Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №753/8869/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8869/26

провадження № 2/753/10522/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючої судді Маркєлової В.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В :

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Зміст позовних вимог, предмет та підстави позову

11.04.2026 Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом. Просить стягнути з Відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину, однак, фактично, сторони проживають окремо. Дитина знаходиться на повному утриманні Позивачки. Відповідач матеріальної допомоги не надає, у вихованні дитини участі не бере.

Відповідач відзив на позов не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 04.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи; з метою перевірки майнового стану платника аліментів - Відповідача, сформував запит за допомогою ЄСІТС до Державної податкової служби України в електронній формі щодо отримання інформації про джерела та суми доходів, нарахованих фізичній особі, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також загальну суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2025 - 2026 роки, у порядку встановленого наказом № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України".

З отриманої відповіді судом встановлено, що 28.03.2026 відповідач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом, 18.05.2026 за вих № 31874/26 Суд скерував поштове відправлення на адресу Міністерство оборони України для вручення ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому надіслав копію Ухвали від 04.05.2026.

Крім того, судом 18.05.2026 за вих № 31874/26 було скеровано поштове відправлення за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації відповідача, у якому надіслав копію Ухвали від 04.05.2026.

01.06.2026 до суду повернулися обидва зазначені відправлення без вручення одержувачу з відміткою «Адресат відсутній».

З метою забезпечення Відповідачу ОСОБА_2 права на подання ним відзиву на позовну заяву, Суд повторно 15.07.2026 надсилав на адресу Міністерство оборони України для вручення ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію Ухвали від 04.05.2026.

01.06.2026 до суду повернулося зазначене відправлення без вручення одержувачу з відміткою «невдала спроба вручення інші причини».

15.07.2026 суд за Вих. № 45222/26 повторно скерував поштове відправлення до Міністерства оборони України для вручення військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 ..

05.08.2026 зазначене поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

08.09.2026 суд за Вих. № 56526/26 втретє скерував поштове відправлення до Міністерства оборони України для вручення військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 ..

Зазначене поштове відправлення вручене 16.09.2026 відповідальному працівнику Міністерства оборони України, що підтверджується зворотнім повідомленням, яке повернулося до суду 21.09.2026.

15.10.2026 на електронну пошту суду від ВЧ НОМЕР_1 надійшов лист, з якого встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2026 №382/нод солдат ОСОБА_2 з 31.03.2026 відсутній на військовій службі без поважних причин та самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та станом на 14.10.2026 місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме. За таких обставин, у військової частини НОМЕР_1 відсутня можливість вручити під розписку ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження у справі № 753/8869/26.

Щодо можливості продовжити розгляд справи Суд керується наступним.

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Водночас, Суд враховує висновок про застосування цієї норми, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 (провадження № 14-74цс25) зазначено: «1 з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Суд тричі повідомляв відповідача про розгляд цієї справи судом, а саме - 18.05.2026, 15.07.2026 та 08.09.2026 Суд направляв ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу Міністерство оборони України для вручення ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2

15.10.2026 до суду від ВЧ НОМЕР_1 надійшов лист яким повідомлено, що солдат ОСОБА_2 з 31.03.2026 відсутній на військовій службі без поважних причин та самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та станом на 14.10.2026 місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме.

Враховуючи зазначені обставини, Судом встановлено відсутність підстав зупиняти провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, оскільки суд враховує, що з 31.03.2026 відповідач відсутній на військовій службі без поважних причин та самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 .

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З 05.06.2021 Позивачка та Відповідач перебувають у шлюбі.

Сторони є батьками дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Дитина зареєстрована та проживає разом із Позивачкою.

04.05.2026 Державний реєстр фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, нарахованих фізичній особі, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також загальну суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи на запит суду надав інформацію, згідно з якою Відповідач отримував дохід від ПП «АВТОШКОЛА РУХ», АТ «ОТП БАНК», ТОВ «АВТОШКОЛА АККОРД КИЇВ» та В/Ч НОМЕР_1 . Відповідач був прийнятий на роботу до В/Ч НОМЕР_1 28.03.2026.

Відповідач не надав доказів добровільного перерахування коштів на утримання дитини.

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 51 Конституції України, частиною другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина друга статті 184 СК України).

Отже, за загальним правилом, спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені у частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (пункт 55 постанови Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 672/186/24).

Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, наведені у статті 182 СК України.

Зокрема, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, частиною другою цієї статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2026 прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2817 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 грн.

Отже, станом на 2026 рік мінімальний гарантований аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить: 1756 грн (50% від 3512 грн), а мінімальний рекомендований - 3512 грн.

Конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків (постанова Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 686/28590/23).

Позивачка просить стягнути з відповідача 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Однак, всупереч принципу змагальності сторін, можливість сплати Відповідачем аліментів у заявленому розміру не підтверджується жодними належними доказами. Позивачка не надала Суду також і орієнтовного розрахунку фактичних витрат на базові потреби дітей, обмежившись лише зазначенням про відвідування дітьми садочку, танців, школи та бажанням відвідувати курси.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Незважаючи на те, що потреби дітей є пріоритетними, розмір аліментів не може визначатися судом довільно. Суд зобов`язаний забезпечити справедливий баланс між реальними та доведеними потребами дітей та об`єктивними матеріальними можливостями платника.

Позивачка у позовній заяві обґрунтовує майновий стан Відповідача формулюванням «відповідач приховує свій дійсний заробіток». На підтвердження цієї обставини самостійно не надала жодних доказів, клопотання про витребування доказів не заявила.

Водночас, Відповідач також не скористався своїм правом подати заперечення щодо наведених Позивачкою обставин та правових підстав позову, із посиланням на відповідні докази. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження джерела походження коштів, за рахунок яких він здійснює своє життєзабезпечення, що унеможливлює врахування судом його офіційного матеріального становища як показника спроможності сплачувати аліменти у заявленому Позивачкою розмірі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

З огляду на предмет спору (стягнення аліментів на неповнолітню дитину) та необхідність захисту найкращих інтересів дитини, Суд вжив заходів для перевірки майнового стану Відповідача - платника аліментів для чого за допомогою ЄСІТС сформував та подав до Державної податкової служби України в електронній формі запит щодо нарахованих фізичній особі, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також загальну суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2025 - 2026 роки.

Згідно з відповіддю про отримані доходи та утримані податки за період з 1 кварталу 2025 року по 2 квартал 2026 року, ОСОБА_2 :

- у січні та лютому 2025 року отримував заробітну плату від ПП «АВТОШКОЛА РУХ» у розмірі 9 680,00 грн щомісяця.

- у період з квітня по серпень 2025 року отримував «інші доходи» від АТ «ОТП БАНК», а саме: квітень - 7,19 грн, травень - 131,48 грн, червень - 214,29 грн, липень - 208,94 грн, серпень - 212,23 грн.

- у період з серпня 2025 року по лютий 2026 року Відповідач отримував заробітну плату від ТОВ «АВТОШКОЛА АККОРД КИЇВ», зокрема: у серпні 2025 року - 9 680,00 грн, у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року, а також у січні 2026 року - по 8 000,00 грн щомісяця, у лютому 2026 року - 8 650,00 грн.

- 28.03.2026 прийнятий на роботу до В/Ч НОМЕР_1 . «Виплат військовослужбовцям», за березень 2026 року становлять 0,00 грн.

Отже, Суд установив, що Відповідач був працевлаштований у ТОВ «АВТОШКОЛА АККОРД КИЇВ», отримував стабільний дохід. З 28.03.2026 Відповідач прийнятий на роботу до В/Ч НОМЕР_1 .

За таких умов, урахувавши обставини, визначені у статті 182 СК України, а саме - що Відповідач офіційно працевлаштований, відсутність у матеріалах справи доказів наявності у Відповідача інших осіб на утриманні, інвалідності або інших об`єктивних перешкод для сплати аліментів у заявленому розмірі, матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому, зокрема починаючи з 11.04.2026 (дати подання позову), сплачувати аліменти у заявленому розмірі, з метою забезпечення найкращих інтересів дітей, Суд вважає вимоги позову обґрунтованими та визначає розмір аліментів у вигляді 1/4 частини усіх видів доходу, що забезпечить баланс між потребами дітей та об`єктивно наявними матеріальними можливостями Відповідача.

Водночас розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір у розмірі 1 064,96 грн у дохід держави.

Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова