Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №523/6752/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №523/6752/26

Суддя: Середа І. В.

Справа № 523/6752/26

Провадження №2/523/5018/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участі секретаря - Ячменьової Д.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат,

УСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення суду від 23 жовтня 2017 року, з твердої грошової суми 1000 грн щомісячно на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дати набрання рішення законної сили і до повноліття дитини, а також стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 5239,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від шлюбу сторони мають доньку, шлюб між ними у подальшому було розірвано, рішенням суду з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1000 грн, оскільки на той час відповідач мав мінливий нерегулярний дохід, наразі відповідач має офіційний дохід, так як служить в ЗСУ, у зв`язку з чим його матеріальний стан значно покращився, тому він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від доходу.

07 квітня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином.

12 жовтня 2026 року від позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та підтримання позовних вимог.

12 жовтня 2026 року відповідач надав до канцелярії суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу між сторонами дитина залишилася проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Пересипського (Суворовського) районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2017 року у справі № 523/9336/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 1000 грн щомісячно з 29 червня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наразі відповідач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини № НОМЕР_2 від 23 липня 2026 року.

За відомостями ПФУ про застраховану особу розмір доходу ОСОБА_2 за березень – червень 2026 року, з якого сплачуються страхові внески, склав 258602,21 грн.

Крім того, ОСОБА_4 перебуває не обліку у жіночій консультації № 14 із діагнозом: фолікулярна кіста яєчника, у зв`язку з чим потребує постійного обстеження і лікування. Позивачка самостійно понесла витрати на обстеження у розмірі 1711 грн та на придбання ліків – 3528,21 грн.

Також з віком значно збільшилися витрати на утримання дитини, збільшилися житлово-комунальні послуги.

Отже, судом встановлено, що збільшились витрати позивача на утримання своєї сім`ї, які полягають в утриманні неповнолітньої дитини та включають в себе як основні потреби (харчування, одяг, житло), так і додаткові витрати, пов`язані з розвитком дитини, її здоров`ям, освітою тощо.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Крім того, статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину.

Відповідно до вказаної статті способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою ВР N789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Нормами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що «з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Судом встановлено, що матеріальне становище платника аліментів покращилося, що може бути підставою для зміни розміру аліментів; позивачка понесла додаткові витрати, пов`язані із хворобою дитини.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач отримує заробітну плату і не заперечує проти зміни способу виплати аліментів з твердої грошової суми на 1/4 частку від доходів та виплати додаткових витрат.

Оцінивши надані докази в сукупності та з урахуванням того, що матеріальне становище платника аліментів покращилося, відповідач погодився із зміною способу виплати аліментів та їх розміром, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а заявлений розмір аліментів щомісячно забезпечить права та інтереси дитини та не порушать права та інтереси батьків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає також стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн за дві позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , встановлений рішенням Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року, з твердої грошової суми – 1000 грн на частку від доходу та стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до її повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) додаткові витрати на дитину у розмірі 5239,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua