Суд: Дарницький районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №753/17129/26
Суддя: Комаревцева Л. В.
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17129/26
провадження № 2/753/14887/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
До Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 липня 2025 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено угоду № С-609-031295132-25-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки в межах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Позивач зазначає, що відповідачу було відкрито поточний рахунок та встановлено відновлювальну кредитну лінію з можливістю користування кредитними коштами за допомогою електронного платіжного засобу. Відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.
З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 143 160,44 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., а також інші витрати, пов`язані з розглядом справи.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13.08.2026 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 24.07.2025 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено угоду № С-609-031295132-25-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки в межах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Угода містить підпис відповідача на її сторінках та визначає індивідуальні умови кредитування. Відповідно до пункту 27 угоди відповідач підтвердив отримання її примірника, платіжної картки та реквізитів рахунку.
За умовами угоди банк відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 та надав відновлювальну кредитну лінію для споживчих потреб. Максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000 грн., доступний ліміт на дату укладення угоди - 100 000 грн.
Пунктом 4.1 угоди передбачено строк дії кредитної лінії 12 місяців із можливістю автоматичної пролонгації за відсутності заперечень сторін у визначеному договором порядку.
Згідно з пунктом 4.3.1 угоди процентна ставка за користування кредитом становить 72 % річних і є фіксованою протягом строку дії угоди. Проценти нараховуються за методом «факт-факт» на фактичну суму заборгованості.
Пунктом 4.3.4 угоди встановлено пільгову процентну ставку 0,01 % річних протягом пільгового періоду, тривалість якого не перевищує 33 днів. Якщо заборгованість не погашена до закінчення пільгового періоду, передбачено перерахунок процентів за встановленою угодою фіксованою ставкою.
Відповідно до пунктів 4.5, 4.6 угоди відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 8 % від суми заборгованості станом на розрахунковий день у встановлений договором строк.
Надання кредиту та фактичне користування коштами підтверджуються випискою за поточним рахунком, сформованою 22.04.2026. Виписка містить відомості про встановлення 24.07.2025 кредитного ліміту 100 000 грн., операції з переказу коштів, зняття готівки, оплати товарів і послуг, надходження коштів та їх зарахування в погашення заборгованості.
Зокрема, у виписці відображено перекази коштів 25.07.2025 у розмірі 24 850 грн., 29.07.2025 у розмірі 2 250 грн., 30.07.2025 у розмірі 5 000 грн., а також інші операції з використання кредитних коштів. Надходження коштів і здійснені погашення також враховані банком. Останнє відображене надходження відбулося 23.09.2025.
Згідно з довідкою-розрахунком станом на 22.04.2026 банк визначив загальну заборгованість у розмірі 143 160,44 грн., з яких 99 963,12 грн. - прострочений основний борг, 42 997,32 грн. - прострочені проценти, 200 грн. - штрафні санкції.
Водночас із виписки вбачається, що 05.03.2026 банк переніс на облік простроченої заборгованості всю залишкову суму основного боргу. Саме по собі таке бухгалтерське відображення не є доказом належного дострокового настання строку виконання всього кредитного зобов`язання.
04.03.2026 банк склав вимогу № 12.4.2/С-609-031295132-25-980 про усунення порушення кредитних зобов`язань. У ній зазначено, що основний борг, строк повернення якого банк на той момент обліковував як такий, що не настав, становив 92 592,35 грн., а прострочений основний борг - 7 370,77 грн.
У зазначеній вимозі банк запропонував відповідачу достроково повернути кредит та сплатити інші платежі протягом 30 календарних днів із дня надсилання вимоги.
На підтвердження її направлення надано список рекомендованих поштових відправлень. Однак надані документи не містять підтвердження дати одержання вимоги відповідачем, відмови від її одержання або інших обставин, які дозволяли б визначити належний початок перебігу строку виконання дострокової вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд ураховує, що в цій справі індивідуальні умови кредитування, зокрема розмір доступного ліміту, процентна ставка та порядок погашення, викладені безпосередньо в підписаній відповідачем угоді. Отже, погодження зазначених умов підтверджується не лише посиланням банку на оприлюднені правила.
Виписка за рахунком у взаємному зв`язку з підписаною угодою підтверджує отримання кредиту та користування ним. Доказів повернення коштів понад платежі, враховані банком, у наданих матеріалах немає.
Водночас право банку на дострокове стягнення всієї залишкової суми кредиту потребує окремої оцінки.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки кредит надано фізичній особі для споживчих потреб, застосуванню підлягають також спеціальні положення Закону України «Про споживче кредитування».
За частиною четвертою статті 16 цього Закону кредитодавець за передбачених законом і договором умов може вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав. При цьому споживачу має бути надано 30 календарних днів із дня одержання повідомлення для виконання відповідної вимоги та усунення порушення.
Пункти 12, 21 угоди, які пов`язують дострокове настання строку повернення кредиту та повідомлення клієнта з надсиланням вимоги, не можуть застосовуватися у спосіб, що усуває передбачений законом строк із дня одержання повідомлення споживачем.
Таким чином, самі лише складання вимоги, її відправлення та перенесення банком усієї заборгованості на рахунок простроченого боргу не доводять дотримання установленого законом порядку дострокового стягнення.
На момент пред`явлення позову первісний дванадцятимісячний строк кредитування ще не закінчився. Надані документи також не підтверджують окремої належно реалізованої відмови від автоматичної пролонгації як самостійної підстави настання строку повернення всього залишку кредиту.
У межах підтверджених матеріалами підстав позову прострочена частина основного боргу у розмірі 7 370,77 грн. підлягає стягненню. Щодо решти основного боргу у розмірі 92 592,35 грн. належне дострокове настання строку повернення не доведено.
Цей висновок не припиняє зобов`язання щодо повернення решти кредиту та не перешкоджає кредитодавцю вимагати її стягнення після належного настання строку виконання зобов`язання.
Щодо процентів суд зазначає, що виписка містить окремі операції їх нарахування за погодженою ставкою, перерахунок у зв`язку з невиконанням умов пільгового періоду та перенесення нарахованих сум на облік прострочених платежів.
Заявлені 42 997,32 грн. процентів сформовані за користування кредитом до перенесення банком у березні 2026 року всього залишку кредиту на облік простроченої заборгованості. Їх нарахування відбулося в межах первісного строку кредитування.
Облік процентів як прострочених характеризує невиконання обов`язку їх сплати, але сам собою не перетворює погоджену плату за користування кредитом на штрафну санкцію. За наданими матеріалами ці проценти заявлені як договірна плата за користування коштами, а не як відповідальність за статтею 625 ЦК України.
З урахуванням погоджених умов угоди та відображених у виписці операцій вимога про стягнення 42 997,32 грн. процентів підлягає задоволенню.
Щодо штрафних санкцій у розмірі 200 грн. суд зазначає таке.
Позивач стверджує, що зазначені санкції нараховані до 29.02.2020. Однак це не узгоджується з датою укладення угоди - 24.07.2025 - та змістом банківської виписки.
Виписка містить два нарахування штрафу за несвоєчасну або неповну сплату обов`язкового мінімального платежу: 25.01.2026 та 25.02.2026, по 100 грн. кожне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Нарахована з 24.02.2022 неустойка за таке прострочення підлягає списанню.
Отже, вимога про стягнення 200 грн. штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню за підтвердженими матеріалами вимогами, становить 50 368,09 грн., з яких 7 370,77 грн. - прострочений основний борг, 42 997,32 грн. - заборгованість за процентами.
Сплата позивачем судового збору у розмірі 2 662,40 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 10472834 від 30.04.2026, виконаною того самого дня.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір відшкодовується пропорційно задоволеним вимогам: 2 662,40 грн. ? 50 368,09 грн. ? 143 160,44 грн. = 936,71 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за угодою № С-609-031295132-25-980 від 24.07.2025 у розмірі 50 368 (п`ятдесят тисяч триста шістдесят вісім) грн. 09 коп., з яких 7 370,77 грн. - прострочений основний борг, 42 997,32 грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 936 (дев`ятсот тридцять шість) грн. 71 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 19.10.2026
Суддя: Комаревцева Л.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua