Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/32526/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №420/32526/24

Суддя: Терлецький Д.С.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32526/24

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

18.10.2024р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з невиплати добових ОСОБА_1 за період відрядження до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з 15.08.2023р. по 16.09.2023р. у сумі 90690,128 грн.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити добові у сумі 90690,128 гривень ОСОБА_1 за період відрядження до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з 15.08.2023р. по 16.09.2023р.

визнати неправомірною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ (військова частина НОМЕР_2 ) з не виплати підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовцям, які переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду ОСОБА_1

зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін ДПСУ (військова частина НОМЕР_2 ) виплатити підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовцям, які переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду ОСОБА_1

визнати неправомірною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ (військова частина НОМЕР_2 ) з невиплати у розмірі 4% грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014р. без урахування додаткового грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. ОСОБА_1

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) виплатити у розмірі 4% грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 р. з урахування додаткового грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. у сумі 65320,54 гривень ОСОБА_1

визнати неправомірною бездіяльність НОМЕР_6 прикордонного загону ДПСУ (військова частина НОМЕР_3 ) з не виплати додаткового грошового забезпечення 70000 гривень пропорційно виконанню бойових завдань (донесень) пов`язаних з захистом Батьківщини, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. за період з 01.09.2022р. по 31.12.2022р.

зобов`язати НОМЕР_7 прикордонний загін ДПСУ (військова частина НОМЕР_3 ) виплатити додаткове грошового забезпечення 70000 гривень пропорційно виконанню бойових завдань (донесень) пов`язаних з захистом Батьківщини, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. за період з 07.03.2022р. по 12.04.2022р. та 01.09.2022р. по 31.12.2022р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 15.08.2023р. по 16.09.2023р. перебував у відрядженні в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії , проте за вказаний період йому не було нараховані та виплачені добові витрати, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 98.

Позивачу також не була виплачена підйомна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення за переведення у розпорядження НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ (військова частина НОМЕР_2 ).

Також позивачу при звільненні в запас було встановлено виплатити підйомну грошову допомогу у розмірі 4% грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, однак не було враховано додаткове грошове забезпечення, яке виплачується відповідно до постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р.

З 07.03.2022р. по 23.05.2022р. позивач виконував бойові завдання у розпорядженні НОМЕР_8 ОМБР з оборони і відсічі збройної агресій Російської Федерації у АДРЕСА_1 у відповідності витягу з наказу №195-ОС начальника НОМЕР_6 прикордонного загону ДПСУ за бойовими розпорядженнями. З 23.05.2022 р. повернувся у розпорядження НОМЕР_6 прикордонного загону ДПСУ. Додатково в період з 01.09.2022р. по 30.01.2023р. виконував бойові завдання у складі мобільної вогневої групи, як старший вогневої групи з метою підвищення ефективності боротьби з «дронами-камікадзе» противника типу «Шахід-136» ( НОМЕР_9 ), недопущення їх прольоту в глибину території України. Бойові розпорядження (донесення) відсутні, але записи в журнал бойових дій НОМЕР_6 прикордонного загону ДПСУ позивач здійснював особисто.

Після звільнення з військової служби з лав Державної прикордонної служби України позивачем 26.02.2024р. було направлено заяву (звернення) до керівництва НОМЕР_6 прикордонного загону ДПСУ добровільно виплатити кошти за період 2022 року та надати належним чином завірені копії журналів оперативно-службової діяльності, який відображає перебіг проходження служби позивачем, витяги з бойових розпоряджень (донесень), витяги з журналів бойових дій про виконання бойових (спеціальних) завдання, донесень у складі бойових підрозділів за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року. Однак, надані витяги підтверджують участь у бойових діях тільки в період з 01.04.2022 р. по 23.05.2022 р. та 20.06.2022 року і не відображають реальні строки (терміни) приймання участі у бойових діях, з чим позивач не погоджується. Тобто, бездіяльність НОМЕР_6 прикордонного загону ДПСУ щодо не ведення журналів бойових дій, втраті бойових розпоряджень за періоди 2022 року призвела до невиплати додаткової грошової винагороди у розмірі 70000 тисяч гривень пропорційно участі у бойових діях у підпорядкуванні НОМЕР_8 ОМБР з 07.03.2022р. по 12.04.2022р. у відповідності до бойових розпоряджень та участі у бойових завданнях у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей за період з 01.09.2022 р. по 31.12.2022 р.

НОМЕР_10 прикордонний загін ДПСУ (військова частина НОМЕР_1 ) подав до суду відзив, згідно якого позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 11.08.2023р. №1270-ВВ «Про відрядження особового складу на навчання» позивача було відряджено для участі у навчальних курсах до тренувального полігону «Оттерберн», АДРЕСА_1 , Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Згідно з вказаним наказом фінансові витрати військовослужбовців Державної прикордонної служби України покриваються: на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії – стороною, яка приймає; на території України – за рахунок видатків на утримання Державної прикордонної служби України; учасники заходів з підготовки при собі повинні мати сухий пайок на 2 доби; переміщення учасників заходів до кодону з Республікою Польща здійснюється відомчим транспортом Держприкордонслужби України. З урахуванням викладеного стороною, що приймає військовослужбовців на навчання, зокрема позивача, покриваються всі фінансові витрати військовослужбовців, у зв`язку з чим компенсація добових витрат не проводиться.

НОМЕР_11 прикордонний загін ДПСУ (військова частина НОМЕР_2 ), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подав до суду відзив, у якому твердить, що підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення виплачується при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, військовослужбовцям, які проходять військову службу:- за контрактом осіб рядового складу сержантського і старшинського складу та осіб офіцерського складу - за призовом осіб офіцерського складу - кадрову військову службу.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_11 прикордонного загону від 04.11.2023р. №679-ОС старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 02.11.2023р.

Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за призовом осіб офіцерського складу не є тотожними, та є окремими видами військової служби

Таким чином, ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а не військову службу за призовом осіб офіцерського або військову службу за контрактом, тому відсутні законодавчі підстави виплачувати йому підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення при переїзді на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду.

Відповідач також твердив, що додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та не відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а тому врахуванню під час обчислення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням, не підлягає.

НОМЕР_12 прикордонний загін ДПСУ (військова частина НОМЕР_3 ) у своєму відзиви також позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за періоди з 12.04.2022р. по 30.04.2022р., з 01.05.2022р. по 24.05.2022р. та 20.06.2022р., перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 та Наказу № 164, за що НОМЕР_12 прикордонний загін у повній мірі здійснив відповідні виплати позивачу.

НОМЕР_12 прикордонний загін ДПСУ вказує на те, що позивач в інші дні не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів, передбачених даними пунктами.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.05.2026р. повністю відмовив в у задоволені позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач (далі також – скаржник) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у заявлених вимогах до військової частина НОМЕР_1 (виплатити добові за період відрядження до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з 15.08.2023р. по 16.09.2023р.) та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі ухвалою від 22.06.2026 р. та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалою від 01.07.2026 р.

Обставини справи

ОСОБА_1 у період з 24.02.2022р. по 04.08.2023р. проходив службу в НОМЕР_12 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді старшого юрисконсульта групи юридичного забезпечення.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.08.2023р. №508-ОС зарахований до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, який прибув з НОМЕР_12 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 05.08.2023р. та відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України зарахований у розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.10.2023р. №692-ОС, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника прикордонного загону (остання займана посада старший юрисконсульт групи юридичного забезпечення НОМЕР_12 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), призваного на військову службу по мобілізації на особливий період, який наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.10.2023р. №527-OC зарахований в розпорядження начальника НОМЕР_11 прикордонного загону та вибуває для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 з 01.11.2023р.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 04.11.2023 р. № 681-ОС зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, який прибув з НОМЕР_10 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 02.11.2023р.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.01.2024 р. № 32-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта групи юридичного забезпечення НОМЕР_11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, якого звільнено у запас наказом начальника НОМЕР_11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.12.2023р. №859-ОС, за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у звязку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону, без права носіння військової форми одягу, з 13.01.2024р. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення, передбачену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 460 від 17.09.2014 р., за 22 повні календарні місяці служби.

ОСОБА_1 звернувся до НОМЕР_10 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) із заявою, в якій просив виплату добових витрат за період службового відрядження за кордон до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та надати документи, згідно яких здійснювалось відрядження за кордон.

Згідно з листом від 09.03.2024р. військова частина НОМЕР_1 надала відповідь на заяву ОСОБА_1 та роз`яснення щодо порядку відшкодування витрат на відрядження.

ОСОБА_1 звернувся до НОМЕР_12 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) із заявою, в якій просив про виплату йому додаткового грошового забезпечення, установленого на період дії воєнного стану за період березень, квітень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022р., згідно з пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. у розмірі 70000 тисяч гривень за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, донесень у складі бойових підрозділів на місяць.

Згідно з листом від 14.03.2024р. військова частина НОМЕР_3 надала відповідь на заяву ОСОБА_1 , в якій повідомила, що йому була виплачена збільшена додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в повному обсязі за період з 12.04.2022р. по 30.04.2022р., 01.05.2022р. по 24.05.2022р. та 20.06.2022р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022р. №164 «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168». В інші періоди ОСОБА_1 не здійснював заходи, які би передбачали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

ОСОБА_1 звернувся до НОМЕР_11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) із заявою, в якій просив здійснити виплату підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення за переведення його у розпорядження НОМЕР_11 прикордонного загону ДПСУ наказом СхРУ № 527- ОС від 25.10.2023р. з НОМЕР_10 прикордонного загону ДПСУ на підставі наказу про призначення на посаду і наказу про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою. Також просив виплатити, посилаючись на пп. 2 п. 9 розділу 4 наказу №558 «Про затвердження Інструкції грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» від 03.01.2024р. одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного забезпечення в разі звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених законодавством України.

Згідно з листом від 23.03.2024р. військова частина НОМЕР_2 надала відповідь на заяву ОСОБА_1 , в якому повідомлено, що права на виплату підйомної допомоги по переміщенню ним не набуто. При цьому, при звільненні з військової служби була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога за 22 повних місяці служби загальною кількістю 88 відсотків від місячного грошового забезпечення, у відповідності до чинного законодавства.

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 11.08.2023р. №1270-ВВ «Про відрядження особового складу на навчання» позивача відряджений до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (тренувального полігону « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») з метою проходження курсу загальновійськової підготовки для військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Згідно з наказом фінансові витрати військовослужбовців Держприкордонслужби України покриваються: на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії – стороною, яка приймає; на території України – за рахунок видатків на утримання Держприкордонслужби України; учасники заходів з підготовки при собі повинні мати сухий пайок на 2 доби; переміщення учасників заходів до кодону з Республікою Польща здійснюється відомчим транспортом Держприкордонслужби України.

З огляду на наведене суд виснував, що компенсація добових витрат не проводиться, оскільки стороною, що приймає військовослужбовців на навчання, зокрема й позивача, покриваються всі фінансові витрати військовослужбовців.

Суд першої інстанції послався на постанову Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. №98 та Інструкцію Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2012р. №582, за якими у разі, якщо сторона, яка приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими коштами в іноземній валюті у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до держави відрядження і назад та на найм житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, перевищує затверджену суму добових витрат або дорівнює такій сумі, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам не проводить.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо виплати позивачу підйомної допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що мобілізованим військовослужбовцям, до яких належить позивач, виплата такої допомоги не передбачена.

Стосовно позовних вимог, які заявлені до військової частини НОМЕР_2 щодо виплати вихідної допомоги з урахуванням додаткового грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для включення у розмір вихідної допомоги додаткової винагороди та урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2026р. у справі № 420/77/25.

Суд першої інстанції витребував докази залучення позивача до виконання бойових завдань чи участі у заходах, пов`язаних з захистом Батьківщини та за наслідком дослідження наданих відомостей не встановив порушень у нарахуванні додаткового грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., про які твердив позивач.

Доводи апеляційної скарги та поданих додаткових пояснень

На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а також норми матеріального права застосовано неправильно.

Зокрема, скаржник вказує, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання компенсації добових витрат за період відрядження до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з 15.08.2023р. по 16.09.2023р.

На його переконання, суд першої інстанції залишив поза увагою, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. №98 та Інструкції Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2012р. №582 передбачають можливість компенсації добових витрат стороною, яка приймає, однак не покладають на неї безумовний обов`язок здійснювати компенсацію таких витрат.

Скаржник вказав на хибність посилань суду першої інстанції на наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 11.08.2023р. №1270-ВВ «Про відрядження особового складу на навчання», оскільки, як твердить скаржник, керівник органу не може своїм внутрішнім розпорядчим актом покласти певні фінансові зобов`язання на сторону (країну), яка приймає особовий склад на навчання.

Позиція інших учасників у справі на заявлену апеляційну скаргу

Від військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких відповідачі висловили доводи незгоди з позицією скаржника та просили відмовити у задоволення апеляційної скарги з огляду на її необґрунтованість.

Військова частина НОМЕР_3 , належно повідомлена про апеляційний розгляд цієї справи, своїм правом на подання відзиву не скористалась.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший пункту 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (абзац перший пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

При виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт шостий статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Кабінету Міністрів України постановою від 02.02.2011р. №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі – Постанова №98) затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.

Водночас особливості направлення у відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, працівників Національного антикорупційного бюро, працівників Державного бюро розслідувань, працівників Бюро економічної безпеки визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Національним антикорупційним бюро, Державним бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки (абзац перший пункту 13 Постанова №98).

На виконання пункту 13 Постанови №98 наказом від 30.07.2012р. №582 Адміністрації Держприкордонслужби України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 16.08.2012р. за №1383/21695, затверджена Інструкція про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон (далі – Інструкція №582).

Порядок направлення та умови відшкодування військовослужбовцям витрат на відрядження за кордон визначений у розділі ІІІ Інструкції №582.

Відрядження за кордон військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється відповідно до розпорядження Голови Державної прикордонної служби України, на підставі затвердженого завдання, у якому визначаються мета виїзду, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат (абзац перший пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції №582).

За наявності запрошення від іноземної сторони управлінням міжнародного співробітництва Міжнародно-правового департаменту Адміністрації Держприкордонслужби надаються пропозиції щодо можливості відрядження військовослужбовця за кордон з обґрунтуванням джерел фінансування, проектами розпорядження, завдання та кошторису витрат (пункт 3.2 розділу ІІІ Інструкції №582).

Після прийняття рішення про службове відрядження військовослужбовця за кордон управління міжнародного співробітництва Міжнародно-правового департаменту Адміністрації Держприкордонслужби організовує роботу щодо оформлення проїзних документів, службових закордонних паспортів та службових віз (пункт 3.3 розділу ІІІ Інструкції №582).

За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування військовослужбовця у відрядженні, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених Кабінетом Міністрів України (пункт 3.9 розділу ІІІ Інструкції №582).

Добові витрати за час перебування у відрядженні відшкодовуються в межах затверджених сум, зокрема за кожний день перебування у відрядженні, включаючи день вибуття та прибуття, - за нормами, що встановлені для держави, до якої відряджено військовослужбовця (підпункт «а» пункту 3.12 розділу ІІІ Інструкції №582).

Відповідно до Додатку 1 до Постанови №98 сума добових витрат на відрядження до Великобританії становить 80 доларів США на добу.

Якщо сторона, яка приймає, забезпечує військовослужбовця, відрядженого за кордон, додатковими коштами в іноземній валюті у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до держави відрядження і назад та на найм житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату йому добових витрат зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, перевищує або дорівнює встановленим сумам добових витрат, сторона, яка відряджає, виплату добових витрат не проводить (пункт 3.15 розділу ІІІ Інструкції №582).

Отже, за результатами аналізу наведених нормативних приписів, суд у складі колегії суддів зазначає, що відповідно до пункту 13 Постанови №98 Інструкція №582 має пріоритет у застосовуванні, оскільки визначає особливості направлення у відрядження військовослужбовців Держприкордонслужби України.

Передумовою відрядження військовослужбовців Держприкордонслужби України за кордон за наявності запрошення від іноземної сторони є обґрунтування джерел фінансування, проектами розпорядження, завдання та кошторису витрат.

Компенсація стороною, яка приймає, поточних витрат (крім витрат на проїзд до держави відрядження і назад та на найм житлового приміщення) або добових витрат військовослужбовців Держприкордонслужби України зумовлює співмірне зменшення або виключає виплату добових витрат, стороною, яка приймає.

Згідно з обставинами справи на підставі наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 11.08.2023р. №1270-ВВ «Про відрядження особового складу на навчання» позивач був відряджений до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (тренувального полігону «Оттерберн») з метою проходження курсу загальновійськової підготовки для військовослужбовців Держприкордонслужби України.

Відповідно до наказу від 11.08.2023р. №1270-ВВ Адміністрації Держприкордонслужби України від 11.08.2023р. №1270-ВВ «Про відрядження особового складу на навчання» проведення курсу загальновійськової підготовки сплановано у рамках реалізації досягнутих домовленостей з Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії командуванням операції «Interflex».

Відповідно до наказу від 11.08.2023р. №1270-ВВ Адміністрації Держприкордонслужби України від 11.08.2023р. №1270-ВВ «Про відрядження особового складу на навчання» фінансові витрати на переміщення, харчування та проживання військовослужбовців Держприкордонслужби України покриваються на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стороною, яка приймає; на території України за рахунок видатків на утримання Держприкордонслужби України, переміщення учасників заходів до кодону з Республікою Польща здійснюється відомчим транспортом Держприкордонслужби України.

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне особливо наголосити, що позивач відповідно до наявного у матеріалах справи поіменного списку (а.с.123) був відряджений до тренувального полігону для участі у навчальному курсі загальновійськової підготовки у рамках реалізації досягнутих домовленостей з Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії командуванням операції «Interflex».

Невід`ємною складовою цих домовленостей є покриття стороною, яка приймає, фінансових витрат військовослужбовців Держприкордонслужби України на переміщення, харчування та проживання на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Отже, зважаючи на покриття стороною, яка приймає, фінансових витрат позивача на переміщення, харчування та проживання на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у період його перебування у відрядженні з 15.08.2023р. по 16.09.2023р., суд у складі колегії суддів не встановив обов`язку військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу добові за період перебування у відрядженні для участі у навчальному курсі загальновійськової підготовки у рамках реалізації досягнутих домовленостей з Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії командуванням операції «Interflex».

Також суд складі колегії судів ретельно дослідив правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №822/5994/15 та від 14.03.2019р. у справі №822/6200/15, на які посилається скаржник, та вказує, що ці правові висновки не є застосованими до спірних правовідносин.

Жодна з вказаних справ не стосувалась виплати добових військовослужбовцям під час їх відрядження закордон, натомість згідно з обставинами цих справ йшлося про відрядження в межах України.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи та міркування не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 – відмовити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2026р. у справі № 420/32526/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua