Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №753/11220/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11220/26

провадження № 2/753/11513/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги утворених за період з 17.09.2021 по 13.10.2025 у розмірі 4 849,46 грн, збитків від інфляції у розмірі 1 167,49 грн та 3% річних у розмірі 352,09 грн, разом - 6 369,04 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . Позивач є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування зазначеного будинку та прибудинкової території з 20.10.2020 по 13.10.2025. Відповідачка не своєчасно та не у повному обсязі сплачувала за надання житлово комунальних послуг, у зв`язку з чим за період з 17.09.2021 по 13.10.2025 утворилася заборгованість у розмірі 4 849,46 грн. У зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України також нарахував відповідачці 1 167,49 грн збитків від інфляції та 352,09 грн 3% річних.

Ухвалою від 09.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

09.07.2026 до суду від ОСОБА_2 (чоловіка відповідачки) надійшло клопотання, у якому зазначено, що уся наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги, а також нараховані 3% річних та інфляційні втрати сплачена 09.06.2026. До клопотання заявник долучив копією платіжної квитанції від 09.06.2026 на суму 6 369,04 грн та копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу, на підтвердження родинних зв`язків з відповідачкою.

05.10.2026 представник позивача Іконос Д.В. подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких повідомив, що після подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі відповідачкою здійснено оплату основної частини заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 849,46 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 167,49 грн та 3% річних у розмірі 352,09 грн. Представник позивача зазначив, що вказані дії відповідачки свідчать про фактичне визнання нею наявності заборгованості та обґрунтованості позовних вимог. Зважаючи на добровільне погашення відповідачкою боргу після звернення позивача до суду, позивач просив розглянути вимоги в частині, що залишилася невиконаною, стягнути з відповідачки понесені судові витрати, у тому числі сплачений судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовна підлягає задоволенню з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач ТОВ «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування вказаного будинку та надавала послуги з утримання будинку і прибудинкової території.

Суд встановив, що відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог чинного законодавства України обов`язок щодо утримання нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації права власності. Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник здійснює володіння, користування та розпорядження належним йому майном на власний розсуд, водночас власність зобов`язує і не може використовуватися на шкоду правам та інтересам інших осіб. Імперативна норма статті 322 Цивільного кодексу України прямо визначає, що власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено законом або договором. Законодавством встановлено презумпцію обов`язку власника нести витрати на утримання майна незалежно від факту проживання у ньому, фактичного користування або тимчасової відсутності.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог: відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Після звернення позивача з цим позовом до суду та відкриття провадження у справі, відповідачкою сплачено наявну заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 849,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 167,49 грн та 3% річних у розмірі 352,09 грн, а всього 6 369,04 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою відповідачкою заборгованості після пред`явлення позову, суд керується наступними нормами процесуального права.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною третьою статті 142 Цивільного процесуального кодексу України прямо передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У цій справі спір виник виключно внаслідок дій відповідачки, яка належним чином не виконувала своїх зобов`язань, не вживала заходів для добровільного врегулювання заборгованості та здійснила сплату суми боргу, інфляційних втрат і 3% річних лише після звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки задля захисту позивачем свого порушеного права він звернувся до суду, відповідач сплатила заборгованість за житло комунальні послуги після відкриття провадження у справі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також і витрати пов`язані зі зверненням до суду для захисту свого порушеного права.

За таких обставин, на підставі частини третьої статті 142 та частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача підлягають покладенню на відповідачку.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії Договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.06.2023 № 1, укладеного з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ КЕЙС», акта наданих послуг та детального опису робіт від 19.05.2026 на загальну суму 9 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд зауважує наступне.

Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У цій справі відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру понесених іншою стороною витрат.

Також суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, оцінивши докази, вважає, що у цій справі, яка є справою незначної складності, витрати у розмірі 9 000,00 грн не є співмірними із складністю справи, є завищеними щодо іншої сторони спору, та не відповідають виконаній адвокатом роботі, у зв`язку з чим вивчивши доводи, викладені у заяві про розподіл судових витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, враховуючи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу - у розмірі 4 000,00 грн.

Отже, розподілу підлягають витрати у розмірі 4 000,00 грн (які охоплюють аналіз правових аргументів та надання правової інформації; підготовку позовної заяви, розрахунків та формування додатків; подачу позовної заяви до суду), які є співмірними за переліченими вище критеріями та необхідними у цій справі. У стягненні 5 000,00 грн, суд відмовляє, оскільки витрати у цьому розмірі є завищеними щодо іншої сторони спору, та не відповідають виконаній адвокатом роботі.

Керуючись нормами статей 2, 10, 12, 81, 137, 141, 142, 247, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а всього 7 328,00 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ», код ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8, офіс 6.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова