Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/30905/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30905/25

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року по справі №420/30905/25 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО96635 від 16.06.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ЮО96635 від 16.06.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 23.12.2025 року.

24.12.2025 року видано виконавчий лист по справі №420/30905/25.

12.02.2026 року представник позивача звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, внаслідок чого від пенсійного органу находили звіти про виконання судового рішення по справі №420/30905/25.

Ухвалою суду від 10.07.2026 року встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 21.11.2025 року №420/30905/25 у повному обсязі, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у тримісячний строк з моменту отримання копії ухвали суду подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання в повному обсязі судового рішення від 21.11.2025 року №420/30905/25.

Разом з тим 16.07.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява, подана в порядку ст.383 КАС України, в якій він просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року по справі №420/30905/25, починаючи з 01 липня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 в повному обсязі суму пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року по справі №420/30905/25, починаючи з 01 липня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити Одеського окружного адміністративного суду про виконання ухвали суду у місячний строк з моменту її отримання.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що виконавчий лист по адміністративній справі пред`явлений для виконання 07.01.2026 року, а 08.01.2026 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП №79932941. 04.02.2026 року, на виконання судового рішення відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, згідно з яким розмір його пенсії склав 24 715,49 грн. У подальшому відповідач 10.07.2026 року здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2026 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236, внаслідок чого позивачу було нараховано індексацію пенсії. Отже, загальний розмір пенсії, з урахуванням її індексації, склав 25 950,00 грн. Водночас у липні 2026 року позивачу фактично виплачено пенсію у розмірі 17 586,06 грн. замість належних 25 950,00 грн. Таким чином, недоплата пенсії у липні 2026 року в розмірі 8 363,94 грн., на переконання позивача, підтверджує невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року у справі №420/30905/25.

У заяві також було зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року, була визнана протиправною та нечинною. Таким чином, починаючи з 08.06.2026 року Постанова №821 не підлягає застосуванню, а тому правові підстави виплати пенсії не в повному обсязі - відсутні. Водночас, за твердженням представника позивача, про виплату пенсії за липень 2026 року в неналежному розмірі позивачу стало відомо 13.07.2026 року після отримання від відповідача довідки про доходи пенсіонера.

Ухвалою суду першої інстанції від 30.07.2026 року заяву представника позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/30905/25 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі № 420/30905/25 про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду; постановити окрему ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_1 від 16.07.2026, подану в порядку статті 383 КАС України, задовольнити; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 420/30905/25, починаючи з 01 липня 2026 року, чим порушено вимоги частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили; направити окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також для забезпечення виплати пенсії в розмірі, перерахованому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 420/30905/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити П`ятий апеляційний адміністративний суд про вжиті заходи у тридцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

В своїй скарзі апелянт звертає увагу, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20, на яку послався суд першої інстанції, не стосується статті 383 КАС України і не містить положень, які їй приписано.

Вказує, що пункти 7 та 8 частини другої статті 383 КАС України вимагають зазначення у заяві інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження. Законодавець, вимагаючи відомості про хід (тобто поточний стан) виконавчого провадження, а не про його завершення чи вичерпання можливостей примусового виконання, виходив із того, що заява за статтею 383 КАС України подається саме в умовах, коли виконавче провадження є відкритим і триває. Якби законодавець мав на меті обумовити право на звернення вичерпанням виконавчого провадження, частина друга статті 383 КАС України вимагала б підтвердження факту такого вичерпання чи закінчення провадження, а не інформації про його хід. Позивачем у заяві зазначено відомості про відкриття виконавчого провадження (№ 79933060) відповідно до вимог пункту 8 частини другої статті 383 КАС України. Висновок суду першої інстанції про необхідність додаткового підтвердження вичерпання можливостей примусового виконання не ґрунтується на вимогах закону і є неправильним застосуванням норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 317 КАС України).

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що при зверненні до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України сторона позивача посилалась лише на факт відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого в межах адміністративної справи №420/30905/25, водночас, відомостей про використання державним виконавцем в межах виконавчого провадження усіх можливостей для примусового виконання рішення суду, а особливо – після 08.06.2026 року, тобто визнання нечинною Постанови КМУ №821 (на що посилається позивач у заяві) стороною позивача у заяві не зазначено, та відповідних доказів на їх підтвердження не надано, а тому прийшов до висновку, що звернення позивача до суду із заявою про застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України наразі є передчасним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Великою Палатою Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 сформовано висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.

Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).

Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст. 383 КАС України.

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч.ч. 1, 2 ст. 383 КАС України)

Частинами 4 та 5 ст. 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначено, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до ст. 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (ст.383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.

У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказано, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог ч. 2 ст. 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

Проаналізувавши заяву, подану позивачем 16.07.2026 в порядку ст. 383 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заявник володів інформацією про хід примусового виконання рішення суду в справі №420/30905/25 та вказав таку у тексті самої заяви.

Зокрема, у цій заяві вказано, що виконавчий лист по адміністративній справі пред`явлений для виконання 07.01.2026 року, а 08.01.2026 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП №79932941.

Дані про закриття провадження відсутні, тобто, здійснювалось виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність звернення позивача із заявою порядку 383 КАС України, оскільки в поданій заяві останній зазначив інформацію про хід виконавчого провадження (після пред`явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), яка б свідчила, що позивач вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій позивача дають підстави виснувати, що заявник в достатній мірі виконав вимоги ч. 2 ст. 383 КАС України, які б зобов`язували суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року по справі №420/30905/25 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО96635 від 16.06.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ЮО96635 від 16.06.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 23.12.2025 року.

Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 по справі № 420/30905/25, яке набрало законної сили 23.12.2025, ОСОБА_1 04.02.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019.

Загальна сума заборгованості пенсії за період з 01.04.2019 по 31.03.2026 склала 632247,03 грн (з 01.04.2019 по 28.02.2026 — 623883,09 грн та з 01.03.2026 по 30.09.2026 — 58547,58 грн).

Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 24751,49 грн.

Натомість, як вбачається з довідки про доходи позивача, сума пенсії ОСОБА_1 за липень 2026 року склала 17586,06 грн.

Відтак, після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 позивачу виплачується пенсія у меншому розмірі, аніж визначений пенсійним органом після проведеного перерахунку на його виконання.

Так, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026 р. витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області детальні письмові пояснення із зазначенням конкретних підстав, розрахунків та нормативно-правових актів, на підставі яких здійснювалася фактична виплата пенсії позивачу за липень 2026 р.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали Головне управління направило заяву про виконання ухвали суду від 25.09.2026 р., в якій вказано, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.

Передбачений пунктом 14 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення були передбачені пунктом 25 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік”. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову № 821.

Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт 14 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” не скасований.

Інший чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, на сьогодні відсутній.

Колегія суддів звертає увагу, що на виконання судових рішень, які зобов`язують органи Пенсійного фонду України здійснювати перерахунок пенсій, відповідач апелював до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" (далі - Порядок № 821). Цим підзаконним нормативним актом запроваджено практику розподілу належної щомісячної пенсійної виплати на дві частини: частину, що виплачувалася до прийняття відповідного судового рішення (поточна виплата), та різницю між перерахованим і попереднім розміром пенсії (яка вноситься до "окремого реєстру" і виплачується після отримання бюджетних асигнувань). Отже, фактично частина конституційно гарантованого щомісячного пенсійного забезпечення перетворювалася не на поточну виплату, а на виплату заборгованості у невизначеному майбутньому.

Проте рішенням Київського адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51985/25 постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною. Суд констатував, що Порядок № 821 суперечить статтям 55, 129, 129-1 Конституції України, частині 2 статті 14, частині 1 статті 370, частині 2 статті 372 КАС України, статті 52 Закону № 2262-ХІІ. Отже, на сьогодні Порядок № 821 не може бути правовою підставою для обмеження виплати пенсії або для відстрочення виплати будь-якої її частини.

Визнання Постанови КМУ № 821 протиправною та нечинною не створює для Відповідача права на бездіяльність.

Колегія суддів зазначає, що доводи Відповідача про відсутність фінансування чи правового механізму є безпідставними, оскільки суперечать статті 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є абсолютним і не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань, підзаконних актів або внутрішніх процедур розпорядників бюджетних коштів

Посилання ГУ ПФУ на пункт 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 4695 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дана норма регулює загальний порядок бюджетних асигнувань для органів влади, проте вона не скасовує і не може скасувати дію судового рішення, яке набрало законної сили.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Зазначені обставини, в їх сукупності свідчать про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 420/30905/25, починаючи з 01 липня 2026 року.

За таких обставин, оскільки застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, керуючись положеннями ст. ст. 383 КАС України та 249 КАС України, колегія суддів вважає за можливе зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм чинного законодавства, а також про вжиті на виконання даної постанови заходи повідомити суд першої інстанції у місячний строк з моменту її отримання.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року скасувати.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 420/30905/25, починаючи з 01 липня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм чинного законодавства в частині невиплати пенсії в розмірі, перерахованому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 420/30905/25, починаючи з 01 липня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про вжиті на виконання даної постанови заходи повідомити Одеський окружний адміністративний суд у тридцятиденний строк з моменту її отримання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова