Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №619/2522/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 619/2522/26

провадження № 2/753/12906/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

До Дарницького районного суду м. Києва на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26.05.2026 надійшла цивільна справа № 619/2522/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.08.2025-100001060 від 09.08.2025 у загальному розмірі 68 312,00 грн, з яких: 24 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28 502,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 210,00 грн - комісія за надання кредиту; 3 600,00 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 12 000,00 грн - відсотки, нараховані за статтею 625 ЦК України.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Відповідач 09.08.2025 уклали договір про надання споживчого кредиту в електронній формі. Кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував Відповідачу кредитні кошти у розмірі 24 000,00 грн ( з урахуванням додаткових угод) на його банківську картку. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував у зв`язку з чим утворилась зазначена заборгованість.

Ухвалою від 21.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив проводити розгляд (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі; призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Суд повідомив Відповідача про розгляд справи належним чином. Оскільки Відповідач відзив на позов не подав, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовна підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

09.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 09.08.2025-100001060 у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Зазначений договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора A161.

Відповідно до умов Кредитного договору № 09.08.2025-100001060 від 09.08.2025, сума кредиту (1-й Транш) становила 10 000,00 грн, фіксована процентна ставка - 1,0% за кожен день користування кредитом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання. Факт перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача № НОМЕР_2 підтверджується первинними платіжними документами про перерахунок коштів.

У період з 16.08.2025 по 26.08.2025 між сторонами в електронній формі було укладено додаткові договори до Кредитного договору № 09.08.2025-100001060, підписані Відповідачем одноразовими ідентифікаторами, згідно з якими надано чергові транші та збільшено загальний розмір суми кредиту до 24 000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання з надання кредиту виконав у повному обсязі. 22.08.2025 Відповідач здійснив частковий платіж у розмірі 2 847,00 грн. Проте у визначений договором строк Відповідач заборгованість повністю не погасив.

Щодо вимоги про стягнення комісії

Позивач просить стягнути комісію в розмірі 3 810,00 грн.

Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Вказаний Закон передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24 та від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24.

Верховний Суд також наголошував, що нікчемними є положення договорів щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту, якщо кредитодавець не зазначив переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються за таку комісію (постанови Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22).

Суд встановив, що заявлена Позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 3 810,00 грн складається з двох частин: разової комісії за надання кредиту у розмірі 210,00 грн та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3600,00 грн, що підтверджується умовами Договору.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у 3600,00 грн, Суд зазначає, що вказані в договорі послуги (надання інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень тощо) є стандартними обов`язками кредитодавця і не є додатковими чи супутніми послугами в розумінні Закону України "Про споживче кредитування". Зважаючи на наведену практику Верховного Суду, положення договору щодо сплати такої щомісячної комісії є нікчемними, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Натомість вимога про стягнення разової комісії за надання кредиту у розмірі 210,00 грн є обґрунтованою. Суд встановив, що зазначена сума була нарахована на підставі умов Договору. Згідно з умовами Договору комісія нараховується одноразово в день видачі коштів. Відповідач був належним чином ознайомлений з розміром, базою розрахунку та порядком сплати цієї комісії ще до підписання правочинів, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту. Вказані документи Відповідач підписав за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора).

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24 підтвердив правомірність стягнення такої комісії, з огляду на те, що вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення повністю відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Зважаючи на наведене, а також те, що Відповідач не надав жодних доказів сплати вказаної суми, Суд виснував, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 210,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування відсотків.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Позивач також просить стягнути 28502,00 грн відсотків.

Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

У справі, що розглядається, Договір про споживчий кредит із Відповідачем був укладений 09.08.2025, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Здійснивши аналіз умов цього договору, Суд встановив, що визначена договором фіксована процентна ставка у розмірі 1 % що повністю відповідає імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Суд перевірив розрахунок заборгованості за відсотками, наданий позивачем, та встановив, що нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов та строк погоджених у кредитному договорі, тому розрахунок заборгованості є обґрунтованим та арифметично правильним.

Щодо нарахування за статтею 625 ЦК України

Позивач просить стягнути 12 000,00 грн заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і на момент ухвалення рішення.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Враховуючи, що заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних повністю припадає на період дії воєнного стану в Україні, Відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 09.08.2025-100001060 від 09.08.2025 у загальному розмірі 52 712,00 грн, яка складається з: 24 000,00 грн - тіло кредиту, 28 502,00 грн - проценти за користування кредитом, 210,00 грн - комісія за надання кредиту.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, дослідженого Судом.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 054,40 грн, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись нормами ст. 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.08.2025-100001060 від 09.08.2025 у розмірі 52 712,00 грн, судовий збір у розмірі 2 054,40 грн, разом - 54 766,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова