Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості
Дата: 30 вересня 2026 р.
Справа: №521/9446/26
Суддя: Коновалова В. А.
Номер провадження: 22-ц/813/8267/26
Справа № 521/9446/26
Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,
учасники справи:
заявник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна»,
боржник – ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 липня 2026 року,
за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі
за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.06.2026 року у справі № 521/9446/26
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг
в с т а н о в и в:
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості станом на 30.04.2026 року у розмірі 9 498,67 грн за споживання природного газу за період з 01.06.2023 по 30.04.2026 року, а також стягнення суми сплаченого судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у розмірі 332,80 грн.
Судовим наказом Хаджибейського районного суду м. Одеси 15.06.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 9 498, 67 грн та судовий збір у розмірі 332,80 грн.
ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Хаджибейського районного суду м.Одеси з заявою про скасування судового наказу.
Хаджибейський районний суд м. Одеси ухвалою від 29.06.2026 року скасував судовий наказ у справі № 521/9446/26 за заявою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 9498,67 грн та суми витрат по оплаті судового збору у розмірі 332,80 грн.
У липні 2026 року від ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 18 000 грн та 166,40 грн.
Хаджибейський районний суд м. Одеси ухвалою від 06 липня 2026 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.06.2026 року у справі № 521/9446/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за оплату житлово-комунальних послуг.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 липня 2026 року по справі № 521/9446/26 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 18000 грн та 166,40 грн, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що виникнення спору про право між сторонами може бути вирішено в іншому судовому провадженні, при умові подання стягувачем відповідного позову, проте саме спір вже вирішився в даному провадженні на підставі тих документів, які надав стягував. ОСОБА_1 зазнав судових витрат в даному провадженні та вони підлягають компенсації. На думку скаржника, якщо судовий наказ набрав би законної сили, то спір було б вирішено, включаючи компенсацію судових витрат стягувачу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та роз`яснено ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 20.07.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримав 20.07.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 20.07.2026 року та 13.07.2026 року відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» до Одеського апеляційного суду надійшов відзив, в якому заявник просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 06.07.2026 року у справі № 521/9446/26 залишити без задоволення, ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси залишити без змін.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» судові повістки-повідомлення отримали 14.08.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
01.10.2026 року від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якої заявник зазначає, що у зв`язку з терміновою зміною представника товариства новому представнику необхідний додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи та належної підготовки до участі у судовому засіданні. Зазначає, що новий представник не має можливості особисто прибути до Одеського апеляційного суду у зв`язку з фактичним перебуванням у місті Кропивницький.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» про відкладення розгляду справи відмовлено, з огляду на таке.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).
Ураховуючи завчасне повідомлення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» про дату, час та місце розгляд справи, достатність часу щоб ознайомитись з матеріалами справи, крім того представник, який подав клопотання про відкладення судового засідання є саме представником юридичної особи, яка має не одного представника, всі документи по справі містяться в підсистемі «Електронний суд», користувачем якої є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна», наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності скаржника або його представника, а також не мотивовано необхідність безпосередньої явки їх до суду.
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.
Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд виходив з того, що відшкодування витрат можливо лише у справах позовного провадження. Відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, передбачено лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника. Чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу. Скасування судового наказу за заявою боржника не виключає виникнення між сторонами спору про право, який вирішується в позовному провадженні, за результатами розгляду якого суд ухвалює рішення та здійснює розподіл судових витрат. Скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується, тому підстав для розподілу судових витрат у справі не має.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Згідно частини першої - третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 42 ЦПК України, при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви про скасування судового наказу становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, чинним законодавством передбачено, що за подання заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір.
Згідно частини другої статті 164 ЦПК України, в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Аналіз розділу II ЦПК України «Наказне провадження» свідчить, що повернення боржнику судового збору, внесеного ним за подання заяви про скасування судового наказу, нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено, а відтак відсутні правові підстави для відшкодування цих витрат за рахунок заявника (стягувача).
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом положень статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений статтями 167,171 ЦПК України. Судовий наказ, як і ухвала про скасування судового наказу, є особливою формою судового рішення при ухваленні якого не застосовуються такі принципи цивільного судочинства як гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін , пропорційність.
Враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів розділу II ЦПК України «Наказне провадження», у стягувача відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником (боржником), що суперечить приписам частини першої статті 12 ЦПК України.
При розгляді заяви боржника про розподіл судових витрат на правничу допомогу в межах наказного провадження буде порушено принцип змагальності, оскільки стягувач не матиме змоги заперечити щодо нарахування витрат на правничу допомогу, довести неспівмірність заявлених до стягнення витрат (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає доведенню, а інша сторона вправі його заперечувати, надаючи аргументи для цього, тобто при вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу діє принцип змагальності (додаткова постанова ВП ВС від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22, постанова КГС ВС від 31.01.2024 у справі № 916/192/22, постанова ВП ВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, постанова ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та ін.).
З огляду на порядок розгляду заяви про скасування судового наказу у наказному провадженні, в якому учасники справи не повідомляються про розгляд, не викликаються в судове засідання, в ході якого відсутня змагальність сторін, стягнення зі стягувача на користь боржника витрат на правничу допомогу, розмір яких визначається в довільному розмірі між замовником таких послуг та адвокатом, є неможливим.
Ураховуючи, що ухвала про скасування судового наказу не є судовим рішенням, яким вирішений по суті наявний між учасниками справи спір; стягувачу надано право звернутися до суду з позовом до боржника в позовному порядку, за результатами розгляду якого суд вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами; відсутність правових підстав щодо стягнення на користь боржника у наказному провадженні судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі.
Слід зауважити, що відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно з частиною 3 статті 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Зазначені правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13.07.2022 року, у справі № 496/3134/19.
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 зазначеного Закону).
Близнюков С.А. просив стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» витрати на правову допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
На підтвердження понесення таких витрат ОСОБА_1 надав договір № 5 про надання юридичної-консультативної допомоги та послуг укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду № 1 до договору № 5 від 22 червня 2026 року, Витяг № 23665 з реєстру платників Єдиного податку, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреність від 21.06.2026 року, яка сформована за допомогою системи «Електронний суд».
Однак, матеріали справи не містять належних доказів того, що ці послуги були надані саме адвокатом чи адвокатським об`єднанням, діючим у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Наданий договір укладений з ФОП ОСОБА_2 , який діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 20.06.2017, 2 357 000 0000 011097.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 зазначив, що не є адвокатом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Т.Д. Шевиріна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua