п`ятдесят) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму 3 % річних у розмірі 3 228 (три тисячі двісті двадцять вісім) доларів США 11 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 409 (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`ять) гривень 32 копійки.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 30.04.1999, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_4 виданий органом №5341, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.І. Михайлюк