Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №296/9495/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9495/26

2/296/4885/26

Р І Ш Е Н Н Я(ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» - Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

13.08.2026 представник позивача - АТ «АКЦЕНТ-БАНК» - Шкапенко О.В. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025 в сумі 15 448.38 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 25.02.2026 року між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ABH0CT155101758539299895, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2 000,00 грн строком на 12 місяців із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.14% на день – 85% на рік. Кінцевий строк повернення 21.09.2026 включно. Розмір щомісячного платежу 2539.92 грн. загальна сума до повернення з урахуванням суми кредит, відсотків та комісій становить 30479,05 грн. У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту може нараховуватися пеня у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Свої зобов`язання АТ «АКЦЕНТ-БАНК» виконало, перерахувало відповідачу - 20000,00 грн.

Відповідачем не виконано умов кредитного договору №ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025, щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 15 448,38 грн., з яких: - 12005,22 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2973,80 грн. сума заборгованості за відсотками; 472,36 грн. заборгованість за пенею.

Наявність заборгованості у відповідача за договором кредиту № ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025 зумовлює звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 26.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) - 05.10.2026 о 10-00 годині.

05.10.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надала, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 10-00 годину 05.10.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 25.09.2026 причина невручення; "адресат відсутній "

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 25.09.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом - 05.10.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

22.09.2025 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №ABH0CT155101758539299895 в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»

Сторони домовилися про укладення договору на наступних умовах:

-сума кредиту становить 20 000,00 грн (п. 4 Заяви);

-строк кредитування становить 12 місяців із кінцевим строком повернення кредиту до 21.09.2026 включно (п. 5 Заяви);

-процентна ставка за кредитом становить 85 % річних, тип процентної ставки - фіксована (п. 6 Заяви);

-денна процентна ставка становить 0,14 % на день (п. 8 Заяви);

-розмір щомісячного платежу становить 2 539,92 грн (п. 7 Заяви);

-загальна сума до повернення за договором (сума кредиту, проценти та комісії) становить 30 479,05 грн (п. 10 Заяви);

У разі порушення строків виконання зобов`язань позичальник сплачує пеню у розмірі 0,07 % (але не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, при цьому пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та 15 % суми простроченого платежу (п. 12 Заяви).

Згідно з Графіком платежів відповідач мав погасити кредит у сумі 20 000,00 грн шляхом внесення 12 щомісячних платежів у період з 22.10.2025 по 21.09.2026. Проценти за користування кредитом підлягали сплаті такощ щомісячно у період з 22.10.2025 по 21.09.2026 та загалом мали скласти 10 479,05 грн.

ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 028092531b59d1e5801703c7bc1615ad3a9e8b58 f855950e877ffcdfdeb86bd1a6.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025,перерахував Відповідачу 20 000,00 грн. на банківський рахунок Відповідача НОМЕР_1 , згідно меморіального ордеру № N TR.49794511.41848.65455 від 22.09.2025 що також підтверджується випискою Банку.

Оскільки відповідачем в повному обсязі не виконано умов договору, кредитні кошти, відсотки за користування кредитними коштами не сплачені за ним наявна заборгованість в сумі 15 448,38 грн., з яких:

- 12 005,22 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2970,80 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 472,36 грн. сума заборгованості за пенею.

Таким чином суд встановив, що між позивачем та відповідачем існують зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положнь ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд під час розгляду справи встановив, що 22.09.2025 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір №ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025.

Сторони домовилися про укладення договору на наступних умовах:

-сума кредиту становить 20 000,00 грн (п. 4 Заяви);

-строк кредитування становить 12 місяців із кінцевим строком повернення кредиту до 21.09.2026 включно (п. 5 Заяви);

-процентна ставка за кредитом становить 85 % річних, тип процентної ставки - фіксована (п. 6 Заяви);

-денна процентна ставка становить 0,14 % на день (п. 8 Заяви);

-розмір щомісячного платежу становить 2 539,92 грн (п. 7 Заяви);

-загальна сума до повернення за договором (сума кредиту, проценти та комісії) становить 30 479,05 грн (п. 10 Заяви);

У разі порушення строків виконання зобов`язань позичальник сплачує пеню у розмірі 0,07 % (але не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, при цьому пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та 15 % суми простроченого платежу (п. 12 Заяви).

Згідно з Графіком платежів відповідач мав погасити кредит у сумі 20 000,00 грн шляхом внесення 12 щомісячних платежів у період з 22.10.2025 по 21.09.2026. Проценти за користування кредитом підлягали сплаті такощ щомісячно у період з 22.10.2025 по 21.09.2026 та загалом мали скласти 10 479,05 грн.

ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 028092531b59d1e5801703c7bc1615ad3a9e8b58 f855950e877ffcdfdeb86bd1a6.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 22.09.2025 між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема перерахував Відповідачу 20 000,00 грн.на банківський рахунок Відповідача НОМЕР_1 , що підтверджено меморіальним ордером № N TR.49794511.41848.65455 від 22.09.2025 та додатково випискою по Банку, тобто первинними документами.

Доказів зворотнього суду не надано.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від кредитора АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в сумі 20 000,00 грн., 22.09.2025, суд вважає доведеним.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами.

За умовами договору ОСОБА_1 . мав сплатити відсотки за користування кредитними коштами в сумі 20 000 гривень, з розрахунку - 0,14 % в день , що нараховується щоденно ( п.8 заяви) всього відповідач мав сплатити 10479,05 грн відсотків.

З 22.09.2025 по 24.04.2026 відповідач сплатив 15678,57 грн, з яких 7994,78 грн тіла кредиту та 7279,39 грн - відсотків, тобто виконано умови договору станом на 22.03.2026 22.03.2026 в польшому відповідач не здійснював проплат.

Позов подано 13.08.2026 отже з цього дня право нарахування відсотків припинилося.

Позивач має право вимагати сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 12005,22 грн х 0,14 % в день=16,81 грн в день.

Відповідач користувався 12005,22 грн кредиту з 24.04.2026 по 13.08.2026 (день подачі позову) тобто 112 днів , отже мав сплатити 1882,72 грн (16,81 грн х 112 днів=1882,72 грн) Після 13.08.2026 право на нарахування процентів позивач втратив.

Щодо стягнення пені

Пеня нарахована з 23.04.2026 по 13.08.2026 в сумі 472,36 грн на підставі п.12 Заява про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101758539299895 від 2025-09-22 року, яким передбачено, що У разі порушення строків виконання зобов`язань позичальник сплачує пеню у розмірі 0,07 % (але не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, при цьому пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та 15 % суми простроченого платежу.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Отже, нарахована пеня мала бути списана.

В частині стягення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, списані з картки відповідача 153,42 грн та 250,98 грн, що сукупно 404,40 грнмають бути зараховані на погашення відсотків, оскільки списання відсотків суперечить вимогам законодавства, що діє в період воєнного стану. З урахуванням чого з відповідача слід стягнути -1478,32 грн відсотків.

Отже суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 13483,54 грн. в якості заборгованості за кредитним договором №ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025 з яких:

-12005,22 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

-1478,32 гривень - заборгованість за відсотками по 13.08.2026 (день пред`явлення вимоги про повернення кредиту);

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що АТ «АКЦЕНТ-БАНК» понесло судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.

Ціна позову – 15448,38 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача – 13483,54 грн, що дорівнює 87,28 % від ціни позову.

Оскільки суд задовільнив позов частково то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2323,78 грн. (13483,54 грн. : 15 448,38 грн х 2662,40 грн = 2323,78 грн.) , що пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» - Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101758539299895 від 22.09.2025, яка станом на 13.08.2026 року становить 13483 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 54 копійки, з яких:

- 12005 (дванадцять тисяч п`ять) гривень 22 копійки - заборгованість за тілом кредиту;

-1478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) гривень 32 копійок - заборгованість за відсотками по 13.08.2026 ;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» витрати зі сплати судового збору в сумі 2323 (дві тисячі триств двадцять три) гривні 78 копійок

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 19.10.2026

Відомості про учасників справи

Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ БАНК, код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження юридичної особи: 49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, р/р НОМЕР_2 (Гривня), АТ "А-БАНК", код банку 307770.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Cуддя В. М. Шкиря