Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №753/15835/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15835/26

провадження № 2/753/13944/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 47 448,72 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 29 518,35 грн., 3% річних у розмірі 3 035,86 грн., 14 706,68 грн. - інфляційної складової боргу та пені у розмірі 187,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 01 грудня 2016 року по 25 листопада 2025 року отримувала послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 при цьому не належним чином виконувала зобов`язання по їх оплаті, в зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так, 02 вересня 2026 року представником відповідача подано відзив на позов, у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відповідачка в заявлений період не проживала та не була споживачем комунальних послуг позивача за зазначеною адресою. Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі продажу квартири, посвідченого 05 листопада 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №2859у, а відтак ОСОБА_2 фактично проживає у зазначеній квартирі та є її єдиним власником, а також споживачем комунальних послуг. З 2013 року ОСОБА_1 постійно проживає в квартирі АДРЕСА_3 , яка на праві часткової приватної власності належить їй та її матері, місце її проживання зареєстровано за цією ж адресою. Відповідачка особисто регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, якими користується за місцем свого проживання, що підтверджується відповідними документами про оплату житлово-комунальних послуг. Зазначене свідчить про те, що вона є добросовісним користувачем, який сплачує за використані житлово-комунальні послуги за місцем свого фактичного проживання вчасно та в повному обсязі.

08 вересня 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якому останні просили суд задовольнити в повному обсязі, оскільки згідно інформації з реєстру територіальної громади м. Києва ОСОБА_1 у період з 01.12.2016 по 26.11.2025 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а отже у вказаний період була споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за вказаною адресою, а відтак Товариство звернулось з позовом про стягнення боргу за житлово комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до ОСОБА_1 , як до споживача житлово комунальних послуг, а не до власників/співвласників нерухомого майна.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198, яким знесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), який доповнено новими частинами.

За пунктом 5 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Частиною сьомої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір па надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

05 серпня 2014 року у газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія «Київводоканан», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж).

31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті позивача опубліковано повідомлення щодо публічного договору (оферти) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Повідомленням визначено, що індивідуальні споживачі у багатоквартирному житловому будинку, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення, вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов Договору.

У відповідності до п. 1.1 договору-2 ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у порядку строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач вказав, що згідно інформації з реєстру територіальної громади м. Києва ОСОБА_1 у період з 01.12.2016 року по 26.11.2025 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а отже у вказаний період була споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за вказаною адресою, користувалася послугами, але не виконувала зобов`язання зі сплати житлово-комунальні послуг, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

На підтвердження своїх доводів щодо наявної заборгованості відповідача, позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги, з якого вбачається, що загальна заборгованість за період 01 грудня 2016 року по 25 листопада 2025 року складає 47 448,72 грн., з якої: основна заборгованість у розмірі 27 373,80 грн.; заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 2 125,37 грн.; заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 19,18 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 14 706,68 грн.; три відсотки річних у розмірі 3 035,86 грн. та пеня у розмірі 187,83 грн.

При цьому, як стверджує представник відповідача у відзиві, що з 2013 року ОСОБА_1 постійно проживає в квартирі АДРЕСА_3 , яка на праві часткової приватної власності належить їй та її матері, місце її проживання зареєстровано за цією ж адресою. Відповідачка особисто регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, якими користується за місцем свого проживання, що підтверджується відповідними документами про оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно приписів стст. 317, 322, 360 ЦК України власник квартири зобов`язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг.

Так, як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі продажу квартири, посвідченого 05 листопада 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №2859у.

При цьому, у разі коли житлове приміщення належить одній особі на праві приватної власності, а інші особи мають тільки право користування, то належним відповідачем за позовами про стягнення заборгованості за комунальні послуги є власник житлового приміщення.

В ухвалі ВССУ від 20.11.2013 року у справі № 6-29503св13 визначено про те, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов`язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (стаття 156 ЖК України).

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом статті 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст.ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень статті 51 ЦПК України та з урахуванням частини п`ятої статті 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено пунктом 1 частиною першою статті 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З наведеного слідує, що законодавством покладено на саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Таким чином, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним.

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За обставин ненадання, доказів наявної заборгованості у відповідача за утримання спірної квартири, оскільки власником спірної квартири є інша особа, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_2 .

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови в задоволені позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.