Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №753/17149/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17149/26

провадження № 2/753/14898/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 95884668, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

01 вересня 2025 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 95884668 від 09 вересня 2021 року.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 95884668 від 09 вересня 2021 року у розмірі 11 812,67 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 905,00 грн., заборгованість за відсотками - 7 907,67 грн., заборгованість за штрафними санкціями та комісіями - 0,00 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13.08.2026 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 09 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 95884668, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 4 200,00 грн, а позичальниця - повернути отримані кошти та сплатити проценти на умовах договору.

Пунктами 3.2 та 4.2 договору визначено кінцевий строк повернення кредиту - 08 грудня 2021 року. У пільговий період до 09 жовтня 2021 року погоджена процентна ставка становила 2,5 % на день, а протягом стандартного періоду з 10 жовтня до 08 грудня 2021 року - 3 % на день. Згідно з пунктами 5.8 та 5.9 договору проценти нараховуються на залишок суми кредиту, зокрема після його часткового погашення.

Договір оформлено в електронній формі. У його реквізитах містяться персональні дані позичальниці та електронний підпис одноразовим ідентифікатором «620691».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23 жовтня 2025 року № 3152_251023163816, відповідно до якого 09 вересня 2021 року на платіжну картку з маскою номера НОМЕР_1 успішно перераховано 4 200,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 107607980. Отже, виконання первісним кредитодавцем обов`язку з надання кредиту підтверджується відомостями надавача платіжних послуг, а не лише складеним кредитодавцем розрахунком.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 30 вересня 2021 року здійснено платіж у розмірі 2 500,00 грн. У розрахунку цей платіж зарахований на погашення нарахованих процентів у сумі 2 205,00 грн та основного боргу в сумі 295,00 грн. Відтак залишок основного боргу становить 3 905,00 грн: 4 200,00 грн ? 295,00 грн.

Після врахування зазначеного платежу проценти нараховувалися на залишок кредиту 3 905,00 грн. За період з 01 до 09 жовтня 2021 року їх сума становить 878,67 грн, тобто дев`ять нарахувань по 97,63 грн; за період з 10 жовтня до 08 грудня 2021 року - 7 029,00 грн, тобто шістдесят нарахувань по 117,15 грн. Загальний залишок несплачених процентів становить 7 907,67 грн.

Суд розмежовує дату складення розрахунку та період нарахування процентів. Хоча розрахунок складено станом на 01 вересня 2025 року, останнє відображене в ньому нарахування здійснено 08 грудня 2021 року, тобто в межах погодженого строку кредитування. Проценти за період після закінчення цього строку до заявленої суми не включені.

Такий період нарахування відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про припинення права нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування. У цій справі заявлені проценти є платою за користування кредитом у межах установленого договором строку, а не санкцією за подальше прострочення. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/01. Пунктом 4.1 цього договору передбачено перехід права вимоги з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог. Передання реєстру оформлено актом приймання-передачі від 01 вересня 2025 року, а витяг із реєстру містить кредитний договір № 95884668 від 09 вересня 2021 року, РНОКПП боржниці НОМЕР_2 та заборгованість у сумі 11 812,67 грн.

Виконання фактором обов`язку з фінансування підтверджується платіжною інструкцією від 02 вересня 2025 року на суму 3 490 472,17 грн із призначенням платежу за договором факторингу № 01092025/01. При цьому відповідно до пункту 4.1 договору момент переходу права вимоги визначений підписанням реєстру, а не датою здійснення зазначеного платежу.

Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 11 812,67 грн є обґрунтованою. Ця сума складається із 3 905,00 грн. основного боргу та 7 907,67 грн. процентів, нарахованих у межах строку кредитування з урахуванням часткового погашення. Штраф, пеня та комісія до предмета стягнення не включені.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд установив, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14 травня 2026 року № 95884668. Оскільки майнова вимога задовольняється повністю, зазначені витрати підлягають відшкодуванню відповідачкою.

Позивач також просить відшкодувати 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження подано договір № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, додаткову угоду № 95884668 від 08 травня 2026 року, акт надання послуг та детальний опис виконаних робіт.

Згідно з актом та детальним описом до вартості допомоги включено: письмову консультацію - 500,00 грн; правовий аналіз обставин і надання рекомендацій - 1 500,00 грн; складання позовної заяви - 3 000,00 грн; формування додатків до позову - 500,00 грн. Загальний зазначений час виконання робіт становить чотири години.

За статтями 137, 141 ЦПК України документальне підтвердження погодженої вартості допомоги є підставою для розгляду питання про її відшкодування, однак не зумовлює автоматичного покладення всієї суми на іншу сторону. Суд оцінює зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість та пропорційність предмету спору. Відшкодуванню можуть підлягати як сплачені витрати, так і витрати, які сторона зобов`язана сплатити. ЦПК України, огляд практики Верховного Суду.

Суд визнає обґрунтованими витрати на письмову консультацію в сумі 500,00 грн., підготовку позовної заяви в сумі 3 000,00 грн. та формування додатків у сумі 500,00 грн. Зазначені роботи безпосередньо спрямовані на підготовку і подання позову, а їх сукупна вартість становить 4 000,00 грн.

Водночас окремо заявлена послуга з правового аналізу та надання рекомендацій вартістю 1 500,00 грн за наведеним описом змістовно перетинається з письмовою консультацією та підготовкою правового обґрунтування позову. Подані акт і опис не конкретизують, які додаткові питання опрацьовані в межах цієї послуги та який її самостійний обсяг порівняно з уже врахованими роботами. Саме по собі наведення окремої назви послуги та часу її виконання не усуває такого перетину.

За цих обставин суд не вбачає достатнього обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткових 1 500,00 грн за зазначену позицію. Цей висновок стосується розподілу судових витрат за частиною третьою статті 141 ЦПК України та не змінює погодженого між позивачем і виконавцем розміру винагороди. Часткове непокладення витрат на іншу сторону потребує конкретної мотивації щодо відповідної послуги. Практика Верховного Суду щодо розподілу витрат.

Таким чином, із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відшкодуванні решти 1 500,00 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 39493634, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 95884668 від 09 вересня 2021 року в розмірі 11 812,67 грн, з яких 3 905,00 грн - основний борг, 7 907,67 грн - проценти, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 19.10.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.