Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №753/20018/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20018/26

провадження № 2/753/16916/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник Медведєва Наталія Олександрівна, із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20.09.2025-100000828 від 20.09.2025 у загальному розмірі 33 193,58 грн., яка, за розрахунком позивача, складається з: 12 203,52 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14 888,30 грн. процентів за користування кредитом та 6 101,76 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 13 000,00 грн. строком на 181 день, із датою повернення 19.03.2026 та обов`язком сплачувати передбачені договором проценти й інші платежі.

Позивач зазначає, що 19.12.2025 між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого за ініціативою відповідачки строк кредитування продовжено до 213 днів із дати надання кредиту, а дату його повернення визначено 20.04.2026.

За твердженням позивача, зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконано в повному обсязі, на підтвердження чого він посилається на квитанцію про перерахування коштів від 20.09.2025. Водночас відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у заявленому розмірі.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачку витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на направлення копії позовної заяви з додатками в розмірі 127,38 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08.09.2026 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 20 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 оформлено кредитний договір № 20.09.2025-100000828 в електронній формі шляхом обміну пропозицією про укладення договору, заявкою позичальника та відповіддю кредитодавця про прийняття пропозиції.

За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 13 000,00 грн, а позичальниця - повернути отримані кошти та сплатити передбачені договором платежі.

Первісний строк кредитування становив 181 день, датою остаточного повернення кредиту визначено 19 березня 2026 року. Договором передбачено фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за кожний день користування кредитом, нарахування процентів на залишок кредитної заборгованості та комісію за надання кредиту в розмірі 2 600,00 грн.

Повернення кредиту та сплата інших платежів мали здійснюватися частинами відповідно до погодженого графіка. Зазначений графік передбачав зменшення залишку основного боргу, а відповідно - й бази подальшого нарахування процентів.

У наданих копіях електронних документів зазначено підписання позичальницею договору одноразовим ідентифікатором E781, направленим на номер телефону НОМЕР_1 .

19 грудня 2025 року оформлено пропозицію позичальниці про укладення додаткового договору та відповідь кредитодавця про її прийняття. У документах зазначено одноразовий ідентифікатор K981. Додатковим договором передбачено продовження строку кредитування до 213 днів та визначено нову дату остаточного повернення кредиту - 20 квітня 2026 року.

Новий графік містить чотири платежі, строк сплати яких визначено 20 січня, 20 лютого, 20 березня та 20 квітня 2026 року. Загальний розмір основного боргу, включеного до цього графіка, становить 12 203,52 грн, а процентів - 10 686,35 грн.

Водночас пунктом 2 додаткового договору передбачено обов`язок позичальниці сплатити проценти та комісію, нараховані на момент його укладення, не пізніше 23 год. 59 хв. 19 грудня 2025 року. Пунктом 4 встановлено припинення додаткового договору та втрату ним чинності з наступного дня після невиконання зазначеного обов`язку.

Отже, оцінюючи заявлену заборгованість, суд повинен врахувати не лише оформлення додаткового договору, але й виконання умови, від якої залежало збереження його чинності.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18 квітня 2026 року № 1-1804. За змістом цього документа 20 вересня 2025 року о 13 год. 02 хв. 31 сек. здійснено успішний переказ 13 000,00 грн на платіжну картку, реквізити якої відповідають зазначеним у кредитних документах. Номер транзакції в системі iPay.ua - 868919452, призначення платежу - видача коштів за кредитним договором № 20.09.2025-100000828.

Зазначений документ містить відомості про конкретну платіжну операцію, її дату, суму та зв`язок із договором, на підставі якого заявлено позов. У сукупності з кредитними документами він підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку з надання коштів.

Надані відомості BankID містять дані особи на прізвище ОСОБА_2 , тоді як кредитний договір та позов оформлено щодо ОСОБА_1 . При цьому збігаються реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , дата народження та номер телефону.

Суд враховує, що документ BankID містить раніші ідентифікаційні відомості та самостійно не підтверджує здійснення ідентифікації саме 20 вересня 2025 року. Водночас розбіжність у прізвищі за наявності збігу інших індивідуальних даних сама по собі не спростовує належності кредитних документів відповідачці. Ці відомості оцінюються у сукупності з договором та документом про переказ коштів.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач просить стягнути 33 193,58 грн, які складаються з 12 203,52 грн основного боргу, 14 888,30 грн процентів та 6 101,76 грн платежів, нарахованих за прострочення.

Оцінюючи вимогу про стягнення основного боргу, суд враховує підтвердження видачі 13 000,00 грн. та відображення залишку кредиту в розмірі 12 203,52 грн. не лише в довідці позивача, але й у документах додаткового договору. Сума платежів із погашення основного боргу, передбачених новим графіком, також становить 12 203,52 грн.

Таким чином, заявлений залишок основного боргу узгоджується з документами щодо кредитного зобов`язання. За відсутності в досліджених матеріалах доказів його подальшого погашення вимога про стягнення 12 203,52 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 14 888,30 грн процентів суд виходить із такого.

Право кредитодавця на отримання договірних процентів не звільняє його від обов`язку довести розмір конкретної заборгованості, заявленої до стягнення. Для перевірки такого розміру необхідно встановити періоди нарахування, залишок кредиту в кожному періоді, застосовану ставку, здійснені платежі та порядок їх зарахування.

Надана довідка-розрахунок містить лише підсумкові суми та загальне зазначення періоду нарахування процентів - з 20 вересня 2025 року до 20 квітня 2026 року. У ній не наведено дат і сум фактичних платежів, розподілу отриманих коштів між складовими зобов`язання, зміни залишку кредиту та проміжних результатів нарахування процентів.

Зменшення основного боргу з 13 000,00 грн до 12 203,52 грн свідчить про врахування позивачем певного погашення кредиту. Проте без відомостей про час такого погашення та зарахування інших платежів перевірити фактичний залишок несплачених процентів неможливо.

Графіки платежів визначають погоджений сторонами порядок виконання зобов`язань, але не є обліком їх фактичного виконання. Тому зазначені в графіках суми не можуть автоматично ототожнюватися із заборгованістю на дату звернення до суду.

Крім того, сума процентів за новим графіком становить 10 686,35 грн., тоді як до стягнення заявлено 14 888,30 грн. Позивач не навів розрахунку різниці між цими сумами та не відокремив проценти, нараховані до оформлення додаткового договору, від подальших нарахувань.

Не надано й документів, які дозволяли б перевірити виконання умови про сплату нарахованих процентів та комісії 19 грудня 2025 року. Відповідно, не обґрунтовано застосування продовженого строку кредитування для всього заявленого періоду.

Суд не відхиляє довідку лише через те, що її складено позивачем. Підставою для відмови в цій частині є недостатність її змісту в сукупності з іншими матеріалами для перевірки саме заявлених 14 888,30 грн.

Самостійне визначення судом невідомих дат платежів, порядку їх зарахування та фактичних залишків заборгованості означало б встановлення обставин на припущеннях. За наданою сукупністю доказів визначити іншу достовірну суму несплачених процентів також неможливо.

Отже, вимога про стягнення 14 888,30 грн процентів задоволенню не підлягає через недоведеність їх розміру.

Щодо вимоги про стягнення 6 101,76 грн. суд установив, що в позові цю суму визначено як проценти за статтею 625 ЦК України, тоді як у довідці-розрахунку її названо неустойкою.

Незалежно від використаної назви, за обґрунтуванням позову зазначена сума є платежем за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитом.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Посилання позивача на виключення пункту 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не спростовує застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Виключення положення одного закону саме по собі не є скасуванням відповідного припису Кодексу.

Умова договору про сплату процентів за статтею 625 ЦК України не усуває встановленого законом звільнення від такої відповідальності. Наявність у договорі обмеження щоденного розміру цього платежу також не змінює його правової природи.

Таким чином, у стягненні 6 101,76 грн належить відмовити.

Комісія за надання кредиту як окрема складова позовних вимог до стягнення не заявлена, тому суд не вирішує питання про її окреме стягнення.

За викладених обставин позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат суд установив, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № Ц000137624 від 24 серпня 2026 року.

Квитанцією поштового оператора № 2217942 від 21 серпня 2026 року та описом вкладення підтверджено направлення відповідачці позову з додатками. Вартість пересилання, друку документів та сервісного збору становить 127,38 грн.

Відтак заявлені до стягнення виплати суду покладає на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 140, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 20.09.2025-100000828 від 20 вересня 2025 року за основною сумою кредиту в розмірі 12 203 (дванадцять тисяч двісті три) гривні 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 978 гривень 82 копійки та витрати на направлення позовної заяви з додатками в розмірі 46 гривень 83 копійки.

У задоволенні позову в частині стягнення 14 888 гривень 30 копійок процентів та 6 101 гривні 76 копійок платежів за прострочення виконання зобов`язання відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 19.10.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.