Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №947/19031/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6726/26

Справа № 947/19031/25

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2026 року,

за позовом ОСОБА_3 , яка діє у інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в обґрунтування якого зазначила, що 11.06.2023 по АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_1 , їхавши на велосипеді по тротуару, необережно здійснила наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим спричинила останній тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №383 від 25.08.2023 за ступенем тяжкості відносяться до тяжких. Згідно ухвали Оржицького районного суду Полтавської області від 22.03.2024 ОСОБА_1 на підставі ст. 47 Кримінального кодексу України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 291 Кримінального кодексу України. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій дитині ОСОБА_4 та її представнику – ОСОБА_6 була завдана як матеріальна, так і моральна шкода у зв`язку з тривалим лікуванням (проведенням двох складних операцій, реабілітацією, придбанням препаратів тощо). Дитина-інвалід ОСОБА_4 має проходити медичну реабілітацію, відновну терапію та профілактичні заходи протягом 2023-2024 років. В подальшому стан здоров`я дитини погіршився, протягом 2024-2025 років у дівчинки під час додаткових медичних обстежень виявлені додаткові хвороби. Наразі дитина проходить додаткове лікування, що потребує значних матеріальних затрат, викликає постійні стреси у дитини та її матері. Матеріальна шкода була лише частково відшкодована з боку обвинуваченої у розмірі 45 000,00 грн у 2023 році, після винесення судом ухвали жодних виплат з боку відповідача не здійснювалось, остання не проявляє будь-яких хвилювань щодо подальшої долі дівчинки, що свідчить про відсутність її участі в усуненні спричинених нею тяжких наслідків для здоров`я дитини. У матері дитини після вказаних подій трапився гіпертонічний криз, виникли проблеми зі здоров`ям, внаслідок постійних хвилювань почалися психічні розлади, що в свою чергу спричинило моральну шкоду. Через злочинні дії відповідача маленька життєрадісна дівчинка, яка займалась спортом, стала інвалідом, а її законний представник – отримала порушення фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, досі позбавлена можливості щодо активної та повноцінної життєдіяльності, зазначала негативних психологічних переживань. Враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, розмір завданої моральної шкоди позивачем оцінено у 500 000,00 грн.

Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , як законного представника потерпілої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 13 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , як законного представника малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якості моральної шкоди 300 000,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачу діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, депресії, яких позивачка зазнала у зв`язку з тяжким травмуванням єдиної дитини та її лікуванням. Прийнявши до уваги усі обставини справи, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у якості моральної шкоди грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн, що буде відповідати вимогам розумності та справедливості. Суд першої інстанції відхилив доводи сторони відповідача про часткове відшкодування моральної шкоди у розмірі 58 150,00 грн, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2026 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі скаржник посилається те, що суд першої інстанції, визнаючи наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, фактично не навів жодних конкретних мотивів, за якими саме розмір 300 000,00 грн відповідає вказаним критеріям. У рішенні відсутній аналіз інтенсивності та тривалості страждань, не встановлено, яким чином ці страждання трансформуються у грошовий еквівалент, не наведено жодного розрахунку та методики визначення суми. Визначення судом першої інстанції такої суми без будь-якого розрахунку чи мотивування свідчить про порушення норм матеріального і процесуального права і має ознаки довільності. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували саме той обсяг моральних страждань, що відповідає сумі 300 000,00 грн. Позивачем не наведено жодних медичних чи психологічних висновків, які б свідчили про наявність тривалих психічних розладів або виключних наслідків, що виправдовують такий розмір компенсації. В основу рішення покладено суб`єктивні пояснення позивача.

Скаржник зазначає, що поза увагою суду залишився факт добровільного часткового відшкодування шкоди з боку відповідача одразу після події на суму 58 150,00 грн, які було передано на лікування дитини, що має враховуватись при визначенні розміру компенсації моральної шкоди. Крім того, суд повинен врахувати особу відповідача, яка раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, щиро розкаялась у вчиненому та була звільнена від кримінальної відповідальності. Вказане свідчить про відсутність злісного характеру та повинно впливати на зменшення розміру відповідальності. Суд має врахувати і майновий стан відповідача ОСОБА_1 , яка працює на неповну ставку у КНП «Оржицька лікарня» та має обмежений дохід. Присуджена сума є для неї надмірним тягарем і набуває карального характеру, що суперечить правовій природі цивільної відповідальності. Скаржник вважає, що беручи до уваги характер правопорушення, відсутність належного обґрунтування розміру моральної шкоди, добровільне часткове відшкодування, поведінку відповідача, її майновий стан та вимоги розумності справедливості, справедливим і співмірним буде стягнення з неї моральної шкоди, яка не перевищує 50 000,00 грн.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.05.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та ОСОБА_6 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 08.05.2026 року ОСОБА_1 отримала у відповідності до ч. 7 ст. 272 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Симоненко Тарас Вікторович копію ухвали про відкриття провадження отримав 17.05.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 08.05.2026 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_5 отримала 07.06.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ОСОБА_3 – адвокат Плецька Юлія Вікторівна копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 08.05.2026 року та копію апеляційної скарги отримала 08.06.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалася.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_3 судову повістку-повідомлення отримала 11.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_1 судову повістку-повідомлення отримала 15.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Симоненко Т.В. та представник ОСОБА_3 – адвокат Плецька Ю.В. судові повістки-повідомлення отримали 05.09.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Представник ОСОБА_3 – Плецька Юлія Вікторівна в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про прийняття нових доказів, доданих скаржником до апеляційної скарги, а саме – копій квитанції про відшкодування ОСОБА_1 грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, частин другої, третьої статті 367 ЦПК України дає підстави виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції.

Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмови в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку про відсутність правових підстав прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду. Більш того, долучені копії квитанцій уже подавались стороною відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції та наявні у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачу діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, депресії, яких позивачка зазнала у зв`язку з тяжким травмуванням єдиної дитини та її лікуванням. Прийнявши до уваги усі обставини справи, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у якості моральної шкоди грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн, що буде відповідати вимогам розумності та справедливості. Суд першої інстанції відхилив доводи сторони відповідача про часткове відшкодування моральної шкоди у розмірі 58 150,00 грн, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку.

Такі правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2021 року у справі №201/3997/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі №686/20079/18 (провадження №61-5360св19); постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.

При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача, факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину, зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач, обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджено.

В обґрунтування спричинення моральної шкоди потерпілій дитині ОСОБА_4 та її представнику – ОСОБА_6 внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 позивач зазначає отримання дитиною інвалідності та необхідність проходження дитиною довготривалого лікування, медичної реабілітації, відновної терапії та профілактичних заходів, погіршення стану здоров`я як дитини, так і її матері, постійні стреси у дитини та її матері, захворювання останньої на гіпертонічний криз, наявність психічних розладів, зазнання постійного стресу, негативних психологічних переживань позбавлена можливості щодо активної та повноцінної життєдіяльності. Окрім того, відповідач після винесення судом ухвали в кримінальному провадженні не здійснила жодних виплат, не проявила будь-яких хвилювань щодо подальшої долі дитини.

Судом першої інстанції встановлено, що матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 17.07.2017 року.

Згідно ухвали Оржицького районного суду Полтавської області від 22.03.2024 по справі №543/47/24, постановленої за результатами розгляду кримінального провадження №12023170590000197, ОСОБА_1 11.06.2023 приблизно о 13 годині, більш точного часу слідством не встановлено, рухалась на власному велосипеді марки «Україна» по тротуару вулиці Центральна в сел. Оржиця Лубенського району Полтавської області в напрямку стадіону, чим грубо порушила вимоги п.п. «В» п. 6.6 Правил дорожнього руху України, де в подальшому, проїжджаючи приміщення КНП «Оржицька лікарня», розташованого по вул. Центральна, 3 Б, сел. Оржиця допустила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка рухалася по вказаному вище тротуару, у зустрічному напрямку. В результаті порушення вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України велосипедистом ОСОБА_1 , пішохід ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №383 від 14.07.2023 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеню, перелому правої тім`яної кістки з переходом лінії злому на основу черепу, крововиливу між кісткою та твердою мозковою оболонкою, крововиливу під тверду мозкову оболонку правої тім`яно-потиличної ділянки, підшкірну гематому в правій скронево-тім`яно-потиличній ділянці, утворились від дії тупого предмету, при ударі об такий, можливо одномоментно, у вказаний у постанові строк та при вказаних обставинах і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення. Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/117-23/15780-ІТ від 02.11.2023 у заданій дорожній обстановці в діях велосипедиста марки «Україна» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. «В» п.6.6 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. В умовах заданої пригоди велосипедист ОСОБА_1 , шляхом виконання нею вимог п.п. «В» п. 6.6 Правил дорожнього руху, мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 . Відповідно до зазначеного підпункту Правил дорожнього руху України (п.п В) п. 6.6), велосипедисту забороняється: рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих). Порушення вимог п. «В» п.6.6 Правил дорожнього руху велосипедистом ОСОБА_1 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди та настанням її суспільно-небезпечних наслідків. Велосипедист ОСОБА_1 мала технічну можливість уникнути даної пригоди шляхом виконання вимог п. «В» п. 6.6 Правил дорожнього руху України, для чого у неї не було будь-яких перешкод, які б не дозволили їй виконати вимоги вказаних Правил.

Вищевказаним судовим рішенням кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 291 Кримінального кодексу України закрито; ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 Кримінального кодексу України у зв`язку з передачею її на поруки трудовому колективу КНП «Оржицька лікарня», якщо вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Згідно частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Отже, з огляду на приписи ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, які встановлені у справі №543/47/24, доказуванню не підлягають та є преюдиційними.

Матеріалами справи підтверджено проходження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довготривалого лікування, у зв`язку з настанням події, що мала місце 11.06.2023, зокрема, вказаний факт стороною позивача підтверджено наступним.

Так, в кабінеті комп`ютерної томографії рентгенологічного відділення КП «Покл ім. М. В. Скліфосовського Пор» щодо малолітньої дитини – ОСОБА_4 були проведені мультиспіральні комп`ютерні томографії №3125 від 14.06.2023, №1452 від 16.07.2023, №8841 від 18.10.2023, №2528 від 26.10.2023.

Випискою з медичної карти стаціонарного хворого відділення стаціонарної медичної реабілітації №976 Комунального підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради відділення «Стаціонарної медичної реабілітації» підтверджено, що у період з 14.06.2023 по 18.07.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була госпіталізована у даному закладі та мала діагноз: основне захворювання: ВЧМТ, забій головного мозку тяжкого ступеню, перелом правої тім`яної кістки з переходом на основу черепа, епідуральна гематома правої тімяно-потиличної ділянки; операція (14.06.2023) – пластична трепанація черепа, видалення епідуральної гематоми, ревізія субдурального простору, постгеморагічна анемія, корегована.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення №8992 Комунального підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради вбачається, що у період з 17.10.2023 по 01.11.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була госпіталізована у даному закладі з основним захворюванням: наслідки перенесеної черепно-мозкової травми (епідуральна гематома), супутні захворювання: ЗЧМТ, забій головного мозку тяжкого ступеня, лівобічна пірамідна недостатність. Операція (20.10.2023) – пластика кісткового дефекту титановою пластиною.

Відповідно до висновку ЛКК Комунального підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» №187 від 26.10.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на отримання державної соціальної допомоги згідно наказу МОЗ України від 08.11.2001 №454/471/516 р. 1, п. 1, п.п. 1.7, шифр Е90.5 (віддалені наслідки травм, отруєнь та інших впливів зовнішніх чинників); дата освідування 26.10.2023, дата переосвідування жовтень 2025.

У матеріалах справи наявна індивідуальна програма реабілітації дитини-інваліда №150/23 від 07.11.2023, згідно якої ОСОБА_4 рекомендовано медичну реабілітацію (2023-2024 рр), відновну терапію (2023-2024 рр), профілактичні заходи (2023-2024 рр).

Згідно медичного висновку №192 про дитину-інваліда віком до 18 років від 08.11.2023 КНП «ДМП №6» ОМР, у дитини ОСОБА_4 наявне захворювання (патологічний стан) відповідає розділу І, пункту 1, підпункту 1.7 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516.

14.11.2023 УСЗН в Київському районі м. Одеса ДП та СП ОМР ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано посвідчення серії НОМЕР_2 як дитині з інвалідністю, призначено державну соціальну допомогу з 10.11.2023 по 07.11.2025 у сумі 2 881,60 грн.

Крім того, з наданих позивачем документів вбачається, що обстеження проводились і в 2024 та 2025 роках, що підтверджується комп`ютерною томографією головного мозку (обстеження від 25.04.2024 у медичному центрі Odrex), комп`ютерною томографією головного мозку (обстеження від 30.07.2024 та 09.10.2024 у Міжнародному інституті біологічних систем), висновком КНП «ДМКЛ №3 ОМР» від 25.04.2025, згідно якого у дитини ненезначна дезорганізація ритму, періодичне уповільнення фонової активності, реєструється епілептична активність по типу абсанса, три епізода, до 2 секунд довжиною іктально, а також реєструються короткі спалахи епілептичної активності, долі секунди, акцент тім`яно-скронева область з вторинною генералізацією, проба з гіпервентиляцією визвала один іктальний пароксизм по типу абсанса; висновком КНП «ДМКЛ №3 ОМР» від 29.04.2025, згідно якого у дитини помірні зміни біоелектрогенезу регуляторного характеру, реєструється епілептиформна активність по типу абсанса, а також епілептиформна активність в лобній області з генералізацією, з міоклонічним компонентом; висновком КНП «ДМКЛ №3 ОМР» від 08.05.2025, згідно якого у дитини помірні зміни біоелектрогенезу регуляторного характеру, реєструється генералізована епілептиформна активність, короткими пароксизмами – міоклонічним компонентом; ультразвуковою доплерографією судин головного мозку КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр» ім. ак. Б. Я. Резніка ОМР; рецептами №1 від 19.04.2025, №1 від 08.05.2025 на медикаменти.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3901 КНП «ДМКЛ №3» ОМР вбачається, що у період з 25.04.2025 по 08.05.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була госпіталізована у даному закладі з діагнозом: G40.40 епілепсія симптоматична з абсансами та фокальною епілептиформною активністю на ЕЕГ, посттравматичного генезу, стан після ВЧМТ, перелом правої тім`яної кістки з переходом на основу черепа. Епідуральна гематома правої тім`яно-потиличної ділянки (11.06.2023), стан після пластичної трепанації черепа, видалення епідуральної гематоми (20.10.2023).

Відповідно до експертного висновку щодо психологічного стану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 15.08.2025 експертом, керівником відділення ГО «Спілка психологів Поділля», магістром реабілітаційної психології ОСОБА_7 , ОСОБА_5 перебуває у стані тривалого стресового впливу та хронічної тривожності і вже майже два роки не може влаштуватися на постійну роботу, бо сильно переймається за повторне травмування дитини, яке може привести до літальних наслідків. Чоловік ОСОБА_3 та батько ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наразі проживає за кордоном і фізично не має змоги допомагати дружині піклуватися про їхню малолітню доньку. ОСОБА_3 мусить постійно контролювати розклад життя Дар`ї, бо дитині не можна втомлюватися (всі медичні висновки з цього приводу є в окремих документах). Це суттєво вплинуло на психоемоційний стан молодої жінки та якість життя. Виявлені ознаки тривожно депресивного розладу та посттравматичного стресового розладу, що потребують подальшої психологічної та, за необхідності, психіатричної допомоги. Психологічні тестування показали високій рівень емоційного виснаження. Як наслідок постійного перебування у тривожному стані стало зниження імунітету та захворювання на вітряну віспу вдруге за життя у дорослому віці та тривале лікування в стаціонарних умовах, що може бути наслідками психосоматичних переживань та глибокого фізичного перевтомлення. Розмови про стан дитини та обмеження у якості життя, що стали на заваді нормальному активному дитинству дівчинки, викликають у ОСОБА_3 сльози. Жінка знає, як втримати свою дитину від активності та можливого повторного травмування зараз, в дитинстві, і зовсім не розуміє, як їй діяти, коли дитина почне підростати і буде жити своїм життям. Це викликає нав`язливі думки про смерть та втрату дитини. ОСОБА_3 добровільно обмежила себе в реалізації: у навчанні, роботі, спорті та сімейному житті, через це вона вважає, що має деякі проблеми у спілкуванні з чоловіком, який поїхав в іншу країну, не витримавши емоційного напруження в родині. ОСОБА_3 говорить, що після тієї дорожньо-транспортної пригоди їхнє життя розділилося на до та після. Майбутнє лякає її, тому спостерігається застрягання в минулому без майбутнього, постійний аналіз дня та деталей дорожньо-транспортної пригоди. Постійне перебування з дитиною та відмова від особистого життя призвели до злиття жінки та дівчинки та панічних настроїв ОСОБА_3 , коли дитини немає поряд з нею. У вказаному висновку наявні наступні рекомендації: консультація з психотерапевтом або клінічним психологом для проведення терапевтичної роботи; застосування методик когнітивно-поведінкової терапії для зниження рівня стресу та тривожності; медикаментозна підтримка за рекомендацією лікаря-психіатра; психологічна підтримка у соціальному середовищі (групи підтримки, близьке оточення).

Відповідно до експертного висновку щодо психологічного стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 15.08.2025 експертом, керівником відділення ГО «Спілка психологів Поділля», магістром реабілітаційної психології ОСОБА_7 , ОСОБА_4 знає свої фізичні обмеження: дитині не можна бігати, стрибати, їздити на велосипеді. Будь-яка фізична активність несе загрозу повторного травмування для дитини з тяжкими наслідками для здоров`я та життя. На питання про можливі наслідки мати ОСОБА_9 , - ОСОБА_3 розплакалася та відповіла що «навіть думати про таке не можу». Часто під час дитячих свят ОСОБА_10 свідомо відмовляється від активностей з однолітками, бо чітко знає, що може вдаритися і померти. Дитина каже, що дуже сумує за заняттями з художньої гімнастики, якою після травми займатися їй не можна. Зараз мати намагається ввести в графік дитини заняття з плавання, яке подобається дівчинці, але, на жаль, ОСОБА_9 через діагноз не можна затримувати подих, бо це може спровокувати епілептичний приступ і дівчинка знепритомніє. Якість життя дитини суттєво страждає. Вона змушена відмовлятися від багатьох атрибутів нормального дитинства: активності, спорту, неформального спілкування з однолітками. ОСОБА_10 повинна постійно контролювати себе та обмежувати. Вона вчиться у приватній школі, бо потребує постійного нагляду з боку вчителя, що в державній школі майже неможливо. Кількість дітей в її класі 12, а в державній школі більше 20, що не дає змоги приділяти увагу дитині з інвалідністю, якою стала ОСОБА_10 після подій 11.06.2023 року. ОСОБА_11 все ОСОБА_10 залишається позитивною дівчинкою, вірить, що зможе побороти наслідки дорожньо-транспортної пригоди та зміцнити своє здоров`я, а в майбутньому стати анестезіологом та допомагати діткам, як колись їй допомогли лікарі та врятували життя. У вказаному висновку наявні наступні рекомендації: консультація з психотерапевтом або клінічним психологом для проведення терапевтичної роботи у форматі мати + донька; застосування методик арт-терапії та тілесних практик для зниження рівня стресу та напруження в тілі.

З урахуванням встановлених обставин справи та наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння малолітній ОСОБА_4 та ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 11.06.2023 за участю ОСОБА_1 моральної шкоди, яка виразилася в отриманні дитиною інвалідності, необхідності проходження дитиною довготривалого лікування, медичної реабілітації, відновної терапії та профілактичних заходів, погіршення стану здоров`я як дитини, так і її матері, наявністю постійних стресів, негативних психологічних переживань, позбавлення можливості щодо активної та повноцінної життєдіяльності.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти російської федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що визначаючи розмір відшкодування суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі №676/1773/20 сформульовано правовий висновок про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Суд першої інстанції, врахувавши характер, тривалість, обсяг та глибину душевних страждань, хвилювань і нервового напруження малолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , погіршення стану їх здоров`я та загального психоемоційного стану, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 300 000,00 грн, адже саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.

Водночас доводи скаржника про необхідність врахування факту добровільного часткового відшкодування шкоди відповідачем на суму 58 150,00 грн, які були передані на лікування дитини, підлягають відхиленню, оскільки ці кошти були спрямовані на відшкодування матеріальної шкоди. Так, ОСОБА_1 здійснено переказ грошових коштів у загальному розмірі 58 150,00 грн позивачу ОСОБА_6 , а саме: 16.06.2023 – 10 050,00 грн, 27.06.2023 – 5 000,00 грн, 15.07.2023 – 10 050,00 грн, 20.07.2023 – 33 050,00 грн, при цьому у призначенні платежів вказано «переказ власних коштів», «на лікування». Предметом позовних вимог ОСОБА_3 є стягнення моральної шкоди, а не матеріальної (витрат, що були понесені у зв`язку з оперативними втручаннями, реабілітаційними заходами, придбанням медикаментів тощо). Більш того, переказ коштів у розмірі 33 050,00 грн вочевидь було здійснено з метою компенсації ОСОБА_6 витрат, які вона понесла 23.07.2023 на придбання пластини та гвинтів згідно рахунку №70307/02 від 23.07.2023 за ОСОБА_4 у сумі 32 970,00 грн (платіжна інструкція №0.03114016358.1 від 23.07.2023).

Вимоги апеляційної скарги щодо необхідності врахування майнового стану відповідача ОСОБА_1 , яка перебуває на посаді старшої медичної сестри у Комунальному некомерційному підприємстві «Оржицька лікарня», та має обмежений дохід також підлягають відхиленню, адже у матеріалах справи наявні лише довідки про доходи, видані вказаним підприємством; будь-яких інших доказів, що підтверджують важкий матеріальний стан відповідача (наприклад, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність нерухомого майна, довідка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка відображає обсяг усіх доходів, докази про перебування на державних обліках та відповідно отримання державної допомоги у зв`язку з цим тощо) у матеріалах справи відсутні.

Хибними є доводи скаржника про необхідність врахування особи відповідача, яка раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності та щиро розкаялась у вчиненому. Вказані фактори були враховані Оржицьким районним судом Полтавської області під час розгляду кримінального провадження №12023170590000197 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 291 Кримінального кодексу України, за результатами якого вказане кримінальне провадження було закрито, а ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 Кримінального кодексу України у зв`язку з передачею її на поруки трудовому колективу КНП «Оржицька лікарня». Факт наявності чи відсутності судимості у завдавача моральної шкоди не може бути поставлений у залежність від її розміру.

Щодо доводів скаржника про необхідність врахування поведінки відповідача ОСОБА_1 , то колегія суддів наголошує, що остання дійсно здійснювала відшкодування витрат, понесених у зв`язку з лікуванням потерпілої, однак вказане тривало обмежений період, з червня по липень 2023, в той час, коли таке лікування тривало і в 2024, і в 2025 роках та відповідно вимагало значних матеріальних витрат. Слушними є аргументи сторони позивача, що вказане могло бути пов`язане із завершенням розгляду кримінального провадження та відповідно відсутністю подальшого бажання відповідача приймати участь у витратах, пов`язаних із лікуванням та реабілітацією потерпілої дитини.

Колегія суддів відхиляє також доводи скаржника про нібито покладення судом першої інстанції в основу рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 її суб`єктивної позиції, адже наявність моральної шкоди, її вплив на життя позивача та малолітньої дитини, факт вчинення протиправного діяння відповідачем та її вина в ньому, зв`язок між цим діянням та понесеною моральною шкодою, а також обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди підтверджений належними та допустимими засобами доказування, наявними в матеріалах справи.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для його скасування, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 500,00 грн згідно квитанції ID №0402-5183-7149-6141 від 29.04.2026 покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

О.Ю. Карташов