Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/36404/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36404/25

Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М. В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України, НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України, НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ), в якому просить:

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 17.10.2016 року та з 18.10.2017 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року,

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 17.10.2016 року та з 18.10.2017 року по 28.02.2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44,

Визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2016 року по 17.10.2017 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року,

Зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.10.2016 року по 17.10.2017 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44,

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) які виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 27.01.2024 року по 21.03.2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн на місяць,

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 27.01.2024 року по 21.03.2025 року в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44,

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 року по день фактичної виплати,

Визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) які виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 26.01.2024 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. на місяць,

Зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 26.01.2024 року в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44,

Зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 18.10.2016 року по день фактичної виплати,

Визнати протиправними дії НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) які виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 22.03.2025 року по 23.09.2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. на місяць,

Зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2025 року по 23.09.2025 року в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4463,15 грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44,

Зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 22.03.2025 року по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач, посилаючись на положення Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон України №2011-XII), “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) вказує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та проведення якої у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Однак, в порушення наведених законодавчих актів, в період проходження військової служби у спірні періоди позивачу не виплачувалася індексація грошового забезпечення, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Зазначає, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 він має право на отримання індексації з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, оскільки у вказаний період востаннє, посадові оклади військовослужбовців підвищувались у січні 2008 року відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294.

Наступна зміна окладів була здійснена відповідно до постанови КМУ №103 від 28.02.2018 року лише з 01.03.2018.

При цьому, місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) для військовослужбовців з огляду на приписи Порядку №1078, є саме місяць підвищення посадових окладів. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що відповідач мав здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів – січень 2008р.

Також, за твердженнями позивача, відповідачами протиправно не нараховувалась та не виплачувалась різниця індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2018 по 23.09.2025 у розмірі 4463,15 грн щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), у вигляді відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.10.2016 та з 18.10.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.10.2016 та з 18.10.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Визнано протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), у вигляді відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.10.2016 по 17.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2016 по 17.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Визнано протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), у вигляді відмови нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 у розмірі 1299,75 грн щомісячно.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи з фіксованої величини 1299,75 грн щомісячно.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині розрахунку індексації різниці грошового забезпечення та в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В своїй скарзі, апелянт зазначає, що підвищення доходу позивача з урахуванням постійних його складових в березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року не відбулося, рахую про наявність права на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 23.09.2025 року, саме у розмірі 4463,15 грн. на місяць.

Також, ураховуючи наявність факту невиплати відповідачами позивачу індексації грошового забезпечення за період 01 січня 2016 року по 21 березня 2025 року, що, як наслідок спричинило невиплату частини заробітної плати (грошового забезпечення) з цієї дати, вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошового забезпечення, у зв`язку з порушенням строків його виплати, з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позовних вимог, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

В своїй скарзі, апелянт зазначає, що застосування індексів інфляції за період з 2008 року, які застосовувались під час нарахування та виплати інфляції діючим державним службовцям та військовослужбовцям до грудня 2015 року за правилами, які були чинними до прийняття Постанови № 1013 не буде відповідати положенням статті 58 Конституції України та принципу правової визначеності. Отже, з урахування положень статті 58 Конституції України правила нарахування індексації за Постановою № 1013 повинні застосовуватись виключно з 01.01.2016 року.

Вказує, що в умовах воєнного стану держава України позбавлена належної можливості забезпечити в повному обсязі виконання вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Також зазначає, що індексація грошового забезпечення позивача за 2018-2020 роки військовою частиною НОМЕР_2 нараховувалась та починаючи з грудня 2018 виплачувалась, про що позивач не заперечує, тому вимога позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 28.01.2020 не підлягає задоволенню

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом спірного періоду проходив військову службу в органах Держприкордонслужби України, в тому числі, згідно даних його військового квитка та довідки ВЧ НОМЕР_4 :

- з 18.10.2016 по 11.10.2017 та з 28.05.2023 по 27.01.2024 у військовій частині НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

- з 01.01.2016 по 17.10.2016, з 18.10.2017 по березень 2023 року, з 28.01.2024 по 21.03.2025 у військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін),

- з 22.03.2025 по 23.09.2025 у військовій частині НОМЕР_6 ( НОМЕР_5 прикордонний загін).

Згідно карток особового рахунку, позивачу з січня 2016 року по вересень 2025 під час служби у військових частинах НОМЕР_2 , 9938, 9951 не нараховувалась та не виплачувалась у повному обсязі індексація грошового забезпечення, зокрема відсутні дані про нарахування та виплату поточної індексації з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Інформація про невиплату позивачу за спірні періоди спірних сум індексації також підтверджується листами-відповідями відповідачів на звернення позивача щодо проведення відповідних нарахувань та виплати.

Вважаючи таку поведінку відповідачів у спірних правовідносинах протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При цьому, позивач вважає, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 йому має бути нарахована та виплачена індексацію з урахуванням базового місяця січня 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 23.09.2025 індексація-різниця у фіксованій величині у сумі 4463,15 грн щомісячно.

Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату йому індексації грошового забезпечення за період служби у НОМЕР_7 та НОМЕР_8 з 01.01.2016 по 28.02.2018, а для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, тому для цілей вирішення спору у даній справі, базовим місяцем нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018р.- є січень 2008 року, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, зазначив що позивач мав право на отримання індексації-різниці щомісячно за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року включно до наступного підвищення доходів або звільнення у розмірі 1299,75 грн.

Водночас, за періоди починаючи з 29.01.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 23.09.2025 вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації-різниці у фіксованій величині задоволенню не підлягають, оскільки починаючи з 29.01.2020, у зв`язку із перерахунком грошового забезпечення позивача та зміною розміру індексації-різниці, для обрахунку такої не може застосовуватись в якості місяця підвищення – березень 2018 року та сума імовірної індексації, яка склалась у цьому місяці буде іншою, а не 4463,15 грн

Також прийшов до висновку, що Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки, а оскільки виплати спірних сум позивачеві ще не здійснено відповідно і відсутні підстави для зобов`язання нарахування такої компенсації.

Крім того прийшов до висновку, що у спірному випадку позивачу ще не нарахований та невиплачений дохід у вигляді індексації грошового забезпечення позивача за спірні періоди у частині задоволених позовних вимог, з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.01.2020, а відтак позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення є передчасними, а тому також не належать задоволенню.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ.

Статтею 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст.4 Закону).

Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а.

Тобто, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, а відсутність такого нарахування та невиплата індексації є порушенням вимог Закону № 1282-XII, Порядку № 1078.

Щодо наявності правових підстав для застосування при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 року (спірний період з 01.01.2016 по 17.10.2016 та з 18.10.2017 по 28.02.2018, з 18.10.2016 по 17.10.2017) з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».

Також, згідно п. 10-2 Порядку № 1078 в редакції Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Пунктом першим вказаної Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

В свою чергу, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Так, колегія суддів зазначає, що за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 року грошове забезпечення позивача підлягало індексації з урахуванням базового місяця січня 2008 року, оскільки підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач відбулася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року. В свою чергу доказів підвищення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надано та судом відповідні обставини не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» № 90 від 01.03.2018.

З огляду на викладене, при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 року (з 01.01.2016 по 17.10.2016 та з 18.10.2017 по 28.02.2018, з 18.10.2016 по 17.10.2017) базовим місяцем має бути січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, де судом вказано, що як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватися січень 2008 року.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне також наголосити, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Указаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду у подібних правовідносинах, викладеній зокрема у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, тощо.

Також згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі №825/694/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Крім того, відповідач в своїй діяльності має керуватися та діяти відповідно до Закону № 1282-XII, який має вищу юридичну силу, ніж роз`яснення міністерств, які носять рекомендаційний характер.

Щодо посилань Відповідача на пункт 16 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.12.2022, то вказаний документ є виключно політичною декларацією про наміри Уряду України та не має статусу нормативно-правового акта чи міжнародного договору, обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 8, ст. 92 Конституції України, обмеження чи призупинення дії соціальних гарантій, зокрема індексації грошового забезпечення, може здійснюватися виключно шляхом прийняття відповідного Закону України, а не на підставі меморандумів чи листів до міжнародних фінансових організацій.

Більше того, відсутність бюджетних асигнувань чи зобов`язання щодо "стримування видатків", згідно з усталеною практикою Верховного Суду та ЄСПЛ, не є правовою підставою для невиконання державою своїх законодавчо закріплених зобов`язань перед громадянином, а тому доводи військової частині є безпідставнмим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі повинні були здійснити перерахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.10.2016 та з 18.10.2017 по 28.02.2018 та з 18.10.2016 по 17.10.2017 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, що вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом (військовою частиною).

Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції.

Щодо встановлення наявності у позивача права на отримання щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю грошового забезпечення) під час проходження військової служби та можливого порушення такого права відповідачем, то колегія суддів зазначає наступне.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що у даній справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то дійсно Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 06.07.2023 року у справі №560/6682/22.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 1 березня 2018 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через протиправну бездіяльність.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 до по 23.09.2025 року включно і що це право порушив відповідач.

Військова частина в апеляційній скарзі вказує про відсутність права на виплату індексації-різниці, вказуючи, що індексація грошового забезпечення позивача за 2018-2020 роки військовою частиною НОМЕР_2 нараховувалась та починаючи з грудня 2018 виплачувалась, про що позивач не заперечує, тому вимога позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 28.01.2020 не підлягає задоволенню

Так, колегія суддів зазначає, що доводи військової частини про те, що виплата поточної індексації нівелює право на індексацію-різницю, не підлягають врахуванню судом, оскільки вони суперечать пункту 5 Порядку № 1078. Позивач має законне право на нарахування обох видів виплат, і виплата поточної індексації не доводить належного виконання обов`язку щодо виплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 року.

Відповідач помилково ототожнює поточну індексацію та індексацію-різницю.

Так, колегія суддів зазначає, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою КМУ № 1078 (далі — Порядок № 1078), чітко розмежовує поняття «поточної індексації» та «індексації-різниці»:

Щодо поточної індексації: Відповідно до пункту 1-1 та абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078, нарахування поточної індексації дійсно є динамічним процесом, який безпосередньо залежить від щомісячних показників індексу споживчих цін та розраховується наростаючим підсумком до моменту перевищення встановленого порогу індексації (103%).

Щодо «індексації-різниці»: Відповідно до абзаців 3– 6 пункту 5 Порядку № 1078, у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації-різниці розраховується як фіксована величина — різниця між сумою індексації, що нараховувалася в цьому місяці, та сумою підвищення окладу.

Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078, визначена в такий спосіб сума індексації-різниці є сталою величиною, фіксується на момент підвищення окладу і підлягає обов`язковій щомісячній виплаті у встановленому розмірі

Факт нарахування та виплати поточної індексації з грудня 2018 року жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку розрахувати та виплачувати індексацію-різницю, право на яку виникло в березні 2018 року, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

В свою чергу, апелянт (позивач) в апеляційній скарзі вказує про невірний розрахунок суми індексації різниці, та вказує, що оскільки підвищення доходу позивача з урахуванням постійних його складових в березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року не відбулося, рахую про наявність права на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 23.09.2025 року, саме у розмірі 4463,15 грн. на місяць.

Суд першої інстанції заначив, що з архівної відомості з січня 2018 року по грудень 2018 року, у лютому 2018 року позивачу було нараховане наступне грошове забезпечення (яке підлягає індексації) у наступних розмірах: - оклад за військовим званням 60,00 грн.; - посадовий оклад 740,00 грн.; - надбавка за вислугу років 240,00 грн.; - надбавка за виконання особливо важливих завдань 936,00 грн.; - надбавка за ОУС, пов`язані із ризиком для життя 111,00 грн.; - премія 3256,00 грн.; - винагорода за бойове чергування 37,00 грн.; - додаткова грошова винагорода (ПКМУ 889) 53,43 грн.

В свою чергу, у березні 2018 року позивачу було нараховано грошове забезпечення у таких розмірах: - посадовий оклад 3080,00 грн.; - оклад за військовим званням 950,00 грн.; - надбавка за вислугу років 1612,00 грн.; - премія 2864,40 грн.; - винагорода за бойове чергування 37,00 грн.

З наведеного слідує, що розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, яке підлягає індексації складає 5380,00 грн. (60,00 грн.+740,00 грн.+ 240,00 грн.+ 936,00 грн.+ 111,00 грн.+ 3256,00 грн.+ 37,00 грн.), а за березень 2018 року - 8543,4 (3080,00 грн.+ 950,00 грн.+ 1612,00 грн.+ 2864,40 грн.+ 37,00 грн.).

Отже, грошове забезпечення позивача за березень 2018 року збільшилось з урахуванням постійних його складових на 3109,97 грн. (8543,4 грн. - 5380грн.), а не залишилось без змін, як помилково зазначає позивач, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

При цьому, не погоджуючись з визначеною судом сумою, позивач як у суді першої та і у суді апеляційної інстанції будь-яких розрахунків не наводить до відповідних доказів не надає.

При цьому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що починаючи з 29.01.2020, у зв`язку із перерахунком грошового забезпечення позивача та зміною розміру індексації-різниці, для обрахунку такої не може застосовуватись в якості місяця підвищення – березень 2018 року та сума імовірної індексації, яка склалась у цьому місяці буде іншою, а не 4463,15 грн. (рішення Одеського окружного адміністративного суд від 23.04.2026 по справі №420/36394/25).

Враховуючи вищевикладене, позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 1299,75 грн щомісячно за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року включно.

За періоди починаючи з 29.01.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 23.09.2025 вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації-різниці у фіксованій величині задоволенню не підлягають, що вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом (позивачем).

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації, то такі регламентовані Законом №2050-III.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 цього Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом; під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.

За статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Тотожно пунктом 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159), передбачено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналіз наведених норм у сукупності є однозначним. Стаття 4 Закону № 2050-III і пункт 5 Порядку № 159 прямо прив`язують виплату компенсації до місяця виплати заборгованості, а стаття 3 Закону № 2050-III визначає базою обчислення індекс інфляції саме за період невиплати доходу, який завершується місяцем такої виплати. Це є очевидним свідченням того, що до фактичної виплати основної суми заборгованості період невиплати не є завершеним, а розмір компенсації не може бути остаточно обчислений. А отже, право на компенсацію втрати частини доходів виникає за сукупності двох умов: порушення встановлених строків виплати нарахованого доходу та фактична виплата (погашення) такої заборгованості.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду підтвердила усталений підхід суду касаційної інстанції, за яким однією з умов для порушення особою питання про виплату їй компенсації втрати частини доходів є проведення з нею повного розрахунку, тобто хоча й несвоєчасне, але фактичне отримання тих доходів, про компенсацію втрати частини яких просить особа, та висновувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-III, за сукупності таких умов: строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ця ж позиція послідовно проводиться і в практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. У постанові від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 Верховний Суд зазначив: "виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу", а тому за ще не виплаченою перерахованою пенсією вимога про компенсацію є передчасною. У постанові від 31 березня 2026 року у справі № 420/30633/24 Верховний Суд указав, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості, та окремо наголосив, що відмова у задоволенні позову з наведених підстав не означає заперечення права позивача на отримання такої компенсації в майбутньому. Тієї самої позиції Верховний Суд дотримується і в постанові від 27 квітня 2026 року у справі № 380/420/24.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про передчасність позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів є обґрунтованим, а доводи апелянта (позивача) таких висновків не спростовують.

Встановлені Законом №2050-III умови щодо виплати компенсації є імперативними. Відтак покладання на військову частину обов`язку з нарахування компенсації до моменту фактичного погашення заборгованості не лише суперечило б закону, а й порушувало б установлений державою механізм здійснення виплат у соціальній сфері. В умовах воєнного стану такий підхід є необхідним для дотримання справедливого балансу між інтересами особи та забезпеченням стабільності бюджетної системи країни, що є частиною питання національної безпеки.

Суд наголошує, що відмова у задоволенні позову з наведених підстав не означає заперечення права позивача на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.10.2022р. у справі №140/862/19, від 28.11.2023р. у справі №420/18163/21, від 11.01.2024р. у справі №200/7529/20-а, від 31.07.2024р. у справі №480/1704/19, від 14.05.2025р. у справі №160/672/24, від 19.06.2025р. у справі №580/11000/23 та від 3.12.2025р. у справі №520/25464/23, у яких Суд, зокрема, наголосив на передчасності вимог про нарахування та виплату компенсації до моменту фактичної виплати сум заборгованості, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з підстав їх передчасності.

У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При цьому, і іншій частині відмови у задоволенні позовних вимог апеляційна скарга позивача доводів та обґрунтувань не містить, а тому рішенню суду оцінка в цій частині не надається.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова

Суддя-доповідач О.В. Лук`янчук

СуддіІ.Г. Ступакова А.І. Бітов