Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №521/15371/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6069/26

Справа № 521/15371/25

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2026 року,

за позовною заявою ОСОБА_3 до Хаджибейського відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіной Тетяни Олександрівни, про звільнення майна з під арешту,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Хаджибейського відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення майна з під арешту, за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіной Т.О., в обґрунтування зазначивши, що вона є спадкоємицею всього майна своєї матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно склало: квартира за АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6 кв.м, разом із тим, після відкриття спадщини, вона дізналась, що Другим Малиновським ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області, зараз Хаджибейський відділ ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по виконавчим провадженням № 56024259, № 43693007 та №56024086 накладено три обтяження (арешту) на нерухоме майно громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вид обтяження арешт всього майна.

Звернувшись за правовою допомогою до адвоката позивачці стало відомо, що отримати документи - постанови за вище вказаних виконавчих проваджень не можливо, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень становить три роки. Вказане підтверджується відповідями на адвокатські запити від Хаджибейського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі – Відділ) від 10.07.2025 р. вих. №117498 і від 15.08.2025 р. вих. № 136464. З вищевказаних відповідей Відділу, позивач дізналась про те, що відповідно до інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, на виконанні у Відділу перебували тільки два виконавчі провадження, а саме: № 56024259, яке було завершено 28.11.2018 року; № 43693007, яке було завершено 09.12.2014 року. Інформацію про виконавче провадження за №56024086 Відділом не було зазначено, хоча згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 22.08.2025 р. та за результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 22.08.2025 р. воно наявне.

Звертає увагу суду на те, що всі виконавчі провадження завершені. Зазначене підтверджується інформацією з вищевказаних реєстрів, а тому ОСОБА_1 вважає, що вищевказані обтяження (арешти) порушують її права як спадкоємця.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просила зняти (скасувати) арешт, накладений постановами Другого Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області про накладення на нерухоме майно по виконавчим провадженням №56024259, №43693007 та №56024086, з квартири за АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6 кв.м, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про що були внесені про державну реєстрацію обтяжень за №6788855 (спеціальний розділ) та за №25933996 (спеціальний розділ) до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Пересипський районний суд м. Одеси рішенням від 24 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіной Т.О., про звільнення майна з під арешту, відмовив.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Хаджибейським відділом ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по виконавчим провадженням № 56024259, № 43693007 та №56024086 накладено три обтяження (арешту) на нерухоме майно громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вид обтяження арешт всього майна. Виконавчі провадження №56024259 та 43693007 було відкрито на підставі виконавчого документа, виданого компетентним судом, згідно відомостей наявних у Автоматизованій системі виконавчого провадження, вимоги виконавчих документів не виконано, виконавчі збори та витрати виконавчого провадження не сплачено. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Таким чином, арешти, накладені постановами державного виконавця від 31.07.2014 та 27.04.2018 року, є законними заходами примусового виконання рішень. Позивачем не надано жодних підтверджень виконання вимог зазначених виконавчих документів та сплати обов`язкових платежів у виконавчому провадженні. Суд вважав, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень дійшовши висновку, що за таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіной Т.О., про звільнення майна з під арешту не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить суд скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 24.02.2026 року по справі №521/15371/25 повністю та прийняти нове рішення в якому задовольнити позов, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку, оскільки ані в Єдиному реєстрі боржників, ані в АСВП не міститься інформація щодо не виконання, та не сплати виконавчих зборів та витрат виконавчого провадження. Дати завершення виконавчих проваджень згідно Автоматизованій системі виконавчого провадження: № 56024259 - завершено 28.11.2018 року; № 43693007 - завершено 09.12.2014, тобто 12 та 8 років тому, а отже наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника становить втручання у мирне володіння у значенні ст. 1 Першого протоколу, і таке втручання не переслідує легітимну мету «в інтересах суспільства», а також не є пропорційним меті, якої прагнуть досягти, а наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови, коли немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Скаржник вважає, що підтверджень виконання вимог виконавчих документів та сплати обов`язкових платежів у виконавчому провадженні могла надати тільки мати – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Звертає увагу, що судом першої інстанції прийнято відзив, який надав представник відповідача з порушенням строків.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.04.2026 року відкрито провадження у справі та Хаджибейському відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіной Т.О. роз`яснювалось право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.

Копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_1 та її представник Чубко І.А. отримали 12.04.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Хаджибейський відділ ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 12.04.2026 року та 03.04.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіна Т.О. копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 27.04.2026 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Від Хаджибейського відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що виконавчі провадження №56024259 та 43693007 було відкрито на підставі виконавчого документа, виданого компетентним судом. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Таким чином, арешти, накладені постановами державного виконавця від 31.07.2014 та 27.04.2018 року, є законними заходами примусового виконання рішень. Позивачем не надано жодних підтверджень виконання вимог зазначених виконавчих документів та сплати обов`язкових платежів у виконавчому провадженні (виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

Відповідач звертає увагу, що виконавчі провадження №43693007 та №56024259 є не закінченими, а завершеними у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу. Повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку державного виконавця зняти арешт з майна боржника, а знищення матеріалів виконавчого провадження не є самостійною підставою для автоматичного зняття арешту з майна. Крім того, відповідач посилається, що відділ не є належним відповідачем у позові про зняття арешту, оскільки, арешт на майно боржника накладено в межах виконавчих проваджень № 43693007 та № 56024259 , його законність, по суті не оскаржується і не оскаржувалась, то можна дійти висновку, що зазначений позов про зняття арешту поданий до неналежного відповідача, оскільки жодні дії/бездіяльність органу ДВС у ньому не оскаржуються, по суті, визнаються позивачем законними.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , Хаджибейський відділ ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судові повістки-повідомлення отримали 05.09.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіна Т.О. про дату, час та місце розгляду справи повідомлена 10.09.2026 року належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

22.04.2026 року представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, повернуто відповідь на відзив на апеляційну скаргу з огляду на наступне.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

На стадії перегляду судових рішень в апеляційній інстанції відповідно до змісту глави 1 розділу п`ятого «Перегляд судових рішень» учасники справи мають право подавати наступні заяви по суті справи: апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу. Аналіз наведеного свідчить про те, що законодавцем передбачено викладення письмово своїх вимог, заперечень, тощо виключно у заявах по суті справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи постанову про арешт майна боржника від 27.04.2018 року та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.2018 року по виконавчому провадженню № 56024259, оскільки відомості які містяться в АСВП є загальнодоступними, отримання інформації із загальнодоступних державних реєстрів не є отриманням нових доказів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Чубко І.А. просили задовольнити апеляційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Хаджибейським відділом ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по виконавчим провадженням № 56024259, № 43693007 та №56024086 накладено три обтяження (арешту) на нерухоме майно громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вид обтяження арешт всього майна. Виконавчі провадження №56024259 та 43693007 було відкрито на підставі виконавчого документа, виданого компетентним судом, згідно відомостей наявних у Автоматизованій системі виконавчого провадження, вимоги виконавчих документів не виконано, виконавчі збори та витрати виконавчого провадження не сплачено. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Таким чином, арешти, накладені постановами державного виконавця від 31.07.2014 та 27.04.2018 року, є законними заходами примусового виконання рішень. Позивачем не надано жодних підтверджень виконання вимог зазначених виконавчих документів та сплати обов`язкових платежів у виконавчому провадженні. Суд вважав, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень дійшовши висновку, що за таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіной Т.О., про звільнення майна з під арешту не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис за №1073 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

З Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованої 22.08.2025 року вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2545686551100, належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2583, виданий 24.12.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вищевказану квартиру.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

29.05.2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. заведена спадкова справа за №42/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем померлої, який прийняв спадщину станом на 27.08.2025 року є ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою приватного нотаріуса від 27.08.2025 року за вих.№337/01-16 та Витягом про реєстрацією в Спадковому реєстрі за №81354814 від 29.05.2025 року.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.08.2025 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 31.07.2014 року, серія та номер 43693007, видавник Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції д/в Бучак О.В.

Також на вказану квартиру накладений арешт постановою про арешт майна боржника від 27.04.2018 року, серія та номер 56024259, видавник Другий Малиновський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області головний державний виконавець Татару Д.Д.

З відповіді Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №117498 від 10.07.2025 встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 56024259 з примусового виконання виконавчого листа № 521/1282/17 виданий 05.07.2017 документ видав: Малиновський районний суд про: стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь АТ"КБ"Приватбанк" у розмірі 33999,27 грн.

Також перебувало виконавче провадження № 43693007 з примусового виконання судового наказу від 01.08.2013 №521/10074/13ц виданого Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ПАТ "МТС Україна" у розмірі 2839,59 грн.

Станом на сьогоднішній день, згідно відомостей наявних в Автоматизованій системі виконавчого провадження, вимоги виконавчих документів не виконано, виконавчі збори та витрати виконавчого провадження не сплачено.

Листом Хаджибейського ВДВС у місті Одесі від 15.08.2025 року № 136464 адвоката Чубко І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомлено, що відповідно до інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень на виконанні у відділі перебували наступні виконавчі провадження:

ВП 56024259 з виконання виконавчого листа № 521/1282/17 виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 05.07.2017, по стягнення з ОСОБА_4 , грошової суми у розмірі 33999,27 грн на користь ПАТ КБ «Приватбанк». Зазначене виконавче провадження завершено, на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.2018;

ВП 43693007 з виконання судового наказу № 521/10074/13ц виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 01.08.2013 про стягнення з ОСОБА_4 , грошової суми у розмірі 2839,59 грн на користь ПАТ «МТС Україна». Зазначене виконавче провадження завершено, на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.12.2014.

Виконавче провадження 43693007 не перебуває в реєстрі боржників, у зв`язку з тим, що Реєстр боржників почав функціонування з 2017 року, тоді як до інформації АСВП виконавче провадження перебувало на виконанні у період 2014 року.

Звертаючись до суду з цим позовом позивачка посилається на те, що позбавлена можливості отримати спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , оскільки постановами Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт у виконавчому провадженні № 56024259 та виконавчому провадженні № 43693007.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Одним із засобів юридичного захисту прав сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України (постанова ВС від 22.03.2023 у справі № 463/6829/21-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно та перевірки відсутності заборон або арешту цього майна.

Колегія суддів наголошує, що оскільки у позивача як спадкоємця відсутні підстави для оскарження дій державного виконавця в межах виконавчого провадження № 56024259 та виконавчого провадження № 43693007 через те, що він не є його стороною, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є вірним, тобто позивачка правильно звернулась до суду із позовом про зняття арешту з майна.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18 сформульовано висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Керуючись наведеними правовими нормами, у разі звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) вказані позовні вимоги можуть бути пред`явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт, - стягувача у виконавчому провадженні.

21.03.2018 року головним державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Д.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56024259 з примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси № 521/1282/17 виданого 05.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 33999,27 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи документи, які містяться в матеріалах виконавчого провадження № 56024259, а саме постанову про арешт майна боржника від 27.04.2018 року, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.2018 року, для з`ясування обставин які мають значення для правильного вирішення справи. Долучення вказаних доказів, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є загальнодоступними не є отриманням нових доказів.

27.04.2018 року постановою головного державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Д.Д. у ВП № 56024259 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження, штрафів 37599,20 грн.

28.11.2018 року головним державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Д.Д. у ВП № 56024259 винесено постанову про повернення виконавчого листа № 521/1282/17 виданого 05.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 33999,27 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у Другому Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 43693007 з примусового виконання судового наказу від 01.08.2013 року № 521/10074/13ц виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МТС Україна» грошових коштів у розмірі 2839,59 грн, яке відкрито 13.06.2014 року, 31.07.2014 року винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, та завершено 09.12.2014 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач, звертаючись до суду в даній справі відповідачем зазначив Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (провадження № 14-61цс18)).

Отже, у спірних правовідносинах відповідачем/співвідповідачем у справі має бути боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки вирішення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Як зазначалося вище, боржником у виконавчому провадженні № 56024259 у межах якого постановою про арешт майна боржника від 27.04.2018 року накладено арешт все на майно є ОСОБА_4 , а стягувачем (особою, в інтересах якої накладено арешт) є ПАТ КБ «Приватбанк».

Боржником у виконавчому провадженні № 43693007 у межах якого постановою про арешт майна боржника від 3.07.2014 року накладено арешт все на майно є ОСОБА_4 , а стягувачем (особою, в інтересах якої накладено арешт) є ПАТ «МТС Україна».

Згідно офіційної інформації ПАТ «МТС Україна» змінило назву на Приватне акціонерне товариство "ВФ УКРАЇНА".

Проте, суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних про звільнення майна з-під арешту до відповідача з підстав не надання підтверджень виконання вимог зазначених виконавчих документів та сплати обов`язкових платежів у виконавчому провадженні.

Позивачка пред`явила позов до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу не може усунути порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не наділений повноваженнями залучення до участі у справі відповідача на стадії апеляційного провадження, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи належних відповідачів.

При скасуванні рішення суду з зазначених підстав апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду справи при зверненні позивача до суду з позовом до належних відповідачів.

Щодо зняття арешту, накладеного Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у ВП № 56024086, то колегія суддів звертає увагу, що згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у Другому Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 56024086, дата відкриття 05.07.2018 року, боржник ОСОБА_4 , стягував ПАТ «КБ «Приватбанк», стан ВП завершено.

Як зазначалося вище згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.08.2025 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 31.07.2014 року, серія та номер 43693007, видавник Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції д/в Бучак О.В. та постановою про арешт майна боржника від 27.04.2018 року, серія та номер 56024259, видавник Другий Малиновський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області головний державний виконавець Татару Д.Д.

Позивачем доказів того, що в рамках виконавчого провадження № 56024086 Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виносилась постанова про накладення арешту на майно, суду не надано. Позивач лише посилається на Інформацію з Єдиного реєстру боржників, яка міститься в матеріалах справи, та не містить інформації про заборону відчуження майна щодо боржника ОСОБА_4 .

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2026 року слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко