Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №420/7895/26
Суддя: Бітов А.І.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7895/26
Категорія: 102010000 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:27.07.2026р.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Бітова А.І.
суддів – Лук`янчук О.В.
– Ступакової І.Г.
у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі – ДКСУ) про:
- визнання бездіяльності ДКСУ у нарахуванні та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2024 року по справі №522/5621/23 неправомірною;
- зобов`язання ДКСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів за виконавчим листом по справі №522/5621/23 виданого Приморським райсудом м. Одеси 15 травня 2024 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2024 року по справі №522/5621/23 відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями і бездіяльністю державного виконавця Першого Приморського ВДВС у м. Одесі на його користь стягнуто Державного бюджету України – 20 000 грн. 15 травня 2024 року Приморським райсудом м. Одеси на примусове виконання рішення суду видано виконавчий лист, який Головним управлінням ДКС України в Одеській області був направлений 25 червня 2024 року Державній казначейській службі України на безспірне списання коштів.
Позивач вказував, що у зв`язку з тривалим невиконанням Казначейством виконавчого документа, 14 січня 2026 року він звернувся із заявою до голови ДКС України про порушення конвенційного права, передбаченого п.1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції та на підставі ч.1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень просив нарахувати компенсацію за порушення строку перерахування коштів. 29 січня 2026 року з перерахуванням Казначейством коштів за виконавчим документом, у нарахуванні та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів, листом ДКС України за №5-11-11/4425 від 19 лютого 2026 року відмовлено, мотивуючи відсутністю підстав для нарахування та виплати компенсації.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що боржником у виконавчому листі у справі №522/5621/23 є Державний бюджет України. У ході опрацювання документів встановлено, що постанова суду від 14 березня 2024 року у справі №522/5621/23 прийнята відповідно до статті 56 Конституції України з метою відшкодування шкоди, завданої протиправними діями і бездіяльністю державного виконавця. Тобто поданий позивачем виконавчий документ видано на підставі рішення, яким передбачено право особи на відшкодування коштів безпосередньо за рахунок Державного бюджету України (Держави). Опрацювання документів щодо виконання постанови суду від 14 березня 2024 року у справі №522/5621/23 здійснювалось Казначейством відповідно до розділу "Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам" Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі – Порядок №845). Ані БК України, ані Порядок №845 не встановлюють для Казначейства строку для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно із судовими рішеннями про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державних органів. Однак, вказані нормативно-правові акти встановлюють, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Отже, відсутні підстави вважати, що Казначейство могло допустити прострочення виконання судового рішення про відшкодування шкоди Державою на користь позивача, оскільки в силу приписів пп.1 п.9 розділу VI БК України та п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного бюджету виконуються у порядку черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства та в межах бюджетних асигнувань.
Справу розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДКСУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не дотримано ч.2 ст. 77, ч.4 ст. 78 КАС України при розгляді справи, не взято до уваги посилання позивача на рішення Одеського окружного адміністративного суду, П`ятого апеляційного адміністративного суду і Верховного Суду касаційного адміністративного суду, що набрали законної сили, у справах: №420/13958/21, №420/12463/22, №42019078/23, якими вирішено аналогічний публічно-правовий спір у яких брали участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.
Приписами п.п.1, 2, 3 ст. 244 КАС України встановлено, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення. та якими доказами вони підтверджуються? чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження? яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин?.
Із закриттям Одеським окружним адміністративним судом провадження за пред`явленим позовом на бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії обмежений права на справедливий судовий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року у справі №522/5621/23 позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої порушенням права власності протиправними діями і бездіяльністю державного виконавця задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн моральної шкоди. В решті вимог позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у справі №522/5621/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року – змінено, мотивувальну частину рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої порушенням права власності протиправними діями і бездіяльністю державного виконавця викладено в редакції цієї постанови та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень. В іншій частині рішення залишено без змін.
15 травня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси видано позивачу виконавчого листа у справі №522/5621/23 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.
У вказаному виконавчому листі зазначено в якості боржника Державний бюджет України, стягувач – ОСОБА_1 та направлено його до виконання в органи казначейської служби України.
14 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ДКСУ із заявою, в якій просив нарахувати компенсацію за порушення строку перерахування коштів за виконавчим листом №522/5621/23, надати йому розрахунок нарахованої компенсації та перерахувати кошти за виконавчим документом і нарахуванням компенсації на його банківський рахунок зазначений у заяві 28 травня 2024 року.
У відповідь на вказану заяву ДКСУ надано позивачу лист від 19 лютого 2026 року №5-11-11/4425, в якому зазначено, що: "...Казначейство за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504030 "Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" (далі – КПКВК 3504030) в порядку черговості 29 січня 2026 року здійснило перерахування коштів на Ваш банківський рахунок платіжною інструкцією №1508261 від 28 січня 2026 року на виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/5621/23.
Щодо нарахування та виплати компенсації в розмірі трьох відсотків річних за порушення тримісячного терміну перерахування коштів за виконавчим листом Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/5621/23 повідомляємо наступне.
… Однак, зі змісту резолютивної частини рішення у справі №522/5621/23 вбачається, що кошти на Вашу користь стягуються з Державного бюджету України. Тобто, у цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов`язок щодо відшкодування шкоди за КПКВК 3504030.
При цьому, Казначейство, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, є виконавцем зазначеного рішення.
Як було зазначено вище, Казначейство здійснило виконання виконавчого листа по справі № 522/5621/23 в порядку черговості за рахунок коштів КПКВК 3504030.".
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що, зважаючи на те, що спір у даній справі щодо зобов`язання ДКСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів (акцесорне зобов`язання) виник у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем у даній справі судового рішення, прийнятого у цивільній справі №522/5621/23 щодо стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди (основне зобов`язання).
У зв`язку із викладеним суд першої інстанції зробив висновок, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, відповідно, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77, 238, 239, 242 КАС України, ЦК України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства названо справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно п.п.1, 2 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Правова позиція, щодо виду судочинства, у порядку якого мають розглядатися вимоги про стягнення з держави в особі Державної казначейської служби України компенсації у вигляді 3% річних через тривале невиконання ухваленого судом рішення, сформована Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2023 року у справі №420/2411/19.
Так, Верховний Суд у даній постанові вказував, що – "56. У постанові від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Такий висновок згодом був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі №761/28949/17 (провадження № 14-148цс21).".
Таким чином, висновок щодо застосування норм права, викладений у даній постанові Верховного Суду чітко вказує, що подібні спори розглядаються в порядку адміністративного судочинства тільки в тому випадку, якщо основний спір розглядався за правилами адміністративного судочинства.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України та ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі щодо зобов`язання ДКСУ нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за порушення строку перерахування коштів (акцесорне зобов`язання) виник у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем у даній справі судового рішення, прийнятого у цивільній справі №522/5621/23 щодо стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди (основне зобов`язання).
У зв`язку з наведеним та керуючись приписами ч.5 ст. 242 КАС України та ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" колегія суддів констатує, що даний позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Обґрунтовуючи свою позицію апелянт посилався на рішення Одеського окружного адміністративного суду, П`ятого апеляційного адміністративного суду і Верховного Суду касаційного адміністративного суду, що набрали законної сили, у справах: №420/13958/21, №420/12463/22, №42019078/23.
З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити, що релевантною до спірного питання у даній справі є саме правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2023 року у справі №420/2411/19, оскільки в цій постанові Верховним Судом конкретно досліджувалося саме питання виду судочинства, в порядку якого мають розглядатися вимоги про стягнення з держави в особі Державної казначейської служби України компенсації у вигляді 3% річних через тривале невиконання ухваленого судом рішення.
Підсумовуючи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук`янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua