Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №361/5951/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Суд: Броварський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №361/5951/26

Суддя: Ведмідь Н. В.

Справа № 361/5951/26

Провадження № 2/361/3099/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом від 19 липня 2022 року у справі № 361/1183/22, зі стягнення у частці від заробітку (доходу) відповідача на стягнення у твердій грошовій сумі в розмірі 30000,00 грн щомісячно на утримання доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення ОСОБА_6 повноліття, а надалі - у розмірі 15 000,00 грн щомісячно на утримання доньки ОСОБА_7 до досягнення нею повноліття.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що встановлений судовим наказом спосіб стягнення аліментів не забезпечує належного матеріального утримання дітей, оскільки їхні потреби зросли, а сума аліментів, що фактично сплачується, є недостатньою для забезпечення необхідних умов життя та розвитку.

За твердженням позивачки, у зв`язку з відсутністю відомостей про працевлаштування та фактичні доходи відповідача аліменти обчислюються державним виконавцем виходячи із середньої заробітної плати по Київській області. Позивачка посилається на те, що станом на травень 2026 року розмір аліментів на двох дітей становив 9 692,33 грн щомісячно, чого, на її думку, недостатньо для задоволення їхніх потреб.

Позивачка вказує, що діти проживають разом із нею, а відповідач, крім сплати аліментів, належної участі в їхньому утриманні не бере. На її думку, визначення аліментів у твердій грошовій сумі дасть змогу забезпечити стабільне матеріальне утримання дітей незалежно від відомостей про доходи відповідача.

Також позивачка посилається на здійснені відповідачем разові платежі в розмірах 90 000,00 грн та 81 979,00 грн, які, на її думку, свідчать про наявність у нього коштів для сплати аліментів у більшому розмірі. Крім того, зазначає про наявність у відповідача нерухомого майна.

У зв`язку з наведеним позивачка вважає, що існують підстави для зміни способу стягнення аліментів із частки доходу на тверду грошову суму в заявленому розмірі.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.09.2026 представником відповідача адвокатом Філіповою О.В. подано відзив на позовну заяву (а.с. 65-67), в якому представник відповідач проти задоволення позову заперечила та просить у його задоволенні відмовити.

У відзиві зазначено, що позивачка не надала належних доказів фактичних витрат на дітей, їхнього матеріального становища та необхідності встановлення аліментів саме в заявленому розмірі. На думку відповідача, наведені позивачкою обставини не підтверджують ані наявності підстав для зміни способу стягнення аліментів, ані обґрунтованості визначеної нею твердої грошової суми.

Разові платежі, на які посилається позивачка, не свідчать про наявність у відповідача стабільного доходу, достатнього для щомісячної сплати 15 000,00 грн на утримання однієї дитини. За його твердженням, кошти були сплачені за рахунок накопичень та допомоги родичів.

Також відповідач посилається на договір оренди будинку, який, за його твердженням, належить сторонам на праві спільної власності, та зазначає, що позивачка через представника уклала договір оренди й отримала дохід у сумі 450 000,00 грн. На думку відповідача, ці обставини мають враховуватися при оцінці матеріального становища позивачки.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції брав участь представник позивачки ОСОБА_1 , який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник пояснив, що розмір аліментів, які отримуються на утримання дітей, становить 9692,33 грн щомісячно. Обґрунтовуючи заявлений розмір аліментів, зазначив, що змінився ціновий діапазон, а позивачка надалі отримуватиме фактично половину цієї суми. На запитання суду щодо обґрунтування розміру 30 000,00 грн представник пояснив, що така сума становить третину разових платежів, здійснених відповідачем. При цьому він не зміг повідомити суду відомості про розмір доходів позивачки та відповідача, не навів конкретного розрахунку витрат на утримання дітей та не надав доказів додаткових витрат на них.

Щодо договору оренди будинку представник позивачки пояснив, що йому невідомі обставини укладення та виконання цього договору. Він зазначив, що йому відомо лише про належність предмета договору до спільного майна позивачки та відповідача, водночас сторонами договору, за його поясненнями, є мати позивачки та інша особа. Відомостей про фактичне отримання орендної плати або її розмір представник позивачки не мав.

Щодо земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача, представник повідомив, що не має відомостей про те, чи передана ця земельна ділянка в оренду та чи отримує відповідач дохід від її використання.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача - адвоката Філіпової О.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

На підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 13.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, з урахуванням норм ст. 244 ЦПК України, ухвалення та оголошення судового рішення відкладено до 19.10.2026.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків чи інших законних представників дитини, з яким вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України під час визначення розміру аліментів суд ураховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, майнових прав, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, зокрема на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 184 СК України суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, закон допускає зміну встановленого способу стягнення аліментів, однак така зміна має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, які свідчать про її необхідність, з урахуванням інтересів дитини та матеріального становища обох батьків.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь установленого значення.

Судом встановлено, що судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2022 року у справі № 361/1183/22 постановлено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 23 лютого 2022 року та до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 25-26).

31 жовтня 2022 року державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огородником Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70187437 на виконання зазначеного судового наказу (а. с. 27-28).

Згідно з розрахунком заборгованості у виконавчому провадженні № 70187437 аліменти до серпня 2023 року стягувалися в розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, а з вересня 2023 року - у розмірі 1/3 частини. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 15 травня 2026 року відсутня (а. с. 40).

Таким чином, на час звернення позивачки до суду аліменти на утримання двох дочок стягувалися у частці від доходу відповідача, а заборгованість за ними була відсутня.

Обґрунтовуючи необхідність зміни способу стягнення аліментів, позивачка посилається на недостатність коштів, які надходять за чинним способом стягнення, збільшення потреб дітей, а також на матеріальне становище відповідача, зокрема на здійснені ним разові платежі та наявність у нього нерухомого майна.

Суд ураховує, що забезпечення найкращих інтересів дитини є першочерговим, а обов`язок щодо її утримання покладений на обох батьків. Водночас сам по собі факт проживання дітей з одним із батьків та необхідності їх утримання не означає автоматичної обґрунтованості будь-якої заявленої суми аліментів. Визначений судом розмір має ґрунтуватися на встановлених обставинах та оцінці доказів у їх сукупності.

На підтвердження обґрунтованості визначення аліментів у твердій грошовій сумі саме в розмірі 30000,00 грн щомісячно позивачка не надала розрахунку необхідних щомісячних витрат на утримання дітей, документів щодо конкретних додаткових витрат або інших належних доказів, які б давали змогу визначити необхідний розмір аліментів та співвіднести його з матеріальним становищем обох батьків.

Під час судового засідання представник позивачки не зміг пояснити, з яких саме потреб дітей і розрахунків виходила позивачка, визначаючи щомісячну суму в розмірі 30 000,00 грн. Як підставу для визначення такого розміру він навів те, що ця сума становить третину разових платежів по сплаті аліментів, здійснених відповідачем.

Водночас розмір одноразового грошового надходження не може сам по собі бути достатньою підставою для визначення відповідної частини як постійного щомісячного платежу. Таке надходження може враховуватися під час оцінки матеріального становища платника аліментів, проте без з`ясування його походження, характеру, регулярності та співвідношення з іншими доходами й майновим станом не підтверджує можливості постійно сплачувати аліменти в заявленій сумі.

Суд також бере до уваги надані позивачкою відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:016:1112, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства.

Наявність у відповідача земельної ділянки є обставиною, що має значення для оцінки його матеріального становища та відповідно до статті 182 СК України підлягає врахуванню під час визначення розміру аліментів. Разом із тим наявність у власності земельної ділянки не є тотожною фактичному отриманню доходу від її використання чи передачі в оренду.

Позивачка не надала належних доказів фактичного отримання відповідачем доходу від використання зазначеної земельної ділянки, її передачі в оренду або сплати орендної плати. Представник позивачки також повідомив, що не має відомостей про те, чи передана земельна ділянка в оренду та чи отримує відповідач дохід від її використання. Матеріали справи не містять достатніх відомостей, які б давали змогу встановити наявність такого доходу та його розмір.

Отже, відомості про земельну ділянку підтверджують наявність у відповідача майна, яке підлягає врахуванню під час оцінки його матеріального становища, однак не доводять фактичного отримання ним доходу від оренди чи використання цієї ділянки в розмірі, який міг би обґрунтовувати заявлену позивачкою суму аліментів.

Оцінюючи доводи відповідача про отримання позивачкою доходу від оренди будинку за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить із такого.

Відповідач стверджує, що будинок належить сторонам на праві спільної власності, а позивачка через представника уклала договір оренди та отримала дохід у сумі 450 000,00 грн. На думку відповідача, ці обставини свідчать про матеріальне становище позивачки та мають ураховуватися під час вирішення питання про зміну способу стягнення аліментів.

Разом із тим сам факт існування договору оренди не є безумовним підтвердженням фактичного отримання позивачкою зазначеної суми коштів. Під час судового засідання представник позивачки пояснив, що йому невідомі обставини укладення та виконання договору, розмір орендної плати й обставини її сплати. Він зазначив, що йому відомо лише про належність предмета договору до спільного майна сторін, тоді як сторонами договору, за його поясненнями, є мати позивачки та інша особа.

Доказів, які б підтверджували фактичне отримання саме позивачкою орендної плати в розмірі 450000,00 грн, зокрема документів про здійснення платежів або інших відомостей, які дають змогу встановити одержувача коштів та їх розмір, суду не надано. За таких обставин суд не має підстав вважати доведеним факт отримання позивачкою зазначеного доходу.

Отже, наведені відповідачем обставини щодо оренди будинку не дають змоги встановити фактичний розмір доходу позивачки. Водночас матеріальне становище позивачки підлягає оцінці разом з іншими обставинами справи, оскільки обов`язок утримувати дітей покладений на обох батьків.

Суд не ставить під сумнів наявність у дітей звичайних повсякденних потреб, які потребують матеріального забезпечення. Проте для вирішення питання про зміну способу стягнення аліментів і визначення їх у твердій грошовій сумі необхідно встановити обставини, які дають змогу оцінити потреби дітей, матеріальне становище батьків та обґрунтованість заявленого розміру. У цій справі позивачка не надала достатньої сукупності доказів, які б підтверджували необхідність установлення аліментів у заявленій сумі.

Сам по собі розмір аліментів, який фактично надходить за чинним рішенням суду, не є безумовною перешкодою для зміни способу їх стягнення. Водночас незгода одержувача з розміром отримуваних коштів без належного обґрунтування необхідності визначеної твердої грошової суми не є достатньою підставою для задоволення позову.

Крім того, суд зазначає, що дитина ОСОБА_4 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до ухвалення цього рішення. Відтак визначений у позові період стягнення 30 000,00 грн щомісячно на утримання двох дітей до досягнення ОСОБА_6 повноліття на час вирішення справи вже закінчився. Ця обставина підлягає врахуванню під час вирішення відповідної частини заявлених вимог.

Водночас досягнення ОСОБА_4 повноліття саме по собі не вирішує питання щодо вимоги про стягнення 15 000,00 грн щомісячно на утримання ОСОБА_5 до досягнення нею повноліття. Проте й щодо цієї вимоги позивачкою не надано належних та достатніх доказів, які б обґрунтовували необхідність зміни встановленого способу стягнення аліментів і визначення їх у твердій грошовій сумі саме в заявленому розмірі.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачкою не доведено належними та достатніми доказами обставин, які б обґрунтовували зміну встановленого способу стягнення аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 30 000,00 грн щомісячно на утримання двох дітей, а надалі - у розмірі 15 000,00 грн щомісячно на утримання однієї дитини. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на відмову в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачкою, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 258-265 ЦПК України, статтями 180–182, 184, 192 СК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дітей - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.В. Ведмідь

Оригінал: reyestr.court.gov.ua