Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/11508/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11508/26

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

21.04.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №31С від 31.01.2025 р. «По стройовій частині» позивачу було продовжено строк контракту з 01.02.2025р. до оголошення рішення про демобілізацію.

07.10.2025р. позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153, проте у задоволені рапорту було відмовлено. Підставою визначено те, що контракт про проходження військової служби було укладено до введення воєнного стану.

Військова частина НОМЕР_1 заперечувала проти задоволення позову та зазначила, що дата прийняття особи на службу/укладення контракту з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 є однією із умов виплати спірної грошової винагороди. Оскільки позивач прийнятий на службу за контрактом з 01.02.2022р., тобто до введення воєнного стану, це виключає можливість одержання ним грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн.

Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 23.06.2026 р.

Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 08.07.2026р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволені позовних вимог, позивач також звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 15.07.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 копію контракту про проходження військової служби, укладеного з ОСОБА_1 01.02.2022р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання ухвали суду повідомив, що особова справа військовослужбовця ОСОБА_1 не знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому надати копію контракту не вбачається за можливе.

Обставини справи

01.02.2022р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу за контрактом, укладеним 01.02.2022р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 до лав Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.02.2022р. №21 рекрута ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №19-РС від 01.02.2022 р. на посаду номера обслуги 1 самохідного артилерійського взводу 6 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01.02.2022 р. зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення військової частини з 02.02.2022р. та визначено вважати таким, то з 01.02.2022р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2730 грн на місяць. «ШПК» - солдат.

Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 19-РС від 01.02.2022р., припис військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 №-38/ВКП від 31.01.2022р., контракт та заява військовозобов`язаного (вх.№1811 віл 01.02.2022р.), рапорт військовослужбовця про прийом посади (вх. № 1812 від 01.02.2022р.).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 31 від 31.01.2025р., солдату ОСОБА_1 , стрільцю - помічнику гранатометника 1 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 продовжено строк дії контракту з 01.02.2025р. на період до оголошення рішення про демобілізацію, відповідно до Указу Президента України від 14.01.2025р. №26/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.01.2025р. №4220-ІХ та пункту 12 Положення про проходження громадянами України проходження військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008р. №1153/2008.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №3265 від 22.07.2024р., солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 15.06.2022р. по 30.11.2022р., з 03.12.2022р. по 20.04.2023р., з 03.05.2023р. по 05.05.2023р., з 27.05.2023р. по 28.05.2023р., з 29.07.2023р. по 31.07.2023р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Миколаїв Миколаївської області та АДРЕСА_1 .

Підстава: журнал бойових дій 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 інв. №32дск від 18.01.2022р.; журнал бойових дій 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 інв. №582 дск від 15.08.2022р.; журнал бойових дій 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 інв. №499 дск від 28.03.2023р.

Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив виплатити йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон гривень, передбачену постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153.

Військова частина НОМЕР_1 листом №1262/612/40/1071/пс від 30.03.2026р.повідомила, що нею не укладався контракт про проходження військової служби з військовослужбовцем ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Позивач відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 у віці до 25 років був призваний на військову службу під час воєнного стану та будучи особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить більше шести місяців.

Позивачем дотримані визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та продовжує проходити військову службу; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності..

Водночас суд не може підмінити встановлену законодавством процедуру розгляду військовою частиною рапорту позивача про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153.

Військова частина НОМЕР_1 не розглянула рапорт позивача щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153.

З огляду на це належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Доводи апеляційної скарги

Військова частина НОМЕР_1 на обґрунтування вимог про скасування рішення суду вказала, що ОСОБА_1 станом на час введення воєнного стану в Україні 24.02.2022р., вже вважається таким, що проходить військову службу за контрактом. Військова частина вказує, що суд першої інстанції помилково ототожнив продовження дії контракту з укладенням нового контракту.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції, встановивши відповідність позивача вимогам для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153, повинен був зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку одноразову допомогу, оскільки у військової частини НОМЕР_1 відсутні інші законні варіанти поведінки.

Позиція позивача та відповідача у справі на заявлені апеляційні скарги

Позивач та відповідач, належно повідомлені про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзивів не скористались.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої статті 9 Закон №2011-XII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (абзац другий частини першої статті 9 Закону №2011-XII).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ №64), затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно з пунктом 2 Указу №64 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування визначено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до пункту 4 Указу №64 Кабінету Міністрів України визначено невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

11.02.2025р. Кабінет Міністрів України постановою №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025р., затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне особливо наголосити, що йдеться про експериментальний проект щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 Постанови №153 у первинній редакції експериментальний проект реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою. На момент розгляду справи судом першої інстанції та її апеляційного перегляду тривалість реалізації експериментального проекту, складовою якого є Порядок, залишається обмеженою дворічним терміном, який обраховується з дня, що настає за днем набрання чинності постановою, тобто з 13 лютого 2025р.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 153 в редакції станом на 13.02.2025р. було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025р. №387 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови №153 в редакції станом на 13.02.2025р. було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025р. №387 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

На момент апеляційного розгляду цієї справи абзац другий пункту 4 Постанови №153 викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942.

Так, згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в чинній редакції установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942 пункт 4 Постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.».

За результатами аналізу змін до пункту 4 Постанови №153 суд у складі колегії суддів вважає за необхідне вказати на поступове розширення кола військовослужбовців осіб, яким під час реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, здійснюється виплата винагороди.

Водночас суд у складі колегії суддів вказує, що експериментальний проект передбачає тимчасове, тобто обмежене у часі, запровадження особливого правового режиму для апробації окремих управлінських рішень. Аналіз результатів реалізації експериментального проекту уможливлює прийняття рішення про запровадження відповідного правового режиму на постійній основі та/або в інших масштабах, або про припинення його дії.

Одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах, яка передбачена в абзаці другому пункту 4 Постанови №153, спрямована на підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України осіб певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов військової служби під час воєнного стану та є складником експериментального проекту.

Одноразова грошова винагорода є заохочувальною виплатою особам певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов, та відповідають певним іншим умовам, а не соціальною гарантією встановленою усім військовослужбовцям на постійній основі.

За результатами аналізу пункту 4 Постанови №153 суд у складі колегії суддів зазначає, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується громадянам України, за одночасного дотримання низки умов.

Так, під час реалізації експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується, зокрема, тим громадянам України, які (1) до набрання чинності Постановою у віці (2) до 25 років були (3) прийняті або призвані на військову службу (4) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.,2.2022р. №64, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»».

Під час реалізації експериментального проекту і відповідно до його умов іншим особам, які не відповідають бодай одній з визначених умов, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень не виплачується.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне наголосити, що наведена вище умова є первинною і незмінною умовою експериментального проекту з дня набрання чинності Постанови №153. Довільна, поза аналізом результатів експериментального проекту і безвідносно до них, зміна умов реалізації проекту шляхом їх розширювального тлумачення заперечує функціональну спрямованість і практичне значення експериментального проекту.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №21 від 01.02.2022р. та відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 07.02.2022р. позивач 01.02.2022р. уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу терміном на три роки, тобто до запровадження правового режиму воєнного стану, введеного Указом №64.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 31 від 31.01.2025р. солдату ОСОБА_1 продовжено строк дії контракту з 01.02.2025р. на період до оголошення рішення про демобілізацію.

Отже, відповідно до обставин справи, які підтверджені наявними у справі документами і які визнають сторони у справі, позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби 01.02.2022р., тобто до запровадження правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента №64.

Суд у складі колегії суддів у цьому зв`язку зазначає про відсутність обґрунтованих підстав розглядати такі дії як укладення нового контракту у розумінні Постанови № 153. Такий висновок рівною мірою узгоджується з пунктом 4 Постанови №153 у первинній редакції та в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942.

За таких обставин позивач, який не був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, не відповідає вимогам, які визначені в абзаці другому пункту 4 Постанови № 153, тому не має права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, наявні підстави для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених підпунктами «а»- «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2026р. у справі №420/11508/26 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій