Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №400/824/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/824/26

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання, військової частини НОМЕР_1 дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

26.01.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (нині ліквідованій) за період з 26.02.2022р. по 31.07.2022р., за винятком уже виплаченої частини індексації;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (нині ліквідованій) з 26.02.2022р. по 31.07.2022р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) — жовтня 2020 року, відповідно до абзаців третього — шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (нині ліквідованій) за період з 26.02.2022р. по 31.07.2022р. (включно) з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18, шляхом застосування з 29.01.2020р. показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 26.02.2022р. по 31.07.2022р. (включно) у бік збільшення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022р., шляхом множення його на відповідний тарифний коефіцієнт;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (нині ліквідованої), правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.08.2022р. по 31.12.202р., за винятком уже виплаченої частини індексації;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (нині ліквідованій) з 01.08.2022р. по 31.12.2022р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) — жовтня 2020р., відповідно до абзаців третього — шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 (нині ліквідованих), правонаступником яких є військова частина НОМЕР_1 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.08.2022р. по 19.05.2023р. (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022р. та 2023р., з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18, шляхом застосування з 29.01.2020р. показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018р., для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_3 (нині ліквідованих) з 01.08.2022р. по 19.05.2023р. (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022р. та 2023р. у бік збільшення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 826/6453/18), а саме: за період з 01.08.2022р. по 31.12.2022р. – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022р.; за період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р. – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2023 року, шляхом множення відповідного показника на відповідний тарифний коефіцієнт

На обґрунтування позову вказано, що військова частина НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_3 у 2022-2023 рр. протиправно не здійснювала нарахування та виплату усіх належних видів грошового забезпечення у повному обсязі, оскільки застосовували як обрахункову величину розмір прожиткового мінімуму 1 762 грн.

Також позивач твердив про порушення порядку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.01.2026р. відкрив провадження в адміністративній справі та визначив, що її належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 260 КАС України (без виклику сторін).

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.01.2026р. також витребував у військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) належним чином засвідчені докази, які підтверджують: ліквідацію військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 (рішення (наказ) про ліквідацію, довідка (лист) уповноваженого органу, витяг з ЄДРПОУ, архівна довідка тощо) та відомості про правонаступника вказаних частин; виплату позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_3 (нині ліквідованих) з 01.08.2022р. по 19.05.2023р. (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023рр. із зазначенням застосованих показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня відповідного року, шляхом їх множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування вказано, що грошове забезпечення позивача обраховувалось на підставі чинного на час виплати законодавства та підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні. Також наведено доводи щодо безпідставності вимоги про перерахунок індексації, оскільки збільшення посадового окладу за посадою, яку обіймав позивач здійснено у березні 2018р. та у подальшому індексація проводилась у місяці перевищення порогового значення.

Військова частина НОМЕР_1 надала відзив, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування вказано, що грошове забезпечення позивача правомірно розраховано відповідно до прожиткового мінімуму у сумі 1 762 грн, оскільки це відповідало чинному нормативному регулюванню.

Військова частина НОМЕР_1 на виконання ухвали від 28.01.2026р. також надала витяг з директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №Д-22/дск від 22.05.2025р. та вказала, що виступає правонаступником військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 .

Миколаївський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 16.06.2026р.

Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення під час служби у військовій частині НОМЕР_2 (нині ліквідованій) за період з 26.02.2022р. по 31.07.2022р. (включно) з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 із застосуванням з 29.01.2020р. показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 26.02.2022р. по 31.07.2022р. (включно) в сторону збільшення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р., шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 (нині ліквідованих), правонаступником яких є військова частина НОМЕР_1 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення під час служби за період з 01.08.2022 р. по 19.05.2023 р. (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023рр. з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 із застосуванням з 29.01.2020р. показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та військові частині НОМЕР_3 (нині ліквідованих) з 01.08.2022р. по 19.05.2023р. (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 826/6453/18) за періоди: з 01.08.2022р. по 31.12.2022р. - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р.; з 01.01.2023р. по 19.05.2023р. - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням у частині задоволених позовних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ухвалою від 24.06.2026р. та встановив строк для надання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 1 597,44 грн, а також доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих документів іншим учасникам справи.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.07.2026р. апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 повернув скаржнику.

Не погодившись з прийнятим рішенням у частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 , військова частини НОМЕР_1 (далі – скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 22.07.2026р.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також відсутності ОСОБА_1 .

З 28.09.2026р. по 09.10.2026р. суддя, яка входить до складу колегії суддів, що розглядає цю справу, перебувала у відпустці.

З 12.10.2026р. по 16.10.2026р. суддя, який входить до складу колегії суддів, що розглядає цю справу, проходив підвищення кваліфікації.

Обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, а саме: у військовій частині НОМЕР_2 з 26.02.2022р. по 30.03.2023р. та у військовій частині НОМЕР_3 з 02.04.2023р. по 25.12.2023р.

26.02.2022р. згідно з підпунктом 1.79 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.02.2022р. №21 позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення з 26.02.2022р., позивач прийняв з 26.02.2022р. справи та посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .

30.03.2023р. згідно з пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.03.2023р. №89 позивача вирішено вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби. З 30.03.2023р. позивач виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

02.04.2023р. згідно з пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 02.04.2023р. №95 позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення з 02.04.2023р. Позивач прийняв з 02.04.2023р. справи та посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 .

25.12.2023р. згідно з пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.12.2023р. №365 позивача вирішено вважати таким, що справи та посаду здав, та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 25.12.2023р. позивач виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У період проходження військової служби з 26.02.2022р. по 31.07.2022р. військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджує цю обставину у листі №9/2/117 від 21.01.2026 р. (а.с.41).

Відповідно до витягу з директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №Д 22/дск від 22.05 2025р. станом на 31.07.2025р. військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_3 переформовано у батальйони територіальної оборони у складі військової частини НОМЕР_1 . Умовні найменування – військова частини НОМЕР_2 та військова частини НОМЕР_3 та їх ідентифікаційні коди – анульовані (а.с.74).

15.01.2026р. представник позивача звернувся до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатськими запитами №547-з та №548-з (відповідно) щодо надання інформації про грошове забезпечення позивача під час служби у військовій частині НОМЕР_2 та у військовій частині НОМЕР_3 . Вказані запити були скеровані за належністю до військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №9/2/117 від 23.01.2026 р. надав відповідь на адвокатський запит №548-з, до якої долучив довідку про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за період з 26.02.2022р. по 31.07.2022р.

Військова частина НОМЕР_1 листом №1451/15/1741 від 23.01.2026р. надала відповідь на адвокатський запит №547-з, а також надав як додаток довідку №1451/22/1610 від 21.01.2026р. про здійснені нарахування та виплати грошового забезпечення позивача, яка фактично є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені йому під час служби у військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_3 .

Вважаючи протиправними дії відповідача, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

За обставинами цієї справи посадовий оклад позивача, який прийнятий 26.02.2022р. на військову службу, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, яка вже діяла на час проходження військової служби позивачем у ліквідованих військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_3 з 26.02.2022р. по 30.03.2023р. та з 02.04.2023р. по 25.12.2023р. відповідно. Тому право для нарахування й виплати індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення у позивача не виникло.

З дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.20218р. №103. Текст примітки до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

Позивач оспорює правомірність нарахування і виплати йому грошового забезпечення, доводить, що його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу має визначатися - за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (у цьому випадку - на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 відповідно), а не «на 1 січня 2018 року» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду суд першої інстанції дійшов висновку, що посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача у період з 26.02.2022р. по 19.05.2023р. повинен визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 відповідно), а не «на 1 січня 2018 року». Суд першої інстанції також дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо неправильного обчислення інших складових грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023рр.

Суд першої інстанції також вказав, що позивач заявив про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 8000,00 грн за складання та подання до суду адміністративного позову. На доказ понесених витрат представником позивача надано копії договору про надання правової допомоги від 15.01.2026р. № б/н, ордеру від 26.01.2026р. на ім`я ОСОБА_2 , акта наданих послуг відповідно до Договору про надання професійної правової допомоги від 15.01.2026р. та квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 15.01.2026 р. про сплату позивачем 8000,00 грн адвокату Берзінь С.Л.

Урахувавши конкретні обставини справи, приписи частини п`ятої статті 134 і пункт 2 частини дев`ятої статті 139 КАС України, несуттєву складність справи, яка, у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер і обсяг виконаної адвокатом роботи (судові засідання не проводились, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи), виходячи з критеріїв розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 витрати є підтвердженими, однак, одночасно, неспівмірними зі складністю справи, належним чином необґрунтованими та завищеними.

У обсязі встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру понесених витрат на правничу допомогу і, відповідно, їх стягнення з відповідачів солідарно у розмірі 4 000 грн, що відповідає вимогам розумності.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування апеляційної скарги наведені доводи та міркування, які засвідчують правомірність нарахування та виплати позивачу у період з 01.08.2022р. по 19.05.2023р. грошового забезпечення, а також інших виплат за вказаний період, розрахованих з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., а саме – 1 762 грн.

Позиція позивача та відповідача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, але в заяві про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника зазначено, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , належно повідомлений про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає та встановлює Закон України від 20.12.1991р. №2011 XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (абзац перший пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

01.03.2018р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704 (далі – Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначали шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з-поміж осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу затверджено згідно з додатком 1 до Постанови № 704.

Схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу затверджено згідно з додатком 14 до Постанови № 704.

У примітці 1 додатка 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначають шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Якщо посадовий оклад визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидають, а від 5 і вище – заокруглюють до десяти гривень.

У примітці додатка 14 до Постанови № 704 зазначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначають шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Якщо розмір окладу визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидають, а від 5 і вище – заокруглюють до десяти гривень.

21.02.2018р. до пункту 4 Постанови № 704 були внесені зміни, він викладений в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103, яка набрала чинності 24.02.2018р. (далі – Постанова № 103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Водночас зміни до додатків 1, 12, 13 і 14, затверджених постановою № 704, не внесли. Так, не змінився текст примітки додатків 1, 14 до Постанови №704 і виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови № 103.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020р. №1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» примітку додатка 1 до постанови № 704 викладено в новій редакції, а саме: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище – заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладено також примітку додатка 14 до Постанови № 704.

Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, було визнано протиправним та скасовано.

Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, із 29.01.2020р. – дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 – пункт 4 постанови №704 підлягає застосуванню у редакції, чинній до внесення змін згідно з Постановою №103.

Суд у складі колегії суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд дійшов правового висновку в подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 826/6453/18, який викладено, серед іншого, у постановах від 02.08.2022р. у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022р. у справі №400/6214/21, від 27.02.2023р. у справі № 640/11131/21, від 05.06.2024р. у справі №420/18318/23, у постанові від 14.11.2024р. у справі № 580/3452/22 тощо.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.11.2024р. у справі № 580/3452/22, текст примітки додатка 1 до Постанови №704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже зосереджується головним чином на тексті пункту 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини – прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022р. установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня – 2481 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023р. установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня – 2684 грн.

Отже, внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшився розмір грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум.

Як встановив суд першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, протягом періоду часу з 01.08.2022р. по 19.05.2023р. військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 нараховували і виплачували позивачу грошове забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. (в розмірі 1 762 грн).

З огляду на це суд у складі колегії суддів доходить висновку, за яким у зв`язку з зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зумовлене цим зростання грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, наявні підстави на перерахунку позивачу грошового забезпечення за період з 01.08.2022р. по 19.05.2023р.

Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення позивача а спірний період, колегія суддів враховує, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за №745/32197, такі розраховуються із місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, всі види грошового забезпечення, які нараховані позивачу на основі місячного грошового забезпечення, також потрібно перерахувати.

Надаючи оцінку рішенню суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд у складі колегії суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

До видів адвокатської діяльності належать, зокрема, згідно з пунктами 1, 2, 6 абзацу першого частини першої статті 19 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Відповідно до статті 30 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина перша).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина друга).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя).

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту (частина перша).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частина друга).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (частина третя).

Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката (частина четверта).

Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов`язаних з виконанням доручення (частина п`ята).

Адвокат, який надає безоплатну правову допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку та розмірах, встановлених законодавством (частина шоста).

З наведених правових норм убачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта. При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою такої допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду необхідно надати договір про надання правової допомоги, а також документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із її наданням, оформлені у встановленому законом порядку.

Також відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України в разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Довести неспівмірність цих витрат зобов`язана та сторона, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Представником позивача заявив про витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн та надав суду першої інстанції такі документи: ордер, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги від 09.05.2026 р., довідка від 09.05.2026р. про отримання готівкових коштів в сумі 15 000 грн від ОСОБА_3 , акт наданих послуг від 09.06.2026р., акт прийому-передачі виконаних робіт від 06.09.2026 р. (т.1 а.с.150-152)

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував про неспівмірність заявленої суми витрати на професійну правничу допомогу до складності даної справи.

Дослідивши надані представником позивача документи (копії договору про надання правової допомоги від 15.01.2026р. № б/н, ордеру від 26.01.2026р. на ім`я ОСОБА_2 , акта наданих послуг відповідно до Договору про надання професійної правової допомоги від 15.01.2026р. та квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 15.01.2026 р. про сплату позивачем 8000,00 грн адвокату Берзінь С.Л.) суд першої інстанції дійшов висновку, що понесені ОСОБА_1 витрати є підтвердженими, однак водночас неспівмірними зі складністю справи, належним чином необґрунтованими та завищеними.

Відповідно, суд першої інстанції, зменшив суму відшкодування до 4 000 грн.

Суд у складі колегії суддів при вирішенні питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, зазначає, що суд повинен враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Суд у складі колегії суддів вказує, що спір у справі, що розглядається, не належить до справ значної складності, стосовно цієї категорії справ наявна усталена правозастосовна практика, яка виключає потребу у тривалому пошуку і опрацюванні чинного правового регулювання, включно з правовими висновками Верховного Суду.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2025р. у справі № 260/8523/23, за якими вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду до цієї справи, дотримуючись критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи вимоги, викладені в апеляційні скарзі, суд у складі колегії суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу у загальній сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень, які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у справі.

Суд у складі колегії суддів також вважає за доцільне вказати, що військова частина НОМЕР_1 належно не здійснила обов`язок доведення неспівмірності таких витрат.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи та міркування не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 р. у справі № 400/824/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій