Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/12788/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12788/26

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

04 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 №08/Р-465/640 від 02.03.2026 щодо його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про його звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у відповідача. У зв`язку із потребою у здійсненні постійного догляду за своєю матір`ю позивач подав рапорт на звільнення, однак отримав відмову з підстав відсутності документу, що встановлює факт необхідності здійснювати постійний догляд за матір`ю військовослужбовця та не надано доказів відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду першої інстанції не надав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини зазначені у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону.

Зобов`язано НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини зазначені у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що наданих позивачем документів не достатньо для прийняття рішення про його звільнення з військової служби з підстав необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), які є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги не має з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій з 09 вересня 2024 року (а.с. 5).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 за вих. № 08/2009 від 30 квітня 2026 року слідує, що ОСОБА_1 з 17 січня 2024 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

23 лютого 2026 року позивачем подано рапорт (вх. № Р-465) про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою 2 групи інвалідності.

До рапорту позивач надав наступні документи: копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Красноокнянським РВ ГУМВС України в Одеській області 04 липня 2008 року; копія РНОКПП ОСОБА_1 ; копія військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 23 серпня 2023 року; копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Красноокнянським РВ УМВС України в Одеській області 09 січня 1998 року; копія РНОКПП ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія довідки до акта медико-соціальної експертної комісії №070886, виданої 07.08.2024 року; копія довідки ЛКК №600 за 19 грудня 2025 року, виданої КНП «ЦПМСД Куяльницької сільської ради Подільського району»; копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 23 грудня 2025 року.; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 18 січня 1986 року; копія витягу 84/25/8303/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.11.2025; копія рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю з номером витягу 84/25/8303/Р; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого 30.06.1992 року; копія довідки про дійсне проходження військової служби ОСОБА_3 , виданої військовою частиною НОМЕР_9 ; копія акту обстеження сімейних обставин військовослужбовця, видана ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом за № 08/Р-465/640 від 02 березня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні рапорту про звільненні з військової служби, зокрема зазначивши, що позивачем не надано доказів відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та відсутній документ, що встановлює факт необхідності здійснювати постійний догляд за матір`ю військовослужбовця.

Не погодившись із відмовою у звільненні з військової служби, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду встановлено, що мати позивача є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.

Також суд вказав, що посилання відповідача на формальне існування іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення (брата позивача) не заслуговують на увагу, оскільки бат позивача - ОСОБА_4 сам є особою з інвалідністю, що є фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд за матір`ю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

За приписами частини другої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частина третя статті 2 Закону №2232-XII).

За приписами підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Відповідно до пункту 13 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення №1115/2009), право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Відповідно до пункту 288 Положення №1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених ч.ч.2 - 6 ст.26 Закону № 2232-XII здійснюється начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби (пункт 270 Положення № 1115/2009).

Згідно пункту 279 Положення №1115/2009, військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Отже, аналізуючи вищезазначені приписи судова колегія доходить висновку, що військовослужбовець може звільнитися з військової служби під час дії воєнного стану на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тобто, для можливості звільнення військовослужбовця з військової служби з-за вищенаведеної підстави ключовим питанням є фактична відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи для можливості здійснення постійного догляду.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту З частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В контексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд».

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , батьком якого є ОСОБА_5 , матір`ю якого є ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 372530 вбачається, що ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково з 07 серпня 2024 року.

У довідці ЛКК № 600 від 19 грудня 2025 року зазначено, що ОСОБА_2 через порушення функцій організму та внаслідок невиліковної хвороби не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, потребує постійного стороннього догляду.

У висновку № 600 від 19 грудня 2025 року про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує стороннього догляду зазначено, що ОСОБА_2 потребує догляду вдома.

З акту перевірки сімейного стану військовослужбовця за № 5 від 11.02.2026 року, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_6 , оформленого на запит начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, вбачається, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 встановила, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.

Таким чином, судова колегія робить висновок, що наявними в матеріалах справи доказами позивачем підтверджено родинні відносини з ОСОБА_2 , а також те, що мати позивача має ІІ групу інвалідності безстроково та потребує постійного догляду.

Відмовляючи у задоволені рапорту на звільнення з військової служби, відповідач вказав зокрема те, що позивачем не надано документу, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю позивача.

Колегія суддів зазначає, що поняття постійний догляд передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

З наявного в матеріалах справи висновку № 600, № 74 та довідки ЛКК № 600 вбачається наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та зазначено про неможливість ОСОБА_2 через порушення функцій організму та внаслідок невиліковної хвороби самостійно пересуватися та самообслуговуватися і вказано, що така особа потребує постійного стороннього догляду.

Крім того, необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю позивача - ОСОБА_7 відображено і в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця за № 5 від 11.02.2026 року, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_6 , оформленого на запит начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України,

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані документи у своїй сукупності доводять, зокрема, обставини необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача, а висновок відповідача у даній частині є передчасним та зроблений без надання оцінки усім поданим позивачем документам на звільнення з військової служби.

Крім того, відмовляючи у задоволені рапорту на звільнення з військової служби, відповідач вказав і про те, що у позивача є рідний брат, який може здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю відповідно до чинного законодавства, а наявність у нього інвалідності не вказує про неможливість ним здійснювати постійний догляд.

У свою чергу, звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує на те, що його рідний брат не може здійснювати догляд за матір`ю з поважних причин і відповідач дану обставину не врахував при розгляді рапорту на звільнення.

Судова колегія наголошує, що законодавцем прямо визначено, що для набуття права на звільнення з військової служби за вказаною підставою необхідною є сукупність умов, а саме не лише наявність особи, яка потребує постійного стороннього догляду, а й підтвердження факту відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або підтвердження того, що такі особи самі потребують постійного догляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавство України не містить універсального визначення поняття «член сім`ї», яке підлягало б однаковому застосуванню у всіх видах правовідносин.

(1) відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки;

(2) згідно з частиною другою статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство;

(3) згідно зі статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом;

(4) стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія;

(5) пункт 70 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що члени сім`ї - чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.

(6) підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, сімейне та житлове законодавство пов`язує належність до членів сім`ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім`ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.

Тому, одна і та сама особа в межах різних правовідносин може визнаватися членом сім`ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.

З огляду на викладене, буквальне перенесення визначення поняття «член сім`ї», сформульованого в одному нормативно-правовому акті, на правовідносини, що регулюються іншим законом, є неправильним та може призвести до викривлення змісту відповідної правової норми.

Телеологічне тлумачення полягає у з`ясуванні цілей і завдань правової норми, тобто того, для чого вона була прийнята законодавцем. Застосування цього методу дозволяє встановити справжній зміст норми не лише через її формулювання, а й через її функціональне призначення у системі права.

Історичне тлумачення, своєю чергою, спрямоване на з`ясування волі законодавця на момент прийняття норми, зокрема через аналіз підготовчих матеріалів, умов її ухвалення, попереднього правового регулювання та тих суспільних відносин, на врегулювання яких вона була спрямована.

Ці методи дозволяють встановити, які саме проблеми законодавець мав намір вирішити, запроваджуючи відповідну норму, а також уникнути її тлумачення у відриві від контексту.

Аналіз змін законодавчого регулювання свідчить про трансформацію підходу законодавця до визначення підстав звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Так, попереднє правове регулювання передбачало можливість звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворими членами сім`ї (зокрема дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи дружини (чоловіка)) без встановлення додаткових умов щодо наявності інших осіб, здатних забезпечити такий догляд.

Водночас із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» законодавець істотно змінив підхід до регулювання цих правовідносин, доповнивши відповідну підставу звільнення умовою відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Зазначені зміни свідчать про те, що законодавець прагнув об`єктивізувати підстави звільнення з військової служби за сімейними обставинами, підвищивши вимоги до їх обґрунтованості.

Якщо раніше достатньою була сама наявність необхідності здійснення догляду, то після внесення змін законодавець пов`язав можливість звільнення з додатковою умовою - відсутністю інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

Отже, законодавець фактично посилив критерій поважності відповідної підстави, обмеживши її випадками, коли військовослужбовець є єдиною особою, здатною забезпечити необхідний догляд.

Використовуючи у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.

У розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи потрібно встановити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин та інших об`єктивних факторів.

В матеріалах справи міститься акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 11 лютого 2026 року, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_6 у якому зазначено, що члени сім`ї, які зобов`язані здійснювати/можуть здійснювати або здійснюють постійний догляд відсутні.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця № 5 від 11 лютого 2026 року зазначено, що під час перевірки сімейного стану військовослужбовця, особою яка являється інвалідом другої групи та потребує догляду надані підтверджуючі документи: свідоцтво про розірвання шлюбу з чоловіком ОСОБА_5 (серія НОМЕР_6 ), витяг з рішення ЕК з оцінювання повсякденного функціонування особи № 84/25/8303/В від 17.11.2025 сина ОСОБА_4 (серія 12ААД № 363050), довідка військовослужбовця в/ч НОМЕР_9 сина ОСОБА_3 № 1610 від 24.11.2025 року.

Тобто, під час перевірки сімейного стану військовослужбовця, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому числі досліджувалися обставини можливості чи неможливості здійснення іншими членами сім`ї постійного догляду за матір`ю позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у звільненні з військової служби у даному випадку є необґрунтованою, оскільки прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Тому, за наявного правового регулювання та доказів у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції вважає, що ефективним захистом прав позивача у даному випадку буде зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт на звільнення з військової служби.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 12 травня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308,311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко